1. Місце запису: село Петрівка Щорського району Чернігівської області;
2. Дата запису: 19.09.2005 р.;
3. Хто записав: Зеленим Вадимом Костянтиновичем;
4. Респондент: Зверєва (Сорока) Анастасія Єфімова, 1921р.н., народилася в селі Петрівка Щорського району Чернігівської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Петрівка Щорського (нині Сновського) району Чернігівської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 року?

Так, пам’ятаю.

Які на вашу думку могли бути причини голоду?

Засуха.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це робив?

Не відбирала.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не було такого.

Як це відбувалося! Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання

продуктів?

Такого не було.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Такого не було.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не мали.

Як люди боролися?

Не знаю.                                                                                                                       .

Чи можна було приховувати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна було.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Такого не було.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Не було нікого.

Де можна було заховати продукти харчування?

У хаті.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали.

Забирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу

тощо?

Такого не було.

Що таке закон «про п’ять колосків»? Чи чули ви про нього?

Чула, але не пам’ятаю.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Не знаю.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Не знаю .

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Не па`ямтаю.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не знаю.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Не знаю.

Скільки разів приходили до хати?

Не приходили.

Коли почали вмирати люди з голоду?

Не пам’ятаю.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Опікувалась .

Хто не голодував у селі і чому?

У кого були достатки.

Хто зумів вижити?

У кого були достатки.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Допомагали одне одному.

Які засоби вживали до виживання?

Допомагали одне одному.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Звичайно.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Пуччя із щавлю.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Листя липи розтирали на муку.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не пам’ятаю.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Звичайно.

Чи був голод у містах?

Звичайно, був.

Чи знаєте Ви, що таке «торгсін»?

Звичайно, був.

Скільки людей померло у селі?

Не пам’ятаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Такого не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили на кладовищі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні, не платили.

Чи відомі у вашому селі місця захоронения людей від голоду?

Кожен своїх поминає.

Чи поминають їх на «проводи», «гробки», «зелені свята»?

Звичайно.

Чи згадують і поминають померлих від голоду у церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Так.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона?

Церква є.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні, не встановлені.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про своїм дітям, онукам, сусідам?

Звичайно.

1. Місце запису: село Петрівка Щорського району Чернігівської області;
2. Дата запису: 16.09.2005 р.;
3. Хто записав: Ковальчук Катериною Володимирівною;
4. Респондент: Кот Олександра Ігнатівна,1924 р.н., народилася в селі Петрівка Щорського району Чернігівської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Петрівка Щорського (нині Сновського) району Чернігівської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 рр.?

Пам’ятаю. Голодували, в магазинах не було нічого. Ходили по городах, збирали гнилу картоплю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду?

Забирали увесь урожай.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це робив?

Сільрада.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не пам’ятаю .

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якість документи на збирання продуктів?

Не мали ніяких документів. Забирали і все.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не пам’ятаю.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не було у них зброї .

Як люди боролися?

Нічого не робили,битися ж не будеш, така була установка.

Чи можна було приховувати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Не було що ховать, забирали ж усе.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Голова колгоспу чи голова сільради з понятими.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Не пам’ятаю .

Де можна було заховати продукти харчування?

Можна було закопати у землю, але всеодно відриють.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Ніхто не давав. Збирали медочки, зривали квіти, сушили, розтирали робили пампушки .

Забирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Одяг у мене забирали.

Що таке закон «про п’ять колосків»? Чи чули ви про нього?

Не чула .

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, проганяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’їждчики колгоспні.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Заставляли вступати, а не йшли, так забирали все імущество, і навіть хату.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не ховали не було що ховати, худобу забирали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Раз п’ять.

Коли почали вмирати люди з голоду?

Відповіді не було.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сироти вмирали. Ніхто їх не забирав.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто в управі колгоспній був той і не голодував секретар, голова ради.

Хто зумів вижити?

Хто з ними був той і вижив.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ніхто не допомагав.

Які засоби вживали до виживання?

Не знаю.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ніхто на бідного не дивився.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Ягід не було, яблука були в тих, хто був багатший.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

3 акації квіти.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Нічого із звірів не їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Купити було ні за що, а виміняти можна було щось на сало.

Чи був голоду містах?

Не знаю.

Чи знаєте Ви, що таке „торгсін”?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не знаю.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ніякої плати не було, ховали та і все.

Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ні.

Чи поминають їх на «проводи», «гробки», «зелені свята»?

Може поминають, хто знає.

Чи згадують і поминають померлих від голоду у церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є церква.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Не знаю.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про своїм дітям, онукам, сусідам?

Не має онуків, нікому було розповідати.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Не знаю.

1. Місце запису: село Петрівка Щорського району Чернігівської області;
2. Дата запису: 12.09.2005 р.;
3. Хто записав: Шеремок О.А.;
4. Респондент: Деркач Анастасія Василівна, 1914 р.н., народилася в селі Петрівка Щорського району Чернігівської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Петрівка Щорського (нині Сновського) району Чернігівської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 роках?

Пам’ятаю, голод був.

Які на вашу думку могли бути причини голоду?

Урожай забирала влада .

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це робив?

Заставляли віддавати урожай комсомольці.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося! Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Ні не було ніяких документів.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Висилали куди хотіли ,а найбільше до Сибіру Воркути.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Із зброї вони нічого не мали.

Чи можна було приховувати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ніхто нічого не ховав.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило один-два чоловіки.

Де можна було заховати продукти харчування?

Де не заховай всюди знайдуть.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Їжу давали. Варили суп і давали по 100 грам хліба.

Що таке закон «про п’ять колосків»? Чи чули ви про нього?

Я нічого не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, але ми збирали.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Дехто хотів.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Заставляли, забирали всі продукти .

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень, вранці, в обід, ввечері.

Скільки разів приходили до хати?

Два рази.

Коли почали вмирати люди з голоду?

Помирали в 1933 р.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Держава ними не опікувались.

Хто не голодував у селі і чому ?

Голодували усі.

Хто зумів вижити?

Відповіді не було.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду , чи ділилися продуктами?

Ділилися продуктами.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Допомагали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Рвали папку із конюшини, пекли млинці, їли щавель.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Їли дубову кору.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Відповіді не було .

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Щось купити не можна було, бо не було грошей, а виміняти можна було .

Скільки людей померло у селі?

Померло багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні цього не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі. Хоронили сусіди, родичі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Хоронили безплатно.

Чи поминають їх на «проводи»,  «гробки»,  «зелені свята»?

Кожен своїх поминає .

Чи згадують і поминають померлих від голоду у церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Тепер поминають, а за радянської влади не поминали .

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься? Тепер поминають, а за радянської влади не поминали .

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Церква є.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про своїм дітям, онукам, сусідам?

Молодь про голод знає. Я їм розказувала.

1. Місце запису: село Петрівка Щорського району Чернігівської області;
2. Дата запису: 20.09.2005 р.;
3. Хто записав: Сукалова Марина;
4. Респондент: Семак Харитина Миколаївна, 11.10.1916 р.н., народилася в селі Петрівка Щорського району Чернігівської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в в селі Петрівка Щорського району Чернігівської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 рр.?

Помню, звичайно.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду?

Роки були не урожайні, грошей не було. І люди приходили, приходили і забирали все.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це робив?

Я ж тобі кажу, ходили люди з нашого села і із району. Із нашого села помню батька Василя Козерчика, а більше нє помню.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Може і платили, я не знаю, но як доносили, то радувалися.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якість документи на збирання продуктів?

Не було ніяких документів. Не було.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Страшне тоді було.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Хаділі із аружиєм казна-що робили.

Як люди боролися?

Ховалися люди, ховалися.

Чи можна було приховувати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

 Можна то, но сасєд пойде і розкаже .

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?                                              

Батько Василя Козерчика (загинув на війні), Роман Сруль із району був худий такий, от його і прозвали так .

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Односельці, із району,больше не знаю откуда!

Де можна було заховати продукти харчування?

Ми то бедниє були, батько мой був бєдним, не було нам чого ховать. А люді копали ямки, ставили туди дєжкі, у них насипали зерна, і щоб не було видно, при­кривали травою.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давалі чорну гнілу картошку і я з 12 гадов пошла в колгосп.

Забирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу?

Бралі що попав, все бралі.

Що таке закон «про п’ять колосків? Чи чули ви про нього?

Чула за п’ять калосков – 5 год тюрми. Як поймають сторожа поля, то за п’ять колосков – 5 год тюрми.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Нє, не давали. Сторожа були поймають, то в тюрму.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Стаража, стаража ахаранялі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Булі такіє, що ішли, бєдниє, а багатшиє нє хатєлі.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Бєдніє ж пошлі, а багатших розкуркулювали – і в Сибір, або булі такіє що до родичів втєкалі в Москву,  Гомель.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ніде нє ховалі, в колгосп все здавалі: канєй, каров, вази.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Хаділі вечором і ноччю.

Скільки разів приходили до хати?

До нас не проходили. Мой батько був бєдний, то ми зразу пашлі в колгосп.

Коли почали вмирати люди з голоду?

Умиралі люді і в 1932, і в 1933 году.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ніхто не опікувався. Умре мама, то брат чи сестра забирав сирот.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували люді побагатшає, но мало такіх було.

Хто зумів вижити?

У нас я вижила, батько зразу умер.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду , чи ділилися продуктами?

Нє, не давали, у кого щось було, так закривали хати. Моя мама казала, щоб ми не ходила до сосудів, бо будуть завидовать.

Які засоби вживали до виживання?

Картошечка, борщик, зажарки нє було, єлі пуччя із верби, клєвєр. А раз наєлісь ми папкі(конюшини), а нам як стало погано, так ми пришлі додому,  лягли на пол і стали умирать. Моя мама пошла на город, там де була картошечка, маленька, як горошинка, набрала, прийшла в хату і каже: «Нє вмирайте, дєточкі, ось картошечки я вам принесла». Поєлі, лучше стало, так ми виживали.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

У родствєніков тоже не було чого їсти.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Нє було тоді багато садов, їли гриби, не було ягод в лісі, як тепер, що є черніка і маліна.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Їлі клєвєр, пуччя із верби.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Боялися їсти жаб, ящірок, боялися, щоб не вмерти.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Їздили у Щорс, Городню. Брали курку да на шось вимінювали.

Чи був голоду містах?

Був голод усюди – і в селах, і в городах.

Чи знаєте Ви, що таке «торгсін»?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі?

Багато людей померло, точно не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Нє, нє єлі у нас люді друг друга.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили родичі, сосєді. Викопають ямку , положать умерлого, закопають, хрест поставлять. Нє було ж тоді ні обєдов, ні поминков.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Нє, нє платили, нє було грошей.

Чи відомі у вашому селі місця захоронения людей від голоду?

Тепер нє знаю, а колись булі хрести на городі.

Чи поминають їх на «проводи», «гробки», «зелені свята»?

Та да ходили на могилки, а тепер я своїх братов пишу у книжечку поминальну і подаю у церкву.

Чи згадують і поминають померлих від голоду у церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Поминали померлих і тоді, за СССР, і тепер.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква є, до якого патріархату відноситься нє хнаю.

Чи встановлені в селі хрести, пам`ятники померлим від голоду?

Нє знаю.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про своїм дітям, онукам, сусідам?

Так, зісно.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Начальство винувате, забралі ж усе.

1. Місце запису: смт Остер Козелецького району Чернігівської області;
2. Дата запису: 21.11.2005 р.;
3. Хто записав: Міщеріна Тамара Валеріївна;
4. Респондент: Орищенко Антоніна Никифорівна, 1928 р.н., народилася в смт Остер Козелецького району Чернігівської області;                                                                                                                                                           Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в смт Остер Козелецького району Чернігівської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голоду 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

В 32-33 був великий голод. Дуже великий голод. Почему? Пятому шо люди падали на улиці іде і падає від голода, от. Моя мама розказувала шо, її сестри чоловік, значить, упав на улиці і умер. А я, знаю сосідки дєті, там їх багатодітна сім’я, так на улиці їли, траву таку, ражок , називається. Листочки такіє малєнькіє. Дак їли ту траву паслися так як ото кури, от їли все. Я, на пример, ходила на луг, рвала часничок такий, лугавой часничок, тоненький. Ну, хліба не було уже. Ми вижили почему, потому шо, атєц работав, брат старший работав, і земля була, дак ето картошку садили. О! І ето самає уже в 33 гаду, а в 47 дак уже я работала в райісполкомі, дак я вже не голодувала. Ні я не голодувала, ні радітєлі, не голодували. Почєму? потому шо ми землю обробляли, уже гроши були. У 47 люди не падали. А у 32-33 даже говорили, мати моя говорила, шо котів, собак їли, даже по городах людей люди їли. Такіє розкази були, а ми же не бачили, но так говорили.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки , чи забирана урожай влада?

Ні, по-моєму не тому, а тому шо, ну це моє мнєніє, хліб наш спеціально кудись відправиляли.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто де робив?

У нас не хто не відбирав, тому шо нічого було відбирати. Картошка була, да ето, не було зерна у нас, так шо нічого отбирать, а в другіх я не знаю, а у нас не було чого. У нас ніхто ні однієї картоплини не брав.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання

зерна?

В нас ніхто не ховав зерна, бо його не було.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не знаю такого, даже не чула. Мати даже не розказувала такого.

Так ви кажете, що не ходили не забирал и, да не забирали хліб у людей?

Не було чого забирать во-первих, а у нас у городі, дак воопще ніхто нічого не брав.

А про запас не оставляли, чого небудь на зиму?

Не було чого оставлять, у кого були огороди, дак раньше ж хліб самие пекли, самі мололи у млені, самі муку мололи, самі пекли. ХлІб моя мати дуже вкусний пекла. I у голодовку коли пашли, так продавали хліб і ми нашли покупать до часника старий дідусь дав мені сухарика чорного хліба. Дак це було таке торжество так, як ото печенія вищого качества. Я їла. А вже другий раз до його покупать, то вже нічого не давав. Дак я вже більше не ходила з матір’ю.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

А ми в колгоспі не робили. Так шо я не знаю. Мати говорила шо були такіе, но не пам’ятаю.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

За колоски я нічого не чула, щоб хто кого бив, чи забирав, чи судили. Такого не чула і мати не розказувала, ніхто не расказував почему, потому шо, у нас все-таки город був, так шо по селі ми не ходили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ми не ходили, тому шо у нас свій огород був. А за других я не знаю.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Так хто, по-моєму, самі йшли, почему, потому шо все-таки трохи ж давали. Дак я вопшем, в нас калхоза не було, так шо я за калхоз не знаю.

Ви не пам’ятаєте те як приходили забирати зерно у людей, як люди ховали худобу щоб її не забрали?

У нас була худоба, ніхто не трогав, даже ніхто ніколи не приходив. І корова була, і все і ніхто нічого, ніколи не брав, абсолютно. А при німцях коли корову поранили так забрали м’ясо, тіки ми зарізали з сусідами, дак м’яса німці забрали, направили сусіди дак усе м’ясо до косточки забрали, а тоді ніхто ні в кого не брав.

Коли почали люди помирати з голоду?

32 -33, ой ні, 32 наверно осіню, я так із разгаворов знаю, шо осінь і 33-ій уже весна, а потім уже начали садить, да вже осінню 33-го вже тоді легше стало.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Да цього я не знаю, потому, шо сирот у нас не було. В мене батько був і мати була, так шо я не сирота, і брати були, аж три погибли на фронті.

Хто не голодував у селі і чому?

Ну у селі я не знаю, а у нас город був, ми даже горох варили.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися

продуктами?

Не було чим ділиться, так шо не ето самоє, не ділилися бо нема, собі оставляли,

Які засоби вживали до виживання?

Ну у нас, например, ми вижили потому шо, батько робив, ето брат робив і огород держали, так шо картошка була от.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі собі мені кажеться оставляли, почему, патаму шо каждий берьог для своїй сім`ї Так шо я такого не знаю, шоб родичі камуто помагали. Нам ніхто не помагав.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Я ж говорю, шо ето самое, ну ягоди якісь були в гароді, дак їли, ділилися із дітьми.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не знаю цього. Люди говорили, шо їли котів, собак, і в гародах даже людей. Дак це із разговоров я таке знаю.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?

Вимінять на селі, можна було, но хліба нє, а допустім соль понести дак давали там дапустім чи крупи якоїсь, але це міняли уже при німцях.

Чи відомі вам випадки людоїдства у вашому місті?

Ні, я такого не знаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ой, я мала була, я не знаю, но знаю шо падали на улиці, вже тоді хто сильніший дак той хоронив. Так розказували.

Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Мені не відомо, і ніхто ніколи не казав, де вони захаронені. ІІочему, потому шо тоді, мені кажеться, так із разговоров я понімаю, шо кладбища не було, а де попало гам і хоронили. І як хоронили, закопували просто да і все. Так мені розказували.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква єсть, а як вона, камінна церква, хороша.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Нема такого, я не помню такого, і ніде не бачила, ні в селах, ні в городі в нас

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років. Зокрема, чи розповідали ви своїм дітям, онукам, сусідам?

Як спрашують дак кажу що було таке. Я такого ж дуже ж голоду,  я кажу,  не знала тому що у нас був огород, було трохи хазяйства і так пережили.

1. Місце запису: місто Київ;
2. Дата запису: 19.11.2005 р.;
3. Хто записав: Стокоз Ірина Валеріївна;
4. Респондент: Стокоз Галина Тимофіївна, 1920 р.н. (за паспортом 1923 р., і тоді я була Чепінога Галина Тимофїївна), в селі Рудівка Прилуцького району Чернігівської області.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Рудівка Прилуцького уїзду (нині Малодівицький район) Полтавської області (нині Чернігівської області).

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Дуже добре, перед очима пухлі діти і з ніг все текло.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Не було нічого, влада це все зробила, залізними палками їжу всю доставали і забирали.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Урожай вродив гарний, відбирали все, неможна було сховати, із печі хто ховав спицями залізними пробивали і витаскували. Якісь бригади організовані, по десять і більше душ.

Чи були винагороди у людей від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Люди всі були голодні, але всі дружні і ніхто не доносив, їли макуху але мовчали.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Нічого не мали, люди боялися їх ховались тікали. Як у коморі складалось зерно, то розкидали. Забирали комори, щоб було їм куди кидати зерно. Плакали, кричали, але вони нічого не слухали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Такого щоб били не пам’ятаю, кричали, ображали. Якщо чоловік чи жінка намагалися собою загородити, одталкували. Не били, але робили своє діло. А якщо дуже не пускав, то забирали на троє суток.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не пам’ятаю щоб зброя була, були великі спиці (палки).

Як люди боронилися?

Та ти що. Люди тільки плакали, кричали, молилися, просили: «Покинь хоч дітям», – але ніхто не слухав.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Неможна, де хоч знаходили. Булр у них такі ковізки залізні, що й стіни пробивали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх називали?

Комсомольці, і з ними ще якась організована група по 18-20 років. Бандитами, безбожниками, і як хоч називали.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По 8-10 душ приходило, якісь комсомольські організації.

Де можна було заховати продукти харчування?

Робили такі матраци і подушки – наповнювали їх зерном та коли йшли ті бандити, на таку постіль клали дитину або стару бабу. Якщо вони щось питали, то казали, що той хто лежить, хворіє, вони і не підходили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Ні не давали але не помню, не буду брехати, в школі дітям давали якийсь пустий суп, по ополонику.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу?

Якщо понравиться якийсь кожух, казан то забирали, а всі речі ні. З худоби всіх коней позабирали, корову не забрали, а ми щоб не вкрали у хаті держали. Нас троє дітей в сім’ї було.

Що таке закон про «п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?

Не пам’ятаю.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
 Ні ніхто не дозволяв, ти що, судили тоді.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Брали когось із людей. Було так: «Ви діду будете тут охоронять», – а ранком приходили, а дід помер. І таке було.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ні добровільно ніхто не хоті, заставляли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Визивали у контору (полевод) і змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Корову в нас не забрали, у хаті ховали, голодних було багато і крали одне у одного.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Серед білого дня, цілий день ходили. З самого ранку, цілими бригадами.

Скільки разів приходили до хати?

Була не одна бригада, одні пішли, другі йдуть, по 2-3 рази приходили.

Коли почали люди помирати з голоду?

Навесні, всю зиму голодували, нема чим город садить, почали пухнуть, а на ногах бралося такими пухирями і тріскалося, і вода витікала. Сусіди у нас у кутку всі померли.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Вони всі померли від голоду, у нас на кутку я не бачила жодної дитини.

Хто не голодував у селі і чому?

От наша сім’я не була пухла, наш батько був секретарем сільради, і нам залишили корову. І ще батько і ті хто не жалів одежі і всякого добра, то їздили у Білорусію, вимінювати на їжу (кукурузну муку, лушпайки від картоплі, горохову муку) те що дешевше було. Спочатку батько більше привозив, а потім неділю не було, привіз півкіло муки кукурузної. Виживали ті хто добра не жалів, ми що тільки могли повивозили.

Хто зумів вижити?

От ми вижили, а матері родина, Коротенко, всі померли. Вижили ті хто їздили у Білорусію і мінялися.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділились продуктами?

Такі були голодні !!! Тільки макухою ділилися, бо макуху не забирали бригади.

Які засоби вживали до виживання?

Навесні, як хто виміняв у Білорусії щось на лушпайки, то лушпайки садили. І ти знаєш, навіть лушпайки сходили.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ми не мали, всі голодали, кожен аби самому вижити.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лободу найбільше, а то ще як калачики таке росло. Пасльону їли, їли з кользи макуху, вона у всіх була гірка-гірка була але їли, бо голодні були.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Кори, ні не їли, а листя з любого дерева різали і їли.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Котів роздирали і собак, птахів – це хороша їжа, та хіба ж спіймаєш.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

У себе ні, виїжджали в Білорусію, чіплялись до вагонів. Білорусія нас спасала.

Чи був голод у містах?

У Прилуках в чергах стояли у магазинах у руки по 400 грам, їхали цілою сім’єю, повиїдаємо біля магазина, навіть коли крихти на землю падали, разом із землею їли.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Я не знаю, багато померло, але не всі. Тоді мене це не цікавило.

Чи відомо випадки людоїдства у Вашому селі?

Слухи були, що у сусідньому селі мати дитину порубала і з’їла, а у нашому селі такого я не чула, а село у нас було велике, дві церкви стояли.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Самі люди одне одного ховали, без гроба, у кого було рядно, то в рядно заматували. Якщо в сім’ї 2-3 померло то в одну яму клали і закопували.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні, хто кому платив? Влада не платила ні, боже. Допомагали одне одному.

Чи відомо у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Я б не знайшла, де мій дядько похований, хоронили на кладовищі але закопували так, де було місце.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

А хто це їх поминає? Я тепер поминаю своїх, у мене є кого поминати. А якщо і захотіла, то я не знайду де.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів

радянської влади?

Хто їх згадував? Раніше ніхто не згадував, боялися влади. Тільки тепер стали згадувати, як Україна стала самостійною. Навіть день такий придумала влада «День Голодомору».

Чи с у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Там було дві церкви, православні. Але тоді церкви позакривали, хрести познімали. У церквах влада зберігала забране у нас зерно.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Я давно в селі була, то не знаю, брехати не буду.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

А зараз я чим займаюсь? (посміхається). Знають, розповідала, знав син і невістка, розповідала а як же.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Радянська влада! При Сталіну таке робилося.

Чи Ви знаєте, що таке Торгсін?

Толком не знаю, бо у нас золота не було.

1. Місце запису: село Сиволож Борзнянського району Чернігівської область
2. Дата запису: 12.07.2003р.;
3. Хто записав: В’яла Олена;
4. Респондент: Секерня Мелашка Петрівна, 1924 р.н., народилася в селі Седнів Чернігівського району Чернігівської область;

Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Седнів Чернігівського району Чернігівської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-1947роках?

Да аж чого не чула, я вже в первий клас ходила. Голод два годи був у 32-33 роках. А цей же ж був у 46- 47роках.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-1947роках?

Урожай то був дак у колгосп усе забирали, вигрібали в 33-му году. А в 47-му урожай поганий був, налоги високі, по 1500 було, дак таки ж і голод був.

Які на вашу думку могли бути причини голоду?

Да це ж таки були, вже їх нема, ударники були.

Якщо забирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Да з сусідами ловко жили.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання

зерна?

Да неяких документів, бо це таке, голова сільради да ще якийсь послали їх. Дак вони прийдуть і все вимітають із комори.

Як це відбувалося? Чи ті, хто відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Було покарання, і засуджували, і виганяли з хат.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ні, нічого такого не знаю, не чув.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ні не мали зброї ніякої.

Як люди боронилися?

Корилися, не боронилися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, овочів, продуктів?

Да ховали ж ми, ховали хліб там, чи що. А вони найдуть, бо як прийдуть дак переривають усе. Таки палки були гострі, дак усе штрихали, то в хліві, то ще десь.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Та ударники це були.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Восім, та і десять коли приходило.

Де можна було заховати продукти?

Да куди не заховаєш, було заховали в хліві, знайдуть однак. В нас батько лежав, дак мати в хустку замотає, да за нього заховає.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

О , в колгоспі тоді вже ловко стали давать.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники.

худобу тощо?

Мо в людей і брали, я не скажу, а в нас не було, бо ми розносили по сусідах.

Що  таке закон про «п’ять колосків»? Чи Ви чули про нього?

А як же, це вже було в 47-му. Колосся беруть, дак позасуджували на 5 год.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не можна.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Що в колгосп рано пошли, дак їх ставили охоронять поля, пугою гонили.

Чи люди хотіли йти добровільно в колгоспи?

Єсть оце ж добровільно пошли, дак їх не грабили. А ми ж не йшли, дак нас виграбили.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, з хати виганяли.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

В хліві в нас була худоба, дак забрали ж вони. Де ти заховаєш.

В який час ходили у людей забирать зерно, продукти?

Зранку оце йдуть, а коли й в обід.

Скільки разів приходили до хати?

Декілька.

Коли почали помирать люди з голоду?

Дав 33-му багато людей померло, бо з голоду. Один дід із бабою вишли з хати і померли на улиці. В 47-му менше.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Нечого. В 47-му платили тим, вкого не було дітей.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто рано пошов в колгосп.

Хто зумів вижити?

Оце ж повиживали, но багато померли. А ми вижили, бо в нас ще кобила була.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду? Чи ділились продуктами?

Хто ж допомагав, голод же був.

Які засоби вживали для виживання?

Та які засоби, в колгосп йшли.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Да помагали так.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Яки ягоди, ягод тоді ніяких не було, кущі повирубували. Налоги були великі, що нічого не садили. Клєвєр їли.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Липовий лист їли.

Яких диких тварин, птахів,плазунів їли?

Про це я не знаю.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?

Нічого, кроме з Москви возили.

Чи був голод у містах?

Не такий.

Скільки людей померло у селі, чи є такі відомості?

Не знаю, но мерло багато.

Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?

Не помню.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На улиці вмерло, стягнуть його, вириють яму да поховають.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Да хто, нічого не платили.

Чи є відомі місця заховань померлих від голоду?

Не було тут таких.

Чи поминають померлих від голоду на Проводи,  «Гробки», Зелені свята?

Я не ходжу туди, не знаю. Радянська влада церкви позакривала.

Чи поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Свої поминають.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлих від голоду ?

Діти ставлять.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр.,чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Знають. Родичі знають.

Хто винний у загибелі багатьох людей?

Влада.

1. Місце запису: село Сиволож Борзнянського району Чернігівської область
2. Дата запису: 12.07.2003р.;
3. Хто записав: В’яла Олена;
4. Респондент: Ступак Пилип Степанович, 1924 р.н., народився в селі Седнів Чернігівського району Чернігівської область;

Під час Голодомору 1932–1933 років проживав в селі Седнів Чернігівського району Чернігівської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-1947роках?

Ну а чого ж пам’ятаю.

Які на вашу думку могли бути причини голоду?

Влада одбирала урожай. А після війни неврожай був, пахать нічим, сіять нічим.

Якщо забирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Аж ходили, штирхали палками.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання

зерна?

У нас нічого було ховать.

Як це відбувалося? Чи ті, хто відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

А Бог їх знає, я в 33-му ще малий був.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Це ж влада когось карала. В 47-му не карали, а за що карать, неврожай же.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Нє неякої зброї.

Як люди боронилися?

Та як там боронилися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, овочів, продуктів?

Мо хто й заховав.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Ходили, шукали, лазили скрізь

 Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По два й по три, сільські приходили.

Де можна було заховати продукти?

Де хто зумів, якщо було що ховать.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

А як же, аж варили щось.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники.

худобу тощо?

Та для чого б вони це брали.

Що  таке закон про «п’ять колосків»? Чи Ви чули про нього?

Да закон такий, коли садили за ці колоски.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, ти що, посадять зразу.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Та спеціальні люди, голова призначав.

Чи люди хотіли йти добровільно в колгоспи?

Добровільно ні, ну це спочатку, а тоді вже багато йшло.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, з хат казали виженуть.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Да де не ховали, однак знаходили.

В який час ходили у людей забирать зерно, продукти?

Вранці, наче.

Скільки разів приходили до хати?

Да багато раз.

Коли почали помирать люди з голоду?

Ну еж у 33-му.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Та й сироти були. Ну що робили, еж допомагали, і люди допс’ ізгали хто як, і годував трохи колгосп

Хто не голодував у селі і чому?

Хто у власті був, голова, начальники всяки.

Хто зумів вижити?

Хто був у колгоспі.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду? Чи ділились продуктами?

Якщо було чим, допомагали.

Які засоби вживали для виживання?

Які хто міг вжити.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

1 родичі допомагали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Головчак збирали і їли, а ягід не було.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

3 усяких дерев, може і кору їли, не знаю.

Яких диких тварин, птахів,плазунів їли?

Не знаю, яких знаходили.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?

Ми не міняли нічого.

Чи був голод у містах?

Не знаю, може й був.

Скільки людей померло у селі, чи є такі відомості?

Да багацько тих людей тоді умерло, ну вже в 47-му не так.

Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?

Ні, не чув я.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Де приходилось, на кладбіщі ховали.

Чи платили тим,хто займався похованням померлих?

Шо ж їм платить, нічого було платить. Якби всім платили, то шо б це

було.

Чи є відомі місця заховань померлих від голоду?

Нема відомих.

Чи поминають померлих від голоду на Проводи,  «Гробки», Зелені свята?

Да поминають, всіх померлих у нас в селі поминають.

Чи поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Тепер так, а раніше ні, такого і близько не могло бути.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлих від голоду ?

Ставили потім і хрести, і пам’ятники.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр.,чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Так, розповідаємо.

Хто винний у загибелі багатьох людей?

Ті. що над сільським начальством стояли, це ясно.

1. Місце запису: село Гайове Барського району Вінницької області;
2. Дата запису: 26.03.2019 р.;
3. Хто записав: Гоцуляк Любов Богданівна;
4. Респондент: Завадська Євгенія Сафронівна, 05.02.1926 р.н., народилася на хуторі Комароцецький (нині село Гайове) Вінницької області;
5. Розшифрувала: Кравчук Тетяна Володимирівна;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала народилася на хуторі Комароцецький (нині село Гайове) Вінницької області.

(під час розшифровки відео матеріалу, збережено мову респондента)

Ви 22-го року народження?

26-го. 1923-го року, була велика голодовка. Ну тоді як я родилась. Була велика голодовка, але потом пройшла.

А чи пам’ятаєте ви, коли розпочався голод 32-33-ій рік? Яка це була пора року, чи було холодно, зима, весна?

Літо було. Літо. Чого ж не помню, помню. Літо, но воно пішло вже на осінь, на зиму. То довго була ця голодовка.

А скільки Вас було у сім’ї дітей?

В мене діти вже були такі, шо в армії служили. На войну пішли. Мої ніби брати були. Сестра в мене померла. Була старша від мене – померла. Я тіки їдна лишилась, на було сім’я, їдна лишилася в мами. Потом мама померла. Всьо.

А чи пам’ятаєте ви, що їли?

В Голодовку?

Да.

А шо їла. Бурачинячко, лободу, бурачиння, лободу і лушпиня. Нічо не було їсти. А потом уже стало трошки легше.

А де ви брали це бурачиння?

На полю, на полю. На полю ходила, на бураки з мамою. Тей рву ці бурачки, тей мама зварить, тей я їм. Хай Бог милує. Потом я пішла на свинарню. Робила на свинарні. Вже стали мені хліба трохи давати. Я хліба получила. Може я мішаю шо я говорю?

Ні, тут вся увага тільки на вас.

Ну то, діти, поїм трошки хліба. А вже я маю шо їсти. А мама моя стара була вже дуже. Мама моя була стара. А я каліка. Роби шо хоч. А я каліка вродилась. Але бачте живу до цеї пори. А ці, шо з довгими ногами, руками, помирали завжди.

А чи багато людей тоді в голодовку померло?

В Голодовку?

Да.

Знаєте, я хочу вам сказати. В нас тоді в голодовку скілька душ вмерло. Вони вмерли, понімаєте, я всьо розкажу вам. Мій тато був дуже розумний. І сам вмер з голоду, і ми померли, і ми попухли всі. Каже до нього: «Завацький, йдіть, – каже, – в колгосп, йдіть в колгосп». А він довго не думає, штани з себе, тей каже «Нате вам». А вони взяли і дали, його дітям. Забрали все, всей до кришечки хліб забрали. В нас скільки було хліба багато. Тато мій мав 4 десятини землі. Тоді в ту голодовку. Забрали землю, забрали всей хліб. Лишили нас голоднісінькі.

А що було з господарства, чи була корова, яка давала молочко?

При цьому була корова. Дала телятко, пішла мама моя в колгосп. Сказали підписатися в колгосп. Вона записалася в колгосп, мама моя. А тато вмер вже, нема тата.

А люди, які помирали, тоді ховали людей?

Кого ховали, кого так кинули, засипали, тай всьо. Хто був багатіщий, то того ховали, а хто був бідний, тей вмер, тей взяли, тей в якись збили ящик, вклали його в ящик, тей вивезли на цвинтар, тей кинули в яму, тей засипали, тей всьо.

А чи не було таке, що багато людей скидали в одну яму?

Нє, в одну яму я не помню. Де ховали в одну яму я не помню. Шоб це кидали в їдну яму багато. В нас нє, а по других колгоспах кидали. Є такі колгоспи, шо чистили всьо, всьо пропало. Запишіться в колгосп, то хто був розумний, той записався в колгосп, тей не зачіпали. А хто був дурний, не хтів йти в колгосп, тей всьо, тей забрали всьо. В мого тата було багато хліба, забрали всьой. Трошечки лишилося, трошки лишилося, бо то тато вже вмер, вмер тато. А тойго, а мама лишилася, цего хліба там трошечки мами мали, тей з’їли, тей всьо. А мама і я вижили. А брат мій, мій брат був жонатий, а їден на балках, де кацапи, знаєте, кацапи, пас худобу, і там жив. Вижив. А я тут ходила з мамою. Куди мама йде, туди я з нею. І там дают мамі їсти, дают мені, і так я вижила.

А ви кажете, що хліба було багато і його забрали, хто приходив, забирав цей хліб?

Забирали з колгоспу, колгосп же був, сельсовєт. Тей всьо, тей лишили нас ні туди, ні сюди.

А ті, хто забирав з колгоспу, вони пояснювали для чого вони це роблять?

А їм шо сказати йти, йди заберіть в нього хліб. Тей приїхало, тей скинули на машину, тей поїхали, на підводу, тей поїхали. А потому забрали цей хліб, я помню, забрали цей хліб, на машини. О, а я хтіла казати. А шо люди роблять. По дорозі копає яму, ту яму я помню, як люди мали ці ями. Потому я вже поняла, бо вже бачила. Пішли в колгосп люди, а цей хліб, побули вже. Побули цей хліб. І цю, і забрали. Забрали цей хліб, і забрали всьо. Нема цього хліба. Зробили головку в цій хаті. Люди помирали з голоду. Тако осьо як солома падали.

А чи працювали тоді школи 33-32-ий рік? Чи ходили тоді до школи, ви зрозуміло не ходили, бо були ще маленькі, а можливо старша сестра, чи ходила до школи?

Вмерла, вона вмерла малою ше. Сестра моя вмерла ше малою.

Тобто вона вмерла саме під час голодовки?

Да-да.

А брати чи ходили вони тоді до школи?

Брати пішли на войну. Пішли на войну. Брат мій був самий старший Іван, потом був Микола, 22-го року. Ну шо ж забрали їх. Пішли вони бідні. Пішли вони воювати. А вже в 44-му році, вже була ця голодовка, була вже друга голодовка. То тоді вже пішов мій брат, робив в колгоспі. Шо заробив трошки хліба. Поки хліб є, ми ше живі, хліба не стало всьо, попухли з голоду і всьо. Не найдем нічьо. Не давали, нічьо. В колгоспі нічьо не давали. Це багато говорять, а слухати нема шо.

А чи були ж люди, яким вдавалось приховувати їжу?

А то їх ховали, гарно ховали.

Ні, я, маю на увазі, шо були люди, які ховали їжу?

А Боже, вони забирали тей всьо. А хто його знає, де поділи вони, той хліб. Забрали. А єден чоловік, тей мав багато цього хліба, тей в порозі викопав яму, ночою. І взяв макітру якого сміття, того всьо туди на ту яму. І шось забагато мішків хліба. Але сказали шо то такий в нього є, шо він пече хліб кожний раз. То вже шо робилося, чекайте, я вам розкажу. Пече хліб  і не дає хліб в школу, коли діти не мають хліба в школі. А моя мама каже «Будете їсти, чи я буду хліпати?». Тей мамо взяли, тей пекли з буряків, пекли з буряків мама моя, а люди сидять, чоловіки сидять, чекають шоб вона палила вже хліб. Тей кажуть «А де, бабо, відро хліба?», а мама каже «То де я візьму хліба, то я ж не маю хліба», «Печи хліб», «То дай ж муки мені», «Я тобі маю муки давати, ти маєш хліб пекти, в школу печи хліб». Таке було.

То до школи тоді все таки ходили діти?

Ходили в школу тоді діти.

Під час Голодомору?

Да, під час Голодовки. Не в всіх була голодовка. Мама каже, шо вони мали шо їсти. Ондо вони тоже поховали. В порозі взяли викопали яму, як не йдуть ночою. І взяли закрили цеї, туди досками, цю яму. І ше туди склали мішки. І кажуть це такий шо в нього хліб є.  І так знали люди. Сільрада не знала, шо там хліб є. Так той хліб лишився. Це багато говорити, а слухати нема шо.

А чи були в селі, чи можливо ви чи чули, не тільки в селі, а в сусідніх селах випадки людоїдства? Чи варили дітей?

Їли, їли. Не знаю, як цю дитину їсти. Їли люди своїх діти. Люди їли своїх діти. Не було шо їсти. Це не то шо я говорю, це лічно правда. Це я брехню ніяку не кажу. Всьо яка правда. А ну шо робити. Це мама їсти хоче, тей взяла дитину, ножом голову відрізала, тей поклала в мішки варити, шо робити. Приходить з сільради «давай, давай, шо ти там наварила?». Вони до п’єци, а там голова вариться дитини. Серце моє тако, як я нагадаю собі ночью, знаєте, я не маю місця. Я місця не маю. Так тяжко, мені жалко цих дітей. Шоб мама їла свою дитину. Так не було шо їсти. То шо їла, вона їсти хтіла. А потом уже, поклала в нас чоловіка Рибака, фамілія Рибак, всьо, поклали його головою. Той Рибак хароший був голова, хліба дав людям. Дав людям хліба, каже до него «як це так, шо ти хліб людям даєш?». Каже: «Вам оцей язик довгий, то не тільки хліб, язик довгий». Він каже дай мені скількись там хліба, бо не маю дітям шо дати. Він каже в мене тоже є в селі діти, а в мене де діти, в мене шо нема дітей. Тей тако, хай Бог милує, шо було. Шо робилось, то це тільки одному Богу. Я ні разу ночою як нагадаю собі, то так наплачуся, шо мені ж жалко цих дітей. І нічого, ну шо, дітей. Пішла моя мама на буряки, нема мами, а я прихожу, бо я тоже там на буряках, на буряках бурячки прориваю. Манюнька, такаго, бурячки ці прориваю я. Прориваю ці бурячки, а тойво, прориваю. Прихожу додому Боже, Боже, Боже, а вони найшли в нас яму і сунули хату найшли, забрали всьо до кришечки, цей хліб. Шо вже робити, шо робити. Копати яму, тай йти в яму. А потом нас Бог дав чоловіка Рибака, Рибак фамілія його була. І дуже стояв за людьми. І той Рибак сказав «Дав своїм дітям це, своїм людям дав хліба, то я буду давати вам. Не думайте шо я буду своїх дітей морити, а чужих будуть їсти. Нема». І знаєте він мав язик такий довгий, каже ум короткий. Він завтра хліба, дав людям хліба, люди хліб печуть. Приходе до нас чоловік, два чоловіки, тей каже «Де мама?», кажу «На буряках». «Чого вона до цеї пори на буряках, чого вона палить піч, чого, пече дітям хліб, пече дітям хліб». Таке було, хай Господь милує. А я кажу «Нема мами, вона на буряках». Чекають вони цеї мами. Приходить ця мама, а ми спекли тей хліб. І взяли під п’єцу вбили діру, викопали яму. П’єцу, цей хліб поставили в яму і закрили земльою, накрили ше якимись там. А вони прийшли, чекають під хатою. І кричать до мене, шо кажи хай йде, пекти, палити п’єцу. А я не кажу, мені мама казала, шо язик вирве, як я скажу, де той хліб. Я боялася, і так цей хліб лишився.

То ви зараз часто згадуєте ті час?

А шо ж. Як ночою ляжу спати, то нічо, а тільки це в мене їдно, як встану дивлюся вже сонце сходить, ше не спала.

А чи не готувала вам мама з цвіту акації, липи оладки?

Я не помню за ті оладушки, но вона пекла з бурачиння, з бурачиння, пекла, то я це знаю, шо пекла. А цих оладушків, то я не знаю. Може вона пекла, но я не знаю.

Може ви ходили десь у ліс, чи у сад за ягодами, камашок не збирали, нічого такого не пам’ятаєте, шоб їсти?

Нє. Не збирала. Я не збирала такого, нє. Тей мама пішла на буряки, а я пішла тоже з мамою. Сапу в руки і пішла. І шо ви думаєте, дали мені буханець хліба. Я цей разочок сапала, сапала, сапала, та мама більше сапала як я, але буханець хліба дали нам, дали мені. Я ж вам кажу оце тако говорити, нема шо слухати, нема шо слухати.

1. Місце запису: село Сиволож Борзнянського району Чернігівської область
2. Дата запису: 12.07.2003р.;
3. Хто записав: В’яла Олена;
4. Респондент: Фінь Параска Олексіївна, 1934 р.н., народилась в селі Седнів Чернігівського району Чернігівської область;

Під час Голодомору 1946–1947 років проживала в селі Седнів Чернігівського району Чернігівської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-1947роках?

В 33-му мене ще не було, а 47-й помню харашо.

Які на вашу думку могли бути причини голоду?

Засуха велика була, колгоспи розбиті, робили даром. Да виновата і влада, бо якби нормальна, щось би зробила, щоб було лучше.

Якщо забирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

В 33-му, розповідали, брали ударники, а в 47-му нічого брать було.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання

зерна?

Хто його знає, бо при мені такого не траплялось.

Як це відбувалося? Чи ті, хто відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Та які там документи, я точно не скажу.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Карали: бить не били, а гарно побалакають, злякають.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Конечно: винтовки, автомати, які влада давала.

Як люди боронилися?

Як боронилися, ховали ж зерно в 33-му.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, овочів, продуктів?

В 47-му вже не було що ховать.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Приходять в хату і кажуть, давайте продукти, хоть трохи, а як не віддавали, забирали все. Ударники ходили.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По три, по чотири.

Де можна було заховати продукти?

Зерно в землю ховали, або під стрип(стеля), другі продукти в різні місця, в бутилку і в колодязь її, наприклад.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

В 33-му затірки варили.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники.

худобу тощо?

Да в нас нічого такого не брали.

Що  таке закон про «п’ять колосків»? Чи Ви чули про нього?

Да був такий суворий закон.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, але бувало крали.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об`єздчик, так називався, молодий, енергічний. Мій чоловік сам тікав од одного в 47-му.

Чи люди хотіли йти добровільно в колгоспи?

Зразу ні, а вже в 47-му хто не в колгоспі, тих призирали.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Зразу да, а потом самі йшли.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

У хлівах.

В який час ходили у людей забирать зерно, продукти?

І вдень, і ввечері.

Скільки разів приходили до хати?

Декілька разів, ну це ж я не знаю, а казали.

Коли почали помирать люди з голоду?

В 33-му, а в 47-му не багато.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Да, годували їх в колгоспі.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто був багатий.

Хто зумів вижити?

Хто хоч якось харчувався.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду? Чи ділились продуктами?

Ділилися крихточкою, допомагали.

Які засоби вживали для виживання?

По разному викручувалися, а ті що не змогли, вмерли.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Да, родичі помагали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Які знаходили, не знаю, чи їли коріння.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Та знаю, що з липи їли.

Яких диких тварин, птахів,плазунів їли?

Оце не знаю.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?

Да, міняли.

Чи був голод у містах?

Був, та не такий як тута.

Скільки людей померло у селі, чи є такі відомості?

Ой багато ж, в 33-му більше як в 47-му.

Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Як де? На кладбиці.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні, тільки годували.

Чи є відомі місця заховань померлих від голоду?

Та які ж вони відомі там, обикновенні.

Чи поминають померлих від голоду на Проводи,  «Гробки», Зелені свята?

Да, поминають.

Чи поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Теж поминають. А тоді ні, бо не було церкви.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлих від голоду ?

Є й хрести.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр.,чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Та знає, і ми казали, а нам старші казали.

Хто винний у загибелі багатьох людей?

Начальники навєрно, а тоді ж (47-й) засуха була.