Місце запису: с. Вільний Степ, Новосанжарський р-н., Полтавська обл.

Дата запису: 2009;

Хто записав: пошуковий загін Комсомольської ЗОШ І-ІІІ ст. Командир: Гречин Р. О..;

Респондент: Павленко Марія Іванівна, 1925 р. н.

Під час Голодомору  1932-1933 років проживала в с. Вільний Степ Новосанжарського району Харківської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голоду 1932-33 роках?

Так, пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Так, влада забирала урожай.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Це робили чиновники.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Були такі що доносили і їм за це давали кусок хліба.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Їх ніхто не питав, відбирали і все, а хто і хотів спитати, то його зразу били.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Застосовували, робили все що їм заманеться.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей? 

Мали вони штички, якими штрикали у пол, стріху, скриню і так узнавали чи є щось заховане.

Як люди боронилися?

На людей ніхто не зважав, просто заїжджали і брали все підряд.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна було вивести в степ в діжечці і закопати, щоб ніхто не бачив, і намітити.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

У чиновників були свої люди, вони з ними ходили і рилися кругом.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

До хати приходило чоловіка три – чотири.

Де можна було заховати продукти харчування?

Продукти харчування можна було заховати в степу.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Не пам’ятаю.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Так, вони забирали все підряд.

Що таке закон про “п’ять колосків?” Чи чули Ви про нього?

Так, чула. Засуджували людей на рік примусової праці за те, що збирали колоски в полі.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Поля і колгоспні комори охороняли сторожі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Хотіли, бо їсти ж то хотілося.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Так, змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

А де ж її можна сховати, її ж не закопаєш.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Зранку і до вечора лазили.

Скільки разів приходили до хати?

Скільки їм заманеться.

Коли почали люди помирати з голоду?

Люди почали помирати навесні 33-го року.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Так, опікувалася. їх забирали у дитячий притулок.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували лише чиновники і їх прихльобателі, бо вони ж у людей позабирали, а самі їли.

Хто зумів вижити?

Вижити зуміли чиновники.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, ділилися продуктами?

Ні, не ділилися бо нічим було ділитися, вимирали цілими сім’ями.

Які засоби вживали до виживання?

Навесні їли бур’ян, чухрали листя з дерев, сушили, потім товкли і пекли ляпанці.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Голодували всі підряд.

Що споживали в їжу з рослин, які коріння?

Вживали все підряд, бо хотілося їсти.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Весині, бересток, клепок, окація.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ловили горобців, голубів.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Ні, не було за що купляти і нічого було міняти.

Чи був голод у містах?

Так, був.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Їх ніхто не рахував.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні, невідомі.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Де хто вмер, там і заривали.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю, напевно давали або кусок хліба, або ставили помітку як трудодень.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Декого ховали на кладовищі, а більшість де померли, то там і заривали.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, Зелені свята?

Ні, ніхто їх не поминає.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Ніхто їх не поминає, бо тоді церквів не було, а тепер старих людей дуже мало залишилось.

Місце запису: с. Кибинці, Миргородський р-н., Полтавська обл.

Дата запису: 12.09.2009 р.

Хто записав: Глушко Я. А.

Респондент: Марченко Мотрона Іванівна, 1918 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Ярмаки Комишнянського району Харківської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?

Так. Пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Врожай був гарний, оббирали людей.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Комсомольці заходили до хати і все відбирали. З ними був один головний із города.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Документів ніхто в них не провіряв чи були, чи ні. До нас було прийшли вдень, видивилися, де шо лежить, а вночі підперли двері, позабирали все. А ми у хаті всі, чує тато, шо десь щось стукає. Зразу не вийшов, а тоді до дверей та й каже жінці: «Явдохо, ми вже зав’язані», та у вікно тіки плиг, а вже немає нічого, все забрали. 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Арештовували, якщо не підкорялись люди.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Зброї не було, а може й була, ну ми не бачили.

Як люди боронилися?

Люди їх боялися і не оборонялися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Харчі ховали, але їх знаходили.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Приходили із залізними ціпками і шо де не є, все вистукають і відберуть. З тих, шо приходили, пам’ятаю Сиська Івана і Сиська Грицька – це було два брати.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Ходили по нескілько чоловік, може по 7-8.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали харчі і в снігу, і в погребах. Ми колись заховали стакан пшона на печі, а вони вилізли й туди, і забрали. У погребі було вириєм яму, покладем яку дощечку, висиплемо зерно, зверху ще дощечку і земелькою присиплемо. То як прийдуть, залізними ціпками вистукають і заберуть. Ще робили люди і так: в кого була корова, то під передніми ногами поміст знімуть, яму вириють, дощечку покладуть, просо висиплють, укриють і поміст кладуть.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Тим, що пішли до колгоспу був спокій.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Брали все: і одіж, і зерно, все. І ступи, і жорна, тоді не було на чім же зерна змолоть.

Що таке закон про «п’ять колосків»?

За п’ять колосків судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Як не вивезуть всього з поля, то ставили сторожів. З нашого села пам’ятаю Коваленка Олександра та двох братів Сиськів.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Перші йшли до колгоспів бідняки, вони йшли добровільно.

Чи змушували людей іти до колгоспів як?

Багатих заставляли, худобу в них забирали, виселяли з хат. Забране відвозили на Миргород, а коні оставляли в колгоспі.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ніде не сховаєш.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Точного времені не було, коли здумають, тоді і йдуть. Комсомольці раз на день приходили до хати.

Коли люди почали помирати з голоду?

Точно не скажу. Не пам’ятаю. Дехто вже по осені, зимою багато померло.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ще в 32-33 роках були дитсадки, приюти, там жили ті, шо були без батьків (сироти).

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували тоді ті, хто відбирав у інших.

Хто зумів вижити?

Вобщим, виживали ті, хто мотався.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ні.

Які засоби вживали до виживання?

Їсти доводилося те, шо було. У Кибинці їздили по брагу до спиртзаводу, сіяли і їли полову гречану, а від неї тоді все свербіло, шо місця собі не найдеш.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Тоді таке врем’я було, шо ніхто ні з ким не ділився, даже з рідними, бо не було чим ділитися.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Кропиву.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору, в їжу?

Листя з липи.

Яких диких тварин, птахів, плазунів, вживали в їжу?

Горобців, голубів.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Не було за що міняти.

Чи був голод у містах?

Скрізь був голод.

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Немає таких відомостей.

Чи відомі випадки людоїдства?

У нашім селі і людоїдство відомо було. Жила одна сім’я, було два хлопчики – близнюки і сестра в них. Хлопці були ловкі повненькі, і все врем’я були вони разом. А тоді стали люди замічать, шо один хлопець є, а другого немає. А в лузі обнатужили кістки, і взнали, шо одного батьки вбили і з’їли, так їх (батьків) вислали, а дітей у приют оддали.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили людей так: яму викопали, по вулицях проїхали мертвих на підводу зібрали, вкинуть всіх у яму і закопували.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Цього не скажу, бо не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Не знаю.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Чи поминають на святки тих померлих, так Бог його зна, бо їхніх рідних немає нікого. А в кого остались рідні, то поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Згадують старі люди.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церкви у нашім селі немає.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Пам’ятників не встановлено.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 – 1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Я тисячу раз розповідала і своїм дітям, і онукам про те, шо пережила.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу.

Місце запису: с. Шахворостівка, Миргородський р-н., Полтавська обл.

Дата запису: 15.09.2009 р.

Хто записав: члени пошукової групи краєзнавчого гуртка «Трудолюби» Синящок Ю., Шульга В. Керівник Красюк Л. М.

Респондент: Костенко Катерина Іванівна, 1928 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Шахворостівка Миргородського району Полтавської області.

Костенко К, І. говорить, що у 1933 р. ніякої засухи не було, а навпаки був врожай, просто влада хотіла знищити людей. Ось як проходило життя Катерини Іванівни в 1933 році: вона говорить, що у сім’ї у неї було четверо дітей. Батько наказав мамі, щоб нас потровила, а ні – то він нас покине. Мама ж, звичайно, не послухала батька тому, що нас було шкода. Батько робив у конзаводі конюхом і їм давали пайок -200 гр. хліба на 1 чол. Одного разу батько приніс додому бульйон і кусочок хліба, все це він замкнув у скрині і забрав ключ, щоб мати нам не дала їжу. У селі була жінка. Її називали (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) вона потравила 3 своїх дітей – заварила чай з блекоти їх напоїла. От і наш батько казав мамі «потрави дітей, після дітей діти будуть». У селі з голоду дохли коні. Одного разу мама почула, то це саме тільки що сталося і побігла. Люди різали конину на кусочки, поки мама добігла – їй м’яса не хватило. Там був дядько і сказав, щоб вона хоч кендюх взяла, – помила і зварила. Надворі наступила весна. З’явилася травичка, колоски. Можна було їсти. Мама ходила в економію (у конзаводі), там вона віяла полову і вибирала зернини, коли хтось побачить, то відразу ж били батогом. Одного разу дома мама нарізала колосків, поклала їх у дворі на столі і сказала нам, щоб ми сторожували їх від горобців, а сама пішла у економію. І ось де не взявся – приїхав дядько, у селі на нього казали Попка, жив на коптасі – обїздчик Шахворостівський, і на коні заїжджає прямо до нас у двір, а ми ж стоїмо біля скатертини. Він нам каже: «Хто це нарізав, де ваша мати?» Забирає у нас ту скатертину і б’є нас батурою. А ми ж плачемо… А мати йшла вже додому і побачила це. Моя сестра, старша, хотіла її погукати, а та пальцем показала, щоб ми мовчали. Об’їждчик сказав, щоб мати прийшла у сільську раду. Наступного дня ми пішли у сільську раду. Розказали все голові як було. А голова – хороший чоловік. Пожалів нас і віддав ті колоски нам. А Папку вдарив головою об стіл… Катерина Іванівна згадує, шо Кравченко Федот нажав 2 снопи і поставив під хатою, за це не його оштрафували.

Їли ми осику, кропиву товкли, з липи листя. Було мама потовче у ступі листя і ми їмо. Або піде на базар купе, або виміняє шелюхи. потім навіс, де яка зернина чи овес, або ячмінь, вкине в кип’яток у піч. покипить і дає нам.

Після голоду, коли діти підросли, батько приїхав і сказав: «Я ніколи не думав, що ви виживите». Потім ми почали ходити до школи. Із школи нам видавали одні на двох ботинки. Дві старші сестри – ходили після обіду, а дві менші – до обіду. На дворі перебувалися. Було прийдем з школи, торбинки в руки і у поле збирать колоски.

У 1928 р. у селі була колективізація. При Сталінові розібрали церкву. Після церкви був амбар – там хранили зерно. Коли розбирали церкву і стягали куполи, то одного дядька вбило. Нашого батька заставляли згонить людей до колгоспу, а він не хотів. За це його били різками. Забили мало не до смерті. Його поклали на підводу і повезли в Ромодан, там коли його передавали іншим, то він утік. Наостанок Катерина Іванівна сказала, шо такого життя вона не побажала б і ворогові.

Місце запису: с. Шахворостівка, Миргородський р-н., Полтавська обл.

Дата запису: невідомо.

Хто записав: члени пошукової групи краєзнавчого гуртка «Трудолюби» Синящок Ю., Шульга В. Керівник Красюк Л. М.

Респондент: Онопрієнко Яків Федорович, 1908 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Шахворостівка Миргородського району Полтавської області.

Він розповідає, як бригади ходили по хатах і відбирали їжу. Сусіди Якова Федоровича пізно змолотив пшеницю і заховав у сараї, але бригади вилучили все. До речі, сім’я сусіда 12 чоловік повністю вимерла. Якщо в когось хоч трішки було зерна – відбирали й те. Одного разу, згадує Онопрієнко Я.Ф., було якесь засідання голови сільської ради і комісії. І на цьому засіданні було вбито голову сільської ради – Маловічка Костя.

У 1930 р, був організований колгосп. Одного разу приїхали якісь люди до колгоспу і забрали все те, що було залишено на посів. Щоб не вмерти Яків Федорович їв вівсяну шелюху, навесні – липове листя, зелень. Він згадує, що в далеких селах їли кішок, але в нас – не їли. На горі змітали різне сміття і із нього щось варили. Ще він згадує, що в Кибинцях була гуральня. Там вони брали брагу і горілку вимінювали на продукти.

Він розповідає, що люди не допомагали один одному у виживанні. Кожен переживав за себе, виживали, як могли. Він говорить : «Якби я сам з кимсь ділився, то я б не вижив». Він говорить, що у місті було легше вижити. Так просто щось купити – не купиш і не виміняєш. Це потрібно було, щоб хтось був знайомий, і то важко. У місті робочим давали їсти, там не так вмирали.

Онопрієнко Я, Ф. пам’ятає про «Торгсін». Він казав, що «торгсін» у Миргороді був – збирали золото і серебро, а натомість давали муку, одежу… Яків Федорович каже, що під час голоду у селі померло близько 40 чоловік. Випадків людоїдства у селі не було.

Людей, які помирали прибирали з вулиць і хоронили на кладовищі. Там була викопана велика яма. Люди збиралися гуртом і збирали трупи, за це їм не платили. Померлих вивозили в Кибинці і скидали в ями поблизу залізної дороги. Зверху накривали дерев’яними шпалами, бо земля була мерзла Туди вивозили не тільки мертвих, а і помираючих в яких ще жевріло життя. Чи згадували померлих від голоду у церкві, він не пам’ятає, але знає, що церкву розібрали у 1937 р. (він ще там витягав гвіздки). Говорить, що церква була дуже гарна, вона була дерев’яною. Він говорить: «Де я не їздив, а у нас церква найкрасивіша». Онопрієнко Я. Ф. вважає винним у загибелі багатьох людей саме Росію, Сталіна. Він говорить, що Сталін наказав вивезти увесь хліб з України.

Місце запису: с. Шахворостівка, Миргородський р-н., Полтавська обл.

Дата запису: 15.09.2009 р.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Заїченко Наталія Михайлівна, 1921 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Шахворостівка Комишнянського району Харківської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був Голодомор у 1932-1933 роках?

Такі роки з пам’яті не викинеш, і цю біль неможливо забути.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада? 

Спочатку ми не знали на що і для чого це робилось, але потім ми зрозуміли, що це було зроблено владою задля того, аби знищити нас.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Від голоду люди сходили з розуму, за кусень хліба, вони викривали своїх рідних і близьких.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Ой, дітки, про це дуже важко сказати, які там документи, заходили до хат і вигрібали все, що тільки могли, що знаходили?

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Чоловіки які відбирали наш труд, звісно мали зброю, але відводив Бог, її не довелося застосовувати.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали куди тільки могли, під комин, за комин, заривали в землю, у кого були дерев’яні поли, відривали і ховали під поли. Бог милостивував, і посилав не жадібних, не злостивих комісарів. Пам’ятаю, навіть як у мене сусідка дуже захворіла, так оці ж самі комісари допомагали їй, приносили хліб.

Скільки приходило до хати? Хто це був?

Менше ніж по двоє чоловік ніколи не приходило.

Забирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Спочатку забирали лише продукти, а уже потім стали забирати і рушники продукти, одяг. Але ми їх ховали, тому що їх можна було виміняти на харчі. 

Що таке закон про «5-ть колосків»? Чи чули ви про нього?

І про таке дітки доводилось чути, за крадіжки з поля людей садили у тюрми, а інколи й розстрілювали.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ой було таке, що допомагали самі ж комісари, залишаючи на полях кучі мерзлої капусти. 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Оці ж самі кляті збирачі. Хоча я як зараз помню, не було зовсім чого їсти, так мати взяла сховану пляшку горілки, та й пішла на поле. Виміняла пів в’язочки колосків принесла додому розтовкла, тай наліпила ліпеничків, щоб бува з голоду не померли. 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп? 

Та було й таке, що мій дядько саме якраз зарізав свиню, щоб не віддать до колгоспу, та й заховав на горищі, а сусідка побачила та й розбовкала комісарам, ті прийшли все ущент забрали, нічого не зоставили.

Скільки разів приходили до хати? 

Та на початку цього пекла приходили й по п’ять разів на день. А коли почали вмирати люди, перестали часто ходити. 

Що споживали в їжу? 

Лободу сушили, бруньки з дерев їли, повесні молоду травичку: деревій, калачики, кропиву. В деяких сім’ях їли мишей, горобців.

Де хоронили померлих від голоду?

На кладовищах. Загортали в ряднину та так і хоронили.

Чи розповідали ви про голодомор своїм дітям, онукам? 

Раніше про це не можна було говорити. Довгий час всі мовчали бо боялися. А тепер розповідаю, не боячись. Хай всі знають.

Місце запису: с. Капустинці, Яготинський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 2003 р.;

Хто записав: Цвірко Тетяна;

Респондент: Лісова Ольга Андріївна, 1922 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Лісова Ольга Андріївна, 1922 р. н., проживала в селі Капустинці Яготинського району Київської області.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Голодомор 1932-1933 років був штучним. Винна в ньому тільки влада, яка вивозила хліб з села. Недороду було трохи. А всьому виною було начальство, яке впроваджувало політику колективізації. А голод в 1946-1947 році був пов’язаний лише з недородом.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Урожай з села забирали з району. Також багато вилучали хліб активісти з села, які описували тих, хто не заплатив, а потім вилучали продукцію.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Про доноси мови не було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Відбирачі ходили з штиками – загострені звичайні палки. Штурхали ними в сараї, в городі, в садку, засуваючи десь палки до 0,5 метра. Жоден з шукачів не мав ніяких документів, та про них ніхто й не питав.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Щодо висилки і арештів я нічого не знаю. А хто супротивився – того били, закривали в якихось сільських льохах.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ходили без зброї, та й про випадки розстрілу теж не чула.

Як люди боронилися?

А ніяк не боронилися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Приховати  ніяк не вдавалося, вони ніби знали де слід шукати.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Поцілуй Іван, Слуцький Андрій.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

До двору приходили 3-4 чоловік, скликали всю сім’ю, потім звинувачували у несплаті і наказувати здати всі продукти. Навіть коли хазяїни і приносили харчі – обшук проводився.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали по сараях, клунях, в хаті за образами, в дуплах старих дерев.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Навряд чи їх кормили, бо і в колгоспі хліба не було. Лише коли пололи буряки – людей кормили баландою (юшка з бурякової гички).

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

В кого великий був налог – трусили скрині, забирали цінні речі з хати, виводили з сараїв худобу.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чула про цей закон, він забороняв збирати в полі колоски.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Звісно не дозволяли. Карали людей за 5-10 колосків. Трусили людей на дорозі.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Поля охороняли об’єжчики як з села, так і з району. Головним в селі об’єзчиком був Олефіренко Іван Григорович.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Звісно, що ні. Туди йшли лише ледарі та гульвіси.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Оббирали людей до ручки і ті, в пошуках кращої долі, мусили йти в колгосп, але там на них чекали такі ж злидні.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не було де ховати худобу, тому й не ховали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Коли прийдеться. Можуть ніч пити, а в 5 годин ранку вдертися в хату і робити дебош.

Скільки разів приходили до хати?

Якщо багато боргів, якщо господар не віддає, то приходили до кільканадцять разів.

Коли почали помирати від голоду?

Помирали літо-зиму 32-33-х років. Навесні найбільше, бо не було ще ніякої зелені.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сиротами опікувався колгосп. Дітей забирали в кулацькі хати, де годували. Їм виписували сякі-такі харчі, з яких приставлена там кухарка готовила їсти і кормила дітлахів.

Хто не голодував у селі і чому?

Мало хто в 33-му не голодував. В 47-му було легше, хто їздив на Западну, той славно жив.

Хто зумів вижити?

Хто був здоровіший.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Допомога була лише в кругу сім’ї: брат сестрі, сестра матері, а про сусідів і мови не було.

Які засоби вживали до виживання?

Липу товкли, кропиву сушили, сухий жом товкли в ступах і пекли млинці.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так. Хто працював в Яготині на заводі, той мав чим допомагати родичам.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Липа, кропива, калачі, листя буряка.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Липа, абрикос.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Собаки, коти.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Не було чого міняти.

Чи був голод у містах?

Не знаю, можливо.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Я не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Ні, хоча були чутки, що в Яготині їли малих людей.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Колгосп виділяв підводи для мертвяків, яких вивозили на кладовище. Ями копали трахтором, коли не було копачів, трун не було, просто скидали в ями по 3 чоловіки.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Кладовище.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих? 

Певно ж платили – трудоднями.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята? 

Звісно, але в тісному сімейному колі.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Ні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Так. Не знаю.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Не знаю.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Діти зараз знають все самі, бо вивчають це в школі.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Комуністів.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Капустинці, Яготинський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 2003 р.;

Хто записав: Цвірко Тетяна;

Респондент: Дараган Марія Антонівна, 1917 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Дараган Марія Антонівна, 1917 р. н., проживала в селі Капустинці Яготинського району Київської області.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Влада впровадила великі побори, що вдарили по селянству. Показники заготівель були такими високими, що селяни були змушені зносити все молоко, м’ясо і навіть картоплю. Держава залишила селянина сам на сам з голодом.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був? 

Здебільшого своїх односельці, але були і представителі з Яготина.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків? 

Які там документи – приходили і починали хазяйнувати на обійсті.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти? Всяко було. Могли і арештувати, а потім, віддухопеливши, відпускали, бо тримати було ніде.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей? 

Ні.

Як люди боронилися? 

Ніяк, всі мовчки терпіли знущання.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Так, моя бабця Горпина приховала клунок гречки, заривши його під сараєм.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Обшукували людей з довгими загостреними палюгами. Поцілуй Іван Григорович, Леглай Микола Федорович.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило по 5-6 чоловік-активістів.

Де можна було заховати продукти харчування?

В полі, в лісі, заривали під хату чи сарай.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Загалом, в колгоспі можна було заробити чи то сніданок, чи то вечерю. З того, що видавали в колгоспі не вистачало навіть на одного, а кожен хотів поділитися з хворими батьками чи матір’ю.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали все, що могли забрати.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не дозволялось в полі збирати ніякої провізії, будь то колосок, чи картоплина, чи качан кукурудзи.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’їздчики.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ні.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Так, відбирали все – і люди голодні і зневірені йшли у колгосп сподіваючись вижити.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Худобу ніде було ховати.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Будь-коли. Ці грабителі не мали графіку роботи.

Скільки разів приходили до хати?

5-6, а то і більше.

Коли почали помирати від голоду?

Мерти почали ще з осені чи то від голоду, чи то від хвороб – не відомо.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сиріт збирали у куркулівських домах і сяк-так харчували.

Хто не голодував у селі і чому?

Посіпаки влади, які оббирали люд.

Хто зумів вижити?

Той, хто крав, раніше пішов у колгосп, і той, хто мав зв’язок з містом.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ні.

Які засоби вживали до виживання?

Їли все, що можна було запхати до горла.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Від наших родичів допомоги не було, бо всі голодували однаковісінько. Та були родини, в яких рідня працювала в містах на заводах і отримувала якийсь пайок, от там була підтримка.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Глод, акацію, листя та цвіт липи, бадилля буряка.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Липа, акація, вишня.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Горобців, котів, собак, польових мишей.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Так, але ми не мали що і міняти – все забрала влада.

Чи був голод у містах?

Так, але слабший.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Я не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Колгосп наймав працівників, які їздили на підводі та збирали трупи. Їх потім обмотували в шмаття і скидали в ями по 3-5 чол.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Так, трудоднями.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Старе кладовище за селом.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Так.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Тепер так, батюшка приїздить на могилки з певною і відправляє службу. А раніше про це не могло бути і мови.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Так, до Московського.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Так, три великих дубових хреста.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знає, розповідаю, хоч, дуже рідко.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу Рад.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Ні.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису:  с. Лозовий Яр, Яготинського р-н, Київська обл.;

Дата запису: 2005 р.;

Хто записав: Хоменко Іван;

Респондент: Ліснянська Наталія Сергіївна, 1919 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Ліснянська Наталія Сергіївна, 1919 р. н., проживала у селі Лозовий Яр Яготинського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 рр. або у 1946-1947 рр.?

Пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

У мого батька вибрали хліб.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Їх уже немає. Приходять і шукають по сараях і хатах.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ніяких документів не було.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не бачила такого.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не бачила.

Як люди боронилися?

Мовчки стояли.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Приховати не можна було.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Не пам’ятаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Безперервно ходили. Кожен собі в торбу забере і піде.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали небагато.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Худобу брали в людей і подушки.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чула судили за 5 колосків.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Дозволяли збирати.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’їздчики на конях.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Хто як хотів. Мій батько перший пішов у колгосп.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, люди боялися іти.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ніде ніхто не ховав. Де її заховати?

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Безліч, кожен день.

Коли почали помирати від голоду?

Навесні 1933-го і до жнив. Дощі пішли і людям не давали нічого.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Як голод пройшов – тоді їх уже позбирали і зробили патронати.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто знає хто не голодував?

Хто зумів вижити?

Може в кого було знайомство.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ні.

Які засоби вживали до виживання?

Ніякі. Ходили поки не впаде і не помре.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

У нас не було родичів і ніхто нам не допомагав.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лободу кучеряву пекли. Поки ягоди поспіли, то вже всі вимерли.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу? 

Акація, як цвіла.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не знаю.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти? 

Не знаю.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю, багато померло.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі хоронили без трун.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На кладовищі хоронили.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Як рідні є, то поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є, не знаю до якого.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

На кладовищах не має. Є біля пам’ятника загиблим воїнам.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Тепер молодь того не знає і не хоче слухати.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Так треба було бути.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Лозовий Яр, Яготинського р-н, Київська обл.;

Дата запису: 2005 р.;

Хто записав: Онищенко Ольга;

Респондент: Гелевера Марія Йосипівна, 1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Гелевера Марія Йосипівна, 1925 р. н., проживала у селі Лозовий Яр Яготинського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

Пам’ятаю, що в нас забрали хліб і жменьки не залишили, а їли борщ з кропивою та була корова.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Урожай був добрий, тільки ж влада забрала все.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Не знаю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Мур діда Василя Потаповича – розкуркулили, а їх дорослих дітей хотіли вислати, куди не знаю, так вони переховувалися у нас.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю.

Як люди боронилися?

Ми тікали куди хто міг.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Приховати не можна було, бо шукали по всіх усюдах.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Не пам’ятаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило чоловік 4-5, а хто це був я не знаю, бо була ще мала.

Де можна було заховати продукти харчування?

Батько закопав діжечку з продуктами, так її знайшли і все забрали.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Їжу варили на полі в казані. Це була якась баланда.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Корову в нас не забрали і одяг ніякий не брали.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чула, що судили за 5 колосків, які люди збирали в полі.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не давали збирати, гонили з поля, все оте приорювали.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Що охороняли – це активісти, а хто саме я не знаю.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп? Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Люди йшли до колгоспу бо там давали їсти, а дома не було і такого.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ми не ховали нікуди і корову у нас не забрали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Приходили вдень, мати плакала, просила щоб не забирали бо діти малі в хаті. Тільки пощади не було.

Скільки разів приходили до хати?

Якщо з першого разу не забирали, то приходили ще і однак все забирали.

Коли почали помирати від голоду?

На весні 1933 року було іде пухла людина, на ходу подала і вмирала. Страшно було на таке дивитись.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ніхто не опікувався.

Хто не голодував у селі і чому?

Голодували майже всі, крім влади.

Хто зумів вижити?

Виживали, в основному, ті – у кого була корова.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Приходила сусідська дівчинка , стояла , дивилася , так мати зжаліється і дасть кружечку молока. То, я думаю, що може іще хтось ділився.

Які засоби вживали до виживання?

У куркульську хату навозили бриці (відвійки із зерна), то ми ходили красти, а тоді оте товкли в ступі і варили баланду і пекли якісь ляпушки .

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не мали .

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Споживали кропиву, кучеряву лободу і ботвину з буряків.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

На полі здохла коняка, так ми, діти, які мали хоч трохи сили, відрізали по куску м’яса і тягли додому. А вдома мати варила і ми всі їли. Іще мати туди кидала полову щоб бува ніхто не побачив, що в нас є м’ясо.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Ми не міняли, а люди – міняли.

Чи був голод у містах?

Я думаю, що був.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Багато, а скільки саме – не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

У нашому селі про таке не чули. А от у других селах – було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі, без труни, у кого була якась ряднина, то вмотували , а більшість хоронили так по декілька трупів в одну яму .

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Люди самі копали ями. Розказувала моя свекруха, що свекор помер з голоду, так вона з своєю матір’ю вирили на кладовищі яму, умотали в рядно і вкинули в яму, а хреста не було з чого ставить.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На старих кладовищах є могили.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Так, поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Рідні поминають, якщо є хто живий, і у церкві і тепер, і за часів радянської влади.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є, до Московського патріархату.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Так.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розказувала я і люди, які пережили голод, також розповідали, тільки молодь у це не дуже вірить.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Держава в цьому винна. Держава давала накази, щоб усе зерно і продукти забирали.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Лозовий Яр, Яготинського р-н, Київська обл.;

Дата запису: 2005 р.;

Хто записав: Онищенко Ольга;

Респондент: Гелевера Катерина Григорівна, 1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Гелевера Катерина Григорівна, 1925 р. н., проживала у селі Лозовий Яр Яготинського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

А чого ж, пам’ятаю, мені було уже 8 років.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

На мою думку, винувата була влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Активісти, один із них був дід Кавуза (прозвище) – Федотов Володимир.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Як розкуркулювали, то висилали людей на Калиму, у Сибір.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Закопували в землю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Активісти.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали скрізь. Моя мати сховала у печі варену квасолю, так знайшли і забрали.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так, давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали продукти харчування.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Судили людей за колоски.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли, все переорювали.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Федотов Володимир і активісти.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ішли добровільно, бо там давали їсти. А хто не пішов у колгосп – той з голоду помирав.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Хто коней добровільно не давав – то забирали примусово.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Мабуть вдень.

Коли почали помирати від голоду?

Навесні 1933-го року. Йшли великі дощі. Люди йшли у колгосп з казанком – там щось давали поїсти, а хто не міг іти на роботу – той помирав.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ні. Ходили діти з торбинками. Люди давали хто що міг, може млинець або картоплину.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто був при владі, той не голодував.

Хто зумів вижити?

Вижив той, хто не голодував, у кого була корова.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Якщо людина була способна заробить, то давали їсти. А так ніхто не давав, бо майже у всіх була бідність.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Якщо було чим, то допомагали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли лободу, бо хотілось їсти, рогозу, калачі, спичаки з очерету.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Тирсу з кукурузи, квітки з акації.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

На скотомогильниках відривали падаль, свинячу шкуру, приносили додому, варили і їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Купить не було за що, бо грошей не було, а мінять можна було.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не чула.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

В нас не було чути про людоїдство.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищах, на огородах.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Якщо з наряду посилали, то писали трудодні, а може ще хто і мисочку якогось зерна давав, якщо у людини було.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Згадують і поминають тепер, і за часів радянської влади.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Московського патріархату.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Так.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розказувала, тільки їм не віриться, що таке було.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Це все йшло від влади, вона і винувата.