Про місце масового поховання в селі розповіла свідок Голодомору Турчинюк Любов Василівна 1927 р.н.: “Ніхто їх не вбирав, ніяких трунів, а тако в верету замотали, завезли на цвинтар, викинули в яму і так ховали. Ні доски, нічого там було…”

Про місце масового поховання в селі розповіла свідок Голодомору Гранольська Феодосія Василівна 1928 р.н.: “На дорозі йдуть… Діти ходили по дорозі, падали, і люди на дорогах збирали… Падали з голоду. Голодні діти, і хоче їсти, і йде на дорозі, впало та й кончилося, везуть на кладбище закопувати. Без трунів. без нічого закопували. Колгоспники ці, шо робили в колгоспі, хто ше годен ходити і робити… і ходили закопували. Шоб не валялися по дорогах.”

Про місце масового поховання в селі розповіла свідок Голодомору Філь Олена Андронівна 1928 р.н.

Про місце масового поховання в селі розповіла свідок Голодомору Севастьянова Галина Антонівна 1928 р.н.: “То тут хоронили. На цьому кладбищі. Волочили кіньми. Конякою запрягали і відволікали, бо не було чим везти.”

Про місце масового поховання в селі розповів свідок Голодомору Побідаш Володимир Васильович 1926 р.н.: “А то було викопали кагат та возят, та й скидають. Не каждий міг викопати. Приїхали вже тут машина на цій підводі, ну й ту тітку кладуть і повезли на кладовище. Там перекинули з воза, вона впала, сидить туди.”

Про місце масового поховання розповів місцевий краєзнавець Пономар В’ячеслав Олександрович. Воно розташоване на території кладовища. Недалеко біля цвинтаря встановлено пам’ятний хрест.

Про місце поховання у селі повідомлено в листі від Дашівської селищної ради.

Про місце поховання в селі розповіла свідок Голодомору Прокоп’юк Ксенія Гивівна 1927 р.н.

Вона розповідала: “Копали великі ями, там вони є на цвинтері, де поховані ці, шо помирали, то на купу складали, складали, поки не повна, і всьо.”

Про місце масового поховання було повідомлено в листі від Оратівської селищної ради.

Про місце масового поховання було повідомлено в листі від Оратівської селищної ради.