1. Місце запису: село Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області;
2. Дата запису: 2005 р.
3. Хто записав: Черниш Василь Антонович, місцевий краєзнавець
4. Респондент: Савчук Одарка Потапівна 1917 р.н., народилася в селі Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області

Моїх батьків – Савчука Потапа  Йосиповича, мати Савчук Ганну – під час колективізації розкуркулили і вислали на виселку.  Сім’я – Антон, Явдоха, Василина, Текля жила на хуторі, де Марчуковий хутір, мали десятин землі. Антона арештували і під час перевезення в Новоград-Волинськ по дорозі в лісі застрілили. Одарка Потапівна була вивезена в Германію, вдалося повернутися в село. Повернулася в рідне село, записалася в комуну разом з сестрою Леною, працювала в комуні, потім в колгоспі, розповіла:

«Голод я дуже добре пам’ятаю. Тоді урожай забрала совецька влада. У нас відібрали зерно, дві корови, двоє коней, весь реманент.  Був з ними старший, в кожаній тужурці з города озброєний Баранов і свої  були – Черниш Трохим (Тронько), він був головою сільської ради, Антон Гнидин, Кокоха. Ходило 7 чоловік, всі злі.  Чому забирали?

– Казали , що державі треба здати план по хлібі, а його нема, бо такі, як ви, куркулі, поховали.  Хто був багатший, то, може, ховав, а хто бідний, то що заховаєш. То вони зі злості забирали рядна, хустки, подушки, навіть дрібну картоплю забрали, бурячини в хаті не зосталось. Люди почали вмирати ще в осінь. А найбільше весною 1933 року. Вже коли почало колосся наливалося, люди ходили крадькома обривати колоски, розтирали в долонях і сирим їли, то помирали прямо в полі. За колоски судили, був такий наказ з Москви.

1. Місце запису: село Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області;
2. Дата запису: 2005 р.
3. Хто записав: Ясевіна Валентина Костянтинівна, завідувачка сільської бібліотеки.
4. Респондент: Гнатюк Марія Романівна 1915 р.н., народилась в селі Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області

Знаю я ту біду. Її зробили наші начальники. Ходила така бригада по хатах, забирала хліб. Появлялися в будь-який час. Приходили в хату, шукали скрізь, били людей, хто опирався, виселяли на висилку, а все нажите забирали, казали, до колгоспу, а потім дещо появлялося в них. Люди їх боялися, не боронилися. Кричали, що державі потрібен хліб, а ви, вороги народу, його поховали, признавайтесь по доброму. А де ж його було взяти, як перед тим все забрали. В хаті не зосталося ні  зернинки, почався голод, а особливо навесні 1933 року дуже багато померло. Вижили хіба ті, хто якось зумів приховати їстивне або мав що поміняти. Поля охороняли, за зірвані колоски судили. Весною, як зійшов сніг, то хто міг ходити, ішли на картопляне поле, шукали гнилу картоплю, збирали листя подорожника, липи, сушили, товкли в ступі , пекли коржики. Вмирали цілими сімями, а скільки, не знаю, багато.  Була в нас така жінка, прозивали її «Ласочкою», так вона вбила свою дитину і зварила, а друге дитя втікло, її врятували. Визвали міліцію, в горщику ще варилося. ЇЇ забрали, а де поділася хто його знає. Ховали померлих де попало, біля хати, в полі, потім їздила підвода і забирала. На кладовищі хрестів не ставили, бо не було кому їх зробить.

1. Місце запису: село Соснівка Конотопського району Сумської області;
2. Дата запису: 26 липня 2003 рік;
3. Хто передав: Дудченко Ірина Іванівна;
4. Респондент: Пасько Катерина Семенівна, 1924 р.н., народилась в селі Соснівка Конотопського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Соснівка Конотопського району Сумської області. 

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви Голодомор 1932-33 рр.?

Обидва ці штрашні голоди пережила сама і дуже страшно про них навіть згадувать.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Була і засуха і неврожай, але з цього можна було випутатись, а ось страшна політика Сталіна, ці податки та збирання врожаю.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це робив?

Партійні робочі, представники влади, голови колгоспів.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Цього геть не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Тикали в очі якісь папірці, нібито з постановою про збір продуктів.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Хто не хтів віддавати – ще й били, а ще й ув’язнювали.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Мали при собі, бо людей і розстрілювали хто не погоджувався віддати майно.

Як люди боролися?

Краще було не сперечатись, а віддати все що мав. Якщо встигали, то сховували.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Старались десь щось сховати, бо сім’ю потрібно було годувати.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали і в нашому одязі, все перевертали по скринях.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Якісь начальники, кому за це платили.

Де можна було заховати продукти харчування?

В своїх речах, по карманах, закопували під деревами на огороді.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Колгоспникам впродовж декількох місяців не видавали хліба на зароблені трудодні, що призводило до голодування їхніх родин. Протягом трьох-чотирьох місяців селяни їли хліб з власних присадибних ділянок, якого не вистачало для утримання селянських родин.

Збирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Все що підпадало під руки те й забирали.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Покарання людей, які збирали б на полі колоски, бо як свідчила ця постанова від літа 1932 р., це державне майно.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Нічого не дозволялось збирати у полях.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Владні органи, обласні судді – це ще далеко не всі, хто стоїть за цим.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Добровільно не хотіли працювати без ніякої користі для себе, бо весь зібраний хліб відразу відвозився.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Масове вилучення зерна, свідоме позбавлення бідних селян продовольством цьому підпорядковувалась діяльність колгоспів.

Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?

Де б не переховували, звідусіль знаходили і забирали, а якщо не забирали, то накладали величезний податок.

В який час ходили забирали у людей зерно, продукти?

Приходили коли їм зручно і забирали врожай, зібраний з присадибних ділянок.

Скільки разів приходили до хати?

Поки не стягнуть усе з нас.

Коли почали люди помирати з голоду?

Масове голодування та смертність розпочалась в кінці 1931 р. і аж до 1933 р. не вщухав голод.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Безпритульні діти не працювали в колгоспах та не отримували цих нещасних, але рятівних 100-300 г хліба на трудодень. Держава не опікувалась, а навпаки, в тих районах, які не виконали т.зв. хлібозаготівельного плану, дитячі установи зняли з продовольчого постачання.

Хто не голодував у селі і чому?

Можливо, хто мав якісь зв’язки.

Хто зумів вижити?

Ми всі допомагали один одному чим могли, їли, що доведеться.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Так, а як же.

Які засоби вживали до виживання?

Їли все, що рухається, що знайдемо, гниле, мокре, сире.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Хто чім міг, тим і допомагав.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

ми збирали качани з кукурудзи, їли гнилу картошку, буряки. Вживали спориш, лободу.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

З дуба збирали жолуді, здирали кору.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ловили мишей, граків, ховрахів та й варили.

Чи можна було купити щось у місті, чи виміняти?

В містах була ще більша нищета аніж в селах.

Чи був голод у містах?

Звичайно був, де його тільки не було.

Чи знаєте Ви, що таке «торгсін»?

Торгсини – це приховування партійними членами грошей для їхнього ж лікування за кордонами.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Точно сказати не можу, але майже половина.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ой, відомі: в 1933 р. сусідка залишила троє дітей, а сама вийшла. Двоє з них вбили молодшу сестру, сирим з’їли її м’яса.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Селяни ж і хоронили.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Що ж могли платити?

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Якщо й є, то на сільському цвинтарі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Обов’язково, кожен рік.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Навіть не знаю. Раніше могли й замовчувати, бо боялись розкрити правду.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Православна церква.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлих від голоду?

Ні, немає, лише надгробники.

Чи знає молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Я сама розповідаю, да Ви й самі вже начитані.

Кого Ви вважали винним у загибелі багатьох людей?

Цей штучний голод – наслідок невміння управляти державою владної структури. Така родюча країна, а людей вже не повернеш.

1. Місце запису: село Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області;
2. Дата запису: 2005 р.
3. Хто записав: Черниш Василь Анатолійович, місцевий краєзнавець.
4. Респондент: Ігнаюк Марія Зіновівна, народилась в селі Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області

Голодовку дуже добре пам’ятаю. Померлих в голодні роки бачила на власні очі. Жили ми недалеко від кладовища, дуже лячно було, але ми, підлітки, бігали подивитися, що там робиться. Померлих привозили підводою, скидали в одну яму, там було по 8-10 тіл. Дехто привозив своїх рідних на саночках, замотаних в ряднину, на возиках привозили, скидали біля ями. Було, що навіть на ніч залишали, а вже коли чоловіки привозили возом, то всіх скидали і коли яма заповнювалася, тоді засипали землею. Ніхто їх не записував, хрестів не ставили. Люди наші тоді дуже виснажені були. Не було навіть сили викопати окрему могилу. Ті люди, що жили на хуторі, то їх хоронили в Грузятині. Я сама не знаю, як вижила.

1. Місце запису: село Левченки Роменського району Сумської області;
2. Дата запису: 15 вересня 2009 рік;
3. Хто передав: не вказано;
4. Респондент: Матвієнко Оксеня Андріївна, 1921 р.н., народилась в селі Левченки Роменського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Левченки Роменського району Сумської області. 

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

У рік голодомору (1933 р.) не було чого їсти. У сім’ї було 3 дітей, батьки, дідусь і бабуся. З господарства мали коня, якого вкрали під час колективізації та корову, яку теж продали, бо було голодно. Голод «зробили», щоб загнати людей у колгосп, бо не всі хотіли вступати. Чинили дуже жорстоко: коли хто не йшов до колгоспу, забирали все збіжжя, навіть у хаті хазяйнували, їжу виливали, якщо в печі стояло щось варене. Їсти не було чого. батько їздив до Києва та міняв там одяг, а ще рушники та скатерті на хліб. Коли поїли (а паляниця була велика, кругла), то те, що залишилось, підвішували під стелю, щоб ніхто не дістав із дітей. Їли гнилу картоплю і цвіт конюшини, пекли з нього «кренделі». На кутку всі вижили, мертвих не було. Ходили пухли, але вижили. Чула, що в Довгополівці жили канібали, яких спіймали і відвезли до міста.

1. Місце запису: село Терешівка Сумського району Сумської області;
2. Дата запису: 23 липня 2005 рік;
3. Хто передав: Цявук Тетяна Василівна;
4. Респондент: Кошман Марія Георгіївна, 18.09.1919 р.н., народилась в селі Терешівка Сумського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Терешівка Сумського району Сумської області. 

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви голодомор 1932-33 рр.?

Пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Влада забирала урожай.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це робив?

Відбирали вирощене в полі, городі. Це були активісти.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Документів не мали, заходили в хату, заглядали по горшках, скрізь.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Було: висилали, заарештовували.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Ні.

Як люди боролися?

Ніяк.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна. Закопав батько зерно в чулані, але знайшли і забрали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Як звати не пам’ятаю. Шукали скрізь, штрикали землю і все знаходили, по горшках все висипали і забирали.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Ходили по 6-7 чоловік.

Де можна було заховати продукти харчування?

Закопували.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали.

Збирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали також і одяг, рушники.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Ні одного колоска не можна взяти з поля.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’єзчик Дерновий.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Так, хотіли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували.

Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?

Її ніде не заховаєш.

В який час ходили забирали у людей зерно, продукти?

Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

2 рази.

Коли почали люди помирати з голоду?

З 1932 року.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Держава не опікувалася, сироти вмирали.

Хто не голодував у селі і чому?

Не було таких.

Хто зумів вижити?

Я змогла.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ділилися продуктами.

Які засоби вживали до виживання?

Їли листя із вишні, кінський щавель, варили із липового цвіту чай.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі допомагали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Бурячні сімена, лобода, липовий цвіт.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Листя із вишні, кінський щавель.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Диких тварин не вживали.

Чи можна було купити щось у місті, чи виміняти?

Нічого було міняти.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Чи знаєте Ви, що таке «торгсін»?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні, не відомі.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Собирав Мащюк Іван Лукин, ховали на старому кладбищі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Платили 1 кг хліба за одного померлого. Були випадки, коли закопували ще живих.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ховали на старому кладбищі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Ні.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

За часів радянської влади не поминали, тепер – поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Православна церква Московського Патріархату, Церква Християн баптистів-євангелістів.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлих від голоду?

Встановлений хрест.

Чи знає молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Молодь знає про голод, розповідала сусідам.

Кого Ви вважали винним у загибелі багатьох людей?

Владу.

1. Місце запису: село Левченки Роменського району Сумської області;
2. Дата запису: 15 вересня 2009 рік;
3. Хто передав: не вказано;
4. Респондент: Козел Ольга Іванівна, 5 липня 1925 р.н., народилась в селі Левченки Роменського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Левченки Роменського району Сумської області. 

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Наприкінці 1928 року наше село колективізували. У людей забирали сільськогосподарський реманент, коней. Комуністи організували бригади комсомольців, які заходили дворами і забирали одяг, посуд, подушки, курей, не кажучи вже про корів та коней. Я була одна у батьків, тому обходилось легше. У сусіда, дядька Кузьми, в якого було 12 дітей, сім’я дуже голодувала. Старші дочки-близнючки 1912 р.н. та їх мати вижили. Син Микола у липні 1933 р. наївся «молочної» пшениці в полі і помер. Інших дітей не стало протягом лютого-серпня. Їх поховали у шести могилках у садку. Кузьма взяв останнього гусака і поніс на базар у Ромни, щоб купити насіння для городу, але по дорозі помер. Пам’ятаю ще красиву дівчину, яка заходила у чорній хустці по хатах і міняла її на хліб. Їй дали поїсти, але вона померла. Поховали нещасну дівчину у лузі, накрили чорною хусткою і землею. Замолоду ми в клечальну суботу клали на її могилу явір і польові квіти. 

1. Місце запису: село Кровне Сумського району Сумської області;
2. Дата запису: 23 липня 2005 рік;
3. Хто передав: Чугай Н.В.;
4. Респондент: Харченко Уля Євстафіївна, 1913 р.н., народилась в селі Кровне Сумського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Кровне Сумського району Сумської області. 

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви голодомор 1932-33 рр.?

Так

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Податки, збирала врожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це робив?

Місцева влада.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Були.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Ніхто документів не питав, люди були залякані.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Пуги, обрези.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Були.

Як люди боролися?

Хто був сильніший – відбивалися, захищали жінок та дітей, старих.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

По можливості ховали, але що і знаходили прихвостні.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Був, але оповідачка відмовилася називати імена.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходили 5 чоловік і більше.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали в кущах, сінях, погребах, де хто зумів.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали, але їжа була не пригодна до вживання.

Збирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Худобу, коней, одежу, предмети хатнього вжитку.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чуть – чули від батьків, але зараз згадати не можу.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, наказували, судили.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’їждчики.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Не хотіли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, виганяли з домівок, били.

Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?

Відводили в ліс, в чулані.

В який час ходили забирали у людей зерно, продукти?

Вночі та вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Поки все не вигребуть.

Коли почали люди помирати з голоду?

Хто сильніший – виживали, а слабкі – мерли.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Були прийомними.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто зумів зберегти худобу чи борошно.

Хто зумів вижити?

Хто сильніший здоров’ям.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Конечно, слабий допомагав слабому, інакше не вижили б.

Які засоби вживали до виживання?

Ділилися молоком, хто мав корову.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Крапиву

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Дикий щавель пекли машерженики, драники з крапиви.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Голубів, жаб, птахів.

Чи можна було купити щось у місті, чи виміняти?

Вимінювали, ходили в Глушково Курської області

Чи був голод у містах?

Може й був, але не такий як у селах.

Чи знаєте Ви, що таке «торгсін»?

Чули, що там можно було щось вимінювати.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Багато, були випадки що з однієї сім’ї (11 чоловік дітей) залишилось 5 дітей

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Щоб були в нас, на пам’ятає, але в сусідніх селах (Саверинівці) були чутки такі.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

По можливості на цвинтарі, а так було і на буграх, дорогах.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ніхто нічого не платив.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На кладовищі, зараз самі бугорки пооставались.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Поминають, де є родичі.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Згадують, поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Немає церкви.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлих від голоду?

Такого немає.

Чи знає молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так.

Кого Ви вважали винним у загибелі багатьох людей?

Тодішня влада.

1. Місце запису: село Кровне Сумського району Сумської області;
2. Дата запису: 23 липня 2005 рік;
3. Хто передав: Дем’яненко О.О.;
4. Респондент: Павловська Наталія Іллівна, 1921 р.н., народилась в селі Кровне Сумського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Кровне Сумського району Сумської області. 

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви голодомор 1932-33 рр.?

Так.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Збирала врожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це робив?

Сільське начальство.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Були.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Приходили до хат і без спросу відбирали зерно, продукти харчування.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Били людей, ви ганяли з домівок.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Не бачила, але били пугами.

Як люди боролися?

Боронилися здебільшого чоловіки за жінок та дітей, але після цього результати були плачевні.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна, але все сховане знаходили.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Імен оповідач не називає.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Місцева влада та їх прихвостні.

Де можна було заховати продукти харчування?

Закопували на городі, ховали в кущах, бур’янах.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Небагато, і ту, яка швидко пропадала.

Збирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали корів, свиней, овечок, кожухи, чоботи.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Місцеві жителі, які працювали на владу.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ні.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Гнали гоном, хто не хотів іти, але за роботу не платили.

Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?

Ховали в лісі, вели вночі, щоб ніхто не бачив.

В який час ходили забирали у людей зерно, продукти?

Будь коли.

Скільки разів приходили до хати?

Якщо за один раз все не забирали, то приходили декілька разів.

Коли почали люди помирати з голоду?

Хто не витримував і по 2 тижні, а хто більше.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Ні.

Хто не голодував у селі і чому?

Ті, хто відбирав крадене, місцеві активісти, влада.

Хто зумів вижити?

Ті люди, які мали добре здоров’я.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Так.

Які засоби вживали до виживання?

Їли жом, відходи від їжі, ходили по мусорках збирати відходи.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Кропиву, кору.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Спочатку були дикі качки, далі навіть миш та крис їли.

Чи можна було купити щось у місті, чи виміняти?

Міняли одежу на продукти.

Чи був голод у містах?

Був.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Людей-односельців померло багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні, але в сусідніх (Степанівка, Северинівка) були.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Родичі ховали своїх померлих.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На кладовищі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Так.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Так.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Ні.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлих від голоду?

Ні.

Чи знає молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так.

Кого Ви вважали винним у загибелі багатьох людей?

Владу.

1. Місце запису: село Миколаївка Сумського району Сумської області;
2. Дата запису: 21 липня 2005 рік;
3. Хто передав: Глиненко Л.М.;
4. Респондент: Скорик Євдокія Іванівна, 1923 р.н., народилась в селі Миколаївка Сумського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Миколаївка Сумського району Сумської області. 

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви голодомор 1932-33 рр.?

Пам’ятаю і дуже пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Влада забирала, урожай був, батька чуть не розстріляли, що вирвав колосок у полі.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це робив?

Актівісти.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Цього я не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

А які тоді були документи.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Були.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Мали зброю.

Як люди боролися?

Просили.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Нічого не приховаєш.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Їх уже немає на світі.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По різному.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніяких продуктів не було.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Баланду давали.

Збирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Одяг не забирали, місцями в чужіх краях.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Судили за те, що брали.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Збірали.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’їзчики.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Хто хотів, хто не хотів.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували.

Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?

У соняхах, у коноплях.

В який час ходили забирали у людей зерно, продукти?

Вдень, вночі.

Скільки разів приходили до хати?

Було по-різному.

Коли почали люди помирати з голоду?

У 1933.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Боже спаси, кому вони були нужні.

Хто не голодував у селі і чому?

Пошти всі голодували.

Хто зумів вижити?

Багато вижили, хто знайшов чим і як прогодуватися.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Боже спаси, хто там помагав, а чим.

Які засоби вживали до виживання?

Як зумів так і вижив.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Брат робив у магазині, так спас батька, бо приносив якусь їжу.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Калачі їли, полову просяну, картоху гнилу по полю збирали.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Липу їли.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Цього не їли, граків, горобців.

Чи можна було купити щось у місті, чи виміняти?

Їздили далеко на Донбас.

Чи був голод у містах?

Цього не можу сказати.

Чи знаєте Ви, що таке «торгсін»?

Я не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

А вже й забулось. Багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні, цього не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На городі, на кладовище.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні не платили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Немає.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Свої поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

В церкву не хожу, не знаю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є, і колись була, не знаю.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлих від голоду?

Немає.

Чи знає молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розказували.

Кого Ви вважали винним у загибелі багатьох людей?

Власть.