- Місце запису: село Косівка Олександрійського району Кіровоградської області;
- Дата запису: невідомо;
- Хто записав: невідомо;
- Респондент: Ремез Марія Миколаївна, 1925 р.н., народилась в селі Косівка Олександрійського району Кіровоградської області;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Косівка Олександрійського району Кіровоградської області.
Тато весь час працював комірником, мама ходила на різні роботи до колгоспу. Літо 1932 року видалася холодним, поля не були засіяні хлібами, а які були запаси попередніх років, то їх вивезли з села. Всі продукти, які були у населення, забирали активісти. Керівників, які допомагали голодуючим, звинувачували у злочині, приклеювали ярлик ворог народу і розстрілювали або виселяли. Така ж доля спіткала і батька – Ремеза Миколу Івановича. Його вина полягла в тому, що не витримавши спокійного споглядання, як пухнуть односельчани, віддав трохи зерна з колгоспної комори голодуючим. За це його засудили, з дальнього етапу тато вже не повернувся. Мама померла невдовзі. Мене з братом поселили в притулок для сиріт, але й там їжі не було. Ледве живих дітей відправляли в Коростівський притулок. Там же братик і помер, а я повернулась знову в Косівку – кругла сирота. До себе взяла тітка, ходити від голоду не могла, весь час лежала мріючи про шматок хліба. До тьоті приходила сусідка, і добра душа – приносила по півсклянки козиного молока. Воно і врятувало від смерті.
Прийшло літо 1933 року, я стала помаленьку ходити. Щоб заробити собі на прожиття, стала ходити по наймах. До школи зібрати хазяїни, у яких працювала, відмовилася, сказали, що у тебе є тітка, хай вона цим займається. Ось так у 7-річному віці я змушена була вирішувати дорослі проблеми.