Місце запису: м. Сватове, Сватівський р-н., Луганська обл.

Дата запису: 03.03.2008 р.

Хто записав: Черномаз Наталія Петрівна
Респондент: Щербак Володимир Петрович, 1921 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Сватове Сватівського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946-1947 роках? 

Так, пам’ятаю і 1932-1933, 1946-1847 рр.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?

Забирала урожай влада.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Бригада активістів під керівництвом влади

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ні, не було

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продукті

Заходили до хати 10-15 чол. агітаторів і при цьому не мали жодних документів

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Так, застосовували. Мого батька було арештовано.

 Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Так, мали.

Як люди боронилися?

Ніхто не боронився, бо люди не хотіли попасти до Сибіру.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Вдома не можна, зерно ховали у жлухті (дерев’яна кадушка)

Хто і як шукав заховані харчі? Як їх звали?

Бригада (10-15 чоловік) активістів. Тітарів – найголовніший. 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходили до хати троє. Їх звали Петро, Микола, Іван.

Де можна було заховати продукти харчування?

В садку, але активісти все одно їх знаходили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так, давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Забирали худобу, одяг.

Що таке закон “про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

За п’ять колосків давали п’ять років ув’язнення.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли, погрожували тюрмою.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’їждчики.

Чи люди хотіли добровільно йти до колгоспів і як?

Від безвихідді люди змушені були йти в колгосп.

Чи змушували йти людей в колгосп?

Ні, не змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ніде було переховувати. 

В який час ходили забирати у людей зерно? 

Вдень і вночі.

Скільки разів приходили до хати? 

Дуже часто, чоловік 10-15.

Коли почали люди помирати від голоду?

Коли почали забірати все до колгоспів, згідно з оргвиконкомом.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Так, держава опікувалась малими сиротами.

Хто не голодував в селі і чому?

Не голодували люди, які пішли до колгоспу.

Хто зумів вижити?

Ті, хто працювали на виробництвах, в колгоспі.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Не ділилися, бо в самих не було.

Які засоби вживали до виживання?

Різноманітні, вживали в їжу все, що завгодно.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так, допомагали ті родичи, які пішли до колгоспу.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

булиціхи, калачики, конський щавель.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Цвіт акацій, кору дуба.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ховрашків, граків, деяких вутахів.

Чи можна було купити чи виміняти в місті?

Можна було, але не було за що.

Чи був голод в містах?

Так.

Скільки людей померло в селі?Чи є такі відомості? 

Померло багато, а скільки – не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні, не відомі.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Родичі, на цвинтарі, були випадки, коли людей ховали в садках.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Ні, не платили.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду? 

Ні, не відомі

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»? 

Поминають.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Зараз згадують, але за часів радянської влади не згадували.

Чи є у Вашому селі церкви? До якого патріархату вона відноситься?

Так, є.

Чи встановлені у вашому селі хрести, пам’ятники голодомору?

Так, встановлені.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Тогочасний режим радянської влади.

Чи ви знаєте, що таке Торгсін?

Євреї тримали кав’ярні, до яких ходили в основному заможні люди.

Місце запису: м. Чмирівка, Старобільський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 07.05.2008 

Хто записав: Кривобогова Ірина Олександрівна 

Респондент: Шестакова Марія Серафімівна, 1930 р. н., проживала у с. Новорозкош Новопсковського району Луганська область.

Під час Голодомору Шестакова Марія Серафімівна, 1930 р.н., проживала у селі Новорозкош Новопсковського району Луганська область.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 р. або у 1946-1947р.? 

Так, я пам’ятаю.

А які, на Вашу думку, причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Влада забирала урожай.

Якщо, відбирали у людей вирощене у полі, городі, то хто це робив? 

Представники влади.  

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ні, ми не ховали в сусіда.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів? 

Вони мали документи на забирання продуктів.

Чи застосовували вони до людей покарання, арешти, побиття?

Так, вони застосовували.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Вони мали зброю.

Як люди боронилися?

Як могли.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів?

Неможно було.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали? 

Його прізвище Водоп’ян.

Скільки їх приходилодо хати? Як їх звали? 

Приходили до хати троє. Їх звали Петро, Микола, Іван.

Де можна було заховати продукти харчування? 

Продукти ховали у землю.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу? Що саме?

Давали. Кусок хліба, ополоник супу.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі одяг, худобу? 

Забирали все, що було.

Що таке закон про “п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього? 

Так, я чула. Якщо знайдуть 5 колосків – це враг народа.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини? 

Ні, не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори? 

Охороняв поля й колгоспні комори дід Грицько.

Чи люди хотіли йти добровільно йти в колгосп? 

Ні, не хотіли вони йти.

Чи змушували людей іти у колгосп і як? 

Їх змушували лозиною.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп? 

Їх ніде не ховали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти? 

Приходили забирати у час дня.

Скільки разів приходили до хати?

Приблизно разів п’ять.

Коли почали люди помирати з голоду?

Люди помирали з голоду через рік.

Що було з малими сиротами, чи опікувалась ними держава?

Нічого не їм було.

Хто не голодував у селі й чому?

Усі голодували.

Хто зумів вижити?

Половину силян вижили.

Чи допомогали люди один одному виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ніхто не ділився.

Які засоби вживали до виживання? 

Збирали жолуді, їли листя.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так, ми мали допомогу від бабусі.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Ми споживали ягіди терен, листя, яблука.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Ми вживали з сливи, черешні, груші.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали у їжу?

Курку, овець, вутки, поросят – вживали в їжу.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти? Що саме?

Ми не міняли. Що було те й їли.

Чи був голод у містах?

Був голод у містах.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості? 

У селі померло багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні, не їли.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали у садках і огородах.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні, не платили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду? 

Ховали де місця є.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Ні, не поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади? 

Згадують, але не поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься? 

Церква є.

Чи встановлені хрести, пам’ятники померлим від голоду? 

Хрести є, а пам’ятників немає.

Чи розповідали Ви про голодомор своїм дітям, онукам? 

Так, я розповідала.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей? 

Я вважаю винними у Голодоморі тих людей, які керували державою у той період.

Місце запису: с. Діброва, Міловський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 06.01.2008 р.

Хто записав: Швець Людмила Федоріївна, вчитель.

Респондент: Швець Тетяна Миколаївна, 1924 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі  Діброва Міловського району Луганської області.

Помню голод 1932-33 р. Я ішла в 1 клас у 1932 р. Голодала. Запомнила один епізод: татко зварив картошку і приніс мені у школу, щоб поїла. Татко робив у колгоспі на рядових роботах, мамка теж. Влітку робив комбайнером. Раз його забрали за те, що в бутилці з-під молока приніс гречки для дітей. А нас було п’ятеро. Саме менший Альоша. Їли тоді ми товчені кочерижки з качанів. А він (Альоша) захворів. Лежав на печі і помирав, з рота слинка котилася. Я помню це. Тітка, батькова сестра, жила з нами, від голоду померла. А чогось жили у хаті Воробйових. Нас почали переселяти з хати в хату, коли забрали татка. Він більше не повернувся до нас, захворів у тюрмі на запалення легень і помер. Кажуть, що за гречку його продав Макар Григорович, а чи правда? Бігали активісти по хатах, Солянички Романівни чоловік і брат, з Церковного жінка. Кажуть, що вона знайшла мило і вмилась ним, а тоді її спороли, так їй і треба.

Мій дід жив на струбі на церковному. Сім’я була велика, всі робочі. Майстровиті були, а хто не вмів майструвати, ходив коло худоби. Були і кожухи, і коні, і воли. Самі працювали з утра до ночі, а коли була прополка, то наймали людей. Платили їм гарно і добре годували. Люди не обіжалися. А тоді в 1929 р. почали зганяти в колхози, розкуркулювати. Всю дідову сім’ю вивезли у Велікоцк, там рили собі землянки і жили, а тоді в Сибір. Загинули всі. Тітка Наталка Бєздєточна втекла і йшла пішки. Наймалася до людей на роботу і їй давали одежу і їжу. Довго вона жила у наймах у Ростовській області. І тільки після войни я привезла її додому, і то вона боялася. Була у неї іконка з собою, на яку вона молилася. А бабушку Пашу (мамку мою) не вислали, бо вона вийшла заміж за татка, а він був середняком. Що ж моя мамка пережили! Вони підняли чотирьох дітей самі, вдруге заміж не вийшли. Робили в колхозі, держали коровку. Та коровка спасла нас від голоду. На городі у бабушки все родило, бо вона трудилася, та й ми допомагали. А рядом жила Романівна, активістка, в правлєнії була. Прийде п’яна і кричить на бабушку: «Куркулька». А яка вона куркулька? Сама все робила.

Коли був голод, то ми їли листки і бруньки липи, верестка, зілля збирали, пекли якісь палянички з листя. Врожай тоді був. Ми ходили з татковою мамкою міняти одяг на продукти в Ребриково. А у Тарасівці в Ростовській області, жила наша тітка Санька, мамкина сестра. Вона давала нам хліб, такі великі хлібини. І вона нас цим спасла.

Помню, як активісти бігали по хатах. Ми лежали на повсті на полу. Один підійшов до мене і перекрутив хрестик. Ще жолуді збирали, товкли і їли. Не помню, де поховали Альошу і тітку.

Місце запису: с. Сватове, Сватівський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 11.03.2008

Хто записав: Овчаренко Олена Іванівна.
Респондент: Хорошко Раїса, 1930 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Сватове Сватівського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946-1947 роках? 

Да.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?

 Неурожай, накладали налоги.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив? – Да, местные люди по указанию председателя колхоза.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна? 

Поощряли.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів? 

Никаких документов не было, ходили и требовали продукты.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти? – Боялись и отдавали последнее.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей? 

Нет.

Скільки їх приходило до хати? Як їх звали? 

По одному.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? – Хоч прячь, хоть нет, а всё-равно отдай.

Де можна було заховати продукти харчування? 

Отдавали постепенно, но всё-равно отдавали.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Да, при урожае давали 200г хлеба.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рущники, худобу тощо?
Худобу брали, одежду – нет.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини? 

Нет, ни в коем случае, а если кто собирал, то садили в тюрьму.

Хто охороняв поля, колгоспні комори? 

Ток охраняли.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи? 

Шли мало, принужденно. Если кто не шёл, то отбирали всё и высылали в Сибирь.

Чи змушували людей іто до колгоспів і як? 

Змушували, забирали продукты до последней капли.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп? 

Никак не могли спрятать, всё-равно забирали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Днём.

Скільки разів приходили до хати?
Пока все не заберут.

Коли люди почали помирати?
Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?
Было очень мало, в основном начальство.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Делились, но очень мало. В основном родственники.

Які засоби вживали до виживання? 

Рвали щавель в степу, ракушек ловили в озере и жарили, рыли в земле что-то, ели макуху.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Да.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Собирали в лесу ягоды, но за них тоже гонял лестничый. Кислинки ели.

З яких дерев, рослин вживали листя, коріння?
Жолуди толкли и ели.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Брат драл яйца птиц.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
За щавель меняли кусочек хлеба, но очень редко.

Чи був голод у містах?
Был, но там работающему человеку давали 500г хлеба.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості? 

Умирали, сколько не помню.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі? 
Не знаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?
Прикопают, чтоб не было запаха. Специально кладбища не было. Закапывали в садку.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду? 

Да.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам? 

Да, рассказывала детям.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей? 

Не знаю.

Місце запису: с. Стельмахівка,  Сватівський р-н.  Луганська обл.

Дата запису: 22.03.2008 р.

Хто записав: Харченко Зоя Володимирівна.

Респондент: Харченко Ганна Денисівна, 24.04.1924 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Стельмахівка Сватівського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

Добре пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Неврожай, податки.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Не пам’ятаю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не було доносів.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Не показували, може й були.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не пам’ятаю.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ні.

Як люди боронилися?

Ніяк, віддавали самі.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна трохи зерна.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Із района, як звати – не пам’ятаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Душ по 3-5 ходили по дворах.

Де можна було заховати продукти харчування?

Закопували на городі, на горищі.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали.

Забирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали худобу, речі не забирали.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не чула.

Чи дозволяли забирати у полі колоски, залишки городини?

Не пам’ятаю, ми не ходили.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Селяни, по наряду, об’їздчики.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Дехто не хотів, потім – ішли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Якщо не ішов до колгоспу, тобі не допомагали.

Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?

Ми не ховали в селі.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень, а вночі – ні.

Скільки разів приходили до хати?

Багато разів.

Коли почали люди помирати з голоду?

Більше – в 33 році.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Допомагали, чим могли.

Хто не голодував у селі і чому?

Всі голодували.

Хто зумів вижити?

У кого були корови, молоко розводили водою, кидали крупу якусь.

Чи допомагали люди один одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Допомагали.

Які засоби вживали до виживання?

Працювали.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лобода, щавель, кропива.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

З вишневого листя – чай.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Зайців.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

В селі – не було, а чула, що їли і людей.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили рідні, загортали у ліжники і на кладовище доставляли.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Не відомі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають. 

Чи згадують і поминають померлих від голоду у церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не пам’ятаю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Немає. 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голодомору?

Не знаю.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знає, я багато розповідала дітям, онукам, в школі.

Кого Ви вважаєте винним  у загибелі багатьох людей?

Неврожай. 

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Ні, не знаю.

Місце запису: с. Ковалівка, Сватівський р-н., Луганська обл.

Дата запису: невідомо.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Тулендіна Катерина Петрівна, 13.07.1922 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Ковалівка Сватівського району Луганської області.

1932-1933 рр. Катерина Петрівна пам’ятає смутно. По її словам вони були дітьми і батьки забороняли їм десь ходити, тому всі діти сиділи на печі в хаті. Так і тяглися сумні, голодні і холодні дні, місяці.

В селі були дитячі яслі, до яких відвели сестричку Катерини Петрівни та два хлопчики: Несмачний та Середа. Батьки ходили працювати в колгосп, іноді дітки бігали збирати колоски у полі, якщо дозволяла влада. Люди що крали, були суворо наказані, було таке що і судили. Поля у 1946 році охороняв об’їзчик Папін, він їздив на конях, не раз смужки батога прикрашали тіла людей хто хотів потайки вхопити зернят у потаємну торбину. Колгоспні комори охороняв вдень кладовщик, а вночі сторож. Людям які робили в колгоспі допомагали давали коня і сіялку для обробки землі. Люди допомагали один одному чим могли, ділилися останнім між собою. 

Їли на той час з рослин щавель, лопуцьки з трави. Ягоди вживали всі які були їстівними, коріння не їли. Обдирали кору з дуба, товкли, мішали з щавлем і пекли на печі ліпники. Їли горобців, варили їх потім і жарили.

В ті роки Катерина Петрівна працювала в школі прибиральницею, робила все і вугіль носила і дрова рубала хоч і молода була. «Ось так ішло життя, так загартовувався наш характер», – говорить Катерина Петрівна. Грошей не було, ходили міняли одежу в місто, доки нашу хату не обікрали, але ми виробили «імунітет на подолання труднощів».

«Ви молоде покоління, повинні знати і пам’ятати важкі часи рідного села, про лихо, про лихо якого б могло і не бути», – говорить старенька Катерина Петрівна витирая сльози з очей , які самі потекли від гірких спогадів тих років.

Місце запису: с. Новобіла, Новопсковський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 26.03.2008

Ким записано: невідомо. 

Респондент: Сукачов Григорій Федорович, р.н. не вказано

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Новобіла Новопсковського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках? 

Пам’ятаю трішки, а в 46-47 був в армії. 

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада? 

Які причини. Тоді був неврожай. Обробляли все волами, молотили вручну. Самі були винуваті в тому, що голодували. 

Ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Чи були документи – не знаю. 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Актив забирав продукти, ми ховали продукти в землю, багато не знаходили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

В комуни йшли, тих годували. Писали трудодні, а як не виробили, не давали нічого.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Як врожай зберуть, то можна було збирати колоски. 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охороняли поля об’їздчики.

Хто зумів вижити?

Індивідуалів було небагато, виживали за своє господарство.

Що було з малими сиротами, чи опікувалася ними держава?

Сиротам оказували помощь.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували ті, хто не лінився.

Які засоби вживали для виживання?

Щоб вижити пекли пампушки з берестків.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Виловлювали гаврашків, ловили горобців, збирали яйця диких птахів

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

(називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) з’їла свого сина, а тоді й сама померла

Чи можна було купити щось у місті, чи виміняти?

В Росію ходили міняти за одежу буряки чи отходів зерна.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Кирильович збирав людей, навіть ще живих і хоронив на кладовищі, щоб не їхати завтра. Хоронили людей на кукутвському кладовищі

Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Де заховані люди – не знаю

Чи є у Вашому селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Хрестів немає на кладовищі, навіть ямок не видно.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Винна влада. Налоги брали з усього, навіть з поросяти треба було здати шкіру. Гроші почали платити з 50-их років. В 46-47 роках було вже легше, колгосп потроху допомагав. В армії годували добре. Водив я командира часті.

Місце запису: с. Єпіфанівка, Кремінський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 8.11.2007

Хто записав: Сільський голова О.В. Несталимів

Респондент: Стукало Ілля Матвійович, 1924 року народження.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Єпіфанівка Кремінського району Луганської області.

Я, Стукало Ілля Матвійович, 1924 року народження. Пам’ятаю голодомор дуже добре. Мені було 9 років. Моя сім’я жила в Єпіфанівці. Голод був сильний. Їли все: і собак, і птицю дику, дохлу скотину. Скотини, коли вивозили на скотомогильник там уже була черга. Була бригада по вивозу умерлих людей. Були випадки коли забирали людину, які ще були й живі. Їсти було нічого. Їли траву, гарбузи, буряки. Сусіди всі померли. А у нашій сім’ї батько працював. Тому нашій сім’ї було трішки краще. Він приносив то колосків, то жменьку кукурудзи. Мати розтирала всі зернятка, добавляли траву суху, замісювала ладики і пекли прямо на плиті. Сім’я була п’ять чоловік. Вижили всі. Тяжко було. Техніки не було, скотина була слаба. Земля оброблялася дуже погано. Врожаї були погані. Половину односельчан не пережили ці роки.

Місце запису: с. Новомикільське, Міловський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 12.03.2008 р.

Хто записав: Сидоренко Ірина Михайлівна.

Респондент: Смішлива Лампія Олександрівна, 25.09.1919 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі  Новомикільське Міловського району Луганської області.

У ту пору мені було 13 років. Помню ті страшні роки добре тому що я їх пережила. Урожай у 33 му році був не плохий тільки все завжди заставляли здавать из колхоза. Людям зерна не оставляли податки були на колхозі непомірні а їх треба було виполнять. У когось посліди після віялок також змушували перевіряти чиї їх забирали. Приїжджала комісія з району колгоспні комори перевіряла присутність хліба. Якщо находила зерно, то його змушували здавати і людям нічого не залишали. 

Був уповноважений у нас у селі так він намагався допомагати людям. З мельниці що в Морозівці привозив мучку, варили затирку і роздавали людям щоб поїсти. Та хтось на нього доніс у район що він людям допомагає. Його як забрали тоді у 33 році так більше ніхто нічого про нього не знав. Фамілія його була наче Шовкопляс, а як звати не помню. Жили тим, що було в городі. Садили кукурудзу жито якщо було в кого. Потім молотили з цього муку і пекли коржі. Картоха тоді була мала якби була картоха, люди б вижили. У нашому селі я не пам’ятаю, чи забирали все що виростили в городі. Забирали тільки в тих хто не вступав у колхоз. У 33-му році весною батько носив на Копані материну одежу і вимінював на харчі. Бо в нас вже начали ноги пухнуть. У нас була вдома корівка. Весною телилася і ми на молокі й вийшли. У кого корівки не було тим було хуже. Весною ходили збирати арашки і там бувало і вмирали люди. Наїдяться сирих грибів з голоду і вмирали на місці. 

Мичка Григорій помер прямо на яку наївся арашків і помер. Ховали людей на кладбищі. Собрались сусіди родичі і хоронили. Тепер їх могил на кладбищі вже й не видно. Чиї родичі може є живі так могилки убирають, поминають. У селі була церква: хороша, красива, дерев’яна. У 35 році її продали в Деркульський кінзавод.

У ті роки на полях змушували збирати колоски і здавати в колхоз. Якщо хто крав додому колоски їх саджали в тюрму. Із колхоза виділяли активістів в порядкі очереді і охраняли комори та поля. На полях робили вишки, щоб з них наблюдати за полем. Хто був у колхозі тим було трохи легше. Бідні вступали в колхоз. Були такі що і судили за те, що не хотіли вступати до колхозу. Зіньківська Натя Логвинова та Зінківська Пелагея Василівна работалі на віялках в колхозі. Они взяли в карман по жмені зерна дітям, так їх посадили на 1,5 года у тюрму, а дітей їхніх отправили в приют. У нашому селі був приют в куркульському домі. Там були сироти Сергієнко Євдокія, Ольга та Савка Григови і Сергієнко Федько Іванович.

Батьки їхні не хотіли записуватися в колхоз і вони померли. Якби пішли в колхоз, то б їм було трошки легше а так померли, і діти остались і їх здали в приют. Дітей було десь душ 20. Ну я їх усіх уже не помню. Село було велике, дворів 400. У нас в селі ще не дуже багато померла, а от Зелекігці пошти все село вимерло. 

У їжу споживали земляний клей листя і кору берестків, козельки, молочай. Ловили ховрашків, їжаків пекли в печі і їли. Других харчів здорово купить ніде було і нізащо. Помінять здорово тоже ніде було, город був далеко. Тікали люди, щоб вижить на Донбас в шахти. Там давали і хліб і пайки. Трудно було дуже людям вижить, одна сім’я (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) з’їли свою померлу дочку.  Розказувала дітям у школі, що таке не забувається не дай Бог нікому пережити голод.  Тоді старші балакали, що винувате правітельство. Хтось же давав указівки усе забирати з колхозів. А може це месні власті так керували.

Тоді балакали, що багачі яких розкуркулили, залізли у  власть і змивалися над людьми. Так балакати тоді, а як було на самому ділі хто-зна. Була мала всього не понімала. Ну взрослі балакали, що так і було, було багато вредітельства. Багачі, яких розкуркулювання тоді плакали і казали: ”ну як ми будемо качати, так усі будуть кричати” мабуть то було правда, бо людям дуже важко було виживати. 

Місце запису: смт. Новопсков, Новопсковський р-н, Луганська обл.
Дата запису: 28 березня 2018 року.
Хто записав: Шестакова Валентина Євгенівна.
Респондент: Скіна Катерина Пилипівна, 1938 р. н.

Під час масового штучного голоду 1946-1947 рр. проживала в селі Новорозсош Новопсковського району Луганської області. Про Голодомор 1932-1933 рр. розповідала за розповідями батьків.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?
В 1932-1933 роках дуже не вистачало харчів, люди голодували. Наша сім’я проживала в селі Новорозсош. В нашій сім’ї було двоє дітей, мама і батько. Мій батько Котов Пилип Данилович був головою колгоспу ім. Свердлова в селі Новорозсош. Наша сім’я не голодувала, бо держали корову, мали із огороду: картоплю, буряки, кукурудзу. Батько, будучи головою колгоспу, після посівної в 1933 році працюючим колгоспникам дозволив дати із залишків зерна по стакану крупи. За це його засудили Новопсковським судом і присудили вищу міру покарання до розстрілу. Везли його в тюрму міста Донецьк кіньми зв’язаного, як ворога народу. По дорозі в тюрму йому давали кільку, але не давали води. Його мучила спрага. Як привезли до тюрми, була розмова з начальником тюрми, він звернув увагу на нього. Начальник тюрми сказав: «Не турбуйтеся. Вас не розстріляють!» В цей час він сидів у камері-одиночці. Пізніше йому назначили вирок десять років тюрми, менше не можна було давати. Але батько писав прохання і строк йому зменшили до двох років. Він відсидів в тюрми два роки. Його звільнили, зняли судимість і відновили в партії. По приходу з тюрми працював продавцем в магазині, а пізніше директором заготконтори.  В 1946-1947 роках наша сім’я не голодувала. Був маленький достаток, держали корову, саджали огород, були овочі. Батько працював і одержував пайок, мати працювала в колгоспі, за це їй дали дали 50 кілограмів зерна.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
На мою думку, голод в 1932-1933 роках був спричинений через засуху, неурожай. В 1946-1947 роках був урожай, але ми не голодували. Влада нічого не відбирала.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
В 1932-1933 роках не знаю. В 1946-1947 роках не відбирали.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
В 1932-1933 роках не знаю. В 1946-1947 роках продукти не відбирали, такого не було.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Батько будучи головою колгоспу після посівної в 1933 році дозволив дати по стакану крупи колгоспникам, які працювали в колгоспі. За це його судили присудили до розстрілу, потім замінили десятьма роками тюрми, пізніше замінили двома роками. За цей час відмінили повністю судитимуть і відпустили додому. При арешті його не били.
Де можна було заховати продукти харчування?
В 1932-1933 роках не знаю. В 1946-1947 роках не ховали, бо нічого не було ховати.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Тим колгоспникам, які працювали в колгоспі давали обіди.
Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
В 1932-1933 роках не знаю. В 1946-1947 роках у нас не забирали.
Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Про закон «п’ять колосків» чула.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
В 1932-1933 роках не знаю. В 1946-1947 роках люди збирали в колгоспі на полях колоски, а щоб наказували за збиране не чула.
Де переховували худобу?В 1932-1933 роках не знаю і 1946-1947 роках в нас була корова. І ніхто її не відбирав.
В який час ходили забирати у людей зерно?
В 1932-1933 роках не знаю. В 1946-1947 роках не приходили.
Коли почали люди помирати від голоду?
В 1932-1933 роках не знаю. В 1946-1947 роках не голодували у селі ті, хто мав корову, городину.
Хто зумів вижити?
В 1932-1933 роках не знаю. В 1946-1947 роках виживали всі, як могли, з голоду не вмирали.
Чи допомагали люди одне одному  виживати?
В 1932-1933 роках не знаю. В 1946-1947 роках допомагали братовій сім’ї. Ділилися, чим могли.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
В 1932-1933 роках не знаю. В 1946-1947 роках батько працював і одержував пайок,  мама працювала в колгоспі, де давали обід. Держали корову, садили город, збирали вишні, яблука, груші.
Чи допомагали люди одне одному  виживати?
За 1932-1933 роки не знаю. В 1946-1947 роках наша сім’я не голодували. Держали корову, садили огород. Допомагали братовій сім’ї.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Поминаємо на «Проводи» і в інші дні.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Церква є в с. Осиново. Ці церкви православні.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Пам’ятний Хрест встановлений на кладовищі.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Про голод 1932-1933 років молодь знає і розказуємо ми їм.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Голод в 1932-1933 роках був через засуху, природні умови, неврожай.