1. Місце запису: місто Жмеринка Вінницької області;
2. Дата запису: 26.11.2005 р.;
3. Хто записав: Тарнавська Сніжана Вікторівна;
4. Респондент: Войтюк Петро Сергійович, 1924 р.н., народилася у селі Степанки Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживав у селі Степанки Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Чи пам’ятаєте Ви голодомор 1932-33 рр.?

Дуже добре.

А які, на Вашу думку, причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Перше, з чого почати, з свого батька. Мій батько мав сім десятин землі. 29 року організували СОЗ, це союз, організація, общого обробітку землі. Батько першим туди вступив. Сім гектарів там з лишнім здав цю землю туди. Урожай, як кажуть, зібрав 31 року, з 30 на 31, добрий зібрав урожай. Мав і хліб, як кажуть, і до хліба. Але в 31 році почалася коліктівізація.

Коліктівізація була трудною справою, потому шо, як кажуть, бідняки, зразу, ті, які зовсім нічого не мали, ні землі, нічого, а батько був середняк. Він прийшов із громадянської війни і підкупив собі трошки землі, а трошки дали йому; як в революції діяв. Получилося ж так, що моментально началась 31 року коліктівізація. Це страшна справа була!

Одного земля тут, другого тут, третього тут. Чи хіба її можна була об’єднати? Каждий не хотів, а тільки той, який дуже бідний був, він вступав у колгосп. Але як тоді разом обробляти цю землю? Не було можливості, треба було зігнати всіх в один котьол! От з цього і пішло! А як зробити? Людей примусили, поскільки в 32 році урожайність була така, ну це тоже не пам’ятаєш, як в 46. Страшний неврожай! Отак можна було на квадратному метрі 10-12 стебел знайти отакихо. (показує руками). Суш була страшна! І даже неврожай був. В людей тільки збереглося то, шо раніше було вирощено, і люди цим користувалися. Але поскільки врожайность не було, стали вимагати – давайте з того, шо у вас запаси є. А запаси на кожного положили таку норму, шо він ледве здихався першої норми. Коли здихався першої, прийшло – давай другу норму вже, тому шо треба державі, треба робочому класу, треба армії, треба в лікарні, кругом! Завозили хліб. Ну каждий прийшов, вже нема, каже: я лишив для свої сім’ї ледве-ледве витримаю. Такі організували тоді групи комітетчиків, які залізними палками загостреними, ходили… каже закопали, хліб закопаний в землі, і, значить, штурхали кругом хати, кругом городу, обходили і штурхали, де щось тут камінчик попав – копай, значить тут шось сховано — а то просто камінець попав під то. І таким чином, вибирали шо є.

Знову друга лава комітетчиків приходила, нема нічого! Черзаки, солома, де шо було переришполи. Дехто в ніч в горшках, в ринках, в якісь посудині ховав зерно і засували в печі. Всьо равно відкривали і витягали. Ну звичайно, коли повитягали – у людини не лишилось нічого.

А хто це робив Ви пам’ятаєте? Імена?

Фамілії? Ну комітетчиків це таке діло! Брали самих самих, більш… голодранців, можна сказати! Які нічого ні землі не обробляли, і самі нічого не мали. Отаких! Ну фамілії, то я їх вже й позабував: Андрей, Кодра… Забув, це вже роки пройшли, позабував я їх, бо я давно звідти. Да! Ото як вспомню: вичистили буквально все, шо не було в кого, нічого не лишилося, навіть даже шоб хто сховав в землі, то перенишпорили, землю переконали і забрали.

А були випадки, коли сусіди доносили на сусідів про приховане зерно чи продукти? Чи давала влада їм нагороди за це?

У каждого своя була біда. Він не міг сказати, він не знав, шо у мене там був мішок якогось зерна. Муку ховали люди, в кого була там якийсь мішечок муки, то лехше було сховати чим зерно. Муку для стірки білья в копанки, викопували, ну басейн, де текла вода і все, так вночі виносили і муки кидали мішок. Там то мішок чи два муки. Зверху мука облипала, мішок зсередини шар робився таким, шо муку можна було в любий час добрати і муку висипати.

А мали якісь документи ті люди, шо приходили забирати?

Нє! Хто там! Місцева влада! Які там документи! Каждий старався прислужитися владі ту та, яку ставили. Потому шо і міліція, і суди і інші організації, які насильно діяли. Людина боялася всіх: і сусіда, боялася шоб не видати.

Чи застосовували до людей покарання, побиття?

Які не здавали. Сибір, Колима, Саловки – оце всьо! Моментально! Не хочеш – а ти повинен мати, бо ти був середняком. Це значить мав пару гектарів землі і обробляв і мав щось від неї. То це був середняк. Якщо ти не хочеш норми здати, то іди на Саловки, чи Калиму, чи Казахстан.

А зброю мали ті люди, що приходили забирати? Були озброєні?

Нє, ходили без зброї. Нашо їм була зброя, коли вони і так. А може і мали! Хто їх там бачив, в карманах може і мали пістолєти.

А як люди боронилися від них?

Ніякої оборони не було! Бо це всьо індивідуально: сьодні в мене тут, а завтра в іншім, в другім місті… Як люди могли без них. Були люди ті, які тікали з села, яким вже дуже насолили. Сала гарячого за шкуру налили, почали витягати всьо. То вже було таке, що тікали в ліса і становилися бандитами. Ну як: налили колгоспи, підпалювали. От стоят ферми, бо ж корів забирали, биків забирали, коні забирали, телят, свиней. От даже почали строїти ферми, а ті ферми не на камінях, на стовбах; стовби підпилювали так дилікатно, шо тіки вітер повіяв і то всьо чисто рухнуло. О таким способом йшла боротьба.

А можна було взагалі приховати якусь частину зерна, продуктів?

Чи можна було приховати?

Можна було приховати тільки в тих, який вірний був комітетчик і до цього було трошки відправити значить, шоб він приховав, а після того поділитися з ним разом.

Скільки їх приходило до хати, тих, що обшукували, забирали? Скільки їх було чоловік?

Чотири-п’ять, да!

Де взагалі можна було заховати продукти харчування?

В хлів, в сараї, де свині були або худоба, то викопували ями, а там худоба була, а зверху прикривали, десь там якийсь мішечок в тій ямі, де стьоки були. То таке діло.

Чи давали їжу тим, хто до колгоспів вступав?

Їм якісь пайки виділяли.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі?

Нє, одяг який там в людей був. Забирали живність всю: худоба, свині, кури.

Ви знаєте, що таке закон про «п’ять колосків»?

А, за колоски! Це було страшне діло. Від 3 до 5. Піймало в колосках, ну скільки ж людина могла взяти, жменю, дві для дитини, щоб розтерти і зробити спекти блінчик такий. Піймали – це вже всьо! Зразу відправляли без слєдствія – від трьох років до п’яті. Оце був міра і строк. Одного, він був тоже шось мав троє дітей, ковальом був. І от вийшов, урвав, я не знаю скільки там, но у нашого в сільський комітет привели, да. «Так ти значить пішов красти». Я не знаю, шо він там відповідав і шо його більше питали, но вопрос в чому, шо його почали бити, страшно катувати за це, що піймали його в колосочках і за цього голову йому скрутили, повністю задом на перед, голову викрутили і ну з ступеньок так вниз толкнули. «Дивись, – каже, – напився і до нас прийшов жалітися». Ну впав чоловік, і так і помер.

Да, другого, це мого батька рідного брата жінка, п’ятеро дітей малих. І вона тоже йшла і колосочків нарвала сюди значить (за пазуху). І тоже, а вони їздять на конях туди-сюди, коло поля. Піймали її, три роки дали. Зразу, не дивлячись на дітей, діти померли після того.

А дозволяли взагалі збирати колоски городину після того, як збирали урожай?

Після того тих колосків там не було! По їх посилали учнів, посилали всі групи; комбайнів не було, а йшла жатна це така лобогрійка називалася, скидала, а тут в’язали снопи і ці снови вивозили до молотілки. А це місце підзбирували самі, крали і клали туди на вози. Ну якийсь колосок людина могла найти, ну то вже було, як кажуть, після того.

Хто охороняв колгоспні поля і комори?

Комітетчики. Це люди, які поставлені були від органів міліції, органів сільської ради.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп чи їх змушували і як саме?

За голодний рік залишилося ні одної людини без колгоспу.

Худобу в людей в колгоспи забирали?

Усю худобу конфіскували і в колгоспи.

А люди ховали кудись худобу, щоб не забрали в колгоспи?

Це було страшне діло. В оцеї моєї тітки чоловік мав коня. І той кінь по якісь причині здох. Ну це буває: може їсти не додав, може сам шось. А дітей багато було, кінь здох, його на слєдуючий день забрали і до сьогоднішнього дня.

У який саме час ходили забирати? Вранці, ввечері?

Залітали, коли їм вздумається. Вніч і вдень, в ранок і вечір.

А скільки разів ходили до хати?

Безперервно!

А коли люди почали помирати з голоду?

Вже в началі 32 року, коли вже всьо вичистили і в людей вже витрахувалося от мішечки від муки були зв’язані і каждий вішав собі на стіну гвоздік мішок. Той мішок так його витрушували! Ну може жменя лишалася якоїсь муки. Оце вже були остатки, які дітей ратували.

Що було з малими сиротами, ними опікувалась держава?

Сироти лишалися. А знаю, де їх дівали! Я сам лишився сиротою, бо в мене батько поїхав комітетчиком був не комітетчиком в СОЗі, спілка обробітку землі, то він першим вступив, бо він каже це всерівно наша влада, як схочить так і зробить, то в нас була пара биків і його заставляли вивозити хліб той, шо в людей викачували, а йому на станцію Кочужаки, це там 7 чи 8 кілометрів вести зимою і він їхав і сани як, знаєте, задки пішли, його збили і потовкли, а він інвалід громадянської війни і після того він через місяць помер. Мама лишилася з нами… (плаче)

А хто не голодував і чому?

Не голодували тільки ті, які були в управлінні.

Хто зумів вижити?

Ну, я знаю, це трудно було оприділити, хто десь виховав, хтось десь може мав якісь резерви в другому селі, хтось десь міг допомогти і так дальше, хоч чим-небудь, тому шо виходило так, що передавав друг другу кукурудзи небагато там дві жмені, кукурузи, то його вночі товкли на крупи і варили значить і дітей годували. Так, но вижило дуже мало.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які жили багатше?

Тож я кажу, де шо з других сім може де були такі трошки більш зажиточні, то трошки помагали і ті виживали, а так дуже мало вижили. Щодня рано, як де, підвечір від’їжає з колгоспу значить дві підводі і підбирають там на вулиці, там лежать, там лежат. А особливо до церкви, люди шось ішли вмирати під церкву.

А шо люди їли тоді з рослин, тварин, які корінці, листя?

Липові молоді паростки, лобода, і жовтець їдний, пшеничка його називают. Воно ранньої весни сходить і жовтенько цвите, листочки брали. Тепер ше ті, які шли в ліс равликів брали, знаєте шо таке равлик? От назбирают побільше тай кип’ятком їх ошпарили, а воли вилізают звідти. Їх витягували і жарили. Весною шли на торішні картоплі поля, де картоплю вибрали, копали там і гнилю ту змерзлу картошку вибирали, це було як наїдок настоящий, розтирали і жарили і можна було їсти. А ше добавили бураку якогось, то добре. Тепер, там де бураки були торішні, площа переорали і корінці, це тоже визбирували. Це тоже було наїдок. Оце такі виживання срєдства були.

А у місті був голод також?

В містах? В містах менше було через те шо тут у містечках невеликих через те шо у великих містах я не можу сказати, а от як у нас Копайгород, Лучики – це містечка були районні центри бувші, то там основна маса жили євреї, це приблизно 70% євреї жили, а євреї, я не знаю, вони чи звідкись получали плату, вони жили і продавали. Тепер ше інше срєдство було: ТУРСИМ був так називалося, де закуплялося золото, скупляли, це тоже євреї відали цим, скупляли золото: монети, вироби там золоті і так дальше. Хто, де, зберіг якусь там шось трошки ішов, здавав те золото і получав там пару кілограм муки чи крупи. Оцево, взагалі таким способом було.

А взагалі можна було щось у місті чи виміняти?

Продуктів ніде ніяких в продажу не було. Ніхто не продавав, ніхто ними не торгував. Я кажу, тіки оцево, отакий спосіб, як хто мав золоті копійки, то міг у євреїв виміняти крупу, муку чи зерно яке гречку чи шо інше.

Скільки людей померло у Вашому селі? Є такі відомості?

Людей померло із восьми сот з лишнім душ померло дві третини.

А чи відомі у Вашому селі випадки людоїдства?

Лічно в нашому не було, а в сусідньому було. Грамівка село було; ну от від нашого села, ті які йшли до іншого села і десь людей перейнімали, малишів, і там убивали. Да. Даже Недошитайло, так фамілія його, да, то він сам цим ділом займався.

А де і хто хоронив померлих?

Це були загальних на кладбищі, яма одна, а туди скільки влізе! Звозили, я казав, дві підводі ходили по селу отако по всіх вулицях і підбирали і викидали, то віз накидають кучу і там скидали туди.

А платили гроші тим, хто ховав?

Обов’язок був такий їхній! Може давали жменю крупи на то шоб прожив.

А чи відомі у Вашому селі місця, де захороненні люди, що померли під час голоду?

Добрий шмат кладбища – тільки там одні захоронення.

Чи поминають їх на «Зелених святах», «Проводах»?

Ну їм справляють, як кажуть, ідуть з церкви певчи, так вони називаються, хор, їм люди ті плотят і кажуть: пам’яніть такого, такого, такого. Всьо! Значить вони стають, а де вони, хто вони ніхто не знає, де похоронені, але вони проходят і відпивають це молєбєнь.

А поминали померлих за радянської влади?

Ну пізніше вже? Ну кажда родина свого поминає.

А у Вашому селі церква?

Нема. Її розібрали і построїли кладовище для вона була дерев’яна і її розібрали і построїли для зерна велике кладовище, це вже як пізніше врожаї були, а тих, хто строїв убрали десь туди.

А є у Вашому селі хрести, пам’ятники жертвам Голодомору?

Там є хрести, но я вже звідти дуже давно і не знаю, шо кому ставили. Є хрести по селу, є.

Як ви вважаєте, сучасна молодь знає про голодомор? Ви, зокрема, розповідали своїм дітям, внукам?

Нагадаєш як це було і всього коротко, більше нічого, а шо вони не вірать, кажуть, як шо земля не та, шо вона не росло на ній нічого, шо голод, шо не росло на шо пшениця не робила, чи ячмінь, чи кукурудза не родила – вони не вірать і не сприймають це всерйоз.

А кого Ви вважаєте винним у Голодоморі?

Винним? Місцева влада. Воно було звідти зверху поставлено завдання: викачати по можливості як побільше продуктів харчування. Але, я вам скажу так, однак так сидить і зараз скажемо, шо ми співчуваємо чомусь, нас обох узяти треба посадити (показує на себе і на мене), але чоловік ж слухав це всьо (показує на мого батька, який сидів поруч мене) і так кажуть: а він може учасник, мов перевиконати план, давай його ше третього сюда. Таке положення було! Каждий вислужитися хотів і каждий старався когось продати, когось здати, когось втопити, шоб самому виплисти. Оце був самий страшний, як кажут, біч, да!

А чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Як? Торгсін? А я ж казав Торгсін – Торговельний сіндікат. Там, де за золото продавали продукти харчування: крупу, муку, зерно. Торгсін – цим тільки віддали абрами – євреї.

1. Місце запису: місто Щорс Щорського району Чернігівської області;
2. Дата запису: 18.09.2005 р.;
3. Хто записав: Побєдаш Вадим Андрійович;
4. Респондент: Матюх Тетяна Кондратівна, 1926 р.н., народилася в місті Щорс Щорського району Чернігівської області;

Під час Голодомору 1932-1932 років проживала у місті Щорс (нині Сновське) Щорського (нині Сновського) району Чернігівської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?

Пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Неврожай.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Не пам’ятаю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Не пам’ятаю.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Колоски забирати дозволяли, але віддавати треба було у комору.

Хто охороняв поля і комори?

Сторож. «Об’єздчики» ловили, наказували тих, хто забирав.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Хто хотів, той зразу пішов. Ми зразу пішли, бо сім’ю годувати треба.

Чи змушували йти людей в колгосп?

Хто не хотів, у того забирали силою. Забирали худобу. Конечно заставляли. «Агитірували».

Де переховували худобу?

Коня «гонили» у лозу, щоб не забрали.

В який час ходили забирати у людей зерно?

Днем.

Скільки разів приходили до хати?

До нас не приходили.

Коли почали люди помирати від голоду?

Люди помирали. Приходили хлопчики і просили. А я казала: «Давай, мама, торбочку і я піду».

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Сироти були – троє дівчат. Сирот забирали в колгосп.

Хто не голодував в селі і чому?

Не голодував той, хто мав багато землі.

Хто зумів вижити?

Ми вижили. Батько заробляв 100г хліба. І ми по 50г. на колосках. Варили борщ із щавелю.

Чи допомагали люди одне одному  виживати?

Ділились. Я жила біля школи і діти всіх батькових і матчиних братів і сестер їли у нас. У мене батько був таким, «щоб хватало всім».

Які засоби вживали до виживання?

У нас була корова, це нас і врятувало.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Виживали самі, що зуміли.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Бруньки липи і клена, щавель.

 З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

З липи і клена. Кору – ні.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не знаю.

Чи можна було купити чи виміняти в місті?

Можна. З Донбасу привозили «тряпки».

Чи був голод в місті?

Не знаю.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Не знаю. Знаю, що мерли, а скільки – не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства ?

Ні.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Родичі, сусіди на кладовищі.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Хто ж платив і чим?

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

На кладовищі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Окремо не поминають. Як всіх.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?

Свої поминають. За радянської влади не було церкви.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

За радянської влади не було.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Розповідала. Як жили.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Кого ми можемо вважати? Не знаю.

1. Місце запису: село Лісові Сорочинці Прилуцького району Чернігівської області;
2. Дата запису: 12.11.2005 р.;
3. Хто записав: Дахненко Марина Валеріївна;
4. Респондент: Калініченко Марія Михайлівна, 04.01.1924 р.н., народилася в селі Лісові Сорочинці Прилуцького району Чернігівської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала у селі Лісові Сорочинці Прилуцького району Чернігівської області.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?

Пам’ятаю, 47-й рік був чуть, не такий страшний як 33-й р.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Забирала влада.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Не було такого в нашому селі.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Не знаю, ми перші пішли до колгоспу.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Не було такого.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не знаю.

Хто охороняв поля і комори?

Були комори, мій батько був комірником.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ми пішли в колгосп першими.

Де переховували худобу?

Не було такого.

В який час ходили забирати у людей зерно?

Не було такого.

Коли почали люди помирати від голоду?

Навесні 33-го почали дуже помирати.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Не опікувалось.

Хто не голодував в селі і чому?

Були і такі. Я була в 2-му класі, а моя подружка в 1-й пішла. А батько в неї був охотніком, я прихожу, решаю їй задачки, а вона мене хлібом годує. Держить мене поки всі задачки не порішаю.

Хто зумів вижити?

Були і такі, хто виживав.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Ні.

Які засоби вживали до виживання?

Ми голодували, а коли навесні розтелилось корова, то ми вже не голодували.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ні.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Споживали, що приходилось.

Чи можна було купити чи виміняти в місті?

Не було, що міняти.

Чи був голод в місті?

Так, мабуть, же був.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Багато, дуже багато.

Чи відомі випадки людоїдства ?

Ні.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладбищах хоронили.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Ні.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Да, на кладбищах.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Да, поминають.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?

Не знаю, в церкві не буваю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Нема.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Немає пам’ятників, ні хрестів.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Вони мене не питають.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Правітєльство.

Чи знаєте що таке ТОРГСІН?

Торгсін – це місця, куди люди зносили коштовності, інші цінні речі, щоб обміняти на продукти.

1. Місце запису: Стаціонар для людей похилого віку;
2. Дата запису: 18.07.2005р.;
3. Хто записав: нвідомо;
4. Респондент: Задорожня Олександра Ігнатіївна, 1920 р.н., народилася в селі Кам’янка Очаківського району Миколаївської області;

Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Кам’янка Очаківського району Миколаївської області

(Свідчення з фондів Музею Голодомору)

Помните ли Вы, что был голод в 1932-33 годах?

Помню.

Какие были причины голода: неурожай, засуха, налоги или забирала урожай власть?

В 1993 году голодовка не була, сама власть так издевалась над людями. В 33 году. А в 47-м году был – неврожай, була крепка голодовка. Люди мерли, знаэте, по дороги, як мухи падали. эли таку гадость, знаэте, що ходили в степ и оте подсолнухи, де були и вони мололи через м’ясорубку те подсолнухи, варили и тем питались. Вмирали, конєшно.

Вот, если забирали у людей, выращенные в поле, огороде, то, кто это делал?

Власть.

Были ли награждения от власть за донесения на соседа, который прятал зерно?

Були.

Как это происходило? Те, которые забирали имели какие-то документы на забирание продуктов?

Никаких. Вони приходять в 3 часа ночи, описують шо, які продукти. Не тільки продукти, а й забирали и вэщи, всьо.

Было ли какое-то наказание: били людей, высылали, аресты?

Висилали на висилку, моєго дєдушку покойного сослали.

Имели оружие те, которые отбирали хлеб у людей?

Конэшно имэли.

А как люди защищались?

Как люди защищались? Никак. Не могли.

А можно было что-то спрятать: часть зерна, овощей?

Шукали ходили з щупами. Такі щупа. Батько мій покойний закопав трошки зерна, прибив собаку на тому мэсти, щоб було незамєтно. Так вони шо? Вони і там найшли, щупом щупали, шо мягкая земля.

А кто искал эти продукты, как их звали?

Називали їх коммунистами.

Сколько их приходило в дом?

По два, по три.

А где можно было спрятать продукты?

А де? Кромє шо закопать. Больше нигде нэльзя було спрятать.

Давали еду тем, кто в колхоз пошел работать?

Чем? Та давали – похльобку варили, знаєте, таку сдєлали кухню, и там так зварять шо-небудь, як свиням. Лижби люди…

А забирали только продукты питания или одежду тоже?

И одьожду забирали, всьо, всьо. Из сундука.

Скотину тоже?

І скотину тоже. В нас, осьо я говорю, мого дєдушку, в нас, лічно мого папу — приїхали в три часа ночі, описали. Науторо мама в лєтній кухні з батьком спали, а ми всі в хаті, я і сестра старша мене, приїхали утром пораньше, ноччю, і под флагами, і були в них такі спецально люди, знаєте шо. Все забрали: і сундуки, і гардєропи, всьо подряд брали з хати, шо було. Моя сестричка, батько справив, старша, мебель її. Заказував тут, в Кам’янкі. Кочерижка жив, хорошу мєбєль дєлав. Комод. Мода була комоды для одьожі. Гардєроб сдєлав, стуля були. І шо ви думаєте? Забрали. Подчисту забрали, хати осталися пусті. Шо ми, в чому були, мама, я и сестричка в кухне лєтньої, то у нас и осталось.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Нє. А “пять колосків”? Судили. Да, да.

Разрешали собирать с поля колоски, остатки урожая?

Собирали, якщо дадуть – підуть заберуть. Всьо равно.

Хто охороняв поля і комори?

Нихто не охраняв.

А люди хотели добровольно идти в колхозы?

Хто хотів, канєшно. А хто и не хотів. Хто хотів сам, хто сам хазяйнував, мав якусь лошадку собі, та землю, земельку трошки.

А заставляли людей идти в колхозы?

Аякже. Обязатєльно заставляли. Нахально заставляли. Отбирали все, я ж говорю, і скотіну, і все чисто, брали і корови, і свині, шо було.

А где прятали скотину, чтоб не забрали ее в колхоз?

А наде не спрячеш її. Ніде.

В какое время ходили забирать зерно, продукты у людей. Ночью?

Нє, дньом. Ноччю описували приїжджали. Ноччю опишуть, шоб не ховали. Знаєте, шоб знали, шо уже не заховають. А дньом з флагами у двір, подводили с красними флагами і давай… Моя сестричка старша потєряла сознаніе. Закрила на ключ двері, двері у нас закривались на ключ, там у неї така хороша була мєбєль, батько справив, мала уже замуж іти, кавалєра мала. Вот. І вона закрила і вони виломали двері ломом, а вона як упала бєдна, сознаніє потєряла и розвалилась. Добре, шо старший сказал: “Девушка была без сознания”. Вона була без сознанія, як упала. “Она не виновата”. Ще б судили ее. От все, як робилося. “Хороша” власть была.

Коли почали люди помирати від голоду?

Ага. Когда начали умирать. І в 30-м году умирали, і в 33-м чи в 47-м ? В 47-м крепко умирали. По дорогі валялись, бєдні. Не знаю, хто їх підбирав. Їх собаки їли чи, Бог його знає, де вони.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

А хто за них? Никто не заботився.

Кто не голодал в селе и почему?

Не голодали оте, которие, як вам сказать, шо забирали, брали для себя, вони. Одбирали в людей, забирали собі, жили і все. В горшочку було зерно, щось мама дєлала, на полочкі лежало. Висипали із горшочка то зерно на землю і топтали ногами.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Не було чим ділитися, дєтка.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

У меня родствєніки в Кам’янкі були. Мама каменська сама родом, а в Веселку вийшла заміж уже, в Веселкі я жила. В Мариціно вийшла заміж уже. І тьотя як узнала, мамина сестричка, чи їм переказав хтось, чи Бог його знає, то вони принесли і хліба печеного, і сала, всього. Прийшли і плакали, і помогали нам. Тогда пока шоб. Всим помогали нам: и одьожею, и всем.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Шо їли в голодовку? А шо їли? Подсолнухи їли, терли з подсолнухов бодилля. И варили. И ото тим питалися вот этим питались.  Ну вмирали, конєшно.

С каких деревьев употребляли листья, кору?

Нет, никого не було такого.

Диких животных, птиц?

Та де вони вже були, не було, чим держать.

Чи можна було купити чи обміняти в місті?

А за вєщи? За вєщи – да, можно було в городе помєнять що-небудь. У кого что эсть.

А в городах был голод?

Конєшно, тоже бул. Город є город. Вони получали пенсию чи зарплату, а в деревни ж ми тогда зарплати не получали, на получки робили. На трудодни.

Вы знаете, чо такое “торгсін”?

А чо не знаю? Торгсін — це здавали вєщі.

Сколько людей у вас умерло в селе?

Я не знаю.

Были случаи людоедства?

Нет.

А где и кто хоронил, умерших от голода?

От голода? А хто де шо. Бувало, одна женщина… хоронили их у тому, где свежа могилка, та щоб легше копать яму и прикопували на ту могилку. А одна бідненька жіночка — умерла дитина з голоду. Та вона взяла і занесла в скотомогильник туди. А собаки притянули. Це жуть! Собака притянула то дитя. Та и хорошо, що в неї брат був председатєлєм якимось. Та її затащив, ще судили б. Хай Бог милує и одводе. Щоб наші враги не знали те голода.

1. Місце запису: невідомо;
2. Дата запису: 18.07.2005р.;
3. Хто записав: невідомо;
4. Респондент: Гривняк Анастасія Павлівна, 1917 р.н., народилася в селі Кам`янка Ріпкинського району Чернігівської оласті;

Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Кам`янка Ріпкинського району Чернігівської оласті.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору)

Помните ли Вы, что был голод в 1932-33 г.г.?

Помню, голод страшенний був. Ніде нічого не було і всьо. Трава. Траву їли.

Какие причины были голода: неурожай, засуха, налоги или забирала урожай власть?

Засуха была сильна. Засуха.

Если отбирали у людей выращеное в поле, огороде, кто это делал?

Одбирали, так и  было.

А кто делал?

Ну немцы.

Были награждения от власти за донос на соседа, котор. прятал зерно, продукты?

Было, было. Всьо.

Те, которые отбирали, имели какие-то документы?

Кто давав? Какой документ? Пришли отобрали, та й всьо.

Применялись к людям какие-то наказания, избивали, высылали, арестовывали?

Так так нас не сильно были людей нмцы. Люди долали, что им говорили.

Имели оружие те, которые ходили отбирать хлеб у людей?

А  имели, имели.

Как люди защищались?

Давали, бо война-надо.

Можно ли было припрятать часть зерна, продуктов овощей?

Можно било. Ночью там закопать в землю. Спрятать.

Кто искал запрятанные продукты? Как их звали?

Немцы, казали.

Сколько из приходило в дом и кто это был?

Не помню.

Давали еду тем, кто жил в колхоз?

Да, давали, людям котрие у них работали.

Забирали только продукиты питания или и др. вещи-одежду, полотенцы, скотину?

Нет, такое не отбирали. А вот скот отбирали.

Что такое закон про «пять колосков»? Слышали Вы о нем?

Нет.

Разрешали собирать с поля колоски, остатки овощей?

То не помню тоже.

Кто охранял поля, колхозные кладовые?

А кто ж охраняв? Нікто – люди охраняли. Сами колгоспники.

Люди хотели добровольно идти в колхозы?

Хочеш – не хочеш, а должен.

Заставляли людей идти в колхозы?

Заставляли, заставляли.

А где прятали скотину, чтобы не забирали в колхоз?

А де спрячеш? Зариєш в землю?

Сколько раз приходили в хату?

Ходили і ходили.

В какое врямя забирали у людей зерно, продукты? Днем или ночью?

Днем, днем. Ночью не, днем.

Когда люди начали умирать от голода?

Ще так люди сильно не голодували, ще позакопували себе зерна, картошка.  Было по трошки чем питатися.

А что было с малолетними сиротами, заботилась о них держава?

Нет, хто, де?

А кто не голодал в селе? И почему?

А былі, бо закопали себе много зерна, картошка, всьо. То й не голодували.

Помогали люди друг другу в выживании, делились продуктами?

Делились.

Имели Вы какую-то помощь от родственников, котор. меньше голодали?

Все голодували.

Ели что-то из растений, ягод, кореньев?

Было. Трава такая была, что ми собирали и варили.

Диких животных, птиц, змей ели?

Зміїв? Та ти шо? Та.

Можно было что-то купить в городе, выменять?

Вимєнять не було шо, бо кругом – голод.

Был голод в городах?

Был, был.

Сколько людей умерло в селе от голода?

Не знаю. Не так сильно мерли люди – бо спасалися. Трава в нас была такая, что питалися тою травою. Варили.

1. Місце запису: село Євминка Козелецького району Черніговської області;
2. Дата запису: 04.08.2003 р.;
3. Хто записав: Адаменко Олена Вікторівна;
4. Респондент: Власик Віктор Тимофійович, 1924 р.н., народився в селі Євминка Козелецького району Черніговської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала у селі Євминка Козелецького району Черніговської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1933-34 роках або у 1946-47 роках?

1928 году, батько був другим человеком у селі — це мій батько. Ми 33 года голодовки не знали. Пачему? — патамушо батько получив указаніє іти в колгосп. В його було хороший питальник сад, і він посадив в селі Евминці 8 гектаров саду, і його не розкуркулили, і ми були в колгоспі. У 33 году хто не пішов в колгосп, тих була така, ну як тобі сказать, — указ гасударства, шо налог на кристяна, раз наложили — він одвіз, вдруге наложили — він одвіз, а в третій раз уже нічого везти, так вони кажуть везти, він не повіз і його вигнали з хати, патамушо він був должен хліб государству, і їх повигиняли з хати. Позабирали од їх корови, как і землю, і із хати вигнали: мужчін, батьків, а других і цілими сім’ями вигнали на Сибір — цілими сім’ями. А других, батька забрали, а матка із дітьми зустрілась у селі, і ходила по хатах, і жила в чужих людей. От такий був 33 год. У 32-33 году була основна сила на колективізацію, і хто не йшов у колгосп, тих людей заставляли йти в колгосп. Їм оставили картоплі трохи. Банди були великіє, а картоплю вкрали.

Для себе, чи для колгоспу забирали?

Колгосп одне робив, своє діло, а банда своє діло, як зладєї, і тепер, і колись такі самі приходили, то шо забирали гасударство ЧК забирало, як тоді казали, оперупалнамочені хліб забирали, а що осталось — і банда ходила забирала.

Хто цим займався, хто шукав ці продукти і в селах забирав?

Це був таки особий отдєл

В нашому селі цим займались?

А як же, раз людей разкуркулювали виганяли з хати, так само, і в нашому селі.

Приблизно скільки приходило їх до хати?

Скільки?

Так.

Цих уполономочених чоловік 2 чи 3, до наших активістов – чоловік 5.

Забирали лише продукти харчування, чи інші речі, одежу?

Значить так. Того каторого за несплату налога, сільхосподатку, так його виганяли з хати, і продавали це все, і яка була одежа, а був, і даже який був інвентар чи бані, чи хамут — ето всьо продавалось. І продавали так — общіє торгі: полушубок чи якась там свитка, чи пентак, какиє 3 рубля, хто больше. Єслі за 3 рубля більш ніхто не дав 4 рубля до третього разу 3 рубля раз, 3 рубля два, 3 рубля три — за три рубля продавалося усе це. Отак продавали всяку одежу, і так чоботи ті, ну безразлічно: чи шапка, чи картуз. Оце такіє були торги.

Чи дозволяли у полі збирати залишки їжі?

Даже судили за це. Єслі ти взяв якийсь, назбирав колосся ілі жито, пшеницю чи овес, ячмінь, чи картошки перекопав — за це карали, за це даже судили. І так само у 33 году не давали, і так само уже й в 46 году. Хто пішов і назбирав, відбирали, а єслі сопратівлялись — так даже це було прєступлєніє, як то кажуть.

Хто охороняв ці поля, колгоспні комори?

Колгоспні комори охороняли нашиє люді, самі колгоспники. Почему? — потомушто, значить, казали колгосп — це усе наше і його треба охоронять. Значіть були виділениє той чоловік ходив, косив і плав, а той стерог комору. Почему? — патамушто хліб гасударству вивезли, здали, а що асталось, то кажуть наше, і ділили на трудодень, і що виходило на 100гр дак на 100гр, на 200 так 200, на 300 дак на 300, так само і картошку, так само і зерно.

У кого хліба не було — ішов на роботу, робив, там варився катьол, який обід давали обідать і писали на список. Єслі хліба нема значить брав хліб, а тода у кінці года, коли на трудодень получали етот печений хліб, там продукти припьок, зернам удержували, а гроши були дуже малими! А так картошку, хліб оце зерно видавали даже усе, що можна було, я ж кажу: любу зерновие із пашні видавали на трудодень, а вже, яку колічєство в одному колгоспі більше, у другому менше. Це вже завісило од руководства колгоспа.

Були випадки коли люди помирали від голоду?

В нашому селі не дуже багато, но помирало і помирало, і даже було так, що намолотив чоловік хліба, напік, наївсь і помер. Пачему? — патамушто він був істощьонний і худий, і він з’їв лишнього, а так шоб, як тобі сказать, вимерло те люди, яких розкуркулили і повиганяли з хат, те люди жили у землянках і повмирали, а то кто ходив у колгосп і був у колгоспі — із них людей ніхто не помер, бо в колгоспі трошки давали, я ж тобі, що кажу, даже обід варили і хліб пекли, і пожалуста: якщо в тебе нема хліба — прийди, і записували тебе, і в кінці года, пудбивали чи 100кг, і тоді удержували тебе зерном.

Кого ви вважаєте винними у загибелі багатьох людей?

На мою думку, як і насьогоднішний день, до Бога далеко, до царя високо, мєрзавцав і тоді було і тепер. Укази то ми не читали, а тепер укази читаєм, одно пишуть, а роблять друге. Но доля правди єсть та, шо хто пішов у колгосп, тому трошки легше, а хто не пішов, тому плохо. Із государством не спорять.

1. Місце запису: село Рівчак-Степанівка Носівського району Чернігівської області;
2. Дата запису: 23.09.2005р.;
3. Хто записав: Клименко Валентина Павлівна;
4. Респондент: Кривенко Олександра Григорівна, 1916 р.н., народилася в селі Рівчак-Степанівка Носівського району Чернігівської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала у селі Рівчак-Степанівка, Носівського району Чернігівської області.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?

Да, пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Паводок був, залило все, та й здали всі ж продукти.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

З колгоспу приходили, а хто саме – не пам’ятаю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

У нас таких донесень не було.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Ті, хто забирали продукти, говорили з батьком і записували собі щось. Що саме писали – не говорили. Можливо, це й були документи, а може й ні.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Так, на нашій улиці побили одного хазяїна сильно, що лежав навіть. А взагалі – кричали сильно. Це я пам’ятаю. А ще раньше у батька забрали землю, і переселили нас у маленьку хату. А потім брата записували в комсомол, і загадали розкуркулювати людей. Та він перед тим і зійшов з дому. Ніхто не знав, де пішов. Вже після війні обізвався, так і блудив по світу все життя.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Не бачила.

Як люди боронились?

Та не дуже боронилися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали, моя мачуха ховала, щоб сусіди не бачили.

Хто і як шукав заховані харчі?

Як звали – не пам’ятаю. Були й знайомі і незнайомі. Приходили, говорили, що і скільки треба здати.

Скільки їх приходило до хати?

Приходили кілька чоловік. З району були і голова ячейки. Ще хтось.

Де можна було заховати продукти харчування?

У сараї, під солому.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Мачуха приносила трохи зерна, а де брала – не говорила.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники,       худобу, тощо?

У нас – наче тільки зерно.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чула. По радіо, навіть.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли.

Хто охороняв поля і комори?

Були сторожі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Мій батько не хотів.

Чи змушували йти людей в колгосп?

Пам’ятаю, як все в нас забрали, то батько все говорив, що буде худо. Тоді якось і записався.

Де переховували худобу?

У нас коня зразу забрали.

В який час ходили забирати у людей зерно?

Коли угодно.

Скільки разів приходили до хати?

Не пам’ятаю. Раз – точно.

Коли почали люди помирати від голоду?

Щоби так з голоду – так наче ні. Але всі говорили, що мруть багато: хто од живота, хто од кашлю. Багато весною вмерло.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Не знаю, може родичі.

Хто не голодував в селі і чому?

Хто в колгоспі, хто договарювався якось.

Хто зумів вижити?

У кого город, якось виживали.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Ми давали картоплю жінці, яка жила через три хати без чоловіка з дітьми. Я ще односила.

Які засоби вживали до виживання?

Хто як може.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Допомагали тільки в селі, і то – не сильно. З Києва чи Прилук од родичів – нічого не було.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

В лісі ягоди збирали, лушпиння з картоплі варили.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Такого наче не було.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Та теж наче не було.

Чи можна було купити чи виміняти в місті?

Ми нічого не купували з їжі.

Чи був голод в місті?

Про це не чула.

Скільки людей померло в селі?Чи є такі відомості?

Ні.
Чи відомі випадки людоїдства?

Хтозна. Ніколи про це ніхто не говорив. Але могил на кладовищі тоді добавилось багато.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Хто тоді вмирав, всіх ховали на кладовищі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Деякі могили зросли, а так – поминають всіх разом.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?

Не знаю. Церква в нас з’явилась недавно. Відкрили у зданії колишньої бібліотеки.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є. Московського патріархату

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні. А на кладовищі же є всім.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр.? Зокрема, чи

розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Та взагалі про все життя говорили, то й про ці годи також. Я ж молода була, так онукам цікаво.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Мабуть, колгоспи. Точно не знаюю

1. Місце запису: місто Носівка Носівського району Чернігівської області;
2. Дата запису: 25.09.2005 р.;
3. Хто записав: Нечес Микола Володимирович;
4. Респондент: Лечецька Надія Георгієвна, 1917 р.н., народилася у місті Носівка Носівського району Чернігівської області;

Під час голодомору 1932-1933 років у місті Носівського району Чернігівської області.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?

Так.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Неврожай, податки і збирали хліб.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Була спец. Бригада.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Ні.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Приїжджала підвода, заходили в комору і виносили. Документів не бачила.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Не знаю.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Зброї не бачила.

Як люди боронились?

Хто як міг.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Важко, нам вдалося трохи овочів і зерна.

Хто і як шукав заховані харчі?

Шукали всяко – заглядали, копали, випитували…

Скільки їх приходило до хати?

Не пам’ятаю. Ми ж тільки переїхали з Прилук у це село, бо дідова земля тут була, і млин, і сад – все забрали. Так людей я тих не знала.

Де можна було заховати продукти харчування?

Закопували і на городі, але ми цього не робили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Не знаю.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Лише продукти харчування.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Ні.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля і комори?

Сторожі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ні.

Чи змушували йти людей в колгосп?

Так у нас у Прилуках все забрали – батьки переїхали сюди, в Носівку, а тут теж саме. Заставляли, грозили, що все заберуть, а батько був швець. Так він записався, але більше працював у майстерні.

Де переховували худобу?

Наче ніде. Сусіди зарізали в один день і корову і коня.

В який час ходили забирати у людей зерно?

В будь-який час.

Скільки разів приходили до хати?

Кілька разів.

Коли почали люди помирати від голоду?

У 1933 р., але померло небагато.

Хто не голодував в селі і чому?

Ми не зовсім так, щоб голодували. Дуже мало всього було, але не пухли. Батьку за кожухи трохи того-сього давали.

Хто зумів вижити?

Хто крепчий був.

 Чи допомагали люди одне одному  виживати?

Так, допомагали, але мало хто, бо мало хто мав їжі достатньо.

 Які засоби вживали до виживання?

Розтягували продукти, по-трошку їли.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Сестра Катя була в цей час в Києві. Вона не допомагала.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Ми такого не їли.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Ні, такого не їли.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не вживали.

Чи можна було купити чи виміняти в місті?

Так, мама вимінювала на золоті монети хліб та інші продукти.

Чи був голод в місті?

Не знаю, мабуть, що так, там же і городів не було.

Скільки людей померло в селі?Чи є такі відомості?

Ні.

Чи відомі випадки людоїдства ?

Ні.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі всіх хоронили.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Наче ні.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Окремих захоронень немає.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Якщо є родичі, то так.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?

Не знаю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Так. Московського.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр.? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Як запитували онуки, то розповідала.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Напевно, що потрібно було якось спасати людей, а ніхто цього не робив, то мабуть, що начальство, влада.

1. Місце запису: місто Ніжин Ніжинського району Чернігівської області;
2. Дата запису: 20.11.2005 р.;
3. Хто записав: Зимненко Анна Дмитрівна;
4. Респондент: Яковець Наталья Тимофіївна, 1925 р.н., народилася в місті Ніжин Ніжинського району Чернігівської області;

Під Час Голодомору 1932-1933 років проживала у місті Ніжин Ніжинського району Чернігівської області.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?

Я пам’ятаю, що у 1932-1933 роках був голод, у 1946-1947 роках тоже було трудно, але легше, чим у 1933 році.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Я думаю, що власті забирали врожай.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Наверно, у людей забирали вирощене в полі чи городі якісь начальники.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Я не знаю такого, щоб були винагороди за донесення на сусіда за приховування зерна.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Лічно у нашій сім’ї нічого не брали, до нас не приходили. Але я знаю, що до людей ходили, забирали худобу, продукти і навіть одежу, але хто це робив і чи були у них документи, я не знаю.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Сусідка мені розказувала, що якось ночую до них прийшли якісь люди і забрали батька за що, невідомо. Наверно, його вислали, але він не вернувся.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Я не знаю, чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб.

Як люди боронились?

Як боронилися люди, сказати не можу.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Якусь частину продуктів можна було заховати, люди якось ховали.

Хто і як шукав заховані харчі?

До нас не приходили шукати продукти і я не можу сказати, як вони шукали продукти, скільки і хто це був.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Тим, хто пішов у колгосп, давали їжу. У нас у сім’ї в колгоспі робили і мама і батько, нас було четверо дітей. Я зі старшою сестрою помагали матері в колгоспі. Нам за це давали обід, я помню, ріс великий в’яз, в обід вивішували флаг і кормили нас якоюсь юшкою. Ще з собою давали матері кусочок хліба, вона приносила його додому і нас кормила.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Я чула, що у людей забирали все: продукти харчування, худобу, навіть одяг. Мені розказували, що з одного мужчини даже зняли той одяг, що був надітий на ньому.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Я пам’ятаю, що був якийсь закон про колоски. Збирати колоски не можна було, но люди збирали. Кого ловили – судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля і комори?

Поля і колгоспні комори охороняли, але хто я не знаю, наверно, люди, які робили в колгоспі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Я не знаю, як ото, но ми в колгосп ішли добровільно то нас там хоч трохи годували.

Чи змушували йти людей в колгосп?

Я не знаю такого, щоб людей заставляли іти в колгосп.

Де переховували худобу?

У нас худоби не було, то й ми її не ховали. Де ховали люди худобу, я не знаю.

Коли почали люди помирати від голоду?

Я не можу сказать, коли почали люди помирати з голоду.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Тоді ніхто на сирот не дивився, я не знаю конкретних случаїв, але думаю, що вони просто помирали.

Хто не голодував в селі і чому?

Я думаю, що не голодували в селі люди, які лучше жили, в яких були і корови і коні. У багатьох забірали худобу, але ж не у всіх.

Хто зумів вижити?

Наверно зуміли вижити люди, які, як ми, наприклад, робили у колгоспі.

Чи допомагали люди одне одному  виживати?

Хто як, но люди старалилася помогти друг другу, ділилися їжою.

Які засоби вживали до виживання?

Люди їли всякі рослини, ягоди.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Ми їли акацію, варили з крапиви юшку, мололи, їли квіточки-медунки, вони були солоденькі.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ми не їли диких тварин, птахів, но бувало таке, що, коли мати в колгоспі жала жито, я помагала їй, тягала снопи, то находила яйця перепілок, це був празник.

Чи можна було купити чи виміняти в місті?

Мати міняла золотий хрест і сережки на їжу.

Чи був голод в місті?

Я не знаю, но думаю, що у великих городах голоду не було.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Наверно є відомості, скільки померло людей, але я не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства ?

Я не чула про те, щоб у нашому селі їли людей.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Померлих просто закопували, без пам’ятників, хрестів, але на кладбіщі.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Я не знаю, чи платили тим, хто ховав померлих. Я думаю, що ховали сусід сусіда, просто помагали люди один одному.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

У нас уже нове кладбіще і місця, де поховані померлі від голоду, наверно, вже нема.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Хто остався живий, поминає своїх померлих родичів.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?

Не поминають так, як тільки родителі подають, то поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

У нас церков багато. Є і Московського патріархату, є і Київського.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Я не можу сказати, може десь у городі і є якісь пам’ятники чи хрести, але я не знаю.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Я розказувала про голод дітям своїм, сучасна молодьож села знає, що був голод у 1932- 1933 рр.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Я вважаю винною державу, власті.

Чи знаєте що таке ТОРГСІН?

Я не знаю точно, но думаю, що ТОРГСІН – це магазін, де міняли на їжу золото. У нас такий магазін був, і нам там поміняли хрест і сережки.

1. Місце запису: село Вороньки Бобровицького району Чернігівської області;
2. Дата запису: 19.11.2005 р.;
3. Хто записав: Кригіна Ірина Олександрівна;
4. Респондент: Колотушка Любов Іванівна, 1919 р.н., народилася в селі Мотійкі Народицівського району Житомирської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Мотійкі Народицівського району Житомирської області;

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?

Так, був голод і в 1932 і в 33, і в 1946-47 роках ми переїхали в Київ.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Нєт. Урожай був великий. Але ж тоді все забирала влада.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

У людей забирали врожай старости, та ще люди, яких уполномочивали.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Может і були, невідомо.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Ні, документів на збирання продуктів не було. Це навіть були люди з села, даже був якийсь родич, котрий забрав зерна, бо був уполномочений.

Забирали до сільради, змушували силою, та й було, що висилали.

Все боялися, все віддавали, а хто ховав – били.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Ні – зброї не мали, але сестра побігла якось у поле позбирати колоски, так пан їхав конем, то побачив і сильно бив нагайкою, поки вона не втікла в борозну і не сховалася.

Як люди боронились?

Люди боялися, мовчали. Ми навіть і подумати не могли щось казати. Це зараз говоримо, а раніше владу поважали, боялися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ми з сестрами і братами закопували все в землю, звісно, якщо було що закопувати. Влітку закопували біля городини.

Хто і як шукав заховані харчі?

Шукали продукти люди з села, яких вибрали забирати урожай.

Скільки їх приходило до хати?

Приходило по двоє хлопців. Було й більше.

Де можна було заховати продукти харчування?

Закопували в землю залишки їжі, а взагалі була у нас діжка, то даже з неї вимітали все.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Та тим, хто пішов до колгоспу давали якусь похльобку.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Спочатку брали їжу всю, потім вивели корову.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не дозволяли збирати в полі навіть колосків. І на своєму городі тоже. Ми потайки, коли були дуже голодні, особєнно взимку, йшли на поле і гризли корні капусти, які були залишені в землі.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Забороняли збирати і колоски, і залишки городини, але потайки збирали.

Хто охороняв поля і комори?

Ніхто не охраняв поля, а комори були зачинені просто.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Люди по-всякому – хто хотів, а хто – ні, а в основному це ж надєли давали на душу населення. А у нас були всі маленькі і треба і в колгоспі працювати, а на полі нікому, тому батько не вступив в колгосп, а мати рано померла.

Чи змушували йти людей в колгосп?

Людям пропонували землю і так їх заманювали в колгосп.

Де переховували худобу?

А де ж ту худобу можна заховати, вона ж велика.

В який час ходили забирати у людей зерно?

Вдень забирали зерно і продукти.

Скільки разів приходили до хати?

Часто приходили.

Коли почали люди помирати від голоду?

У 1932-33 роках мерли люди з голоду.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Конєчно були приюти для дітей, але я як сама сирота, можу сказати, що нікому до мене діла не було.

Хто не голодував в селі і чому?

Не голодували у селі ті, у кого був хліб, хто вступив у колхоз.

Хто зумів вижити?

Ті, хто ходив збирати зерно, продукти, хто міняв щось на продукти, той зміг вижити.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Да, ті хто міг допомагав. Сусіди інколи приносили їжу.

Які засоби вживали до виживання?

Картоплю вибрану на городі перекопували (картоплиння, так зване), колоски потайки збирали з полей.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі допомагали харчами і трохи якоюсь одежою.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли траву, збирали літом ягоди в лісі. Терен їли.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Їли жолуді дуба, барбарис, грот, кашку клена, квіти акації.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Їли горобців, голубів.

Чи можна було купити чи виміняти в місті?

З міст приходили міняти на їжу мило, тканину викрашену.

Чи був голод в місті?

Так, в містах був голод, але в 1945-47 роках працювали. Я, наприклад, на заводі Києвському – Радіозаводі Дарницького району. Так ті, хто працював, їм давали трохи хліба, так, під’їжджала машина і кожному видавали його торбинку з хлібом.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Ні, відомостей і даних нема. Невідомо. Але багато.

Чи відомі випадки людоїдства ?

У селі – ні, а говорили, що в Києві був людожер, який полював на людей, говорили, що з цього м’яса і ковбасу робили.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Людей хоронили, якщо була змога, прямо на дворі.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Захороняли людей на кладовищі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Родичі поминають померлих на свята.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?

Так.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

В нашому селі Вороньки є християнська церква.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Хрести померлим є, але не всі збереглися. А пам’ятники є братською могилою.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Зараз молодь мало знає про ті роки, але дітям і онукам я розповідала.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Зараз я розумію, що винна влада.