Про місце поховання в селі повідомлено в листі від Магдалинівської селищної ради.

Про місце масового поховання в селі розповіла свідок Голодомору Іртюга Оксана Семенівна 1927 р.н.: “Його поховали, значить. яму викопали, а ще чи заможніше жили свекри, його мати, батько живі були, а немає з чого труни зробити… То розказували нам бабусі уже. То зробили ящик, а під сподом палки положили і тряпок ж там наложили, і його закрили, і туди поставили у яму, а зверху п’ять чоловік укинули так, як собак. Як померла людина, то їздили по хатах збирали, лежали по три і п’ять днів у хаті, умер і ніхто, ніхто…”

Про місце поховання по вул. Кутузова повідомлено в листі від Петриківської селищної ради.

Про місце масового поховання в селі розповіла свідок Голодомору Литовченко Лідія Терентіївна 1927 р.н.

Про місце масового поховання в селі розповіла свідок Голодомору Плосконос Поліна Григорівна 1927 р.н.

Про місце масового поховання в селі розповіла свідок Голодомору Шаповал Катерина Феодосівна 1928 р.н.

Про місце масового поховання в селі розповів місцевий краєзнацеь Віктор Дробний.

Зараз кладовище напівзруйноване.

Про місце масового поховання в селі розповів свідок Голодомору Шикирявий Григорій Іванович 1927 р.н.

Про місце масового поховання в селі розповіла свідок Голодомору Олійник Софія Євгеніївна 1927 р.н.: “А во цвинтар, коло нас. Коло костьола во цвинтар осьо. Тут ховали. А як на дорозі вмре йде – де викопають яму, там поховають.”

Про місце масового поховання в селі розповіла свідок Голодомору Слободян Анна Павлівна 1929 р.н.: “Як їх хоронили? Як мале, то винесли, а то рядно на плечі, то зо двох тягне до ями. І так їх ховали, цих людей. Ну дуже вмирали.”