- Місце запису: село Любовичі Малинського району Житомирської області;
- Дата запису: 05.08.2002р.;
- Хто записав: не вказано;
- Респондент: Степаненко Дмитро Кирилович, 1928 р.н., народився в селі Любовичі Малинського району Житомирської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Любовичі Малинського району Житомирської області.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Що ви можете розповісти про голод 32-33?
3 брати: Федор, Денис, Кирило Степаненки пахали. Свої коні були в них. Хліб звозили. Як став голод — свої комісари позабирали. В печі бухали: чи не замуровано там нічого, в гладчиках все позабирали. Вибрали все. В батька коні ще були — не забрали. Воза й коні забрали в колгосп. Батька ще й били. Батько їздив в Білорусію, міняв одежу на хліб. Сім’я їла усяке: жолудяний хліб, якісь бурячки, які не придатні були для їжі, кропиву, гороб’ячий щавель. Кожуха забрали тоже прийшли. Образи стояли подряд, і мати заховала в образи. Хотіли однять, а мати заховала у пазуху. Батько від клумак до млина завернули і не дали змолоть. Хто пошов в колгосп, то тим було легше, а батько не пошов в колгосп, а пошов у радгосп, де нас поддержувало начальство вже після голодовки.
А що ви пам’ятаєте про голод 46-47 років?
Макуха була соїна у колгоспі. Колгосп давав таку подержку. Для нас такого голоду не було, бо ми позичили жито. Їздили ще в Білорусію.