Першу сільськогосподарську артіль в селі було засновано в 1923 році комітетом незаможних селян. В 1925 році був організований ТСОЗ (товариство спільного обробітку землі). В 1930 році був створений колгосп «Перемога». Згодом були розкуркулені 10 заможних хліборобських родин. На початку 30-х років Гусачівка налічувала 300 дворів і 1700 мешканців. Після Голодомору в селі залишилось на 300 жителів менше. Старожили села – очевидці трагедії змогли відновити у пам’яті прізвища 144-х замордованих голодом односельців.

Станом на тепер відомі поховання жертв Голодомору, розташовані на сільських кладовищах. В селі на трьох кладовищах встановлені три металеві хрести Пам’яті (1995 рік).

За матеріалами порталу «Хроніки Обухова».

Першу сільськогосподарську артіль в селі було засновано в 1923 році комітетом незаможних селян. В 1925 році був організований ТСОЗ (товариство спільного обробітку землі). В 1930 році був створений колгосп «Перемога». Згодом були розкуркулені 10 заможних хліборобських родин. На початку 30-х років Гусачівка налічувала 300 дворів і 1700 мешканців. Після Голодомору в селі залишилось на 300 жителів менше. Старожили села – очевидці трагедії змогли відновити у пам’яті прізвища 144-х замордованих голодом односельців.

Станом на тепер відомі поховання жертв Голодомору, розташовані на сільських кладовищах. В селі на трьох кладовищах встановлені три металеві хрести Пам’яті (1995 рік).

За матеріалами порталу «Хроніки Обухова».

Перша трудова артіль у селі була заснована в грудні 1921 року. В селі виникло два ТСОЗи – ім. Ілліча та Г.І. Петровського, на базі яких у 1930 році було створено колгосп ім. Ілліча. Розкуркулених було 3 сім’ї. В 1932 році організовано Григорівську МТС. В той час села Григорівка та Матяшівка входили до однієї сільської ради Обухівського району, там нараховувалося близько 390 дворів і близько 2200 жителів.

Під час Голодомору 1932-1933 років у Григорівці було вбито голодом 250 осіб, у Матяшівці – 112 осіб. Житель Матяшівки Петльований Василь Іванович склав повний список замучених голодом, але після його смерті списки загубилися.

Колгоспники Григорівського колгоспу ім. Ілліча весною 1932 року. В 1933 році всі вони померли. У центрі сидить Ликсандр Кріпкий. Влітку 1932 року у нього та його дружини Степаниди Максимівни під колгоспною копою від сонячних опіків померла дитина, а ще троє дітей – Ганя, Андрійко і Миколка – померли від голоду.

Відомі поховання жертв Голодомору, що знаходяться на сільських кладовищах. Там же у 1996 та у 2005 роках встановлено пам’ятні хрести.

За матеріалами порталу «Хроніки Обухова».

Перша трудова артіль у селі була заснована в грудні 1921 року. В селі виникло два ТСОЗи – ім. Ілліча та Г.І. Петровського, на базі яких у 1930 році було створено колгосп ім. Ілліча. Розкуркулених було 3 сім’ї. В 1932 році організовано Григорівську МТС. В той час села Григорівка та Матяшівка входили до однієї сільської ради Обухівського району, там нараховувалося близько 390 дворів і близько 2200 жителів.

Під час Голодомору 1932-1933 років у Григорівці було вбито голодом 250 осіб, у Матяшівці – 112 осіб. Житель Матяшівки Петльований Василь Іванович склав повний список замучених голодом, але після його смерті списки загубилися.

Колгоспники Григорівського колгоспу ім. Ілліча весною 1932 року. В 1933 році всі вони померли. У центрі сидить Ликсандр Кріпкий. Влітку 1932 року у нього та його дружини Степаниди Максимівни під колгоспною копою від сонячних опіків померла дитина, а ще троє дітей – Ганя, Андрійко і Миколка – померли від голоду.

Відомі поховання жертв Голодомору, що знаходяться на сільських кладовищах. Там же у 1996 та у 2005 роках встановлено пам’ятні хрести.

За матеріалами порталу «Хроніки Обухова».

1923 року Германівка стала центром новоствореного Германівського району. Однак він проіснував усього 5 років, і в 1928 році містечко та села колишнього Германівського району увійшли до складу Обухівського району. В 1930 році у Германівці було 583 двори і 3550 жителів. Тоді ж організувалися три колгоспи: «Комсомол», «Хлібороб» та «13-річчя Жовтня». При цьому розкуркулили більше 15 сімей. Під час Голодомору 1932–1933 років в Германівці голодом було вбито більше 600 мешканців. Опитуванням тих, хто пережив ті страшні місяці і пам’ятає прізвища померлих від голоду родичів та сусідів, встановлено імена 102 осіб.

На знімку А. Коваленка – хлібозаготівля 1929 року в Германівці. Комсомольська ударна бригада (так звана «червона мітла») на чолі з секретарем сільського комсомольського осередку Миколою Топчієм (стоїть біля вагів праворуч) молотить на здачу державі хліб селянина Василя Сінчура, відібравши для цього молотарку у куркуля Григорія Гетьмана. На мішку ліворуч сидить голова сільради Олексій Охота. Восени і взимку 1932 року такі «червоні мітли» вимели з українських сіл мільйони людських життів. Київська область.

Станом на тепер відоме одне масове поховання жертв Голодомору, розташоване на сільському кладовищі. У 1995 році там встановлено пам’ятник жертвам Голодомору. Скульптор – П. Дейлик.

За матеріалами порталу «Хроніки Обухова».

Перші громади та артілі почали організовуватись в селі в 1923 році. Витачівський комітет незаможних селян очолив І.І. Бодрий. В 1930 році було організовано два колгоспи: «2-га п’ятирічка» та «Перше травня». На той час у селі було 308 дворів і 1800 жителів. Під час колективізації розкуркулено 6 сімей. Голодомор-геноцид забрав у Витачеві близько 350 життів. Шляхом опитування очевидців встановлено імена 32 осіб, убитих голодом.

У 2000 році на місці поховання встановлено металевий пам’ятний хрест.

За матеріалами порталу «Хроніки Обухова».

Перші громади та артілі почали організовуватись в селі в 1923 році. Витачівський комітет незаможних селян очолив І.І. Бодрий. В 1930 році було організовано два колгоспи: «2-га п’ятирічка» та «Перше травня». На той час у селі було 308 дворів і 1800 жителів. Під час колективізації розкуркулено 6 сімей. Голодомор-геноцид забрав у Витачеві близько 350 життів. Шляхом опитування очевидців встановлено імена 32 осіб, убитих голодом.

У 2000 році на місці поховання встановлено металевий пам’ятний хрест.

За матеріалами порталу «Хроніки Обухова».

В 1929–1930 роках у селі Верем’я було створено колгосп імені Шевченка, при цьому розкуркулено 6 сімей заможних селян. Тоді в селі було 372 двори, в яких проживало 1900 осіб. Майже третина їх – близько 500 осіб – були вбиті голодом. Очевидці трагедії пригадали поіменно 32 односельців.

Станом на тепер відоме одне поховання жертв Голодомору, розташоване на сільському кладовищі. В 1993 році там встановлений хрест пам’яті жертв Голодомору.

За матеріалами порталу “Хроніки Обухова”.

У Великих і Малих Дмитровичах було 579 дворів, де проживало 3000 селян. Під час Голодомору-геноциду померло близько 500 осіб: у Великих Дмитровичах близько 400 осіб, у с. Малі Дмитровичі – близько 100 осіб. Опитуванням старожилів встановлені імена 38 осіб.

Станом на тепер відомо одне поховання жертв Голодомору, розташоване на сільському кладовищі. В 1993 році там встановлено мармуровий пам’ятний знак жертвам Голодомору.

За матеріалами порталу “Хроніки Обухова”.

Загальна кількість жертв Голодомору у місті Обухів становить близько 2000 осіб.

Про місце поховання на кладовищі по вулиці Піщана повідомили ЗМІ (портал “Хроніки Обухова”).