- Місце запису: селі Хрипівка Городнянський район Чернігівська область;
- Дата запису: 2008 р.;
- Хто записав: Павло Повод;
- Респондент: Лук’яненко Левко Григорович, 24 серпня 1928 р.н., народилася у селі Хрипівка Городнянський район Чернігівська область;
- Розшифровка аудіозапису: Голубєва Галина Юріївна;
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Хрипівка Городнянський район Чернігівська область.
Ви знаєте, мій батько був простий такий дядько, але він був кмітливий чоловік. І коли він бачить, що, знаєте, забирають усе, і голод починається, і дітей треба ж якось рятувати, то він узяв і придумав добрий спосіб. Вночі викопав ямку на стежці, між хвірткою і порогом, входом до хати. Ну, та стежка витоптана, бо ж по ній кожний день без кінця люди ходять – і сама сім’я, і хто в хату заходить із чужих, і так дальше. Ну, там земля затрамбована і ніщо не росте, бо ні спориш, ніяка інша трава не росте, бо це ж стежка витоптана. Він викопав там ямку і туди картоплі засипав і землею знову і затрамбував. Ну, і все це вирівняв. А коли ж земля зрушена, то вона, звичайно, вона просідає більше. Ось, то він туди підсипав ту землю ввечері, і ми так от її туди затрамбовували. І тому вона була так вирівняна із стежкою іншою, де некопано було. І коли ті заходили із штирями такими довгими, знаєте, метровими, спицями довгими, ну, то вони не догадалися по стежці колупати, вони пішли там по городу, знаєте, під кущами, під яблунями вони там штрикали, а тут не догадалися проштрикнути і так от це залишилося. І навесні 33-го року батько то відкрив, от розкопали. Картопля, звичайно, згнила, ну, але крохмал є, і, таким чином, це допомогло взагалі врятувати нашу сім’ю.
Побачили, побачили, що це щось надзвичайно потужне, бо українська нація є велика, це не то що мільйон, то його так чи сяк в будь-якому випадку можна задавити, а коли тут просвітянство охопило 40 мільонів, і коли це навєрху оформляють як українізацію і, знаєте, це ж і освіту на українську мову, і підручники взялися друкувати, і театр почав розвиватись, і все інше, і так дальше… І виходить, що нібито Радянська Україна, але вона становиться Україною. І оце налякало. Оце налякало Сталіна, оце налякало власне ту політичну еліту імперську. Тому що комунізм, знаєте, це ідеологічно дуже зручна зброя для поширення імперіалізму. Але ось імперські почуття перелякалися. І тоді вирішили: давай завдамо удар нижче пояса, так, щоб Україна вже ніколи не могла піднятися й не могла тріпатися. Ось задум. А далі технічне завдання, яке Сталін дав. Те технічне завдання і виконували: перше – ізоляція України, друге – Голодомор, ну, цеє, забрати хліб, ось, а третє – контролювати і зробити все ще інше, щоб взагалі люди померли, щоб померло їх як можна більше. І тоже, дуже зроблено це було, і пропагандою воно добре було забезпечене, і організаційно, і збройними силами. Тобто, операцію організували науково.