- Місце запису: місто Середина-Буда Середино-Будського району Сумської області;
- Дата запису: 1 жовтня 2003 року;
- Хто записав: Нетудихаткін Ігор Анатолійович (студент 2 курсу історичного факультету КНУ ім. Шевченка);
- Респондент: Пєвнєв Іван Якович, 29 вересня 1924 р.н., народився у селі Василівське Середино-Будського району Сумської області;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживав у селі Василівське Середино-Будського району Сумської області.
(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?
Помню голод 1932-1933 годов и после войны тоже. В 33-ем у нас в семье от голода помёрли трое моих братов и сестра. И 14-ти лет не було.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Причиной голоду був неурожай. У нас в районі всё вымокло, дождей было много. Помню, утром хорошая погода, солнышко, а во второй половине дня – дощ, холод, всё вымокло. Потом то, шо собрали, пришлось отдать за налог.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, то хто це робив?
Забирали у людей то, шо в поле выросло, на огороде. Власть забирала, милицыя.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Наград за доносы на соседа не было.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання податків?
Помню, мамка кинула в припічок припічок 2 ведра зерна, так був у нас Воскобойник (він був меліционером), роздягся, залез и всё выгреб. А у нас було детей семь душ. Батька забрали кулачить. То мы продали усё, шо було и поехали на станцию Пологи (жили там год), а же у 1934 году вертались домой, були документы у милиции, не були.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Всяко було, и детей в окно выкидали, и били, высылали, про аресты не знаю. А трагедии в семьях були. Люди без хлеба оставались.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Не чув. Форму милицейскую помню, у Воскобойника було шапка-кубанка с красным верхом, а про оружие не чув.
Як люди боронилися?
Та ніяк! Стояли, плакали и мовчали, бо безправные були, хтось пробував заховать зерно, но всё на виду, находили, а люди безправные були.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Сховать? А куды? Всё перерыють и найдуть.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Я помню одного Воскобойника – милиционера.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
До кого як. Називалися отрядами. До кого два, три, чотири. По різному.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ніде. Даже стишок сочинили:
Завелась такая мода
У прохвоста-кулака:
На дворе лежат колоды,
А под колодами – мука.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Не помню такого.
Забирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?
Только зерно забирали.
Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Про цей закон у 33-му я не помню, а ось в 1947-му чули про нього, шо можно було попасть в тюрьму, если збирал тые колоски для себя.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні, я ж кажу.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Охраняли объездчики, на рысаках, в сёдлах, очень злые були. А коморы охраняли сторожа с ружьями.
Чи люди хотіли добровільно йти у колгосп?
Люди разные були. Хто шов, други не шли.
Чи змушували людей йти до колгоспів і як?
Да, заставляли.
Де приховували худобу, щоб не забрали у колгосп?
У нас не ховали. Приходили власти и хазяїн вёл корову, коня до общего загону.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Коли светло було, тогда и приходили.
Скільки разів приходили до хати?
Пока всё до нитки не заберут.
Коли почали люди помирати з голоду?
Весной 33-го году – самое страшное время. У нас в семье умерло четверо: Анатолий, Алексей, Валентина и Федор (мои браты и сёстры)
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Малых сирот забирали родичи. Я не чув про опеку державы.
Хто не голодував у селі і чому?
Не голодовали работники лесхоза. Они получали пайки. А хто работав на земле, а не начальником – пухли.
Хто зумів вижити?
Судьба у кого, хто сильный, хто збирал в лесу кору, корешки съедобные, ловили рыбу, в город бегали.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Нет, бо нічого не було. Отдай – сам помрёшь.
Які засоби вживали до виживання?
Лес помогал, крутились.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Не було у нас родичей, штобы помогли. У деда была семья – 21 душа.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Лободу, лупу, сосновые почонки, щавель, грибы, ягоды.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Липа, сосна, сок берёзовый, шишки еловые.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Шо попадётся, то и ели.
Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?
Да. Только нечего було нам менять.
Чи був голод у містах?
Не знаю, но думаю, больше крестьяне голодовали.
Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Багато. Сколько, точно не знаю. Мерли в нашей Васильевке багато.
Чи відомі випадки людоїдства від голоду?
Нет.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На погосте родичи хоронили.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Нечем.
Чи відомі у Вашому селі місця заховання людей, померлих від голоду?
Знают люди, на кладбище, люди старые помнят, хто и де захованый, хотя мало их осталось.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Родичи поминают.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкви – тепер і за радянської влади?
Не знаю теперь, а в радянський рас хто ж их поминал?
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Була, но уничтожили в 50-х годах.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
У кого як.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 р.р., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Казав своим детям, унукам.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Власть винуватая.