1. Місце запису: м. Суми;
2. Дата запису: 28 серпня 2003 року;
3. Хто записав: Остапенко Анна Олександрівна, студентка 4-й курс;
4. Респондент: Остапенко Надія Парфіріївна 1928 р.н.,  народилася у селі Алтинівка Кролевецького району Сумської області.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Алтинівка Кролевецького району Сумської області.

(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?

Голод у 1932 – 1933 рр. пам’ятаю погано, бо була ще мала, а 1947 пам’ятаю добре.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки, чи забирали урожай влада?

В 1933 влада відбирала у людей урожай, а у 1947 і засуха була, і вобще розруха, мужиків не було в селі, не поприходили з войни, робити було нікому.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Я так дуже про 1933 і не розкажу, бо батько мій був діректором магазіна, десь в сельсовєті був, то ми не голодували, у нас нічого і не відібрали.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю, у 1947 ніхто не доносив.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Теж не скажу.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Арестовували тих, хто тоді колоски збирав.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Мали ж, наверно.

Як люди боронились?

Та ніяк вони не боронилися. Боронилися б, то може і не відібрав би ніхто.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

В 1947 у нас був мішок якоїсь перловчи чи крупи, тоді банди лазили різні, якось же вижили.

Хто і як шукав заховані харчі?

Імя я не помню, ходили вони з жилізними прутами, тикали в землю.

Скільки їх приходило до хати?

Не знаю.

Де можна було заховати продукти харчування?

Цього не знаю, бо сама не помню. А про 1933 р., про голод, ніхто тоді і не розказував, бо ми ж самі, як сім’я комуніста вроді були.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

В 1947 р., коли батько помер, мати в колгоспи робила, так їм давали по скибці хліба в день, і то не завжди.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Не знаю.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Ні, не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, ганяли. Одна баба назмітала на току зерна, так її на п’ять років посадили.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Та хто там хотів, вже після війни ні в кого не було нічого, то й ішли, бо гнали всіх.

Чи змушували йти людей в колгосп і як?

Не знаю як, відбирали все, угрожали арештами.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не знаю, може в ліс вигоняли.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Не знаю.

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю.

Коли почали люди помирати від голоду?

Та після війни сильно так і не вмирали, як осінню не викопали нічого з города, не вродило нічого, так і стали вмірать.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Ніхто ними не опікувався, люди може помагали.

Хто не голодував в селі і чому?

В 1933 ми не голодували, бо при владі бать був, а в 1947 таке саме було. Хто багатий був, не голодував.

Хто зумів вижити?

Та по різному, старі і малі вмирали, а хто здоровіший був, той і вижив.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Дуже помагали, всім ділилися.

Які засоби вживали до виживання?

Їли все на світі, на заробітки ходили, що від німців сховали, те продать питалися.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

У нас таких і не осталось тоді.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Все на світі їли. Сестра моя, та поганок у лісі наїлась, ледь не померла.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Щавель їли, мерзлу картошку, листя з лерев.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не знаю.

Чи можна було купити чи виміняти в місті?

Купити можна було, та не було за що купувать.

Чи був голод в місті?

Був, ну меньше.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Та точно не знаю, ну багато.

Чи відомі випадки людоїдства?

Ні.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Родичі хоронили, сусіди.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

На кладовищі їх ховали.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Не знаю.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?

Родичі просто поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква є. А до якого патріархату належить я і не знаю. До московського, навєрно.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні. Один пам’ятник, тим хто на війні загинув.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр.? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Молодь з книжок знає, в школі їх учать. А самому це і вспоминать не хочеться.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Тепер, хто зна, кого винить. У та власть погана, і ця погана.

1. Місце запису: село Новосуханівка Сумський район Сумська область;
2. Дата запису: 26.07.2005 року;
3. Хто записав: Кухто Олена Володимирівна, секретар Новосуханівської сільської ради.
4. Респондент: Маяка Наталія Арсенівна, 18 вересня 1922 р.н., народилася у селі Рудка Білопільського району Сумської області.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Рудка Білопільського району Сумської області.

(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?

Пам’ятаю, жили ми в с. Рудка Білопільського р-ну, Сумської області.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Податки, бо за яблуню брали 100 рублів.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Місцева влада.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Не знаю.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Не показували.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

В нашому селі такого не було.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Ходили без зброї.

Як люди боронились?

Плакали, тужили.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна була закопати в погребі.

Хто і як шукав заховані харчі?

Шукали мужики як їх звали не знаю.

Скільки їх приходило до хати?

По 2 чоловіки і більше.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали хто, де міг – у ямі, на чердаку.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали суп, молоко, хліб сім’ям з дітьми.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Збирали все, лядна, рушники, посуд, діжки з погреба.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чула про це, але вже не пам’ятаю його по суті.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, судили тих, кого спіймають.

Хто охороняв поля і комори?

Були такі люди.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Деякі хотіли.

Чи змушували йти людей в колгосп?

Змушували, відбираючи скотину.

Де переховували худобу?

Ховали по ярах.

В який час ходили забирати у людей зерно?

Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили не один раз.

Коли почали люди помирати від голоду?

По весні 1933 року.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Залишались самі по собі.

Хто не голодував в селі і чому?

Ті, у кого були мішки продуктів.

Хто зумів вижити?

Багатий і кріпкі здоров’ям.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Не допомагали, бо не було чим.

Які засоби вживали до виживання?

Їздили в Росію за продуктами.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

У нас не було багатих родичів.

Що споживали в пекли їжу з рослин, ягід, коріння?

Квіти щириці, клеверу, пекли коржі з густої барди.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Не їли такого.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Їли смалену свинячу шкуру.

Чи можна було купити чи виміняти в місті?

Можна було, якщо щось мали.

Чи був голод в місті?

Голодували і в містах.

Чи ви знаєте Ви, що таке “торгсін”?

Не чула про таке.

Чи відомі випадки людоїдства ?

Не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі в селі.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Не платили.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Відомі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Не поминаємо.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?

Поминають деяких.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Немає.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Хрест на кладовищі в селі.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Знає і молоді і люди і люди старшого віку. Я розповідала дітям і онукам.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Власті.

1. Місце запису: село Постольне Сумського району Сумської області;
2. Дата запису: 25 липня 2005 року;
3. Хто записав: Гутенко Т.М.;
4. Респондент: Кужель Дарья Сидорівна, 1913 р.н., народилася у селі Постольне Сумського району району Сумської області.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Постольне Сумського району району Сумської області.

(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр.?

Помню, як я кричала «Дайте їсточки».

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Забирали от влади.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Те у кого нечемо не було, голь.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Не знаю.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Не було, на віз все складали й увозили.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Застосовували если не отдавали по хорошому, відбирали все і самих з хати вывозили в Ахтирку. Там сказали везить их назад. Привезли, а хата пуста. Батько с горя пошёл в ярок и больше не вернулся до дому, загынул. Старшый сын поехал в город наниматься на работу и туда прислали бумагу, и его не взяли на работу. Переживал у дядьків, а роботу в колхозе дали: воду возить конём, младшую сестру дошкольницу сдали в дет.дом. Хату же ихнюю разобрали на кирпичи, а он с другими в єнот же день был послан разбирать хаты в соседнем селе. Вернулся с работы и ихняя хата уже разобрана и строили сарай для колхоза.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Ні.

Як люди боронились?

Билися і плакали, кричали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Не можна.

Хто і як шукав заховані харчі?

Руками шукали, все открывали и дивились.

Скільки їх приходило до хати?

2-3 человека; посланные: свої і чужі были.

Де можна було заховати продукти харчування?

В бурьяне летом. Батько заколол нишком поросятко: мясо подвязал до каждого члена семьи потроху, а сало спрятал в кужник. Пришли и забрали и мясо и сало.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Затирку давали.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Брали пока было що брати.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Щоб не собирали и не брали нічого в полі, бо суділи і садили за це.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні.

Хто охороняв поля і комори?

Объезчики, сторожа.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ні, не хотіли.

Чи змушували йти людей в колгосп?

Змушували. Выгрузіли все с хати, з сараїв, позабирали все і пришлось ідти в колхоз.

Де переховували худобу?

Ніде не заховаєш!

В який час ходили забирати у людей зерно?

В день.

Скільки разів приходили до хати?

Поки все не заберуть.

Коли почали люди помирати від голоду?

В 1933 годе.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Маленьких брали в интерат, а старшим давали работу в колхозе.

Хто не голодував в селі і чому?

Всі голодували.

Хто зумів вижити?

Хто шёл в колгосп и робив, там затирку давали.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Нечем було делиться.

Які засоби вживали до виживання?

Копали мерзлую картошку, собирали бур’яни.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Да, если в одном селе родичи.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Забудька, коріпко, калачики, щавель, крапиву і все сьедобні ягоди.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Листя буряка, липу во всяком виде.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Горобцов, ворон.

Чи можна було купити чи виміняти в місті?

Меняли в России.

Чи був голод в місті?

Конечно був.

Чи знаєте що таке торгсін?

Ні, не знаю.

Скільки людей померло в селі?

Багато.

Чи відомі випадки людоїдства?

Семья съела свою мать.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Була бригада, подбирали всіх і ховали в ямки. Утром пошли на работу в колхоз, вернувшись уже не увиділи дома больной сестры, уже бригада закопала, даже родные не увиділи её мертвой и не попрощались.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Не знаю цього.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Кое где остались бугорки только.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Да поминають.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Да.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Немає.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Стоит 1 хрест, лет 5 назад поставили в пам’ять жертвам голодомору.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Про це не умолчишь.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Сталин и его влада.

1. Місце запису: село Ковтунове Шосткинського району Сумської області;
2. Дата запису: 27 липня 2005 року;
3. Хто записав: Газискулова Ірина Сергіївна, вчитель Ковтунівскої школи;
4. Респондент: Патлах Сергій Олексійович, 27 березня 1927 р.н., народився в селі Ковтунове Шосткинського району Сумської області.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Ковтунове Шосткинського району Сумської області.

(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?

Помню. Хлеба не видели.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Неурожай.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Не знаю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Ні.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Не знаю.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

У людей, которые забирали хлеб оружие было.

Як люди боронились?

Сопротивления з боку населення не було.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Нельзя было скрыть зерно.

Де можна було заховати продукти харчування?

Нигде.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Не давали еды. Люди обходились своим.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Лично у нас не забирали.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Я слышал, что закон такой был. За то, что кто-то умудрялся собирать колоски после уборки – арест, суд.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Нет.

Хто охороняв поля і комори?

Были специальные объездчики. Люди с оружием.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Некоторые добровольно шли, но большинство не хотели идти в колхоз.

Чи змушували йти людей в колгосп?

Вели пропаганду.

Коли почали люди помирати від голоду?

Глубокой осенью началась массовая смертность.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Сиротами никто не занимался. Они становились ворами, нищими.

Хто не голодував в селі і чому?

Куркули.

Хто зумів вижити?

Те, кто пристосувався к условиям жизни.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Помощь между людьми была: крестьяни делились между собой всем.

Які засоби вживали до виживання?

Старались что-то вырастить.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Делились чем могли.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Растения: щавель, лебеда, ягоды.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Больше всего ели лебеду.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ели сусликов, диких голубей.

Чи можна було купити чи виміняти в місті?

Можна было выменять тільки сыль. Если были продукти, то их обменивали на соль.

Чи був голод в місті?

Голод в городах был.

Чи знаєте що таке торгсін?

Не знаю.

Скільки людей померло в селі?

Точно сказать нельзя, но много.

Чи відомі випадки людоїдства?

Лично у нас не было людоедства

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Близкие хоронили своих.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Обычай существует, но не у всех остались близкие.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церковь была.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Памятников нет.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Очень часто вспоминаю и рассказываю детям и внукам.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Не знаю. Наверное, власть.

1. Місце запису: село Собич Шосткинський район Сумська область;
2. Дата запису: 22 липня 2005 року;
3. Хто записав: Ільєнко Людмилою Миколаївною – учителем історії Собицької ЗОШ І-ІІІ ступенів Шосткинської райради Сумської області;
4. Респондент: Нос Ганна Пантеліївна, 1919 р.н., народилася у селі Собич Шосткинського району Сумської області.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Собич Шосткинського району Сумської області.

(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Неврожай, засуха, забирали у загатовку чи кудись хліб, скот. Хатєли, шоб ішли у колгосп.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Забирали сваї мєсниї, набольш пасилали камсамольцев.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Не знаю, не помню уже.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Приходили, шукали продукти, у хазяйстві шось. Забирали усе. Документов нихто не показував.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Да, висилали кудась, одправлялись туди, куди нехто не знав.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Не бачила. Забирали свої, штатські, видно без ружей.

Як люди боронились?

Було бесполєзно. Всё равно забирали усе.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Почти нельзя. Матка у горщиках заховала трохи проса, прилєпили до поубки стєночку, дак камсамольци разбили кирпич і забрали усе.

Хто і як шукав заховані харчі?

Камсамольци.

Скільки їх приходило до хати?

Не помню по скольки, я часто ховалась у родичів, шо були трохи багатши, бо рано пашли у колхоз, і у їх не забирали нечого.

Де можна було заховати продукти харчування?

На чердаках, у печах. Закопували у лесу, у сараях.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали юшку только тим, хто рабив у колхозі.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Забирали все, шо попадалось на глаза. У нас і брать було нечого, сем’я бедна, а у других даже теє, шо «на смерть» баби лаштавали, забирали.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Тиї, хто хадив сабирать колоски, їх ловили і судили. Нас батько не пускав, а нашу родинку посадили «за колоски» 3 года. Це по такому закону.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Боже спаси, нельзя було. Бо щиталось, шо крали. Хіба мерзлу картошку да гнилу, можно тайком собрать іто боялись.

Хто охороняв поля і комори?

Сами колхозники, кому доверяли. На полях аб’єждчики.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Пошти нє. Тиї, у кого нечого не було, ішли першими. Остальних заганяли.

Чи змушували йти людей в колгосп?

Заставляли. Хто не йшов, страшили, забирали і хазяйство, і пастройки, одну хату аставляли.

Де переховували худобу?

Не знаю.

В який час ходили забирати у людей зерно?

Не помню. До нас (я жила у людей, бо маткаі батько померли, коли менє було 2 года).

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю.

Коли почали люди помирати від голоду?

Набольш ранньою весною.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Нас забрали чужі люде. Про других не знаю.

Хто не голодував в селі і чому?

Мо хто і не голодував, дак скривали.

Хто зумів вижити?

Кому Бог дав. Хто його знає.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Потрохи помагали.

Які засоби вживали до виживання?

Єли траву, листя, ходили менять вещі за Десну.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Було трохи, шоб нехто не знав.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лободу, щавель, лугову цибулю, листя і бруньки липи, явор молодий.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Липа, щавель, лугова цибуля, лобода.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Голуби, зайці. Казали, шо і ворон, ну я не бачила.

Чи можна було купити чи виміняти в місті?

Не помню.

Чи був голод в місті?

Там голодали мєнше. Точно не скажу.

Чи знаєте що таке торгсін?

Шось казали таке, да не помню.

Скільки людей померло в селі?

Багато, ну чи од голоуд, чи так од чого не знаю. Тих, хто приходив, мерло чимало.

Чи відомі випадки людоїдства?

Нє знаю, не чутно було. Голодали не так сильно як у других селах.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладбищі, хоронили хто придеться.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Видно нє.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

На кладбищі, а де не знаю.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Своїх радних, а чужих не чула, шоб поминали.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Церква за радянскої влади не рабила. Сечас у церкві не чула, шоб поминали, да я рідко хожу у церкву.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква є. Наверно, Києвского.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Нема.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знає, ну мало. Стану расказувать, не верять правнуки.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Один Бог святий знає. Видно, власть.

1. Місце запису: село Червона Слобода Буринський район Сумська область;
2. Дата запису: 29 жовтня 2005 року;
3. Хто записав: Білоус Оксана Михайлівна;
4. Респондент: Шевченко Ольга Василівна, 1929 р.н., народилася в селі Червона Слобода Буринського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Червона Слобода Буринського району Сумської області.

(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або 1946-1947 роках?

Пам’ятаю, а чого ж ні, 33-го пам’ятаю маленька була. Чотири годи мені було, голод був.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Ну які причини голоду були?! Бачите розтлумачу вам. І засуха була, а так зробили, це було діло при Сталіну. Хліба присилали нам сюди, (так топили хлібом) посилали за границю так як і сийчас, так і тоді. Ну так зробили, так зробили, щоб голод був. Не було нічого не в магазинах, небуло. І голодовка була …, мені тоді якраз 4 годи було, а бабі Лізкі (сестра) вона на 4 годи старше. А ще й хлопець був, троє нас було, на год щитая од мене менший.

Якщо відбирирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Не забирали!

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Зерна ?! Ні, такого не було.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

При немцях було, розтрілювали людей. Щоб оддали ми у комуну своє майно, хату ну шоб все оддали. Мати й не соглашалася. Ну й тоді ж уже не соглашалася у комуну, а люди, бувало, не пойшли у комуну. Оце Курдикови, ну тоді ж розкулачували. І хату в Курдикових забрали і корів позабирали. Все позабирали, не було нічого. І в нас було проса, оце як розкулачували, а в нас цього проса пуд було, а ми ж нами… Дак вони той, цеж Толіка Зубренка батько каже. «А начерта они нужны, дети эти». А цей був трохи добріший Митька, Тольки цього друг і каже: «Та остав… , хай дітям. Діти ж то наші». А він тягнув закуль посліднє, де зерно було. Да тоді піч була в старій хаті. І там жінка була, дак вона коня продала, так забрали в неї посліднє просо. А ми осталися голодні, не було нічого. Оце де Курдикови там ми жили.

Чи мали зброю ті що ходили відбирали хліб у людей?

А ну !… А хіба не мали?! Ну ми ж нами були, мені було 4 годи чи 5. А тиї хіба ж так ходили? Вони ж то, їх то посилали.

Як люди боронилися?

А всяк боронилися, і палками билися і вилами кололи, а ми ж того не бачили. Он як у кино показували як розкулачували, брали тягли зерно, все на світі тягли.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Нє!… Ну да, так можна. У погребі, а й з погреба тягли. Тоді не було нічого, капусти да гурки, хіба так я шас закривають. Тоді такого не було.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Ну оце ж вони ходили й забирали. Цього Семен, а цього Митька.

Як їх призвища?

Ну оце ж призвища їх, звать їх так, Митя… а хвамілія цього була Шевченко, а того була Зубренко. Двоє… оце ходили вони.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Ну оце ж вони, хтойзна як їх називають?! Ходили вони й забирали в людей все.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

А хто й зна чи давали… Це ж іще тильки почалось воно, дак хто й зна, це вже стали давать помочь … , вони ж це у комуну забирали. Усе звозили. Була комуна, пока людське поїли – комуна була. Як усе людське поїли …тягли усе з людей. А тоді розбіглися, а тоді в колхози зганять давай. Корів забирали, коней забирали, усе забирали.

Що таке закон про «п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?

Ой! Моя мати … судили її за п’ять колосків. Дак год принуди робила, одбувала тюрьму.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Тоді. Боже сахрани! Уже як я даже робило, і тоді за колоски ганяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Хто? Як його оце – кольки Чевгуза батько був такий сукин син, шо він і робив … !!!

Чи люди хотіли добровольно йти в колгоспи?

Ужеж воля не воля іти треба. Йти у колхоз бо нічим жить.

Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?

Е … у нас не було нічого. А в людей позабирали все. У наших родичів, дак ми ховали, овечок держали. Там би построїти (біля дому) дак там сами ями. Чуже майно ховали у родичів.

В який час ходили забирати зерно, продукти?

Ну оце ж вони забирали у день

Скільки разів приходили до хати?

Раз приходили, у нас же нічого не було.

Коли почали помирати з голоду?

У 33 му і 47 му пухли. Були люди і ходили помилостеню Хведя то Лисичкин, пухлий був як баран.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Держава?! Ну шо … , не чого вона не помагала.

Хто не голодував у селі і чому?

А хіба не було?! У кого було хазяйство. У кого не було ти голодували і помирали.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Не вчого не помагали, оце коли совецька власть … не чого не помагали. це вже помагали як колхози були. Дак оце ми вже були без батька, нам давали вже помочь. Я була дак мала і на очі не бачила – з голоду. Дак уже був голова… І ще ж, дак дали, коли була Лєна Тихановна, вона була вихователькою. Дак пришла тоді і врача визвали. Дак мені ж уже давали, колхоз помочі. Батько умер. Дак уже давали.

Які засоби вживали до виживання?

Хтозна ?!

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі? Ніхто нічого не помагав. Нє одни помагали. Уже матері двоюрідний брат, вони уже померли давним давно. Він старше матері. Дак було прийде мати, а вони багати були, вони у колхозі тоже були. Дак у їх і корова була.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Що тільки не їли, ходили на луг і часник їли. І свіріпу їли, а це в 47 му. Шо здря їли. В 47 му … тоді дядько Кузьма був, у бригаді робив. Мені тоді 17 год було. Іди, – каже, на поле дак принеси хотя б мішок буряків. Дак я пошла. Дак хлопці тракторісти … а буряки вже ж такі, бак вони мені чистять сумку буряків, дак несу додому. Да мати борщу наварить із кользи, дак їз кользою їли.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ну так у нас не їли. Чи жаб такого в нас не їли. Русі в людей були, курі, свині … а так … ?! Рибу ловили да раків їли, а такого шоб не їли. Чогоздря.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?

Можна було. Дак нізашо. За що ж ти? У колхозі грошей не давали, оце робиш за «палець». Оце шо дадуть. А мати робила, дак тоже зерно дадуть, грошей нема. Тільки прийдуть отчоти 7 чи 8 руб. А то не давали нічого, без грошей. Патоку давали як на буряках і сахар. Ну сахару це скільки саме більше дадуть? Матері 30 кг за копку і полку буряка. Оце таке …

Чи був голод у містах?

Був … не знаю?!

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Не. Людей багато померло. І з голоду померло і так померло. Всих не пощитати. Симнями у Сахроненка і Полтавця считай … старих померло оце одна Наташка і Душка осталися. У Чумачка тоже померло і старі і малі. Старих немає, молодих тільки – Чумачок і Надійка. Ну считай усі померли.

Чи відомі випадки людоїства у вашому селі?

Нє, шоб людей їли … нє.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ну ще шо родичі були, своїх хоронили.

Чи платили тим, хто займався захороненням людей від голоду?

Не в нас такого не було. На кладбіщі і дома, батько і хлопець ми їх дома… Нічим було ховать.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

А якже, ну якже!!!

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві тепер і за часів радянської влади?

А бог його знає? Людей багато померло …

Чи є у вашому селі церква. До якого патріархату вона відноситься?

Була і є. А тож де магазін ото церква була.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ну хтозна, я не знаю.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр. зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Аякже?! Розказувала дітям. Було Оксанка приїжала дак розповідала. Це ж вас питають шоб ми розказували.

Кого Ви вважаєте виними у загибелі багатьох людей?

Хтозна? Багатьох … уже тих немає. Роби.

Чи знаєте, що таке Торгсін?

А шо це таке?

1. Місце запису: село Луциківка Білопільський район Сумська область;
2. Дата запису: невідомо;
3. Хто записував: невідомо;
4. Респондент: Трикаш Володимир Іванович, 1926 р.н., народився у селі Цимбалівка Білопільського району Сумської області.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Цимбалівка Білопільського району Сумської області.

(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. Або у 1946 – 1947 рр.?

Все, с начала і до конця. Коли началась коліктівізація і за чого пошла. Большинство коліктівізацій прижимало Україну. Так появилась ну як вам сказать комсомольці іх називали. Вони заходили в хату, стакан квасолі на столі, сім’я 10 чоловік і стакан квасолі забірали. З чого людям жить? Ні з чого. Голод на Україну. Тепер приведу прімер. В мене батько робив на железной дорогі в 33-му поіхав у Ленінград привіз 32 буханки хліба, сільодку, а тута карточна сістема. А на карточку 400 грам це хто робив на транспорті, а в колхозі цього не було. В колхозі хто робив так там їсти готовили а коли липу зрубали в колхозі поставили сторожа, а зрубали для чого – щоб листя обривать і котьол кидать.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Оце просто ішло по владі. Ніякої засухи. Ось дивіться, тута іде весна ну у вас допустім 5 гектар землі. Земля то по руках була. Вони забирають у вас весь хліб, а весь хліб із верха преподають, ну це ж я вже опосля узнав, оце Молотов, Каганович, вони оце були як уполномочені од ЦК партії по видачі хліба. На їх нажимали там, і вони оцей хліб продавали на границю. А людям нічого. І дойшло, раз воно хліба немає, у людей забирали весь хліб.

Хто відбирав продукти?

Оце у селі відбирали наші, як вам сказать. Так як оце голоса йшли за Януковича призиває щоб за мене голосували, отак і хліб забирали. Приходе наш, у мене сусід був, була у комсомольця. Заходе, забирає хліб увесь, просто не так скільки ви даєте, а оце обиск роблять. Знайшли у вас пуд хліба чи.

Документи вони на це мали?

Ніяких. Просто їх уполномочили з района.

Якщо хтось чинив опір, чи приміняли покарання?

Такого не було. Та куди його бить, як воно голодне ходе.

Чи мали вони зброю?

Ні. Унас вони ходили у шести відбирали. Три женщіни, чотири женщіни, два мужчіни.

Приховать хліб могли чи ні?

Хліб? Ну хто зна. Єслі вони приходять. Ми ж при немцях ховали, знали що забируть. А ці – ніхто не ховав – прийшли. Був один: комора , у його хліба повно. Вони приходять, а він каже “Документи є у вас?” Нема. Нема? Я вам каже недам. Вони на другий день приходять із района привозять – разришають. Він комору одкрив, вони весь хліб забрали, кобилу забрали, комору. Остався чоловік голий. От що роблять.

Інші речі забирали чи в основному продукти?

Брали. Це ж уже оці що ходили вони шо хотіли то й робили. Їм ніякої власті, а шо ти зробиш.

А Ви нічого не чули про закон “п’ять колосків”?

Оце закон. Коли посіяли, оце жито стало наливатся. Об’єзчики на коні з ружйом, оце щоб колосок вирвать ото вже сидить, чи то буряк вирвать. Горох оце він вроді раньше спіє. Так оце щоб піти гороху нарвать потому що об’єзчіки були і вишки стояли по полю, бо. Так це нада лізти рачки, щоб цього горошку, щоб не побачив. А єслі побачуть що поймають у комору зачиняють і б’ють. А б’ють оці можем казать комсомольці. І їм ніякої власті. Побили вас, набили чи посадили чи одпустили. Оце вони так робили. І благодаря чому я вам скажу що 33 год весна холодна дуже була це харашо. Єслі б отак жарко було їх би тут одиниці остались. А то холодно. То гич їли, хто бурячки посіяв, то бурячну сивину. Саме хуже було, того не протовкнеш ні водою ні чим. А то ж усе позабирали. Не хотіли іти у колхоз потому що ішли старші, а як такі болеє-менше зажиточні – вони не хотіли йти. Їх прижимали, все забирали. Все, ну землю в колхозіорганізували, землю засіяли.

А худобу брали?

Забирали і худобу, і коней, і корів. У нашої тут у селі зайшли у жінки шубу забрали.

Переховували люди худобу?

Ну куди її сховаєш? Понімаєте, ну сховаю я корову сьогодні не нашли, а завтра? Її ж нада вигнать пасти.

Що забрали у вашого батька?

У мене у батька нічого не забрали. Батько був красним партизаном. Пішов у колхоз, 15 соток городу дали, так нічого не забрали. Йому льготи були. Сім'я велика. Зразу мати пішла, він на жезєзній дорогі робив, а тоді коли брат у ясла організували і він упав, об чугун. Батько пішов “Шо ж це ви робите?”. Ну єслі б батько у мене не бувдак його б оддубасили. Із колхоза виписався. А брать у нас нічого. Сім’я здорова, 15 соток землі, хата, садок. Що брать? Нас забере? 6 душ було.

Їли все підряд?

Як для мене, так як батько був красним партізаном дак йому отдельно батька в столові раз годували, а нам на дом давали, ну принесе борщу то по пайкі і плюс півкіла хліба давали, так як красний партізан 400 грам давали. Всьо равно пухлі були.

Люди помирали з голоду?

Ну у нас ніхто не вмер. А по сусідству. Приходе до нас у двір пошти баришня, а там діван стояв, вона на діван лягла, батька і матері не було дома. Батько приходе а це шо – померла. Тоді отак хати стоять, а там шось за женщіна йшла. Сіла під грушкою і вмерла. Тоді у нас та по сусідству так жінка і троє дітей. Зайшли до них два чугуни крапиви наварено і вони всі лежать. Жінка фельдшера супу з картошкой наварила, сюди принесла, так уже них одно не іло і всі четверо і лягли. У хуторі єслі перечислить померло хто зна й скільки.

А діти сироти, хто ними опікувався?

У нас у хуторі такого я не помню. Були, підождіть. Мої дві двоюрідні сестри Нінка й Нюська там у селі був патронат, так їх без батьків у патронат забирали. У патронаті вижили всі. Їх і погано кормили ну тричі шось давали.

Чи були випадки людоїдства?

Розкажу случай. Пошол я з батьком на станцію, пацаном був крапка. Батька тоді НКВД був забирають і ведуть. Отут в районі сельхозтехніки у Білополлі, отута. Повели, забрали як понятого. Я не сображаю, ну це харашо мені запомнилось. Заходим у хату, їх три НКВД, вона – отак стіл стоїть, облокотилась і сидить. Шо питали не скажу, під піччу дві голови, а сільська там – ноги, а в печі зажарене м’ясо. Вона так улибається, чоловіка зарубала і з’їла і брата рідного. Там на шляху йшли – кота обдирали, сім’я сиділа їла. Тепер я робив у Смородіно дак сусід там зо мною вмісті робив. Каже хлопець вийшов дев’ять годин – як у воду впав. Давай шукать – сусіди забрали і з’їли. Найшли там ножки да голову. Оце таке було, страшно.

У місті краще було?

Шо в селі шо в городі – одно і тоже. Но хто робив дак тім карточки були. На карточку давали по 100 грам хліба. А в селі ніяких ні карточок нічого. Хто вижив.

Де ховали померлих?

У нас ховали там під хатою, Яму викопали. Скіки могилок попід хатою.

Ви в той час жили в Цимбалах?

В Цимбалах. Пів кілометра от бригади. Знаю як колхоз організовувався.

Чи була в селі церквах?

У Цимбалах церкви не було. А в городі церкви позривали.

Чи є в селі пам’ятки померлим від голоду?

Ні. Їх ніхто не вспоминає. Та ви шо!

Розповідаєте дітям, онукам?

Да шо йому розповідать. Він же читає книжки, січас всій молодьожі воно не інтересно.

Хто винен у смерті багатьох людей?

Саме перше – це Сталін, раз. Молотов, Каганович, Берія. Оце вони. Вони прижимали.

1. Місце запису: село Северинівка Сумський район Сумської області;
2. Дата запису: 26 липня 2005 року;
3. Хто записував: Шерен В. В.;
4. Респондент: Усольцева Ганна Іванівна, 1917 р.н., народилася в селі Северинівка Сумського району Сумської області.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Северинівка Сумського району Сумської області.

(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. Або у 1946 – 1947 рр.?

Пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Забирала влада.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Не пам’ятає.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Не знає, донесень не було.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Не мали.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Застосовували.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Мали.

Як люди боронились?

Люди були пригнічені, залякані.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Якщо було що ховати, ховали, але все находили.

Хто і як шукав заховані харчі? Як їх звали?

Шукали чужі люди, проштрикували все штирями.

Скільки їх приходило до хати?

Коли 3, коли 5, коли 2.

Де можна було заховати продукти харчування?

Зарити в садку, в підпіччі, в коморі.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Спочатку давали, а потім стали давати трудодні.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Тільки продукти харчування, про інше не пригадую.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не чули.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні.

Хто охороняв поля і комори?

Колгоспники.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Не дуже хотіли, йщли спочатку за бажанням.

Чи змушували йти людей в колгосп?

Так.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

У сінях, по вітках .

В який час ходили забирати у людей зерно?

Вдень, некриючись.

Скільки разів приходили до хати?

Доки все не заберуть.

Коли почали люди помирати від голоду?

Почали помирати в 1931 році, а в 1933 році помирали поголовно.

Хто не голодував в селі і чому?

Зашитошні та ті які змогли щось приховати.

Хто зумів вижити?

Ті що мали чим харчуватися.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Здебільшого помогали.

Які засоби вживали до виживання?

Їли все, що вважали за їжу.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Кропиву, кінський щавель.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

З липи.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Голубів.

Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?

Якщо було щось міняти, то міняли.

Чи був голод в місті?

Так в місті голодували як і в селі.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства ?

Ні.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хороноли по садках.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Давали їжу.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Ховали по садках біля будинків.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Так.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?

Так, а тоді ні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква є.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Так.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Так.

Кого ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Голод.

Чи знаєте ви, що таке “торгсін”?

Це місце де можна було обміняти цінності на харчі.

1. Місце запису: село Малі Бубни Роменський район Сумська область;
2. Дата запису: невідомо;
3. Хто записав: Телішевський Є. В.;
4. Респондент: Яковенко Михайло Петрович, 20 вересня 1923 р. н., народився в селі Малі Бубни Роменського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Малі Бубни Роменського району Сумської області.

(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)

Я, Яковенко Михайло Петрович народився 20 вересня 1923 року в селі Малі Бубни Роменського району Сумської області. Голодомор у 1933 році я пам’ятаю дуже добре, мені на той час було вже 10 років і забути той час було вже неможливо. Пам’ятаю як дуже хотілося їсти, а дома не було абсолютно нічого, про хліб і говорити було нічого бо його просто не було. Мама придумувала з чого хоч коржі в які ложила шкаралупу з картошки і добавляла висівки і так пекла, а ми їли картошку, висівку вона ходила кудись і вимінювала на все цінне, що було в домі. В літку було трішки легше, бо ріс якийсь бур’ян який можна було їсти, лобода з якої варила борщ, в саду якась ягода, фрукта, а зима прийшла це було щось страшне. Я просто не знаю як нас Бог утримав, що ми вижили і не померли тоді з голоду. У мене ще були брат та сестра старші за мене, то вони працювали (кормили шовкунів) прийдуть додому на обід, а мама зварить якесь пійло, поїдять тай полягають, а встати не можуть то мама їх за руки попіднімає поставить і вони так помаленько підуть . А батько мій Петро працював у кузні кузнецем і як намахається тим молотом то ледве прийде додому, а ноги в нього були такі нушлі як волянки, що страшно було дивитися. Цей голодомор він пережив, а вже 1947 році не всилах було помер від асми та голоду. А ще пам’ятаю як мама прийшла з сусіднього села де щось поміняла на продукти і почала розповідати, що ми ще добре живемо діти, а ось у тому селі де вона була, то чоловік і жінка зарізали двох менших дітей посалили їх і варили з них їжу. І коли їх питали де Ваші діти менші вони відповідали, що вже померли, але люди чули як часто варилося м’ясо і пахло. Багато можна розповідати про ті страшні часи, але це не забувається і дуже тяжко . Пам’ятаю як хотілося хліба, про білий і думки не було, а думав чи настане той день, що наїмся хоча чорного хліба вдосталь.

1. Місце запису: село Підліснівка Сумського району Сумської області;
2. Дата запису: 25 липня 2005 року;
3. Хто записував: Михайлова Л. П.;
4. Респондент: Чайка Ганна Назарівна, 1923 р. н., народилася в селі Підліснівка Сумського району Сумської області.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Підліснівка Сумського району Сумської області.

(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. Або у 1946 – 1947 рр.?

Про голод 1932-1933 років пам’ятаю добре.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Причиною голоду було повне обдирання села.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Відбирали виконавці. В дворі, в хаті забирали все що є.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Такого випадку не пам’ятаю.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Заїжджали в двір підводою і клали всяке селянське збіжжя, добре пам’ятаю, що на горищі стояла макітра з квасолею, а виконавець ніс її на віз, а мій дорогенький дідусь просив лишити хоч жменьку на посів, то той виконавець вдарив його по руках і нічого не дав. Документів ніхто ніяких не пред’являв.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Цього не знаю.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Виконавець, пам’ятаю прізвище, Сільченко був з револьвером.

Як люди боронились?

Не знаю як було десь, а в моєму маєтку ніхто не противився.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Як не шукали і нишпорили по подвір’ю, а мій брат таки перехитрив виконавців, насипав в бочку проса і посадив собаку, кликали його Султаном, так ото той Султан сів на бочку в кутку під сараєм і ні з місця, так виберіг нам просо. Потім брат зробив ступу, стовкли пшона і варила мати кашку в перемішку з бур’янами, а в самої ноги були пухлі і текла вода, а нас спасла, ніхто з сім’їз голоду не помер. А як скінчилось те пшоно, то просила барди, проціжувала її, виходила густа маса, підмішувала бур’яну собачої лободи і пекла маторженики (так звали той делікатез) отак ми й вижили.

Хто і як шукав заховані харчі? Як їх звали?

В нас особливо відзначівся в пошуках зерна чи картоплі Устименко Микола. Не пам’ятаю по батькові, а прізвисько було в нього “квочка”.

Скільки їх приходило до хати?

Не пам’ятаю скільки а головний Устименко Микола.

Де можна було заховати продукти харчування?

Хто як умів, так і ховав, закопували в ямках, замазували в групах.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали похльобку тим, хто ходив на роботу.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Забирали крім їжі і речі. В нас взяли швейну машинку зінгерівську (мамине придане) і великий книжний шкаф з усіма книжками. Батько мій був великим книголюбом, на той час він був освітченою людиною, хоча кінчив лише три класи церковно-приходської школи.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чути про колоски чула, достеменно нічого не можу сказати, чи був такий закон теж не знаю.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

По колоски ходила і я, назбираєш торбинку і радий, не кожного разу попадали на очі об’їзчикам, а як піймав, то звісно забирав.

Хто охороняв поля і комори?

Об’їзчики були з колгоспників.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

В основній масі ішли добровільно, бо куди було податись, влада сильна.

Чи змушували йти людей в колгосп?

Записували в колгосп добровольно-принудітєльно, хто записувався, лишався вдома, а хто противився – отуди його на Соловки.

Де переховували худоб, щоб не забрали в колгосп?

Не пам’ятаю, щоб ховали, а де можна було сховати? Батько одвів до колгоспу кобилу “Марту” і коня “Яструба”, вони незабаром і подохли. А корову “Лиску” виконавець.

В який час ходили забирати у людей зерно?

Не знаю чи забирали ночами, а в нас забирали вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю.

Коли почали люди помирати від голоду?

В 33-му голод повністю владарював.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Спиртзавод організував дитбудинок “Патрона . Сюди звозили дітей сиріт, зодягали і годували.

Хто не голодував в селі і чому?

Не голодував голова колгоспу та його прибічники бо мали доступ до колгоспної годівнички.

Хто зумів вижити?

Вижив той, хто тримався на ногах. Збирав бур’яни і барду. Спиртзавод виробляв спирт з кукурудзи, та ота барда була.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Рятувались, як могли, однімать в одне одного ніхто не однімав.

Які засоби вживали до виживання?

Хто як міг той так і вижив.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Рідня є рідня, звісно поділялись, коли мали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Я пам’ятаю в основному їли собачу лободу та кінський щавель.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Такого не пам’ятаю.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Також не знаю і такого не пам’ятаю.

Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?

Не було за що купити і за що виміняти.

Чи був голод в місті?

Казали, що в містах давали пайок, але я цього не знаю.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Померло не багато людей, здебільшого немічні і старі.

Чи відомі випадки людоїдства?

Не були.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

В нашому селі покійників таки правили на кладовищі, вдома може не було.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Давно вже загубились могили, стільки часу пройшло.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Поминають кого пам’ятають і хто пам’ятає.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?

Хто думаю не зчерствів, той поминав, і тепер поминає, і тоді поминав.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква відкрилась недавно, належить до Московського патріархату.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Тепер на кладовищі є хрест “Жертвам голодомору”.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Дітям, сусідам, онукам розповідала.

Кого ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Особисто не нарікаю ні на кого. Винна в усьому влада.

Чи знаєте ви, що таке “торгсін”?

Були в мами брошка і колечко, батько одніс в “торгсін”, дали пів мішка крупів, то була велика підтримка і радість. А потім “торгсін” закрили.