Населення міста Київ постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років. Місце масового поховання знаходиться на Дарницькому кладовищі.

Населення міста Мала Виска Маловисківського району Кіровоградської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років. У місті на центральному кладовищі знаходиться місце масового поховання жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні. Пам’ятний знак жертвам Голодомору було встановлено у 2  жовтня 1993 році, за ініціативи Володимира Поліщука (жителя міста). Над ескізом працював художник Анатолій Тарапак. Пам’ятний знак побудований одним із найперших у Незалежній Україні на кошти зібрані громадськими активістами міста та району, місцевими підприємствами та місцевою владою.

Колективні внески зробили: спиртовий завод, цукровий завод, завод сухого молока, хлібокомбінат райспоживспілки, обласна організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, районний комітет Соціалістичної партії України, Маловисківська СШ №3, Оникіївська НСШ, районний будинок школяра, редакція газети “Маловисківські вісті”, осередок Народного Руху України.

Допомагали матеріалами, робочою силою, технічними засобами: Райагробуд, група №12 Маловисківського СПТУ №16, дільниця тепломереж, районна рембудшляхдільниця, міжгосподарська шляхово-будівельна колона, район електромереж, комбінат комунальних пілдприємств, автошкола ТСО України, жителі Малої Виски В.М. Небензя, А.В. Тарапака, П.Я. Бровченко, В.М. Поліщук, Г.О. Красний.

Виготовляли і змонтували пам’ятний знак: колектив каменеобробленого цеху ГРЕ-47/ с. Олексіївка/ начальник експедиції А.І. Білокрис, начальник цеху В.М. Дерябін, технолог цеху А.М. Березнюк, інженер цеху О.О. Чепляка, художник І.Г. Горбачов, робітники цеху А.Г. Гавриленко, В.І. Січовий, Д.К. Нестеренко і Л.Л. Лисюк.

Безпосередню допомогу в організації монтажних робіт та благоустрою території подали: представник Президента України в районі А.О. Новицький, заступник голови міськвиконкому С.Г. Бровченко, керуючий райагробуду В.М. Тимошенківський, виконроб райагробуду В.С. Русняк.

Зробили індивідуальні внески/список складено по мірі надходження коштів/: Т. Грабіно, В. Поліщук, В. Небензя /Мала Виска/, О. Степаненко і М. Степаненко /Злинка/ М. Миценко /Полтава/, В. Бровченко /Київ/, П. Бровченко /Мала Виска/, М. Логвін /Оникіє/, В. Коржов /Велика Виска/, І. Пономаревський, А. Кисіль /Мала Виска/, М. Верейчук /Нововознесенка/, В.Майсураза, А. Тарапака /Мала Виска/, М. Маєвськи2 /Кіровоград/, О. Кушнір /Березівка/, О. Кравчук, С. Сьомка, А. Коваленко, А. Тарасенко, Г. Кужимов, І. Мельник, В. Скорик, В. Романенко, А. Позичайло, Н. Бабаєва, А. Іщенко, О. Гонитель /Мала Виска/, Н. Листова, В. Ковальчук, В. Михайлюк, В. Марсюк, О. Котовщук, М. Косинський, О. Стець, Т. Ніколаєнко /Маловисківський район/. (Маловисківські Вісті, №77/6116/, 6 жовтня 1993 року)

За словами свідками Голодомору-геноциду 1932-1933 років Афанасія Федосійовича “В ту голодну зиму померла мама. А нас, дітей, забрали в дитячий будинок, що в Іванівці. Як ми там жили – це страшно згадувати. Там померла й моя сестра. Від голоду вимерло багато дітей. Їх щодня закопували біля дороги, на узліссі”.  (Маловисківські Вісті, 5 червня 1993 року)

Населення міста Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років.

Пам’ятний знак – дубовий хрест, встановлено на центральному кладовищі, де були місця масового поховання вбитих голодом людей в 1932-1933 роках. Цвинтар знаходиться за 3 км на південний схід від міського автовокзалу Гуляйполя. Дубовий хрест виготовлений працівниками колгоспу «Енгельса» при фінансуванні ПП «Дело» та встановлений у 1992 році.

Населення села Бабичеве Троїцького району Луганської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років. В селі знаходиться місце масового поховання жертв Голодомору на території кладовища. На місці поховання встановлений пам’ятний знак.

Населення села Гельмязів Золотоніського району Черкаської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років – вбито голодом 706 людей. Вдалося встановити прізвища та імена 590 осіб

. На місці масового поховання жертв Голодомору-геноциду 28 листопада 2008 року встановлено пам’яник «Невинно убiєнним». Автором є МП «Лiбава» ЛТД (Житомирська обл., міста Коростень).

Населення села Троїцьке Троїцького району Луганської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років. У селі знаходиться 5 місць масових поховань жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні. Одне з них на кладовищі по провулку Польовому.

На території Нижньобараниківського старостинського округу в с.Нижньобараниківка по вул. Степ України (вище приміщення загальноосвітньої школи) є кладовище, на цьому кладовищі є Місце масового поховання жертв Голодомору 1932-1933 років.

За свідченнями очевидців: Федорова Анна Семенівна, 1914 року народження – «Ще в 1932 році в нашому селі почався голод. І я пам’ятаю мій батько поїхав до родичів, які обіцяли дати мучку, щоб ми пекли хоч коржі. (Мучка – це залишки муки, які осідали на стінах млина). І коли повертався назад його було вбито, а хліб і мучку забрано.

І так ми зостались одні без батька. В сім’ї було у нас 7 чоловік, із них – 3дітей. В 1933 році в нашій сім’ї їсти було зовсім нічого. Гибіль була страшна, я не знаю, як ми вижили. Їли різні трави – галушки, любу бур’янину рвали та варили вариво, абсолютно їли все, тільки щоб чимось набити шлунок. Для їжі також ходили і збирали по ярках дохлу конину.

А в колгоспі були коморі повністю засипані зерном, їх замикали, сторожували, а людям не давали.

Почали люди мерти з голоду, на грібках рили спільні ями, а кіньми з гарбою звозили туди померлих і всіх вкидали до однієї ями. У людей не було сили закопувати ями і тому їх залишали так. А весною почався страшний смрад, і ті люди, які ще могли ходити пішли закидати ями.

Мені було 19 років і я ходила на роботу, як сонце зійшло, ми вже повинні бути в полі, я якщо кого не було на роботу , то того судили.

Був у нашому селі уповноважений Клєвєр, він ганяв людей на роботу з наганом, ходив і слідив за людьми, що вони їли. Навіть ходили по хатах і перевіряли хто що варив, навіть доходило до того, що перевертали чавуни з варивом.

Був в колгоспі головою Огурний Влас Сергійович – дуже хороший чоловік. Він відкрив колгоспну коморю і видавав кожного дня робочим по 5 кг. пшениці.

Але про це дізналася Єлька і сповістила у район. З Біловодська приїхали машини і вивезли зерно. А Власу Сергійовичу загрожували розправою і він більше не міг терпіти і провісився.

В 33-му багато вимерло людей, навіть вся сім’я помирала. Так повністю всі вимерли у сім’ях Шевченко Архипа і Лук’янцевої Насті.

Згадую як говорив нам Гашенко Дмитро Якольович, він був секретарем сільської ради, що по не точним даним цього періоду померло 950 чоловік з нашого села. »

Населення села Ліщинці Погребищенського району Вінницької області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років.

На місці масового поховання, на старому недіючому кладовищі знаходиться великий металевий хрест з табличкою: «Жертвам Голодомору в Україні 1932-1933 років». Встановлено 1993 року.

Населення смт Білолуцьк Новопсковського району Луганської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років. У селі на кладовищі знаходиться місце масового поховання жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні. Пам’ятний хрест встановлений на місці масового поховання (місцеве кладовище по вул. Калініна). Білолуцька селищна рада вcтановила пам’ятний знак у 2008 році.

Населення села Брусівка Біловодського району Луганської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років. На території кладовища біля приміщення сільської ради, встановлено Пам’ятний поминальний хрест.