1. Місце запису: село Красносілля Черкаський район Черкаська область;
  2. Дата запису: невідомо;
  3. Хто записав: невідомо;
  4. Респондент: Сьозна Ніна Кирилівна, 1923 р.н., народилася в селі Єрки Катеринопільського району Черкаської області.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Єрки Катеринопільського району району Черкаської області.

(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)

Ніно Кирилівно, розкажіть, будь ласка про голодні роки в 1932-33 р і 1946-47 рр.

Дочко, не помню я в якім воно годі шо було – стара вже баба Ніна стала, пеержила багато. Ну та, шо спомню то розкажу: у нас в Єрках (с. Єрки Катеринопільського р-ну Черкаської обл., в Красносілля Ніну Кир. забрала дочка, бо мати дуже стара і хворіє Ю.В.) важко було, важко. Зразу як позбирали бригади увесь хлібець з горища, з сіней винесли клуночок квасолі – усе повизбирували, то ми довго голодали, їли шо попало. А потім мати нас кинула і пішли у світ шукати харчів, на Западну на заробітки, то ми її й не бачили більше, чи жива, чи вмерла, та ніхто й не шукав – ми малі були, а таке тоді творилося страшне, шо всім взрослим до нас було байдуже. То осталися ми, я, сестра і братік, утрьох вижили. Збирали колосочки на полі, а активісти ловили і судили всіх, у кого хоч одненький за пазухою найдуть. Судили і в тюрьму сажали усіх, і дітей тоже. Не довго ми рискуали на полі, бо якось актівіст один братіка побив дуже, та він утік всьо равно. То ми ворон ловили, їжаків, собак, котів, крис,а тоді і їх не стало. Я після голоду ше довго собаки чи кішки в салі не бачила. І жолуді їли, бур’яни жували тільки і випльовували, бо дуже жорсткі, непережуєш.  Попухли зімою, мерзли, ані ходили: ноги ватяяні, з них тече юшка якась смердюча… А дядько наш багатше жив, у нього сім’я велика була і хліб був. Правда, я не знаю, чого в них все не позабирали. Дядина була жадна, своїм дітям все норовила кусок дать, а ми прийдемо і стоїмо в дверях, а слізоньки ж, як горох котяться. Дядько було питає: “Ти давала дітям хліба?”. А дядина мовчить, тільки сопе, тоді він те саме, а вона знов мовчить мов і не чує. То він зітхне тільки, а нам і дасть трохи. Мала же була тоді, зараз памнять вже нікудишня, а оце чого так добре помню, наче перед очима ота дядина стоїть, шо нам хліба не давала.

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду