1. Місце запису: село Постольне Сумського району Сумської області;
2. Дата запису: 25 липня 2005 рік;
3. Хто передав: Гутенко Т.М.;
4. Респондент: Іванченко Анастасія Семенівна, 1926 р.н., народилася в селі Постольне Сумського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Постольне Сумського району Сумської області. 

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви Голодомор 1932-33 рр.?

Знаю від родних.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Влада забирала.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це робив?

Активисти. Семен Макарович и Гутенко Ганна Андреевна.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Не знаю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Була мала, не помню.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю.

Як люди боролися?

Кричали, плакали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Не можно.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Активисты Семен Макарович и Гутенко Ганна Андреевна. Осматривали все и везде.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

2-3 человека.

Де можна було заховати продукти харчування?

Если двойная стена, то в ней.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Да, варили и давали.

Збирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Ми були бідні, у нас только їжу.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

За п’ять колосків суділи и садили в тюрьму.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Обьезщики і сторожа.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Все шли, а богаті не шли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Не знаю.

Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?

Не знаю.

В який час ходили забирали у людей зерно, продукти?

Днём.

Скільки разів приходили до хати?

Пока все не заберуть.

Коли почали люди помирати з голоду?

В 1933 році.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Був патронат, где їх кормили.

Хто не голодував у селі і чому?

Активісти не голодували.

Хто зумів вижити?

Хто сильнее здоровьем.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Конечно ділилися.

Які засоби вживали до виживання?

Хто робил в колхозе, тих кормили.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Помогали чем могли.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Свіріпу (суріпиця звичайна – припущення оцифровувача), гріцики, калачіки, всі ягоди, корні лопуха, рогози.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

З липи кору і бруньки.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Горобців і ворон.

Чи можна було купити щось у місті, чи виміняти?

Не можна.

Чи був голод у містах?

Був везде.

Чи знаєте Ви, що таке «торгсін»?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Дома, на городі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

В каждой хате на городі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Родные поминают.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є у соседнем селі Лікарське.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлих від голоду?

Нет.

Чи знає молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Багато разів.

Кого Ви вважали винним у загибелі багатьох людей?

Сталіна і его владу.

1. Місце запису: село Хижня Жашківського району Черкаської області;
2. Дата запису: 25 жовтня 2005 рік;
3. Хто передав: учні 10 класу, членами ради музею історії села Хижні;
4. Респондент: Питель Параска Петрівна, 1915 р.н., народилася в селі Хижня Жашківського району Черкаської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Хижня Жашківського району Черкаської області. 

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте ви, що був голод у 1932-33 роках?

Я канєшно пам’ятаю голод. Це були страшні роки. Щоб вам їх не знати.

Які на вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Були такі душогубці, які забирали урожай, не питаючи.

Якщо відібрали у людей вирощене в полі, городі, то хто це зробив?

Їх уже зараз немає живих.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Людей, які приховували зерно, виказували деякі сусіди і їм ніяких нагород не було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Документів не було. Забирали все.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

В нас у сім’ї нікого ніхто не бив. А тих, хто не хотів віддавати їх били.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ніякої зброї ми про них не бачили.

Як люди боронилися?

Люди не оборонялися, а якщо хто обізветься, таких зразу убивали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Не можна було приховати, вишукувати все.

Хто і як шукав заховані продукти, як їх звали?

Я не знаю хто це і як їх звали, а вишукували палицями, все розкопували.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По два, по три, по штири, все загарбали.

Де можна було заховати продукти харчування?

Заховували в землі, на горищі, якщо було щось ховати.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Як колгосп начинався, то давали хліб і годували, легше було. Я також пекла хліб у колгоспі.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Не забирали картоплю, буряки, а все інше забирали. Одяг і рушники залишилися.

Що таке закон про “П’ять колосків”? Чи чули ви про нього?

Закон про “П’ять колосків” я чула. За три кілі могли дати два роки.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

За те, що збирали колоски, людину могли вбити, посадити.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сільська влада і охороняла. Бригадири, комірники.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Спочатку не хотіли. Але коли побачили, що там дають хліб, пішло багато людей працювати.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Ті, хто не хотіли йти, їх змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Її ніде не ховали, бо худобу забрали ще зразу.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Приходили вдень, до нас уночі не приходили.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили один раз, чи два.

Коли почали люди помирати з голоду?

Коли вже не було що їсти, тоді й почали мерти.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Ніхто про них не думав.

Хто не голодував у селі, і чому?

Не голодували ті, хто допомагав сільській владі. Хто збирав в інших.

Хто зумів вижити?

Вижили ті, хто допомагав сільській владі. Хто міг щось обміняти чи вкрасти.

Чи допомагали люди одне – одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Я ділилася з сестрою, давала їй квасолю.

Які засоби вживали для виживання?

Їли те, що можна було їсти.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мої родичі голодували більше ніж ми.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Листя шморгали і їли. Бузину їли, картоплю, буряки.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Їли листя з липи, акації, молочай.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Черепахи ловили, кінь здох і його з’їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Не можна було нічого купити. У кого було відро картоплі, то як завалить ціну, що і нічого не схочиш.

Чи був голод у містах?

В місті також був голод. Дуже багато людей повмирало.

Чи знаєте ви, що таке “торгсін”?

Не знаю, що це таке.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Вмерло дуже – дуже багато, скільки точно не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?

На Одаї жили мати, два сини і дочка. Одного разу один чоловік пішов до них по щось, а в клуні жінка вже гострила ножа, вона хотіла зарізати цього чоловіка – Крота Олексу, але він
утік. А на другий день взнали, що ця жінка зарізала свою дочку. Після цього випадку її кудись забрали.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Люди мерли і був виділений спеціальний їздовий, який збирав цих людей, він збирав не тільки мертвих, а й живих і скидав їх в одну яму. Одного разу, коли людей позвозили до цієї ями, то одна жінка, яка жила на Лисаківці вночі вилізла із цієї ями і городами дісталася додому. Вона дуже довго ховалася вдома, щоб її знову не вкинули в ту яму. Коли людей позвозили до цієї ями, і вона була ще неповна, то з трупів обрізали шкуру і їли її сирою.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Збирали у віз тих, що померли і кидали в яму, і не платили тим людям, які ховали.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Поховані вони всі на старому цвинтарі, у рівчак усіх кидали.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, “Зелені свята”?

Кожне згадує своїх родичів.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Я до церкви не ходжу. Не знаю.

Чи є у вашому селі церква?

Церква є.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

У селі встановлено хрест, там де заховано тих людей.

Чи знає сучасна молодь села, про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розказувала своїм дітям і онукам.

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Я думаю, що це влада в країні винна.

1. Місце запису: село Хижня Жашківського району Черкаської області;
2. Дата запису: 23 жовтня 2005 рік;
3. Хто передав: учні 10 класу, членами ради музею історії села Хижні;
4. Респондент: Коломієць Христя Максимівна, вересень 1919 р.н., народилася в селі Хижня Жашківського району Черкаської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Хижня Жашківського району Черкаської області. 

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте ви, що був голод у 1932-33 роках?

Пам’ятаю у 1933 році.

Які на вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Голод зробили, приходили і забирали їжу.

Якщо відібрали у людей вирощене в полі, городі, то хто це зробив?

Комнезамівці приходили й забирали.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю я за доноси.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Документів ніяких не показували. Прийде і забирає, навіть у горшках.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Били, забивали навіть до смерті тих, хто не хотів давати.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Зброї в них я не бачила.

Як люди боронилися?

Нічим не боронилися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

У нас в сім’ї не було що й сховати. Увійде, та й дивиться по горшках

Хто і як шукав заховані продукти, як їх звали?

Як звали не знаю, комнезамівці ходили.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

У двох, у трьох приходили. Їх уже немає на світі.

Де можна було заховати продукти харчування?

Де його сховаєш і що було ховати.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Казали: “Бідним буде добре”. Зразу давали зерна трохи. А потім нічого не давали крім баланди.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Не було чого брати. Як у кого було може й забирали. А коні забирали.

Що таке закон про “П’ять колосків”? Чи чули ви про нього?

Закон такий я не чула. Били тих, що забирають колоски на полі, навіть вбивали.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Бувало покладе мати дитину у стерні, а сама піде збирати, то приїде бригадир та й забере. Коли всі люди захищали її, умовляли, що не буде чим дитину годувати, бо воно ще грудне, то їй дозволяли взяти цю жменю колосків.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Комірники, бригадири.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Спочатку ніхто не хтів іти, ті, що нічого не мали, ішли у колгосп, а ті, що мали коняку або що
інше не хотіли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Людей заставляли йти до колгоспу. Казали, що будуть давати на дітей. Умовляли та й ішли.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Хто її ховав, ніде не ховали! Це ж не річ.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вночі приходили.

Скільки разів приходили до хати?

До нас два рази приходили.

Коли почали люди помирати з голоду?

Коли все забрали, тоді й почали голодувати.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Хто там ними, сиротами, піклувався.

Хто не голодував у селі, і чому?

Ті, хто їли цю баланду, ті й не вмерли. Бригадир, голова умовляли їсти чим менше.

Хто зумів вижити?

Ті, хто могли вкрасти, обміняти одежу.

Чи допомагали люди одне – одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ніхто нікому нічого не давав. Не ділилися бо не було чим.

Які засоби вживали для виживання?

Їли все підряд.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Де ж тоді хто мав, усі поголовно голодували.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли чикалу – осоку. Коріння всяке викопували, буряки, липу їли, ягоди всякі.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Кору їли. Смоктали ту, яка добра: з липи, акації.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Був у нас дохлий кінь ми його з’їли. Жаб їли все, що попадалося.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

У кого була бараболя, буряк чи хліб то в тих можна було обміняти на сорочку, полотно, щось з’їсти. Моя мама їздила міняти в Сабадаш.

Чи був голод у містах?

Мій сусід, який пізніше став моїм чоловіком, до березня з Москви, де жив, своїй сім’ї висилав посилки. То десь – то там голоду не було.

Чи знаєте ви, що таке “торгсін”?

Не чула. Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Ось де Югина жила – 3 душі вмерло: батько і дві сестри. А так у кожній хаті по 2 – 4 душі.

Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?

Було людоїдство. Ось сестра Дуньки Коломієць зарізала свою дитину. У Вороному її впіймали, і про неї більше ніхто не чув.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Чоловік був у Малиновий яр звозили померлих, то там у яму і скидали.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю, може й платили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На старому цвинтарі людей у рівчак скидали.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, “Зелені свята”?

Кожне свого згадує.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю.

Чи є у вашому селі церква?

Є церква.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Не було до сьогоднішнього часу, а зараз встановили хрест.

Чи знає сучасна молодь села, про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розказувала своїм онукам.

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Не грамотна, мала була, не можу сказати.

1. Місце запису: село Соколівка Жашківського району Черкаської області;
2. Дата запису: невідомо;
3. Хто передав: Бадрак Тамара Миколаївна, учитель історії загальноосвітньої школи I-III ступенів, с.Соколівка Жашківського р-ну Черкаської області;
4. Респондент: Борисенко Югина, 1912 р.н., народилася в селі Соколівка Жашківського району Черкаської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Соколівка Жашківського району Черкаської області. 

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

До створення колгоспів люди жили досить непогано. Більшість мали якесь господарство, шматок землі. З приходом радянської влади все це відібрали. Забирали навіть посівний матеріал: картоплю, квасолю, просо. Перекопували весь город, шукали сховане зерно. Гострими штирями пробивали стіни, підлогу в хатах, сараях, відбирали хліб у всіх підряд, заможний і бідних. Усіх називали куркулями. А які ж вони були куркулі, коли працювали важко. Відбирали у своїх. Усі, хто вертівся біля начальства, забирали останній хліб. Нишпорили по гороху, квасу чи пригоршнею борошна, знайденого за припічком – не залишали нічого, навіть, дітям. Були випадки, коли вигрибали навіть те, що варилося, на час їх набігу, у печі. До їх мішка летіло все: картопля, каша, пиріжки. Працювали дуже важко, а за свою працю нічого не одержували. Якщо людина не виходила на роботу, то її замикали у так званій «штрафній». Якось я поранила ногу і не змогла вийти на роботу. За це мені довелось довгий час відсидіти у «штрафній». Найтяжче було у 32-му році. Їсти було нічого. Варили борщ з самого щавлю без картоплі, пекли з гречаної полови і квітів білої акації маторжаники, які на сковороді підсихали і ставали знову половою. Рвали лободу, копали коріння аїру, його мололи і пекли оладки. Щойно на городі з’являлася маленька морквинка або бурячок, все це зривали разом з гичкою і варили куліш. Навіть листя на деревах довго не затримувалося. Все зривали та їли. Так і вижили.

1. Місце запису: село Попівка Конотопського району Сумської області;
2. Дата запису: 26 червня 2003;
3. Хто передав: Дудченко Ірина Іванівна;
4. Респондент: Пікуліна Марія Михайлівна, 1923 р.н., народилася в селі Попівка Конотопського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Попівка Конотопського району Сумської області. 

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр.?

Найтяжчі роки нашого життя – голодомори, через які нам довелося пройти в нашому житті.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Все вигрібала влада з наших дворів, Боже, це були жахи.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Хтось з влади, когось посилали з колгоспів, які приходили до наших хат.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Да хто його знає, для мене це не відомо.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Показували якісь папери, але від горя ми на них не звертали уваги.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Били нас малих, коли заставали на полях, ми збирали колоски зерна.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Чи то дубинки, чи щось було за пазухою.

Як люди боронились?

Ховали наш заробіток, ту мізерну зарплату колгоспну, в якому я з 14 років підробляла з мамою.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Да ховали де могли, по коморах, по скринях.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Це були голови колгоспів, з радгоспів.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Ці ж представники сілсовєтів, колгоспів, радгоспів.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали в землі, по коморах, в погребах, в сараях заривали в сіні, ховали в дровах.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Пайок 100 гр хліба та вода, оце так нас кормили.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Забирали й рушники, а на худобу накладали великий податок, якщо не сплатиш – забирали скотину.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не тільки чула, а ще пережила, чула ще зовсім дитиною, коли горе заставляло збирати ті залишки зернят на полях.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ніхто не дозволяв, поля охоронялись наглядачами.

Хто охороняв колгоспні поля і комори?

Наглядачі, посланці від голів колгоспу.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Люди хотіли працювати, але голодними просто не було сили.

Чи змушували йти людей в колгосп і як?

Життя примушувало, той шматок хліба в сім’ї не заважав, але й його не давали.

Де переховували худобу?

Якщо вгадували час, то виганяли в поле на пашу.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В будинки заходили і в будні і по вихідним.

Скільки разів приходили до хати?

Да, поки все не позабирають.

Коли почали люди помирати від голоду?

Вже з осені 32 року почали пухнути люди помирати маленькі діти.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Не опікувалась, бо будинки для сиріт не мали срєдств для содержанія малих.

Хто не голодував в селі і чому?

В кого щось було в запасах приховано.

Хто зумів вижити?

Ми тримались за останню ниточку – їли що трапиться, аби якось підтримати свій організм.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Раніше люди жили набагато скрутніше, але допомагали одне одному.

Які засоби вживали до виживання?

Шукали зерно, колоски на полях, щось мали з власних присадиб.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Люди були добрішими одне до одного, допомагали чим могли.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли гнилу моркву, буряки, збирали качани.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

З дубів збирали жолуді, варили та пили окроп.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Варили й мишей, жаб, ловили ворон, горобців.

Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?

Можна було купити, але де ж ті гроші, купували хліб, а все інше йшло з городу.

Чи був голод в місті?

Де його тільки не було, був.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Багато, але таких точних відомостей не знаю. Це були страшні роки голоду.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Жах, але було й таке лихо, це саме страшне, коли батьки їдять своїх дітей.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищах, їхні односельчани.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Не платили, це люди все робили щоб допомогти сусідам в горі.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Особливих місць немає, це наше сільське кладовище.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Поминають на всі свята.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Це тяжка сторінка нашого життя, повинні.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Християнська, православна церква.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

У нас в селі таких хрестів немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр.? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знає, бо ця тема розкривається зарах дуже добре, а живих з кожним роком, хто пережив голод, стає все менше.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Це тогодішня влада винна, що в такій родючій країні люди помирають з голоду.

Чи знаєте ви що таке “Торгсін”?

Торгсін – приховування владою грошей народу у своїх цілях.

1. Місце запису: село Сарнавщина Конотопського району Сумської області;
2. Дата запису: 18 липня 2003;
3. Хто передав: Дудченко Ірина Іванівна;
4. Респондент: Бережок Марія Назарівна, 1920 р.н., народилася в селі Сарнавщина Конотопського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Сарнавщина Конотопського району Сумської області. 

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 або у 1946-47 роках?

Ці страшні роки забути не можна, бо скільки лиха принесли ці голодомори, особливо страхітливим був 1932-33 роки.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Голод 32-33 був спричинений насильницькою суцільною колективізацією, хлібозаготівлями, а в 46 році влада вилучала залишки хліба, та інші продукти. 

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Важко відповісти точно, але мабуть це хтось наближений до правлячого уряду.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не можу сказати точно, бо тоді все це було в таємниці.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Відбирання у нас, простих селян продуктів, супроводжувалось, перш за все, моральним знущанням, бо важко бачити як забирають, що ти довго придбавав. Існували і побої населення. Забирали не тільки худобу, землю, а й миски, білизну, нитки, навіть побиті горшки. А при собі в деяких були якісь портмоне, чи підробка, чи справжні нам простим смертним не розібрати.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Суцільна колективізація кінця 20-х ХХ ст. несла за собою супротив з боку народу, а ціна цьому – понівечене селянське господарство, багато загублених доль, особливо малечі, яка помирала з голоду. У нас, селян, забирали землі, житла, виселяли за межі села, та вдавались у деяких випадках до застосування сили, а то й зброї.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Так, мали при собі зброю.

Як люди боронились?

Ми запирали хату, якщо встигали, ховались у погреб.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ми закопували у великій ямі на огороді харчі, а зерно ховали у одежу, чулки.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Це хтось був з колгоспу, можливо голови колгоспу посилали своїх найближчих.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По пару чоловік заходили до хати і виманювали.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали ми в погребах, у сараї під сіном, у хліву, на городі у бур’янах чи викопували ями.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

На такій їжі люди падали з ніг, бо давали лимішу: вода з розмоченим хлібом.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Так, забирали посуд, одяг, продукти, хліб, все що бачили, те й брали.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Цей закон заборонив колгоспам видавати хліб, щоб харчувати людей. Забирали в нас хліб, все йшло на хлібозаготівлю. Заборонялось збирати колоски на полі, бо за це арештовували.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволялось, за це карали.

Хто охороняв колгоспні поля і комори?

Колгоспні наближені, яких посилали голови колгоспу.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ніхто не хотів іти, бо селяни прагнули самостійно господарювати.

Чи змушували йти людей в колгосп і як?

Людей примушували вступати до колгоспу, і ми сім’ями працювали за копійку. До людей застосовували каральні заходи, які відмовлялись вступати до колгоспу, здавати хліб.

Де переховували худобу?

Худобу зачиняли в хліву.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ходили або зранку, або пізно ввечері, щоб застати хазяйку, чи сім’ю дома.

Скільки разів приходили до хати?

Поки не повиманюють в нас з хати усе, що маємо.

Коли почали люди помирати від голоду?

Вже з кінця 1931 року – почалось масове голодування селян. Люди гинули від фізичного виснаження, отруєнь, вбивств, самогубств. Люди почали їсти своїх дітей.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Діти, які були в інтернатах, дитдомах, отримували крихітне постачання. Діти почали тікати та ставати безпритульними. Діти тихо гинули, не дочекавшись допомоги.

Хто не голодував в селі і чому?

Хто зумів приховати якісь корма, що саме цікаве з власного господарства.

Хто зумів вижити?

Той, хто якось перебивався кормами.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Ділитись в ті страшні роки було майже нічим, бо у всіх були великі сім’ї, багато дітей, які просили їсти.

Які засоби вживали до виживання?

Варили гнилу картоплю, їли все, що попадалось під руки, від цього й пухли.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не дуже, бо всі люди ледве ходили голодні по землі.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Ми опухлі з дітьми збирали на колгоспних ланах колоски чи кукурудзяні качани. Нас заставляли їсти траву, [нерозбірливо], кропиву. Їли різну траву: щирицю, лободу.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Доводилось їсти бруньки дерев, жолуді збирали з дуба, качани з кукурудзи (без зерна), корінці.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Розкопували мишаки, ловили ховраків, горобців, жаб, мишей, ворон, граків, слимаків – все, що шевелилось.

Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?

У нас не було грошей купувати що-небудь.

Чи був голод в місті?

Звичайно був, голодували всі люди.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Да звідкіля достовірно знати, це все замовчувалось, ми тільки мовчки хоронили.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ой були, це страшно, батьки їли дитину, щоб врятувати інших дітей і спастись самим.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Самі люди ховали на наших місцевих кладовищах.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Да хто там платив, хіба що за мовчання.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Окремих місць не відомо, це загальні кладовища.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Звичайно, поминають, [нерозбірливо] на кладовище, ставимо квіти.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Достовірно не можу сказати, але думаю що так.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є гарна церква православного патріархату.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні, тільки пам’ятники на могилах.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідала і дітям, а тепер вже й онукам про страхітливі роки голоду.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Тільки владу, яка свідомо позбавляла колгоспників засобів існування впродовж багатьох місяців.

Чи знаєте ви що таке “Торгсін”?

Це були контори, які обслуговували іноземних запрошених для робіт у нас. Більша кількість проживаючих в цьому селі – українці. Приїжджаючих дуже мало, а ця незначна кількість – люди з сусідніх сіл Конотопського р-ну.

1. Місце запису: місто Суми;
2. Дата запису: 29 серпня 2003;
3. Хто передав: Остапенко Анна Олександрівна;
4. Респондент: Гребеник Олександра Кузьминична, 1923 р.н., народилася в селі Покровка Краснопільського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Покровка Краснопільського району Сумської області. 

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр?

Пам’ятаю голод 1932-33 рр. я тоді ще дитиною була. А в 1947 р. вже працювала вчителькою в школі.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

В 1933 р. у нас була колективізація, у людей забирали все хозяйство, у мого батька забрали і лошадь і корову, і хату в нас забрали. А в 1947 р. був неврожай, і зерно не вродило, і картошка.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Відбирали комуністи. Приїзжала з Москви спеціальна делігація, которая цим займалась.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Я тоді мала була, не понімала ще. Може і були такі, хто [нерозбірливо]

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Приходили, перевертали все, виносили все, що знайдуть. А про документи не знаю. Мали ж таке право від власті.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

[Нерозбірливо]. І били і висилали тих хто сопротівлялся.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Мали зброю.

Як люди боронились?

Як можна боронитись. Ховали що можна, самі ховались… А більше й ніяк.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали, но находили все… 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Комуністи шукали… А як звали не знаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило і по 5 і більше чоловік.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали зимою в городі в снігу зерно, а [нерозбірливо]. Ховали в заті в усіх углах, в землю закопували.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Може якусь і давали, но мій батько до колгоспу не пішов, то нам і не давали нічого і все хозяйство одібрали.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Все забирали, що знаходили.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Про закон не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. Даже дітей ловили на полях, забирали зерно, судили родителей.

Хто охороняв колгоспні поля і комори?

Сторожа охраняли.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Некоторі йшли, такі що нікого не було в них. Мій батько не хотів іти, бо говорив, що це клеймо.

Чи змушували йти людей в колгосп і як?

Змушували якось…

Де переховували худобу?

Худобу ніде ж не заховати…

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

[Нерозбірливо] їздили по хатах. Ноччю, щоб застать родітєлєй.

Скільки разів приходили до хати?

Не один раз, точно, а скільки й не помню.

Коли почали люди помирати від голоду?

Ще літом почали, а зімою завсім важко було.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

В 1933 р. й не знаю. А в 1947 р, я в школі робила, так нам давали ще 40 чоловік три буханки хліба на день і ми їх дітям ділили і роздавали. Вместо сахара давали патоку і [нерозбірливо].

Хто не голодував в селі і чому?

Хто при власті був той і не голодував.

Хто зумів вижити?

Хто сильніший був, хто везучій, той вижив. Старі й малі померли.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Ми з сестрою малі ходили в друге село – просити хліб, картошку. Аж в Росію ходили. Так і вижили.

Які засоби вживали до виживання?

Батьки покунули нас малих, а самі в Харкові за копійки робили, щоб хліба купити, так і вижили.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

У нас таких родичів і не було.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лободу у відрі варили і їли, колоски перетирали варили і їли.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Все що с’їдобно було, все і їли.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ми ж малі були, то нічого такого й не могли зловить.

Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?

Можна було і хліба і молока купить. На що батьки і працювали, тільки заробляли копійки.

Чи був голод в місті?

Був і в місті, ну не такий сильний.

Чи знаєте ви що таке “торгсін”?

Туди все цінне здавали, властям за гроші, на хліб міняли.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

У нас брат помер і бабушка. А всього скільки і не скажу.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Про таке не знаю. Хоч пізніше й ходили слухи. Ми дітьми самі жили і не боялися.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

У нас як братик маленький помер, то прийшли сусіди й похоронили за хатою, у садку.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Хоронили тоді чи де придеться, чи на кладбищі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Родичі поминали, а тепер уже і родичів не осталось.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква є. А якого патріархату і не скажу.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ніхто нічого там не встановлював.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знає мабуть. І фільми є і книжки. Говорять усі. Я про це і не говорю [нерозбірливо] й вспомінать.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Руководітелі винні.

1. Місце запису: село Новосуханівка Сумського району Сумської області;
2. Дата запису: 26 липня 2005;
3. Хто передав: Шаповалова Тетяна Василівна (спеціаліст по субсидіям Новосуханівської с/р);
4. Респондент: Галаздра Василь Артемович, 30 серпня 1920 р.н., народився в селі Новосуханівка Сумського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Новосуханівка Сумського району Сумської області. 

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр?

Пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Забирала влада.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Місцева влада.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не пам’ятаю.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Документів не пред’являли.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Ходили без зброї, викидали людей з хати.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Не мали.

Як люди боронились?

Відбивалися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можно було закопати в землю.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Відбивали “активісти” желізною палкою.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По 3-5 чоловік.

Де можна було заховати продукти харчування?

В землі закопували.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Відбирали все: ложки, діжу для тіста, утей.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чув, що судили від 3-х до 5-ти років.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля і комори?

Охороняли, хто не пам’ятаю.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

По різному.

Чи змушували йти людей в колгосп?

Змушували.

Де переховували худобу?

Ховали по посадках.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вночі.

Скільки разів приходили до хати?

Ходили часто.

Коли почали люди помирати від голоду?

Весною 1933 р.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Не опікувалась.

Хто не голодував в селі і чому?

Хто сильнійший, той і не голодував.

Хто зумів вижити?

Сильніші.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Не було чим допомогать.

Які засоби вживали до виживання?

Їздили до Росії.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не допомагали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Варили кашу із [нерозбірливо], барду із Стецьківки.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Не пам’ятаю.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Котів, птахів.

Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?

Не було за що міняти.

Чи був голод в місті?

Не чув, не знаю.

Чи знаєте ви що таке “торгсін”?

Знаю по розмовах.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Немає.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не відомі.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Де помер, там і ховали, на кладовищі.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Платили хлібом по 200 гр.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Відомі на кладовищі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Не поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Ні, не поминають.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Немає.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Встановлено хрест на сільському цвинтарі.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Про цей голод знають всі, і малі і дорослі.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Місцеве керівництво.

1. Місце запису: село Новосуханівка Сумського району Сумської області;
2. Дата запису: 26 липня 2005;
3. Хто передав: Кухто Олена Володимирівна, секретар сільської ради;
4. Респондент: Киричок Ганна Артемівна, 22 листопада 1922 р.н., народилась в селі Новосуханівка Сумського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Новосуханівка Сумського району Сумської області. 

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр?

Пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Влада забирала все, навіть квасолю.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Депутати.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Мені це не відомо.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Приходили в хату і забирали, документів у них не було.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Деяких вислали в Сибір.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Зброї не мали, ходили з палками.

Як люди боронились?

Плакали, просили хоч трішки залишити хворим дітям.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна було.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали чоловіки, а як їх звали – не знаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходили 4-5 чоловік.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали під полом, під піччю.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали їжу з собою і годували.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Збирали тільки продукти.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чула про таке. Судили людей з висилкою на Урал.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля і комори?

Охороняли чоловіки.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Хто хотів ішов, але й заставляли.

Чи змушували йти людей в колгосп і як?

Змушували, відбираючи коней, корів, а бідні йшли самі.

Де переховували худобу, що не забрали в колгосп?

Ховали в чагарниках, в верболозі.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ходили вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Не пам’ятаю, але не один раз.

Коли почали люди помирати від голоду?

Весною 1933 року.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Деяких забирали люди, а інші були самі по собі поки й не повмирали.

Хто не голодував в селі і чому?

Багатші не голодували.

Хто зумів вижити?

Вижили сильніші і багачі.

Чи допомагали люди одне одному виживати чи ділилися продуктими?

Не було чим ділитися, самі голодували.

Які засоби вживали до виживання?

Їли що могли.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ми ніякої допомоги не мали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Шпориш, пирій, свиріпу, полову із насіння буряків, барду.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Такго не пам’ятаю.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Граків, горобців, в ставку доставали ракушки.

Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?

Їздили в Росію і міняли полотно на продукти.

Чи був голод в місті?

Не знаю.

Чи знаєте ви що таке “торгсін”?

Про таке не чула.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Не знаю, але багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не було такого.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі біля села. Був спеціальний чоловік і звозив конем за кусок хліба.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Хто мав кусок хліба, той і розплачувався.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Відоме одне місце масового захоронення.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Згадують і поминають.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Немає.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Встановлено в селі хрест на кладовищі.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знають всі. Своїх дітей не маю. Розповідала племінникам, сусідам.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Власті.

1. Місце запису: місто Суми Сумської області;
2. Дата запису: 26 липня 2005;
3. Хто передав: Котенко Інною Павлівною, завідуюча відділенням соціально-побутової реабілітації;
4. Респондент: Завгородня (Сербінович) Галина Василівна, 6 січня 1925 р.н., народилась в селі Новомихайлівка Сумського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Новомихайлівка Сумського району Сумської області. 

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр?

Пам’ятаю, пам’ятаю харашо. 8 років було.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Влада забірала та начальство. У сільсовєті забирали, а нас гнали як собак.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Предсєдатель колгоспу.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ні, не було. Була в селі Новомихайлівка Подлесновский сельсовєт. Раньше писали Сумська область, Сумський район, а тепер Новомихайлівка, хуторок, там самі переселенці зараз.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Ні, не мали нічого. Ну, приїжали підводою і забирали, ішли у хату, що там є, зерно яке забірали, ложили на подводу і везли.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Не помню, не помню цього. Били нас. Малих не били, а тих, ну, матір, батька били потому що вони не давали зерно, що чим годувать, сім’я у каждого по четверо, по п’ятеро дітей, а годувать чим? Треба годувать, а вони…ну і били і били і нам попадало. Арештовували. 

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Цього не помню.

Як люди боронились?

Ні, віддавали все зразу. Забірали то, що найшли там у хаті, яке зерно, що забрали, сіли на підводу і поїхали. Сахар заберуть, теля заберуть, корову забірали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Якщо б знали ті що знали, дак ті ховали, а ті що…приїхали, увійшли в хату нічого не знавши, а тут зерно стоїть у занічку.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Не помню.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По 3 чоловіки приходило. По 3, по 2 приходили чєловєка забірали. Предсєдатель сельсовета і колхоза предсєдатель.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ну, так як знаєте, чи в ямі, чи у погрібі де ховають, так хто знав уже, так сховав трохи, а той доживали, а так. Одна тьотка, мамина сусідка так дитина була в садіку записана, не носила в садік, а дома воно лежало неділям, вже черви полізли, а вона ходила получать продукти на дитину. А вона у хату, чи у ямі, а сама їсти хоче, пухла страшенно.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Та давали там зерна по чомусь, і по скікись та давали. Небагато давали.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Забирали все. І як найшли оце в гардіробі чи в чому, усе забірали.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не чула, не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. Потому уже підеш, як перезімує, так підеш собереш картошку, а вона чорна, то крохмаль сам, так ото крохмаль отой собірали, де більше, а то червачки, де більше собірали, додому принесеш. Це розрішали. А колоски ні.

Хто охороняв колгоспні поля і комори?

Колхозники охороняли. Так же, виходиш на роботу, то напишуть трудодень чи галочку яку.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ну, їм же обіщали: все буде, все буде вам багацтво, тільки ідіть у колхоз. Хто согласився, а хто не согласився.

Чи змушували йти людей в колгосп і як?

Ні, ні.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

А…в сараї держали, або десь тамечки, у тому у погрібі, так сховають, а то більше забірали, забірали  все. У нас лісу немає, не було лісу. 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Зутра зайдуть ото, і як собраніє всє равно ото, походять, провіряють усе, шукають, усі які продукти, усьо і забирають.

Скільки разів приходили до хати?

А хтозна скільки разів, разів мабуть 10 приходили. Корова в нас була, батько робив, так корова нам ото молока давала 3 літри.

Коли почали люди помирати від голоду?

Почвали помірать у 33-му, весной 32-ий не помню що було голодовка, а 33 – дуже люди мерли, коли повиїдали, позабірали. Все, не було, нічого. Отак іде, упало, перевернулось, і всьо.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Багато було дітей…Куди…забрали, куди їх діли – хтозна, якби це було, запоминав би, забрали дітей, повезли, а куди їх повезли – хтозна. Казали, в інтернати. 

Хто не голодував в селі і чому?

Мабуть і ні. У нас село невеличке було, так що мабуть і не було таких, щоб не голодували. Усі пухлі були, пухлі такі, страшенні люди, подивися так прямо хто на що похоже. Таке налите, все аж блестить тіло на йому.

Хто зумів вижити?

Ні. Моя сім’я вижила, батька забрали.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Ні. Ну, як оце прийде, попросе кусочок хліба, дай як єсть дак даси кусок хліба. Ми не мали ніяких родичів, тому що всі були пухлі, це ж батьків, материн батьків і 2 сестри померли в голодовку, ще до нас прийшли, мати на роботі була, а сестра та що і я, і цей брат маленький, скільки йому 2 годи було, а мамин брата чоловік і брат прийшли, кажуть дайте поїсти, а в нас нема нічого поїсти. Прийшли додому померли.

Які засоби вживали до виживання?

Усе старалися, шоб вижити.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не мали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Рогозу їли, липу їли, і ще якась там, ганнушка називалась, таке, листя як у моркви, і так виросте, так оту траву їли.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Усе що можна було їли.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Та горобців ловили, ловили горобців. Оце одчинили ото хвіртку на хату, вони налетять туди, а тоді зачинили і ловили тоді. Бува то як галушок накидаєш у суп, ото горобців.

Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?

Ні, не їздили тоді. Нічого, потому шо були дуже слабі, не могли дойти до того пішки треба було. Ходили, все врем’я пішки, у Суми. А тоді не могли.

Чи був голод в місті?

Казали, шо був голод у Сумах, і скрізь, а ми не ходили, ми не знали, чи був голод, чи шо не було, не знаю…

Чи знаєте ви що таке “торгсін”?

Хто. Та чула… Та ми не представляли шо воно таке.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості? 

Все село вимерло. Як Вам сказать (рахує двори).

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Було чи в другому селі, а в нашому не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

У нас кладбище було, і зараз воно є, так воно там позаростало сіренню все, а тоді ото яму викопають, глибоку яму, і ото накидають яму повну, тоді закидають ізверху землею, шоб лиси не розгорнули.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Це так, сусіди прийшли, привезуть коняку, запряжуть, одвезуть на кладбище, покинуть у яму і пішли. Нічого не платили. Счітай ,сусід, то знайомий, то родич, прийде, жалко, пухла, беруть на повозку і везуть на кладбище.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

У садках дома все ховали, того що, як нічим уже привезти, ніде-нічого, так у дворі, у садку ховали.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

З 47-го году жила. Не поминали.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Згадували, як трошки вже нова власть началася, луччє вже стало жить, так плакали, ходили вбирать могилки, де наложено там, скільки, і ваші, і наші, повна яма душ, чоловік 15 накидано, так хто там буде, чий дитина захована, чи не захована. А ходили уже з 34-35 году.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Не було. У Подлєсновкі було.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні, нічого не встановлювали.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Хто зна. Може якій і розказували дома, як оце голодовка була сяка й така, так а воно вірять молоді. Ну а якже, із сусідами балакали, шо голодоморка була, їсти нічого було. І це розказували. І на заводі розказувала, страшно подумать як жили.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Хто зна хто воно. Начальство, конешно. А шо, робочий, робе в колгоспі, і вас винить іще, вас не будуть.