Цюпка Кіндрат Андрійович, 1912 р.н.

Сер 05 2025 Published by under

Місце запису: с. Беєве, Липоводолинський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 05.09.2008 р.

Хто записав: Валюх Тетяна Дмитрівна.

Респондент: Цюпка Кіндрат Андрійович, 1912 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Беєве Липоводолинського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 років?

 

Я його не тільки пам’ятаю. Я його переніс.

 

Які на вашу думку були причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада.

 

Не було ніякої засухи, а просто у 32 році намолотили, а в люде забрали все до грами.

 

Якщо відбирали у людей вирощені в полі, городі, хто це робив?

 

Огородини не відбирали. Люди картошку поїли, а шкурки садили.

 

Чи були уповноважені з міст під час збирання продуктів у людей?

 

Був представник з Москви, одягнений в кожаний плащ, з револьвером. У кладовщика відбирали ключі, а самі вибирали все до зернини.

 

Хто з вашої родини або сусідів помер у Голод? Чи знаєте ви де вони поховані?

 

Батько похований у Цвітущому, але він помер пізніше, після голодовки.

 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

 

Арештів не помню.

 

Чи мали зброю ті, що хотіли відібрати хліб у людей?

 

Зброя була в кожного представника з Москви. Москва на це випустила 25 тисяч курсантів. Сталін заключив договір на поставку хліба і його відбирали.

 

Чи влада збирала лише зерно, чи інші продукти?

 

Забирали зерно і борошно.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

 

Приховать було не можна.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

 

Ходили і шомполами протикували на городі землю й питали: “Де ти закопав?”

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

 

Представітєль з Москви і 2 чи 3 з наших, що були з комуністів.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

 

Ховали так (намагалися закопати у землю).

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

 

У колгоспі була така колотуха. Таку варила мати моєї Уляни. Варила її і хто вийде на роботу давали ковшик тієї похльобки.

 

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

 

Усе оддали в колгосп і коні, і культиватор й плуг. І цілий день ходиш за конем, ореш, додому й деш ледь ноги волочиш, бо вимагали щоб виорав гектар, а воно виходило тільки десь 60-сотих.

 

Що таке закон “про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

 

Мій батько й сидів за ці колоски. Пришли з села тітка Галька й Глухова Марія, а у платках принесли колоски, а тут побачив об’єздчик Грицько Горобець і за ці колоски батькові дали три годи тюрми й тим жінкам теж.

 

Чи дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?

 

Ні не дозволяли. Було заборонено.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

 

Об’єздчики.

 

Чи люди хотіли добровільно іти в колгоспи?

 

Це все було добровільно…

 

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

 

Колективізація була в 30-х роках. Собірали в селі збори голова сільради і секретар. Виступав представник із Москви, щоб землю оброблять колективно, а тоді вже в кінці питає: “Ну, хто перший запишеться? Мій батько Андрій Макеєвич каже: “Пиши мене”, а інші (хто був багатший) не хотіли йти.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 

Не переховували.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 

Приходили, коли молотять (від серпня й до жовтня).

 

Коли почали люди помирати з голоду?

 

Помирати почали в 33-му. В 32-му в декого були ще якісь запаси, а в 33-му поки не вродила огородина ні в кого не було й пилини в хаті. У нас був бересток, так ми його продали на сволок людям за торбинку сухарів.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 

Сироти були. Багатші люди (дехто) забирали їх до себе, щоб пасли їм гусей, а за те давали щось попоїсти.

 

Хто не голодував у селі і чому?

 

Якщо в кого були родичі у городі, то трохи помагали.

 

Хто зумів вижити?

 

Ті, хто виїздив по городах. їхали в Донбас, Дніпропетровськ.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

 

Не ділилися ніхто нічим, бо не було чим.

 

3 яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

 

Ми брали траву, сушили, товкли у ступі, як була мука, то додавали муки туди й пекли з такого. (Використовували кінський щавель, липове листя, спориш).

 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

У кого було руждьо, то стріляли ворон і їли.

 

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

 

А шо ти поміняєш. У городі те рядно, що з села воно нікому не нужне. 

 

Чи був голод у містах, хто з вашої родини виїхав тоді в місто?

 

В городі голоду не було. Я сам виїздив в Макеєвку. Там був хліб по картонках.

 

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

 

Мені таке невідомо.

 

Чи відомі випадки людоїдства у селі?

 

Таке було, що людоїдство, ну в нашому селі я такого не пам’ятаю.

 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

 

Їх тільки закопували. Гробу не було.

 

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

 

По моєму ніхто нічого не платив.

 

Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей, померлих від голоду?

 

Я таких місць не знаю. Пам’ятаю тільки про Ношу. Він ішов дорогою до Лобушків, попросить хліба, бо ті були багатші, й не дійшов. Так на дорозі присів й помер. Так його (я бачив) так біля дороги й закопали. Без гробу, просто поклали у землю й накрили сірячиною.

 

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, Зелені свята?

 

Раніше була в кожній хаті так звана “Граматка”. Це там написано де і хто помер. їх виносили ті граматки на кладовище, а батюшка зачитував у поминальний день.

 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 

Є. До московського патріархату.

 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

 

Так.

 

Чи знає сучасна молодь села про Голод 1932-1933 р.р., зокрема чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 

Так.

 

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

 

Ето било винне правітєльство і Сталін.

 

Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?

 

Знаю. Торгсін. Ето собірали золото. Здавали золото в спеціальні магазіни.

 

Коментарі Вимкнено до Цюпка Кіндрат Андрійович, 1912 р.н.

Саєнко Лідія Денисівна, 1926 р.н.

Сер 05 2025 Published by under

Місце запису: с. Беєве, Липоводолинський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 07.09.2008 р.

Хто записав: Бурдюг Ольга Федорівна.

Респондент: Саєнко Лідія Денисівна, 1926 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Беєве Липоводолинського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 років?

 

Добре пам’ятаю.

 

Які на вашу думку були причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада.

 

Влада забирала все.

 

Якщо відбирали у людей вирощені в полі, городі, хто це робив? 

 

Буксирна бригада.

 

Чи були уповноважені з міст під час збирання продуктів у людей.

 

Не було. Ходили тіки свої.

 

Чи влада збирала лише зерно, чи інші продукти?

 

Брали все: їжу, одежу. Мішок у сінях із пір’ям висів і те забрано.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

 

Не можна.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

 

Шукали скрізь. Зірвали й поміст у хліві й там копали.

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

 

Не помню.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

 

Ніде, бо скрізь найдуть.

 

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

 

Забирали все. Менший брат лежав у колисці, так з-під нього висмикнули ганчір’я, яке там було й забрали.

 

Що таке закон “про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

 

Чула. На полі не можна було взять колоска ніде. Бо як упоймають то всьо. Жінки в’язали снопи і ззаду граблі заразом тягли, щоб ніде нічого не осталось.

 

Чи дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?

 

Ні не можна було, бо кого ловили, то могли дать п’ять год.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

 

Об’єжчик.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 

Не знаю, де можна було сховать і як ти сховаєш. У нас корову забрано. Не подивились шо і діти малі.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 

Люба пора.

 

Скільки разів приходили до хати?

 

Не помню.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

 

Ні, не помагали.

 

Які засоби вживали до виживання?

 

Батько їздив зразу у Запоріжжя мінять одежу на їжу. А тоді нічого було мінять.

 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

 

Да. Батькова сестра з Кімлички помагала.

 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

 

Щавіль.

 

3 яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

 

Листя з берестка й липи сушилося. Добавляли туди вівсяну брагу (сушену) і пекли з нього маторженики. Брагу батько озив з Василівки, а дома сушили. Збирали голі качани з кукурудзи, товкли в ступі, з тієї “мукички” тоже щось варили.

 

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

 

Ні за шо було, бо все забрано.

 

Чи був голод у містах, хто з вашої родини виїхав тоді в місто?

 

Ніхто нікуди не їхав у нас.

 

Чи відомі випадки людоїдства у селі?

 

Не чула такого.

 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 

Є.

 

Чи знає сучасна молодь села про Голод 1932-1933 р.р., зокрема чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 

Розказуємо. Знають із слів.

 

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

 

Хтозна. Мабуть влада ж винувата.

 

Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?

 

Там міняють золото.

 

Коментарі Вимкнено до Саєнко Лідія Денисівна, 1926 р.н.

Мова Ганна Григорівна, 1924 р.н.

Сер 05 2025 Published by under

Місце запису: с. Беєве Липоводолинського району Сумської області;

Дата запису: 07.09.2008 р.

Хто записав: Кучерявенко Ольга Володимирівна;

Респондент: Мова Ганна Григорівна, 1924 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Беєве Липоводолинського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 років?

 

Пам’ятаю, було важко жити майже всім.

 

Які на вашу думку були причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

 

Думаю, що голод був від неврожаю, а те що вродило забрала влада.

 

Якщо відбирали у людей вирощені в полі, городі, хто це робив?

 

Свої люди, які мали владу.

 

Чи були уповноважені з міст під час збирання продуктів у людей?

 

Не було.

 

Хто з вашої родини або сусідів помер у Голод? Чи знаєте ви де вони поховані?

 

Ніхто з сім’ї і родичів не помер.

 

Чи мали зброю ті, що хотіли відібрати хліб у людей?

 

Зброю не мали, не бачила.

 

Чи влада збирала лише зерно, чи інші продукти?

 

Забирали не тільки зерно, а й речі, й картошку.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? 

 

Ховали муку: топили в ставку, закопували.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

 

Кравчута Михайло, Темченко, Хіжняк Михайло.

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

 

Двоє, троє.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

 

В землю закопати, в ставку втопити.

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

 

Варили суп, давали хліба, пампушки пекли.

 

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

 

Забирали одяг, худобу, речі.

 

Що таке закон “про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

 

Чула про такий закон, не можна було збирати колоски, бо за це карали. 

 

Чи дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?

 

Не дозволяли. Об’їщик їздив і сторожували.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

 

Не пам’ятаю хто, але охороняли.

 

Чи люди хотіли добровільно іти в колгоспи?

 

Хто бідніший був, той хотів іти, а хто багатший, та ще й своєю працею все нажив, то ті не хотіли віддавати своє майно.

 

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

 

Змушували. Забирали майно, худобу.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 

А де її сховаєш. Знали що є, то й забирали.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 

Вдень, вночі не приходили.

 

Скільки разів приходили до хати?

 

2 рази. Раз шукали зерно, другий – забрали корову

 

Коли почали люди помирати з голоду?

 

Не пам’ятаю, щоб хтось помер.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 

Ніхто їх не забирав, люди допомагали хто чим.

 

Хто не голодував у селі і чому?

 

Всі голодували, у кого що й було, то забрали.

 

Хто зумів вижити?

 

Всі хотіли вижити.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

 

А чим ділитися, нічого ні в кого не було.

 

Які засоби вживали до виживання?

 

Збирали жолуді, їли листя, ягоди.

 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

 

Не мали ніякої допомоги, бо й родичі були такі як і ми.

 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

 

Споживали.

 

3 яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

 

Щавіль кінський, липу свиріпу, куріпку, калачики.

 

Чи можна було щось купити в місті, виміняти? 

 

Їздили, міняли речі на муку.

 

Чи був голод у містах, хто з вашої родини виїхав тоді в місто?

 

Ніхто з родини не виїзжав у місто.

 

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

 

Мовби ніхто не помер, не пам’ятаю.

 

Чи відомі випадки людоїдства у селі?

 

Не було.

 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

 

На кладовищі, рідні хоронили.

 

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

 

Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей, померлих від голоду?

 

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, Зелені свята?

 

Поминають на ”Проводи”.

 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 

Церква в селі є. Відноситься до Київського партріархату.

 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

 

В селі встановлений пам’ятник померлим від голоду, коло церкви.

 

Чи знає сучасна молодь села про Голод 1932-1933 р.р., зокрема чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 

Розповідала, та їм зараз жити добре, то вони мене не дуже слухали.

 

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

 

Владу.

 

Коментарі Вимкнено до Мова Ганна Григорівна, 1924 р.н.

Карпець Олексій Трофимович, 1921 р.н.

Сер 04 2025 Published by under

Місце запису: с. Беєве, Липоводолинський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 05.09.2008 р.

Хто записав: учні 9 класу.

Респондент: Карпець Олексій Трофимович, 1921 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Беєве Липоводолинського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 років?

 

Так.

 

Які на вашу думку були причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

 

Забирала влада.

 

Якщо відбирали у людей вирощені в полі, городі, хто це робив? 

 

Забирали буксирні бригади.

 

Чи були уповноважені з міст під час збирання продуктів у людей?

 

Горбуков (росіянин) – начальник буксирної бригади.

 

Хто з вашої родини або сусідів помер у голод? Чи знаєте ви де вони поховані?

 

Карпець Ілля Петрович (дядько), Карпець Ганна і їх діти Марія і Настя, залишився лише Михайло.

 

Чи застосовували до людей покарання, побиття,, висилання, арешти? 

 

Забирали силою. З щупами перевіряли подвір’я, чи ти де не заховав. Коли винесеш один мішок, накладали в податок другий.

 

Чи мали зброю ті, що хотіли відібрати хліб у людей?

 

У головних була зброя.

 

Чи влада збирала лише зерно, чи інші продукти?

 

Забирали навіть останню муку, квасолю та інші продукти.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

 

Хто зумів, той і сховав. Давали іншим людям на тимчасову передержку.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

 

Горбунов і Цюх Іван Іванович був добрим чоловіком, попереджав, щоб ховали продукти.

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

 

Не пам’ятаю.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

 

Заховати десь в березі, віднести до знайомих.

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

 

Не пам’ятає.

 

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

 

Брали все і худобу, і одяг.

 

Що таке закон “про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

 

Так, пам’ятаю “Закон п’яти колосків”.

 

Чи дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?

 

Не пам’ятаю.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

 

Сторожі.

 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

 

Не хотіли йти добровільно.

 

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

 

Забирали все або просто “розкуркулювали”.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 

Худобу не заховаєш.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 

Вдень.

 

Скільки разів приходили до хати?

 

Багато разів.

 

Коли почали люди помирати з голоду?

 

В 32-33 роках. Зима, літо.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 

Сирот забирали в патронати.

 

Хто не голодував у селі і чому?

 

Хто зумів заховати хоч трошки урожаю, у кого була корова.

 

Хто зумів вижити?

 

Молодий і здоровий.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

 

Помагали переховувать продукти.

 

Які засоби вживали до виживання? 

 

Їли листя, бур’яни.

 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

 

Не пам’ятаю. Коли повернулися з Уралу матері сестра допомагали сім’ї. 

 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

 

Не пам’ятає, бо мати працювала на пекарні.

 

3 яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

 

Акація, лобода, липа.

 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

 

Зайці, утята.

 

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

 

Можна, та не було за шо.

 

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

 

Не пам’ятаю всіх.

 

Чи відомі випадки людоїдства у селі?

 

На Уралі відкопували покійників і їли.

 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

 

Ховали на кладбищі.

 

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, Зелені свята?

 

Поминають.

 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 

Є, російського патріархату.

 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду? 

 

Встановлений коло церкви.

 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 р.р., зокрема чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 

Розповідали онукам.

 

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

 

Владу.

 

Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?

 

Це люди, які міняли продукти на золото.

 

 

Коментарі Вимкнено до Карпець Олексій Трофимович, 1921 р.н.

Авраменко Марія Тимофіївна, 1923 р.н.

Сер 04 2025 Published by under

Місце запису: с. Беєве, Липоводолинський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 05.09.2008 р.

Хто записав: Марюха Ольга Іванівна.

Респондент: Авраменко Марія Тимофіївна, 1923 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Беєве Липоводолинського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 років?

Да, пам’ятаю.

 

Які на вашу думку були причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирали все на світі.

 

Якщо відбирали у людей вирощені в полі, городі, хто це робив? 

Бозна, сам господь знав. А ті шо знали, давно померли.

 

Чи були уповноважені з міст під час збирання продуктів у людей? 

Забірали. Голодовка була страшна.

 

Хто з вашої родини або сусідів помер у голод? Чи знаєте ви де вони поховані?

Зроду ніхто, сусіди теж, отож я бачила, як умирала дитина в Бердичеві (село біля Колядинця).

 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти? 

Били. Ми не давали зерно, а вони поб’ють та позабирають.

 

Чи мали зброю ті, що хотіли відібрати хліб у людей?

Не було. Були просто вредні. А пістолетів я не бачила.

 

Чи влада збирала лише зерно, чи інші продукти?

Саме зерно, того шо не було нічого, заберуть барахло та й поїдуть.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? 

Можна, і одкопували ми самі тоді, якшо нада було.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Бандити.

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Три – чотири чоловіки.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде, бо вони скрізь лазили.

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали колотуху один раз в день.

 

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

Усе забирали, шо тільки можна, не оставляли нічого.

 

Що таке закон “про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

Не пам’ятаю, за колоски могли навіть убить.

 

Чи дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли, за те шо собере – засуджували.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Такі ж самі бандити, ті, шо в людей усе забирали.

 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ні, не хотіли, заставляли.

 

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

Примушували під нагайками. Діда мого Федора в тюрму посадили за те, шо не хотів йти.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Скрізь: в лісах, в землянках, мало в кого його пооставалося.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вночі, вже як нічого не світилося.

 

Скільки разів приходили до хати?

Декілька разів.

 

Коли почали люди помирати з голоду?

Як забрали і мерли. А в кого була корова – то довше держалися.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ніхто ними не опікувався, ходили голі й босі, хто було пусте в хату, а хто й ні.

 

Хто не голодував у селі і чому?

Самі поліцаї не голодували, бо в людей позабирають все собі.

 

Хто зумів вижити?

Кому повезло, той вижив, хоть із важкими хворобами.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Помагали. Комусь молока давали, а хтось тобі.

 

Які засоби вживали до виживання?

Та які засоби. Любоду, липу, мандрики, маторженики.

 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мали то пшона, муки, хліба, сухар, шо можна було давали.

 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лободу, липу, кульбабу, калачики.

 

3 яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Мололи кору з липи.

 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Граки, горобці, зайці, голуби.

 

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

Нічого, а міняли на рядна, плахти, юбки, здорові плахти.

 

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості? 

Їх багато тоді померло, числа людям тоді ніхто не казав.

 

Чи відомі випадки людоїдства у селі?

Не було. Може десь було, а я не пам’ятаю.

 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хто там хоронив, як не було кому ховать, всі були при смерті.

 

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ніхто їм не платив.

 

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, Зелені свята?

Ніхто їх не згадує. Тих старих немає, а молоді не згадують.

 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю. В церкві згадують.

 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Єсть, а до якого патріархату я не знаю.

 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Є, біля церкви.

 

Чи знає сучасна молодь села про Голод 1932-1933 рр., зокрема чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Ну шо розказували. Так вони ж усе знають, того шо всі це пережили.

 

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу тодішню.

 

Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?

Не знаю.

Коментарі Вимкнено до Авраменко Марія Тимофіївна, 1923 р.н.

Сапета Софія Кіндратівна, 1925 р.н.

Сер 04 2025 Published by under

Місце запису: с. Будилка, Лебединівський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 21.07.2005 р.

Хто записав: Хрін Людмила Миколаївна.

Респондент: Сапета Софія Кіндратівна, 1925 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Будилка Лебединського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Пам’ятаю звичайно, цей страшний час, бо я його перенесла разом зі своєю сім’єю. Хоча мені тоді було 7 років.

Які на вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Не знаю , які були причини, бо була ще малою, їсти хотілося. На городі був потоп дуже замочило город, картошка погнила.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Влада відбирала у куркулів. У селян нічого не було.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Я вважаю, що нічого ніхто не давав.

Як це відбувалося. Чи ті що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Не знаю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Застосовували до людей покарання, висилали, арештували.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не пам’ятаю.

Як люди боронилися?

Ніяк, не можу сказати.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Продуктів ніде не можна було заховати, знаходили скрізь.

Хто, і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Заховані продукти забирали активісти, приїджали підводою, перевертали все в хаті, перекопували в хаті в сараї, на печі.

Скільки їх приходили до хати? Хто це був?

Активісти приходили, жінки і чоловіки, а скільки їх було не пам’ятаю.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде не можна було заховати, шукали скрізь.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали. Пам’ятаю, що батько працював у колгоспі. Давали йому за те 2 ложки не солоної картошки. Одну він з’їдав, а другу приносив мені.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Забирали все, і худобу і речі і одяг. Правда в нас корову не взяли. Через те що було молоко ми і вижили. Пам’ятаю, як сусідська дівчинка прибігла до нас просити їсти, з’їла жменю зерна і чекала поки мама видоє корову. Побачивши молоко вона з жадністю випила кухоль молока і через деякий час вдома під деревом померла.

Що таке закон про „п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

Пам’ятаю, за колоски строго карали. На полі не можна було зібрати жодного колосочка. За це саджали в тюрми. Могли забить на полі батогом. Можна було з’їсти на полі зерно, щоб ніхто не бачив.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли збирати, треба було все віддавати в колхоз. За корзинку картошки могли судити.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охороняли об’їзщики.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Добровільно не хотіли, заставляли. Йшли ті в кого не було чого їсти.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, але як не пам’ятаю, бо мені на той час було 7 років.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ніде не переховували все забирали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ходили в любе время.

Скільки разів приходили до хати?

Ой, багато, поки не виберуть все.

Коли люди почали помирати з голоду?

Ой, помирало діточки, багато людей в 1933 році. Це був страшний год. Лучше вам такого не бачити і не знати.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

У мене мама була завідувачкою патронатом, підгодовувала дітей чим могла, та і влада частину їжі давала.

Хто не голодував у селі і чому?
Активісти не голодували. Бо в них було все, вони були ближче до влади.

Хто зумів вижити?

В кого була їжа той і вижив. У нас була корова та їли барду, тому ми і вижили.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Допомагали і дуже. Материки сестри привозили і одяг і їжу, що могли.

Які засоби вживали до виживання?

Приходилося їсти все щоб вижити і траву і коріння.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Я уже вам говорила, що нашій сім’ї допомагали родичі.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Бур’яни, листя з груш, барду, щавель, молочай, пасльон.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

З груш листя їли, сосняки, рогіз замість цибулі.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Борсуків, черепашок, рибу їли. Пам’ятаю, що батько наловив чавун черепашок зварив, а вони пищали, ашогім обжарив, такі добрі були.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна було виміняти, але не було чого. Голод був кругом і у селі, і у місті.

Чи був голод у містах?

Голод був, але менший.

Чи знаєте Ви, що таке „Торгсін”?

Не пам’ятаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Багато людей померло. Але менше ніж у інших. Бо у Будилці був спиртзавод.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні, не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Де прийдеться там і хоронили: вдома, в лісі, на кладовищі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ніхто не платив, бо ховали родичі, сусіди.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ні, немає у нашому селі таких місць.

Чи поминають їх на „Проводи”, „Гробки”, “Зелені свята”?

Так, рідні поминають. Це ж наша кровиночка.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю, у церкві я не буваю, ноги хворі, дійти не можу.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є церква. Належить до Київського патріархату.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні, таких хрестів немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідала своїм синам, невісткам, внукам, школярам. До мене часто приходять волонтери допомагати по господарству я і їм розповідала про ті страшні часи.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Влада винна.

 

Коментарі Вимкнено до Сапета Софія Кіндратівна, 1925 р.н.

Піщанська Євдокія Федорівна, 1922 р. н.

Сер 04 2025 Published by under

Місце запису: с. Будилка, Лебединівський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 21.07.2005 р.

Хто записав: Хрін Людмила Миколаївна.

Респондент: Піщанська Євдокія Федорівна, 1922 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Будилка Лебединського району Сумської області

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

 

Дуже пам’ятаю. Мені тоді виповнилося 11 років.

 

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

 

Сталін таке зробив, подавив людей. Брат помер у 18 років, дуже просив їсти, але не було чого дати. З великою біллю і сльозами на очах пригадується: порпалися біля хати горобці, так він просив поскубти горобчиків зварити їх, щоб наїстись. Так і помер, бо горобців не було сили дістати.

 

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

 

Активісти гади відбирали все. Відвозили до сільради. А далі де це все дівалося я не знаю.

 

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

 

Була винагорода. А яка я не знаю. Коли до нас під’їзджала підвода зайшли двоє чоловіків і жінка і почали шукати зерно, штрикали кругом палицею і знайшли на печі, забрали все.

 

Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

 

Не пам’ятаю. Але думаю, що не було ніяких. Я ще була малою.

 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

 

Може і били не пам’ятаю, на Соловки засилали на Гречаний хутір за Московським Бобриком.

 

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

 

Не знаю, але при них були палиці, батоги.

 

Як люди боронилися?

 

Не знаю.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

 

Не можна. В хаті стояв сундук, під сундуком викопана яма, там була схована пшениця. Активісти знайшли і віддали все в сільраду, і корову відібрали. Якби була корова, то батько, мати і брат були б живі.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Активісти. Перекопували все на городі, перевертали все в хаті, не можна було ніде заховати.

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

 

Активісти приходили, об’їзщик. Були чоловіки й жінки.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

 

Ніде не можна було заховати. Скрізь знаходили.

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

 

Давали їсти. І давали зароблене зерно. А потім відбирали, а на наступний рік взагалі не давали зерна. 

 

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

 

Забирали усе і одяг і скот, речі які були гарні.

 

Що таке закон про „п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

 

В полі не можна було взяти жодного колоска, бо за це садили в тюрму, або на висилку, тільки можна було з’їсти на полі, щоб ніхто не бачив.

 

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

 

Ні не дозволялося. Треба було збирати і віддавати все в колхоз.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

 

Поля і комори охороняв об’їзщик.

 

Чи люди хотіли добровільно іти в колгоспи?

 

Хто хотів з людей ішов, якщо були якість харчі залишалися вдома, а в кого не було нічого ішли в колгосп щоб заробити хоть щось поїсти, хоча не було і сили.

 

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

 

Змушували, але не пам’ятаю як.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 

Було все вдома. У нас корову відібрали, а сусіди ховали в лісі.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 

Ходили і вдень і вночі, в любий час.

 

Скільки разів приходили до хати?

 

Ходили поки не заберуть усіх продуктів.

 

Коли, люди почали помирати з голоду?

Помирало найбільше людей навесні 1933 р. Але в нашому селі померло не дуже багато. Спас спиртзавод, бо їли барду. Навіть з Олешні приходили до заводу, просили їсти.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 

Патронат опікувався сиротами, ясла були, детский сад. Підгодовували дітей чим могли.

 

Хто не голодував у селі і чому?

 

Активісти не голодували, тому що вони були при владі. 

 

Хто зумів вижити?

 

В кого було що їсти той і вижив, а в основному їли барду.

 

Чи допомагали люди один одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

 

Не ділилися, нічим було ділитися. Хоть і болісно згадувати, але все таки розкажу про сестру Параску. Вона працювала на спиртзаводі, а мати була лежача, від голоду пухла, і послала дочку Тетяну, мою сестру до Параски, щоб та дала барди. Коли Тетяна попросила у Параски барди, та відповіла хоть і всі повимирайте, я вам нічого не дам. Так і померла мати голодною. А я з Тетяною залишилися живі.

 

Які засоби вживали до виживання?

 

Все їли діточки: собак, котів, сосняки щавель.

 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

 

Моя сім’я нічого не мала.

 

Чи споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

 

Щавель, траву, сосняки, листя з дерев їли.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

 

Гнізда гороб’ячі драли, голубів, ластівок.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

 

Нічого було міняти. Активісти забрали усе.

 

Чи був голод у містах?

 

Не знаю.

 

 

Коментарі Вимкнено до Піщанська Євдокія Федорівна, 1922 р. н.

Шупик Уляна Давидівна, 1919 р. н.

Сер 04 2025 Published by under

Паспортизація запису:

Місце запису: с. Будилка, Лебединський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 15.04.2008 р.

Хто записав: Пушкар К. С.

Респондент: Шупик Уляна Давидівна, 1919 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. в селі Будилка Лебединського району Сумської області.

 

Про голод добре пам’ятаю, таке не забувається. Було мені тоді 14 років, збирали ми тоді діти – школярі разом з дітьми з патронату колоски в полі. Це були діти в основному з сіл, можливо, діти померлих батьків. В пай я бачила 4 людей пухлих, їх я знала і раніше. Вони були з дуже бідних сімей, сирітських, крім того бачила чоловіка з іншого краю: пив з канави, якою витікала барда із спирт заводу (відходи), він повзав на животі біля канави, згодом він помер.

Взагалі у селі помирали люди з іншого краю. Вони приходили в село з надією врятуватися від голоду біля спиртзаводу. Також ходили по дворах просили їсти. До нашого двору також часто заходили. Ми не відмовляли, ділилися чим могли. З родичами також. (на хуторі жила тітка, вона приходила за продуктами). Тітка говорила, що померли двоє малих дітей від голоду. Що трапилося я досі не знаю, можливо вони не пішли в колгосп, бо в таких забирали хати, а в них можливо забрали, всю живність, а жили вони дуже добре перед тією катастрофою.

В жнива 33 – го року в полі добре годували. І люди, які постраждали помалу підіймалися на ноги. Наше село в основному уціліло, завдяки тому, що не відібрали коров і всю живність, тримали на відходах спиртзаводу (на барді).

В 1947 засуха, але ж знову виручала барда спиртзаводу, хоча не було вдоволь овочів. Про хліб і говорити немає чого. Їздили в Західну Україну, дехто загинув не повернувся.

Причина голоду одна: 1929 році було забране зерно, люди лишилися без будь-якого запасу, а на трудодні зерна не давали, а якщо і давали то по 100 грам на трудодень.

Крім того був урожай 1932 р. чи не був від цього нічого не залежало, на трудодні нічого не залишалося все йшло в державу. Було трохи картоплі то вмісто хліба їли картоплю. Якось забрів один дідусь влітку в білому кожусі з Полтавських хуторів, то з таким апетитом їв картопляну юшку навіть не чув, що гаряча. Дід був багатий, худоби було повний двір і опинився в чужому дворі над юшкою. Бо Сталін наступив на горло Непові. Колгоспи в черзі стояли за намолотами, а ми хліб молотили у відкритому полі літо й зиму, скирди мокли, гнили, проростали, хто там думав про оплату трудоднів. Механізація була – кінна косарка, та молотілка на кілька колективів. Коні подохли, а Сталін полював на ворогів народу.

У нас особисто крім зерна не брали нічого. І відбирали свої односельці, комісії, ставорядні сільської ради. Люди не оборонялися, тоді такого поняття не було, бо все це «пахло» Соловками. Зерно можна було приховати, якщо не знайдуть. Хто ходив і як їх звати, про це не треба запитувати. Хто відмовлявся відносили до категорії симулянтів, підозрілих. А хто і не відмовлявся, то це була не їх ініціативі, а влади. Не для всіх це було приємно. Наш батько хоча і був у правлінні, але коленого разу молив, щоб не потрапити у комісію.

Продукти харчування мати ховала в глечики (зерно) і сунула в піч. Знайшли і висипали.  В колгоспах годували тільки в жнива. Вдома варили тільки горох і люди хворіли, а одну жінку (Радченко Тетяну) привезли з заворотом кишок мертву з поля. Відбирали все, що знаходили тільки в тих, кого кулачили. А під назвою «Куркуль» у нас в основному пішли середняки. А не міроєди, про яких говорив Ленін. Бо були випадки, коли повертали хати і пусті скрині. А взагалі мало хто попадався. Комсомольці попереджали до кого будуть іти вночі описувати, щоб зносили з дому, що зуміють. Якось у нашому дворі, в сараї ми побачили речі сусідів.

Про закон «про п’ять колосків» чула, що ніхто не смів підняти ніде колоска, хоча він і був не придатний до вживання. Це було після війни. У полі колоски збирали, коли ніхто не бачив. А городиною люди собі платили, навіть вихоплювали з вогню. Одного голову колгоспу (Рибалка) закидали буряками – одна бідолаха за це потрапила на Соловки на 10 років.

Поля охороняли об’їздні, а склади – сторожі. Добровільно ішли в колгоспи заможні люди, бо вони були грамотні. А тітка Параска Добронос вірила в Бога і не пішла в колгосп, так її добро розпотрошили і вона пішла з 4 дітьми по чужих хатах. Худобу селяни не ховали. А хто був розумніший продав. Зерно забирали серед білого дня в вересні 1929. Я називаю цей день базою голоду. До нашого двору приходили і забирали зерно за 1 раз. Люди почали помирати від голоду весною і зимою 1932 – 1933рр. В селі не голодували ті хто тримав коров та іншу живність, завдяки відходам заводу. Наш двір завжди допомагав іншим людям. Я кажу про нашу сім’ю. Моя мати завжди сушила овочі в печі та на сонці. Все це складалося на горищі в мішки і чекало свого часу. Суху картоплю товкли в ступі і пекли делікатеси. Із сушених пропарених груш пекли пампушки. Але щоб не їли а хліба хотілося. В місто не ходили, бо хліба купити не можна було ніде, там теж люди голодували. В основному помирали ті, що приходили в село. В церкву не ходжу, але чула, що була панахида по людях, які померли під час голоду. В Гарбарях чула встановлено хрест.

Коментарі Вимкнено до Шупик Уляна Давидівна, 1919 р. н.

Сагайдак Олександр Никонович, 1925 р.н.

Сер 04 2025 Published by under

Місце запису: с. Кам’яне, Лебединський р-н., Сумська обл.

Дата запису:  27.07.2005 р.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Сагайдак Олександр Никонович, 1925 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Кам’яне Лебединського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

 

Так.

 

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

 

Насильно забирала урожай влада.

 

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

 

Це робили комнезами.

 

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

 

Так.

 

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

 

Заїздили в двір підводи і грузили все, що було придатне до споживання, особливо хліб.

 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

 

Так.

 

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

 

Не бачив.

 

Як люди боронилися?

 

Плакали і просили хоч що-небудь залишити з продуктів дітям.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

 

Обшуки велися не тільки в дворі, а і в огороді.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

 

Шукали всі, хто прибув у двір.

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

 

Були наші односельці.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

 

Дуже трудно.

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

 

Коли в колгоспі стали варити похльобку, то на роботу бігли всі.

 

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

 

Не пам’ятаю.

 

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

 

Не чув.

 

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

 

Не дозволяли.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

 

Сторожі, а в полі об’їздники на конях.

 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

 

Ні.

 

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

 

Так.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 

Як хто умів.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 

В любий час суток.

 

Скільки разів приходили до хати?

 

Скільки їм треба.

 

Коли почали помирати від голоду?

 

В основному з початку вести 1933 р.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 

Ходили по селу і просили їсти, а ніхто не давав, то помирали.

 

Хто не голодував у селі і чому?

 

Голодували всі, крім начальства.

 

Хто зумів вижити?

 

Трудно сказати.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

 

Майже ні, бо не було чим ділитись.

 

Які засоби вживали до виживання?

 

Любі, аби щось з’їсти.

 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

 

Не мали.

 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

 

Листя, полову, гнилу картоплю, яку копали весною в полі.

 

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

 

В основному з липи.

 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

 

Їли всі, що можна було піймати.

 

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

 

Ні за що купувати було.

 

Чи був голод у містах?

 

Не знаю.

 

Що таке “Торгсін”?

 

Тут скуповували за безцінь дорогі речі.

 

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

 

Людей, як мусор, звозили до ями.

 

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

 

Не знаю.

 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

 

Хоронили хто як міг.

 

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

 

Ні.

 

Чи відомі у Вашому селі місця захоронения людей від голоду?

 

Так.

 

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

 

Ні.

 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

 

Ні.

 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 

Київський.

 

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

 

Встановлені хрести.

 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 

Розказував.

 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

 

Сталін і його підлеглі.

Коментарі Вимкнено до Сагайдак Олександр Никонович, 1925 р.н.

Бурик Єфросинія Іванівна, 1915 р.н.

Сер 04 2025 Published by under

Місце запису: м. Лебедин, Лебединський р-н., Сумська обл.

Дата запису:  невідомо.

Хто записав: учениця 11 класу.

Респондент: Бурик Єфросинія Іванівна, 1915 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Лебедин Лебединського району Сумської області.

 

Було тоді таке время, що кожен виживав як міг. Люди мерли як мухи. Їду по Кобіжчі –  вони ще живі, а повертаюсь назад – уже померли. Ото під’їде каталажка, погрузи їх, як буряки на воза та й поїхала. Я тоді кричу: “Заждіть, зупиніться, там ще є діточки живі!”  А мені відповідають: “Замолчі, старуха, бо й тебе заберемо!”  Думаю я про себе, шо яка ж я старуха, мені ще й 18 немає. (Ото так старому вигляділа од роботи тяжкої.) 

Люди тоді дуже бідно жили, а мені се й нічого було. Бо я молода, прудка. Ото піду на Вільшанку, нарву очерету, принесу додому та й зроблю трішки блинців.  А по-сусідству жила семья чималенька (троє діточок, мати, батько),  жалко мені глянути на них. Дай думаю млинців трішки їм однесу, нічого, не обіднію. А літом піду, бувало, на Псел, наріжу лоз (вона так і врізається в мої руки), наплести кошолок. Потом за них там вперед 10 км пішки в Рябушки. У тім селі жив староста Михайлов. Був він ярим большовиком. Ото прийду до нього, отдам йому кошолки (вони були потрібні Михайлову для чогось) і получу свої п’ять галушок. 

Йду назад. Темно, аж дух проймає. Коли це бачу сидить мале дитинча. Воно, видно, давно вже не їло. Очі так і світяться від голоду. Дала я йому дві галушки, те хлоп’я як побачило їх, так вмить і проглотнуло. Тоді ще одну дала –  і ту з’їло. А може оту дитинку до себе взяти? А чом би й ні, якось протягнемо. Жив у мене хлопець чотири місяці, а потім зник. Сусіди мені казали, що його батьки об’явилися.

Раніше оцю історію я нікому не розповідала, бо власті нам казали: “не придумуйте, люди добрі, того, чого не було”. 

Коментарі Вимкнено до Бурик Єфросинія Іванівна, 1915 р.н.

« Prev - Next »