Місце запису: м. Лебедин, Лебединський р-н., Сумська обл.

Дата запису:  13.09.2009 р.

Хто записав: Топчій Юлія Олегівна.

Респондент: Кравчинська Катерина Іванівна, 1923 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Лебедин Лебединського району Сумської області.

 

Батьки мої робили в колхозі і бабушка тоже. Бабушку мою розкуркулили. Жили ми в Лебедині на вулиці Безимовка 43, вона й зараз є ця вулиця. Нас було семеро. Я сама перша у батьків була, старшенька. Зразу була колективізація, так усі вступили в колхоз, заставляли. Ось… Забрали все: і коня, і інвентар до нього. 

Як вступив батько в колхоз, то зробили детскую площадочку і мене туди батько віддав. Ми там отдихали, гралися. Та це тільки для тих, хто вступив в колхоз, а для других так нільзя було. Кормили нас три рази на день. Утром кусочок хлібця, та тонюсінький-тонюсінький і світиться, а в обід і увечері давали баланду, то вже ми її так називали, там де-не-де картошина та бульйончик, та сама вода мукичкою заправлена. Воспітательниця за нами слідила. Вот! Раз я хотіла кусочок хліба принести додому, так вона його і забрала. Я сіла да й плачу. Так обідно було за той кусочок. Думала понесу додому, сім’я. Ота площадка була колись, де зараз пожарка. Бува вийдемо немошні вже, посідаємо на травичку, ноги пухлі, вже нема сил і бігать. Тоді якось утянулися.

Ой, як жалько було того хлібця… наша сім’я пережила голод, бо була коровка. Звали ми ще її Гривасте, за гривку. А у марті принесла вона нам тьолочку. Мама доїла корівку три рази в день. А коровку ту ще й не забрали. Ну, ну, пізніше вже забрали, Та все ж таки спасиба. 13 рочків вона нам прослужила. Ото благодаря коровці ми й пережили голод. Каждий день по стаканчику молочка кожному. А воно ж то жирок. А откуда його ше візьмеш? 

Ми помагали друг другу, дуже помагали. Бува чуємо то в одному районі померли з голоду, то в тому, а в нас ніхто й не помирав. Тоді люди були добрішими. У нас сусіди були жили тільки удвох старенькі вже. Так бабка ота тільки спече шось і нам зразу несе. Велике їй спасиба. Ми їх все время вспоминали. Їх Костюками називали. Я бачу зараз такого вже і нема. Була тоді людяність, була… а сусід з нами жив, так ото було прийде до мами і каже: “Галю, налий хоч трохи борщику”. Фамилія його була Оголь. Сапожником був. Ото мама йому борщику, а то сидить аж синій, а він нам чоботи латав. А тоді якраз колективізація началася, отбирали усе. Бригада така ходила чоловік 10.

Було зерна трохи, у нас батько у грубці заховав те зерно у переході. І все-таки прийшли. А головного їхнього прозивали Пророка. Казали люди Пророка з бригадою їде. А я маленька вилізла на лавочку та і стою ж виглядую. Дивлюся ідуть. Підходить той Пророка, а я на нього: “Тьоху на тебе Плолока!” Так він мене по губам. Мене мама тоді й пристрожила, каже не роби такого більше, а то заберуть. Найшла та бригада зерно, открили бичок у грубі і забрали хліб. А як виходили, то солдатик один мені кусочок хлібця за пазуху всунув, щоб ніхто не бачив. Боже збав якби хтось побачив. Я його й досі вспоминаю. Ось так і жили, і в голод вижили, то шо люди добрі були, помагали один одному хто чим міг. А зараз все не так, не так.

Місце запису: с. В’язове, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 15.09.2009 р.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Котеленець Раїса Андріївна, 1927 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі В’язове Конотопського району Сумської області.

 

У 1933 році мені було 6 років. Голодомор помню, неврожаю не було, городи садилися картошкою,  пшеницею. У нас, у В’язовому, городи здорові були. А Сталін довів до голоду, забирав усю пшеницю. І городи великі були, а налоги – ще більші і все приходилось давать, картошку, пшеницю.

Нам було трохи легше, бо батько робив у колхозі бригадіром, і мати в колхоз ходила, заставляли. Принесуть було батько і мати затірку, яку давали в колхозі і черпак на людину. У нас у сім’ї 5 чоловік от 5 черпаків і приносили. А мій старший брат, Петро, робив у сільсовєті секретарьом, і получав пайок, тоже 1 кг. гречаної муки на місяць. Оце нас і спасло, а люди голодали. Он баби Одашички чоловік в колхоз іти не хотів, так з голоду умірав. Ми, було, підбіжим до вікна, подивиться, а він лежить під полом, стогне, весь пухлий, а тоді встане, на стіни лізе, так і вмер. Про тих хто по хатах ходив та все забирав – непомню, до нас не ходили, батько – ж бригадіром був а мати в сільсовєті.

Колосків на полі брать не можна було, за них Сталін саджав у тюрму. Ми жили рядом з путями желєзної дороги, так з поїздів сільських блотняків злазило, крали по сараям все під ряд. У нас було із сіней чуть теля не вкрали, аби брат вовремя не побачив.

Сусіди сусідів не доносили властям, жили дружно, ділилися посліднім. А мерло людей дуже багато, помирали батьки мерли діти, ховали їх біля своїх хат. Даже чула, було людоїдство, їли малих дітей, ну я не бачила, тільки чула, їли калачики, цвіточки клевера. Сусідська дівчинка наїлася калачиків, а голодна була, даже у неї зелень пішла і ротом і заднецею, так і умерло дитя.

Зараз, я чула в церкві поминають людей померлих від голоду, а тоді і церкви не було, Сталін закрив. Сталін у голоді винуватий, тільки він.

 

Місце запису: с. Бочечки, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 26.07.2005 р.

Хто записав: Шалак Олена Олександрівна.

Респондент: Лісунова Уляна Дем’янівна, 1915 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Бочечки Конотопського району Сумської області.

 

Питання: Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

 

Пам’ятаю, все позабирали, залишили без нічого.

 

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

 

Урожай того року (1932) був гарний, але все позабирала влада.

 

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

 

Це робила влада того часу.

 

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

 

Донесення такого характеру були, але винагород від влади за це не було.

 

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

 

Ні, не мали

 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Так, покарання застосовували, били, сусід один одного винищували, вирізали, людей розкуркулювали, виганяли з рідних домівок.

 

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

 

Зброї вони не мали.

 

Як люди боронилися?

 

Хто як міг, так і виживав.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів овочів?

 

Люди ховали в різних місцях продукти харчування, але все не заховаєш, та й ті, що приходили з обшуком, все одно знаходили заховане.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

 

Їх ніяк у нас не називали.

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

 

Приходили 2-3 чоловіки. Це були мешканці села.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

 

Не знаю.

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

 

Так, тих людей годували, пекли хліб й роздавали по шматочку, варили їжу в котлах.

 

3абирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

 

Забирали лише продукти харчування.

 

Що таке закон про “п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

 

Не знаю, я про нього нічого не чула.

 

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

 

Так, збирали колоски, виминали їх, мололи на млині, так і харчувались.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

 

Не знаю.

 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

 

Хто хотів, а хто і ні. Батько наш рано пішов до колгоспу.

 

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

 

Так, змушували, їх виганяли з хати, залишали без нічого, взагалі без засобів існування.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 

Не знаю.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 

Вдень.

 

Скільки разів приходили до хати?

 

Не знаю.

 

Коли почали люди помирати з голоду?

 

Навесні 1933 року.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 

Дітей кудись забирали.

 

Хто не голодував у селі і чому?

 

Ті, хто був у колгоспі (в нас в селі на той час нараховувалось 5 колгоспів).

 

Хто зумів вижити?

 

Кому це судилось.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, ділилися продуктами?

 

Ні, не допомагали, кожен був сам за себе.

 

Які засоби вживали до виживання?

 

Не пам’ятаю.

 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

 

Ні, такої допомоги ми не мали.

 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

 

Вишні, яблука, груші.

 

3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

 

Їли лободу, щавель, в ступах люди товкли кору, ми кори не споживали.

 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

 

Взагалі їх не вживали.

 

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

 

Нічого не купували , не продавали, не вимінювали.

 

Чи був голод у містах?

 

Так, був.

 

Чи знаєте Ви, що таке „Торгсін”?

 

Ні, я про це не чула.

 

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

 

Померло багато, але скільки саме мені не відомо.

 

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

 

Таких випадків не було.

 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

 

Хоронили померлих їхні родичі на кладовищі.

 

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

 

Ні, їм ніхто нічого не платив.

 

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

 

Ні, мені не відомі.

 

Чи поминають їх на “Проводи”, ’’Гробки”, Зелені свята?

 

Ніхто не поминав, а зараз – не знаю.

 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

 

Раніше поминали, а зараз не знаю.

 

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 

Церква є, а до якого патріархату вона відноситься я не знаю.

 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

 

Не встановлювали.

 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 

Так, розповідали про це лихо дітям, внукам.

 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

 

Владу.

 

Місце запису: с. Бочечки, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 26.07.2005 р.

Хто записав: Шалак Олена Олександрівна.

Респондент: Катрошенко Варвара Іллівна, 1913 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Бочечки Конотопського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

 

Пам’ятаю дуже добре.

 

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

 

Не знаю.

 

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

 

Мабуть Сталін.

 

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

 

Не знаю.

 

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

 

Не знаю.

 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

 

Не знаю.

 

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

 

Не знаю.

 

Як люди боронилися?

 

Боронитися не було сили, мерли з голоду.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів овочі?

 

Приховати можна було, але все одно приходили і знаходили все.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

 

Не знаю.

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

 

Не знаю.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

 

Ніде ми не ховали.

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

 

Так, давали – навесні 1933 року в колгоспі пекли вівсяний хліб і давали кожному, хто пішов до колгоспу по маленькому шматочку.

 

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

 

Забирали все, що під руку потрапляло.

 

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

 

Я про такий закон не чула.

 

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

 

Не дозволяли. Людей від полів гнали.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

 

Я не знаю хто це були.

 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

 

Бідні хотіли добровільно йти в колгоспи, а багаті – ні.

 

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

 

Змушували, ходили по хатах, залякували всілякою розправою.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 

Ми ніде не переховували, а де переховували люди, того не знаю.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 

Ми жили дуже бідно, то до нас і не ходили.

 

Скільки разів приходили до хати?

 

Жодного разу.

 

Коли почали люди помирати з голоду?

 

Навіть не скажу.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 

Не знаю.

 

Хто не голодував у селі і чому?

 

Не голодували ті, у кого було багато хліба.

 

Хто зумів вижити?

 

Ті, хто  пішов у колгоспи.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

 

Ніхто нічим не допомагав, бо в самих не було чого їсти.

 

Які засоби вживали до виживання?

 

Не пам’ятаю.

 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

 

Не мали, кожний був сам по собі.

 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

 

Перій, солодушки рвали, батько ходив до лісу по листя.

 

3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

 

Не пригадую.

 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

 

Не було нічого

 

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

 

Не можна було в місті ні купити , ні виміняти, бо ні за що було це зробити.

 

Чи був голод у містах?

 

Не знаю, мабуть скрізь був.

 

Чи знаєте Ви, що таке „Торгсін”?

 

Не знаю.

 

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

 

Відомості про це десь є, але я про це не знаю.

 

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

 

Не чула про людоїдство.

 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

 

Кожен родич сам хоронив у своєму селі.

 

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

 

Ніхто нічого не платив.

 

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

 

Таких місць не знаю.

 

Чи поминають їх на “Проводи”, Гробки”, Зелені свята?

 

Раніше поминали, зараз ні.

 

Чи згадують і поминають померлих віл голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

 

Навіть не знаю.

 

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 

В селі є церква, але до якого патріархату вона відноситься, цього не знаю.

 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

 

Не встановлені.

 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 

Звичайно, знає молодь сучасна, а дітей у мене не було.

 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

 

Не знаю.

 

Місце запису: с. Бондарі, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 26.07.2005 р.

Хто записав: Шалак Олена Олександрівна.

Респондент: Сахно Ольга Олександрівна, 1922 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Бондарі Конотопського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

 

Дуже добре пам’ятаю, тому що харчувалися гнилою картоплею, половою.

 

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

 

Не знаю.

 

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

 

Не знаю.

 

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

 

Не знаю.

 

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

 

Не знаю

 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти? 

 

Так, людей кудись висилали, а саме куди, мені не відомо.

 

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

 

Не знаю.

 

Як люди боронилися?

 

Не знаю яким чином.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів овочів?

 

Нам нічого було ховати.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

 

У нас ніхто нічого не шукав і не брав, за інших не знаю.

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

 

До нас ніхто не приходив до хати.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

 

Ми нічого ні від кого не заховували, за інших не знаю.

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

 

Так, давали

 

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

 

Ми з самого початку пішли в колгосп, тож в нас ніхто нічого не відбирав.

 

Що таке закон про “п’ять колосків?” Чи чули Ви про нього?

 

Не чула взагалі про такий закон.

 

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

 

Колосків не збирали, бо не дозволяли цього робити.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

 

Охоронялися поля і комори сторожами колгоспними.

 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

 

Ні, люди не хотіли туди йти.

 

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

 

Я цього не знаю.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 

Ніде не переховували.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 

Не знаю, я цього не бачила.

 

Скільки разів приходили до хати?

 

До хати ніхто не приходив, лише батька викликали до сільського керівництва.

 

Коли почали люди помирати з голоду?

 

У 1933-му.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 

Колгосп одягав, обував і годував сиріт.

 

Хто не голодував у селі і чому? 

 

Не знаю.

 

Хто зумів вижити?

 

Ті, у кого була корова.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

 

Ні, цього не було.

 

Які засоби вживали до виживання?

 

Вижив – то добре, а якщо не судилось, то ніякі засоби не допомогли, бо скрізь був голод.

 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

 

Допомоги ні від кого не мали.

 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

 

Що знаходили, їли полову, гнилу картоплю.

 

3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

 

Такого не їли.

 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

 

Взагалі їх не вживали.

 

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

 

Мати вимінювала на муку золоті сережки, намисто, персні, хрести, щоб нагодувати дітей.

 

Чи був голод у містах?

 

Не знаю.

 

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

 

Не знаю, навіть не чула.

 

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

 

Не знаю.

 

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

 

Так, я про такі випадки чула.

 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

 

Хоронили на кладовищі.

 

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

 

Не знаю.

 

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

 

Не знаю таких місць.

 

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

 

Так, поминають.

 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

 

Раніше згадували.

 

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 

Церкви зараз немає, раніше була, розвалили.

 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

 

Не знаю.

 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 

Так, розповідала дітям, онукам.

 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

 

Не знаю.

 

Місце запису: с. Бондарі, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 26.07.2005 р.

Хто записав: Шалак Олена Олександрівна.

Респондент: Сахно Анастасія Антонівна, 1924 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Бондарі Конотопського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

 

Так, дуже добре пам’ятаю.

 

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

 

Урожай був, але все забрала влада.

 

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

 

Це робив колгосп.

 

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

 

Донесення один на одного були, але винагород за це не було.

 

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

 

Не мали документів.

 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

 

Висилали людей до Архангельська.

 

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

 

Зброї вони не мали.

 

Як люди боронилися?

 

Вони йшли в колгосп.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів овочів?

 

Не можна було нічого від тих, хто це відбирав приховати. Ми нічого не ховали, бо бідно жили.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

 

Не знаю. 

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

 

Не знаю.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

 

Ми ніде не ховали.

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

 

Тим людям давали і їжу, і землю.

 

3абирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо? 

 

Все забирали, у нас забрали корову, пашню, картоплю.

 

Що таке закон про “п’ять колосків?” Чи чули Ви про нього? 

 

Не знаю.

 

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

 

Не дозволяли.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

 

Мабуть той, хто цим всім завідував.

 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

 

Ні, не хотіли.

 

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

 

Так, їх змушували.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 

Не знаю, де люди переховували, а ми нічого не ховали.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 

Вдень.

 

Скільки разів приходили до хати?

 

До нас приходили один раз, все позабирали, побили і більше не приходили, бо вже нічого не було.

 

Коли почали люди помирати з голоду?

 

Навесні 1933-го.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 

Для сиріт були державні притулки.

 

Хто не голодував у селі і чому?

 

Не знаю.

 

Хто зумів вижити?

 

Хто як міг.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

 

Нам нічого ніхто не давав.

 

Які засоби вживали до виживання?

 

Йшли в колгосп.

 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

 

Ні, від родичів ніхто нічого не мав, бо всі голодували.

 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

 

Собачу лободу, клевер, липовий цвіт.

 

3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

 

Такого не вживали.

 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

 

Не вживали.

 

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

 

Нічого не можна ні купити, ні виміняти.

 

Чи був голод у містах?

 

Не знаю.

 

Чи знаєте Ви, що таке „Торгсін”?

 

Не знаю

 

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

 

Не знаю.

 

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

 

Не знаю.

 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

 

Хоронили кожний в своєму городі.

 

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

 

Не платили ніхто нічого.

 

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

 

Ховали на своїх городах.

 

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

 

Раніше поминали, а зараз я не знаю.

 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

 

Поминали і за часів радянської влади і зараз поминаємо.

 

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 

Церкви немає.

 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

 

Немає.

 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 

Розповідали своїм дітям, онукам, школярам.

 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

 

Владу того часу.

 

Місце запису: с. Бондарі, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 01.10.2008 р.

Хто записав: Безродна Аліна Олегівна.

Респондент: Пономаренко Ганна Іванівна, 1921 р.н.

 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Бондарі Конотопського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках? 

 

1946 -1947 не дуже пам’ятаю, а 1937 – 1933 були страшними.

 

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

 

Був неврожай, дощі.

 

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив? 

 

Активісти.

 

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

 

Ні, про це не знаю.

 

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

 

Нічого. Ніяких документів. Якщо у колгосп записався, то нічого не забирали, а як не записався, то забирали все.

 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти? 

 

Виганяли з хат на Соловки.

 

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

 

Не забирали, дід записався до колгоспу.

 

Як люди боронилися?

 

Хтозна як.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

 

Хто зміг, а хто – ні.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

 

Активісти.

 

Скільки їх приходило до хати?

 

Активісти, у хаті були збори.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

 

Де хоч, там і ховай.

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

 

Так. Варили і ходили роздавали.

 

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

 

Якщо не записався у колгосп, за 24 години приходили і забирали все.

 

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

 

Судили за колоски.

 

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

 

Ніхто не дозволяв. Гонили.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

 

Сторожі були у коморах, а на полі об’їждчики.

 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

 

Добровільно не пішли, а хто не пішов, то забирали все.

 

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

 

Примушували.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 

Не переховували, бо її всю позабирали.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 

В будь-який день.

 

Скільки разів приходили до хати?

 

Не пам’ятаю.

 

Коли почали люди помирати з голоду?

 

Сусід помер з голоду у хаті.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 

Я сирота була, ходила в школу на безкоштовний сніданок.

 

Хто не голодував у селі і чому?

 

Хто не записався у колгосп, той і вижив.

 

Хто зумів вижити?

 

Хто був у колгоспі.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

 

Ходили на роботу і там давали обіди.

 

Які засоби вживали до виживання?

 

Намагалися добути хоч якусь їжу. Бувало, баба ходила в сусіднє село і приносила окрайчик хліба.

 

Чи мали якусь допомог}7 від родичів, які менше голодували?

 

Так.

 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

 

Лободу, щавель.

 

3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

 

Конюшину сушили, їли полову.

 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

 

Птахів не було.

 

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

 

Ходили міняти посуд по хутору.

 

Чи був голод у містах?

 

Так, був у Конотопі.

 

Скільки людей померло у селі ? Чи є такі відомості?

 

Кількість невідома.

 

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

 

Людей ні, але сусід відкопав померле колгоспне лоша і з’їв з сім’єю.

 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

 

Родичі хоронили на кладовищі.

 

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

 

Ні.

 

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

 

На кладовищі.

 

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

 

Так. Рідні.

 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів Радянської влади?

 

Так.

 

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 

Ні, немає, розкидали.

 

Чи встановлено в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

 

Ні.

 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 – 1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 

Так. Розповідали.

 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

 

Зінгун, з сусіднього села, але він помер.

 

Чи знаєте ви, що таке “Торсін”?

 

Обмін золота.

 

 

Місце запису: с. Бондарі, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 26.07.2005 р.

Хто записав: Шалак Олена Олександрівна.

Респондент: Комлик Михайло Антонович, 1926 р.н.

 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Бондарі Конотопського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Пам’ятаю дуже добре. Людей почали розкуркулювати, заганяти в колгоспи, відбирати все.

 

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала урожай влада.

 

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Відбирали у людей вирощене в полі, городі свої сільські мешканці, які працювали на владу того часу, їх називали комнезамами.

 

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Донесення сусід на сусіда були, але винагород від влади за це не було.

 

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Заходили до хати, погрожували різною розправою, якщо не віддадуть те, що вони просили. Документів на забирання продуктів у них не було.

 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти? 

До людей застосовували покарання, били палками, рідного дядька заарештували й кудись вислали.

 

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Зброю мали, але не застосовували.

 

Як люди боронилися?

Люди просили, благали, щоб не забирали те, що виростили, залишали хоча б трішки.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів овочів? 

Заховували зерно, продукти, овочі, але все одно комнезами все знаходили і відбирали.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали заховані продукти комнезами, оглядали всі куточки, перевертали все «догори ногами».

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

До хати приходило З чоловіки – це були мешканці с. Бондарі, що працювали на владу.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали скрізь -у клуні, в городі, закопували де хто міг.

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали скибку хліба на добу.

 

3абирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали все – продукти, одяг, рушники, сорочки, рядна, настільники, скриню.

 

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Згідно з законом про «п’ять колосків» людей засуджували на 5 років.

 

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. Це дуже каралося. Людей наздоганяли, били, відбирали те, що вдалося назбирати.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Мешканці села, що працювали на владу.

 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ніхто не хотів.

 

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Людей змушували йти до колгоспів – вдома у них все забирали, залишали їх голодними, тиснули на людей.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не знаю.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Коли завгодно: і вдень, і вночі.

 

Скільки разів приходили до хати?

Більше десяти разів.

 

Коли почали люди помирати з голоду?

У 1933-1934 поголовно, де настигала смерть — в полі, на дорозі, особливо не витримували маленькі дітки й старі люди.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Малими сиротами влада не опікувалася, й взагалі на них не звертала ніякої уваги.

 

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували ті люди, що були при владі, і ті, що вступили до колгоспів.

 

Хто зумів вижити?

Ті, які були в колгоспі.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Один одному не допомагали, бо нічим було зарадити.

 

Які засоби вживали до виживання?

Збирали клевер, хто як міг, так і виживав.

 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Материн брат допомагав продуктами.

 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Дику кропиву, клевер, картоплю гнилу.

 

3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Вживали яблуневу кору.

 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ніяких.

 

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Нічого не можна було купити й виміняти, бо н було грошей, речей.

 

Чи був голод у містах?

Був.

 

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

Люди здавали золото: 2 золоті п’ятірки мати виміняла за дві буханки хліба і шматок сала.

 

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

У Бондарях від голоду померло до десяти чоловік. 

 

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Це знаю, не чув.

 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили мешканці села.

 

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ніхто нічого не платив.

 

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Не можу сказати, бо не знаю.

 

Чи поминають їх на «’Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Так, поминають.

 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Поминали в церкві таємно, бо в основному церкви були закриті, а ті, що були відкриті, там не дозволяли цього робити. Поминали вдома. Поминають і тепер.

 

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

На даний час немає церкви. Була церква дерев’яна, велика до 1991 року, потім її розвалили.

 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду? 

Немає.

 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так, молодь села знає про голод 1932-1933 років, я розповідав своїм дітям, онукам.

 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу того часу. Все робилося задля винищення людей, які не йшли в колгоспи, так званих «буржуїв». В Одесу відвозили хліб і бульдозером зсовували в море.

Місце запису: с. Бондарі Конотопського району Сумської області;

Дата запису: 26.07.2005 р.

Хто записав: Шалак Олена Олександрівна.

Респондент: Бондар Ганна Олександрівна, 1924 р.н.

 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Бондарі Конотопського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Дуже добре пам’ятаю, бо сильно голодували.

 

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Не можу сказати.

 

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Не знаю.

 

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Донесення такі були, але ніхто за це не нагороджував.

 

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Не знаю.

 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не знаю

 

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Я цього не бачила

 

Як люди боронилися?

Не знаю. Кожен як міг.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів овочів?

Можна було приховати, приховували.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Не знаю.

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Не знаю.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

Не знаю.

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так, давали їсти, в колгоспі варили обіди.

 

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Не забирали все.

 

Що таке закон про “п’ять колосків?” Чи чули Ви про нього?

Про такий закон не чула.

 

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, проганяли.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Люди від влади об’їжджали на конях довкола поля.

 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Хотіли, мій батько сам пішов у колгосп, його ніхто не змушував.

 

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Ні, не змушували.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Худобу в колгосп люди самі здавали, нікуди не переховували.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень.

 

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю.

 

Коли почали люди помирати з голоду?

Не знаю.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю.

 

Хто не голодував у селі і чому?

Всі голодували.

 

Хто зумів вижити?

Не знаю.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ніхто ні з ким продуктами не ділився, нічим не допомагали.

 

Які засоби вживали до виживання?

Не знаю.

 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не знаю.

 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Клевер сушили, потім їли, листя та цвіт липи рвали на чай.

 

3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Кори в їжу не вживали.

 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Їх просто ніде не було.

 

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Купити не можна було, а виміняти можна, так як не було що міняти.

 

Чи був голод у містах?

Був.

 

Чи знаєте Ви, що таке „Торгсін”?

Це знаю.

 

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю таких даних.

 

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не чула про них.

 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили на кладовищі.

 

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Нічого нікому не платили.

 

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Мені не відомі.

 

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, “Зелені свята”?

Мабуть так. 

 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Цього не знаю

 

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церкви немає, її знищили.

 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Кожний родич встановлював хрест своїм померлим.

 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Мене ніхто про це ніколи не розпитував.

 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Цього не знаю.

 

Місце запису: с. Підлипне Конотопський район Сумської області.

Дата запису: 15.09.2009 р.

Хто записав: Лисий С. М.

Респондент: Щербина Таїсія Павлівна, 1926 р.н.

 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Підлипне Конотопський район Сумської області.

 

В нашій родині великого голоду не було. В період 1932-1933 рр. ми проживали непогано, тому наші батьки працювали на заводі і отримували пайок – 2кг. хліба на всю родину – п’ять чоловік. Крім того ми мали корову. Звичайно, були бідніші сім’ї, наприклад, наші сусіди їли гнилу городину, але загалом великого голоду у нашому селі не було, бо більшість населення працювало. Були спеціальні люди, які ходили і шукали їжу. Вони це робили за допомогою залізних прутів, якими вони штирхали у землю. Хто вступив у колхоз, було краще, бо в них не забирали, а навпаки — давали їсти у колхозьких їдальнях. В період 1946-47р. наша сім’я теж не бідувала, бо вже і я працювала на заводі разом з батьком отримуючи по 400г. хліба. Тому і в цей час у нашій сім’ї і селі жилось не дуже погано і тому не було зареєстровано великої смертності, наскільки я знаю. Але брат мені розповідав, що коли служачи в армії, вони проходили через певну місцевість і ділилися своїми пайками з людьми. На жаль, більше з тих часів я нічого не пам’ятаю, бо була ще молодою, тому завершу розповідь.