Завгородня (Сербінович) Галина Василівна, 1925 р.н.

Лип 21 2021 Published by under

  1. Місце запису: місто Суми Сумської області;
  2. Дата запису: 26 липня 2005;
  3. Хто передав: Котенко Інною Павлівною, завідуюча відділенням соціально-побутової реабілітації;
  4. Респондент: Завгородня (Сербінович) Галина Василівна, 6 січня 1925 р.н., народилась в селі Новомихайлівка Сумського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Новомихайлівка Сумського району Сумської області

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр?

Пам’ятаю, пам’ятаю харашо. 8 років було.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Влада забірала та начальство. У сільсовєті забирали, а нас гнали як собак.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Предсєдатель колгоспу.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ні, не було. Була в селі Новомихайлівка Подлесновский сельсовєт. Раньше писали Сумська область, Сумський район, а тепер Новомихайлівка, хуторок, там самі переселенці зараз.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Ні, не мали нічого. Ну, приїжали підводою і забирали, ішли у хату, що там є, зерно яке забірали, ложили на подводу і везли.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Не помню, не помню цього. Били нас. Малих не били, а тих, ну, матір, батька били потому що вони не давали зерно, що чим годувать, сім’я у каждого по четверо, по п’ятеро дітей, а годувать чим? Треба годувать, а вони…ну і били і били і нам попадало. Арештовували. 

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Цього не помню.

Як люди боронились?

Ні, віддавали все зразу. Забірали то, що найшли там у хаті, яке зерно, що забрали, сіли на підводу і поїхали. Сахар заберуть, теля заберуть, корову забірали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Якщо б знали ті що знали, дак ті ховали, а ті що…приїхали, увійшли в хату нічого не знавши, а тут зерно стоїть у занічку.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Не помню.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По 3 чоловіки приходило. По 3, по 2 приходили чєловєка забірали. Предсєдатель сельсовета і колхоза предсєдатель.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ну, так як знаєте, чи в ямі, чи у погрібі де ховають, так хто знав уже, так сховав трохи, а той доживали, а так. Одна тьотка, мамина сусідка так дитина була в садіку записана, не носила в садік, а дома воно лежало неділям, вже черви полізли, а вона ходила получать продукти на дитину. А вона у хату, чи у ямі, а сама їсти хоче, пухла страшенно.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Та давали там зерна по чомусь, і по скікись та давали. Небагато давали.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Забирали все. І як найшли оце в гардіробі чи в чому, усе забірали.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не чула, не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. Потому уже підеш, як перезімує, так підеш собереш картошку, а вона чорна, то крохмаль сам, так ото крохмаль отой собірали, де більше, а то червачки, де більше собірали, додому принесеш. Це розрішали. А колоски ні.

Хто охороняв колгоспні поля і комори?

Колхозники охороняли. Так же, виходиш на роботу, то напишуть трудодень чи галочку яку.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ну, їм же обіщали: все буде, все буде вам багацтво, тільки ідіть у колхоз. Хто согласився, а хто не согласився.

Чи змушували йти людей в колгосп і як?

Ні, ні.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

А…в сараї держали, або десь тамечки, у тому у погрібі, так сховають, а то більше забірали, забірали  все. У нас лісу немає, не було лісу. 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Зутра зайдуть ото, і як собраніє всє равно ото, походять, провіряють усе, шукають, усі які продукти, усьо і забирають.

Скільки разів приходили до хати?

А хтозна скільки разів, разів мабуть 10 приходили. Корова в нас була, батько робив, так корова нам ото молока давала 3 літри.

Коли почали люди помирати від голоду?

Почвали помірать у 33-му, весной 32-ий не помню що було голодовка, а 33 – дуже люди мерли, коли повиїдали, позабірали. Все, не було, нічого. Отак іде, упало, перевернулось, і всьо.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Багато було дітей…Куди…забрали, куди їх діли – хтозна, якби це було, запоминав би, забрали дітей, повезли, а куди їх повезли – хтозна. Казали, в інтернати. 

Хто не голодував в селі і чому?

Мабуть і ні. У нас село невеличке було, так що мабуть і не було таких, щоб не голодували. Усі пухлі були, пухлі такі, страшенні люди, подивися так прямо хто на що похоже. Таке налите, все аж блестить тіло на йому.

Хто зумів вижити?

Ні. Моя сім’я вижила, батька забрали.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Ні. Ну, як оце прийде, попросе кусочок хліба, дай як єсть дак даси кусок хліба. Ми не мали ніяких родичів, тому що всі були пухлі, це ж батьків, материн батьків і 2 сестри померли в голодовку, ще до нас прийшли, мати на роботі була, а сестра та що і я, і цей брат маленький, скільки йому 2 годи було, а мамин брата чоловік і брат прийшли, кажуть дайте поїсти, а в нас нема нічого поїсти. Прийшли додому померли.

Які засоби вживали до виживання?

Усе старалися, шоб вижити.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не мали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Рогозу їли, липу їли, і ще якась там, ганнушка називалась, таке, листя як у моркви, і так виросте, так оту траву їли.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Усе що можна було їли.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Та горобців ловили, ловили горобців. Оце одчинили ото хвіртку на хату, вони налетять туди, а тоді зачинили і ловили тоді. Бува то як галушок накидаєш у суп, ото горобців.

Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?

Ні, не їздили тоді. Нічого, потому шо були дуже слабі, не могли дойти до того пішки треба було. Ходили, все врем’я пішки, у Суми. А тоді не могли.

Чи був голод в місті?

Казали, шо був голод у Сумах, і скрізь, а ми не ходили, ми не знали, чи був голод, чи шо не було, не знаю…

Чи знаєте ви що таке “торгсін”?

Хто. Та чула… Та ми не представляли шо воно таке.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості? 

Все село вимерло. Як Вам сказать (рахує двори).

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Було чи в другому селі, а в нашому не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

У нас кладбище було, і зараз воно є, так воно там позаростало сіренню все, а тоді ото яму викопають, глибоку яму, і ото накидають яму повну, тоді закидають ізверху землею, шоб лиси не розгорнули.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Це так, сусіди прийшли, привезуть коняку, запряжуть, одвезуть на кладбище, покинуть у яму і пішли. Нічого не платили. Счітай ,сусід, то знайомий, то родич, прийде, жалко, пухла, беруть на повозку і везуть на кладбище.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

У садках дома все ховали, того що, як нічим уже привезти, ніде-нічого, так у дворі, у садку ховали.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

З 47-го году жила. Не поминали.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Згадували, як трошки вже нова власть началася, луччє вже стало жить, так плакали, ходили вбирать могилки, де наложено там, скільки, і ваші, і наші, повна яма душ, чоловік 15 накидано, так хто там буде, чий дитина захована, чи не захована. А ходили уже з 34-35 году.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Не було. У Подлєсновкі було.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні, нічого не встановлювали.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Хто зна. Може якій і розказували дома, як оце голодовка була сяка й така, так а воно вірять молоді. Ну а якже, із сусідами балакали, шо голодоморка була, їсти нічого було. І це розказували. І на заводі розказувала, страшно подумать як жили.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Хто зна хто воно. Начальство, конешно. А шо, робочий, робе в колгоспі, і вас винить іще, вас не будуть.

Коментарі Вимкнено до Завгородня (Сербінович) Галина Василівна, 1925 р.н.

Лимарь Іван Михайлович, 1922 р.н.

Лип 21 2021 Published by under

  1. Місце запису: село Беєве Липоводолинського району Сумської області;
  2. Дата запису: 27 липня 2005 року;
  3. Хто передав: -;
  4. Респондент: Лимарь Іван Михайлович, 1922 р.н., народився в селі Беєве Липоводолинського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживав селі Беєве Липоводолинського району Сумської області

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Пам’ятаю.

Які на вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?

Забирала урожай влада.

Чи відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Сільські комнезами.

Чи була винагорода від влади за донесення на сусіда про приховування зерна?

Так.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Грузили на підводи всі хлібопродукти зерно, квасолі і др. Нікому документи не пред’являли, лякали владою.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Так.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Зброї не бачив.

Як люди боронилися?

Просили не забирати останні продукти, плакали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Це неможливо, все у дворі і в постройках був ретельний обшук, металічні штрикалки.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Було десь по 5 чол. односельці.

Де можна було заховати продукти харчування?

Це неможливо.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Не знаю.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

В загальному продукти, хліб.

Чи дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, відбирали сумочки висипали і приорювали.

Хто охороняв поля, колгоспі комори?

Об’їзчики, сторожі комер.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Дуже примусово.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували всякими обіцянками і погрозами.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Де хто як міг.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В любий час суток.

Скільки разів приходили до хати?

Було що й подекілька разів.

Коли почали люди помирати з голоду?

Почали люди мерти в 1933 році.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

В загальному забирали на догляд рідні.

Хто не голодував у селі і чому?

Плени.

Хто зумів вижити?

Ті, що були у владі.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

По можливості.

Які засоби вживали для виживання?

Вимінювали продукти харчування. За все, що можна.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Листя дерев (липа, клен, акація).

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Листя акації, клена, польва.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Що можна їсти все їли. Дохлих курей, корів, др.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?

Обміняти на товар.

Чи був голод у містах?

Не був у місті.

Чи знаєте Ви, що таке “торгсін”?

Це обмінні пункти дорогих металів.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На загальному кладовищі села; назначені люди.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Мабуть, думаю, що ні.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Уже важко згадати. Мочили опали, без догляду.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, Зелені свята?

Так.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Є ще такі рідні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є Київського патріархату.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Не має.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33 роки, зокрема чи розповідала Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так, багато.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Державна влада.

Коментарі Вимкнено до Лимарь Іван Михайлович, 1922 р.н.

Стеценко Іван Іларіонович, 1928 р.н.

Лип 21 2021 Published by under

  1. Місце запису: село Терешківка Сумського району Сумської області;
  2. Дата запису: 24 серпня 2005;
  3. Хто передав: Цявук Тетяна Василівна;
  4. Респондент: Стеценко Іван Іларіонович, 1928 р.н., народився в селі Терешківка Сумського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Терешківка Сумського району Сумської області

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Пам’ятаю.

Які на вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?

Влада забирала врожай.

Чи відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Активісти відбирали вирощене.

Чи була винагорода від влади за донесення на сусіда про приховування зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Ні, документів не мали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Висилали, заарештовували.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ні, не мали.

Як люди боронилися?

Не боронилися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Де б не ховали, скрізь знаходили.

Хто і як шукали заховані продукти? Як їх звали?

Як звать, не помню, Шукали скрізь; у піч заглядали, по хаті.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По 2 чоловіки.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали на комині, закопували.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Збирали також і одяг.

Що таке закон про “п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

Не можна у полі брать колоски.

Чи дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?

Ні.

Хто охороняв поля, колгоспі комори?

Колгоспні комори – сторож, поля – об’єзчик Дерновий.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Люди толком не знали, шо це таке.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, якщо не хочеш в колгосп, тоді і місця тобі не буде.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Де сховаєш? Ні, не ховали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Один раз.

Коли почали люди помирати з голоду?

У 1932 році.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Помирали, чи опікувалися – не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Не було таких.

Хто зумів вижити?

Хто хоть чуть-чуть ворушився.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ні.

Які засоби вживали для виживання?

Ходили в сусіднє село, ходили на поле і викопували мерзлу картоплину, пекли драники.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ні.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Липове, вишневе листя, калачі.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Липи, вишні, лободи.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Хто, що поймає: горобців.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?

Нічого було мінять.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Чи знаєте Ви, що таке “торгсін”?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Звозчик був і хоронив померлих.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Платили, 1 кг. хліба за одного померлого.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Старе кладовище.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, Зелені свята?

Ні.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Тепер поминають, за часів радянської влади – ні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Православна церква Московського патріархату. Церква Християн баптистів-євангелістів.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Встановлений хрест.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33 роки, зокрема чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знає, розповідав дітям, онукам.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу.

Коментарі Вимкнено до Стеценко Іван Іларіонович, 1928 р.н.

Погрібний Григорій Васильович, 1926 р.н.

Лип 21 2021 Published by under

  1. Місце запису: село Осоївка Краснопільського району Сумської області;
  2. Дата запису:  28 жовтня 2008 року;
  3. Хто передав: Бондар Тетяна Миколаївна;
  4. Респондент: Погрібний Григорій Васильович, 1926 р.н., народився в селі Осоївка Краснопільського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Осоївка Краснопільського району Сумської області

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?

32-33 р..

Які на Вашу думку, причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забрала урожай влада?

Забирала урожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це робив?

Наші осоївські люди. Були організації.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховування зерна?

Невідомо.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Ні, не мали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Мабуть.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Ні, не мали.

Як люди боронилися?

Ховали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ні, не можна. Знаходили все.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Бобир Петро, Заїка Кузьма, Заїка Ганна.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

2-3.

Де можна було заховати продукти харчування?

В землі.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так, в обід давали.

Забирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали все.

Що таке закон про “П’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

Не давали дітям збирати колоски якщо попадалися судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Свої люди.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Не всі.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували.

Де переховували худобу, щоб забрати в колгосп?

Ніде.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

1 раз.

Коли почали люди помирати з голоду?

Зима 1932-1933 р..

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Ніхто не опікувався.

Хто не голодував у селі і чому?

В кого було золота чи серебро, їздили до міста і міняли на харчі.

Хто зумів вижити?

Вижили ті, в кого була корова.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Родичі можливо і ділилися.

Які засоби вживали до виживання?

Були страшні і тяжкі.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі, які мали змогу допомагати.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Так.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Липа, кінський щавель.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ні.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?

Так.

Чи був голод в містах?

Ні.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Дуже багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Були.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Були виділені спеціальні люди збирали померлих везли на кладовище.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Мабуть так.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На кладовищі.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, Зелені свята?

Так.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

За часів радянської влади ні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Так.

Чи знає молодь села про голод 1932-1935 р.р., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Влада.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

В місті міняли золото чи серебро на харчі.

Коментарі Вимкнено до Погрібний Григорій Васильович, 1926 р.н.

Нестерець Парасковія Петрівна, 1924 р.н.

Лип 21 2021 Published by under

  1. Місце запису: місто Білопілля Сумської області;
  2. Дата запису: ;
  3. Хто передав: -;
  4. Респондент: Нестерець Парасковія Петрівна, 1924 р.н., народилась в місті Шепетівка Хмельницької області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в місті Шепетівка Хмельницької області

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви період Голодомору 1932-1933 роках?

Я все знаю.

Які могли бути причини голоду?

Люди ходили. Не буду плакать. А я робила на торф’яному, батько остався вдівцем, матері не було. Мене й не приймали, цу в мене баба в Шепетовкі робила в больниці і вона мене взяла. Вона й каже, батька в армію забрали, а мачуху взяв. Ходім Пашко до больниці так будеш там робить. В мене скільки було барахла, одібрали. Вони голі, босі. Було мені сем год, як матір забрали. Все могла і ціпами молотили. Взяли мене в больницю стірать.

Якщо відбирали у людей продукти?

Позика була і ночами ходили за позикою. Брали, а тоді вже як на тою я робила так бідні люди, ото клевер, що цвіте красивим – Іли. Кропива жалиться та плачуть та кричать. У нас були дві корови, там ми стару зарізали, а молода осталась. Давали муки нам.

Хтось приходив, шукав продукти?

Ні, такого не було, а свиней брали. Брали свої то на м’ясо, то на те.

Колоски збирали?

Збирали, да. Їдемо збираємо, голова ганяє.

Чи охороняли поля?

Там об’єздчік їздив ганяв, а ми кажемо як скоти ми голодні не повинні бути.

А люди хотіли іти добровільно в колгосп?

Люди в колхозі робили, тільки їм плата така була.

Худобу переховували від колгоспу?

Худобу ховали і стріляли і палили. Мене в Германію брали.

Чи помирали люди з голоду?

А-ма…. Скільки їх померло. Не дай Бог нікому.

В селі були такі, що не голодували?

Були. Я робила на торфяному нам муки давали, корову зарізали. Ми їли.

Яку їжу споживали рослинну, тваринну?

Картоха була своя, може хтось і убивав.

Чи були випадки людоїдства?

Людей не знаю, а коней їли.

Де померлих ховали?

А Бог святий знає. Тіх шо дома, так під піл ховали, а тіх – там. Було все не дай Бог пережити.

Чи забирали речі?

Ніхто нічого не брав, люди самі ходили продавати. Ходили пухлі тільки не голі. Було всього, ну ми так не бачили, щоб голодовка була.

Коментарі Вимкнено до Нестерець Парасковія Петрівна, 1924 р.н.

Письмиченко Олена Михайлівна, 1917 р.н.

Лип 20 2021 Published by under

  1. Місце запису: місто Суми Сумської області;
  2. Дата запису: 26 липня 2005 року;
  3. Хто передав: Котенко Інною Павлівною, завідуюча відділенням соціально-побутової реабілітації;
  4. Респондент: Письмиченко Олена Михайлівна, 1917 р.н., народилась в місті Суми Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в місті Суми Сумської області

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 1933 рр.?
Ну как же не помнить, я уже в школу ходила, помню Голодомор, семьи вымирали. 

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Оте то я была школьницей, не помню в каком класе, но уже 2ой ступени, не в 4, 5ой, а в 6 перших; как же мне не вспомнить.. Небольшая была. Скорее всего хлеб продали, потому шо никакой ничо ни паники ничего, а вдруг тебе объявили,  стали ходить по дворам и искать у кого закопано.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Ну, с власти. Как же так, прислали, они такие были жестокие, жутко у мами обнаружили пол-мешочка пшенички, и ее посадили. Но благодаря тому, що братик был в армии, так ее отпустили.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Капали. Пана у меня был очень умный человек и работящий, и он не долго прожил, а приобрел 2 ком.дом построил, для лошадей, для коровушок, для птици, погреб и года поступила новая власть, так донесли, що а потом эти, которые донесли, так сказали спросите в люде, он никого не эксплуатировал.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Я вот это не помню.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Ну как же так… мамочку арестовали, за что спрашивается. По-мешочка, дескать, та спрятала, забрали эту пшеничку и посадили ее, сажали..

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
По-моему так приходили.

Як люди боронились?

Ну как защищали? Забрали да и всё, сажали. Ну они объясняли тем, что мало урожая, хлеба не хватает, а надо кормить. Они мотивировали! Если на самом деле неурожай.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

А от же, мамочка положила зерно за дверью, и они нашли, забрали, и маму забрали сразу. Она с пол-месяца сидела, а потом они освободили.

Хто і як шукав заховані харчі, продукти як їх звали? 

И в квартирах, и по двору, везде, везде, даже и в саду.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Не один.

Де можна було заховати продукти харчування?

На чердаке можна спряжать было, у свининце прятала там мама, вот это, что в мешочках; и в квартире.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Я работала в колхозе даже, поганяла даже, конна перевозили, кода молвили... Мне еду не давали, а трудодни. Мне давали трудодни, а давать мне нечего было.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники,                  худобу, тощо?

Не помню, родненькая, не могу врать, но знаю, шо вещи не забирали, нечего было забирать.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Нет.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Собирать разрешали. Мы даже пчёлок кормили, дак мне даже юбочку и кофточку за то шо я….

Хто охороняв поля і колгоспні комори?
Просто не интересовалась. Безусловно, в слух сказать было нельзя, боялися, но не хотели. А ведь я считаю, шо колхозы, совхозы это хорошо. А ведь сейчас у нас никаких нз нету. А тода было. 

Чи змушували йти людей в колгосп?

От это точно, обмануть тоже не хорошо. Ну я не скажу вам истину.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Да везде, где только можно.

В який час ходили забирати продукти у людей?

Когда им лучче было искать, так вони и ноччю приходили: и ноччю и днём приходили.

Скільки разів приходили до хати?

Раза 3-4, вот так. Пока то немножко уладилося, всё это.

Коли почали люди помирати з голоду?

Ну в этом же году, мне было, я перешла в 5ом классе. Летом -осенью.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Были сироты. Вот это не знаю. А детей съедали. Вот моя сестричка встречалась с молодым человеком, скромно, хорошо, переспали, ишел специально по свету, решил ехать в Ростов, не разрешила. Потом родила, отдала его родителям. Конечно увозили. А куда девались, Бог его знает.

Хто не голодував в селі і чому?

Безусловно, были, в кого коровка была, в кого, тода же были и сад, 70 соток, там двор, там и всё. Были такие, шо не голодали.. 

Хто зумів вижити?

Маму прокормил братик, меня туда забрали, и 2х сестёр забрал в город. Все живы остались, а там устроили в подсобное хозяйство в воинской части аеродрома.

Чи допомагали люди одне одному  виживанні від голоду?

Это станица Каневская была. Ну вот наши были с одной стороны багатые, а с другой нет, так они малючке просили дать. Мама давала-давала. Потом говорит, что нечего дать уже. А чем было делиться. Шо было немножко.

Які засоби вживали до виживання?

Помощь от брата. Он же служил в срочной службе.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

От брата. Там же солдаты ели, а оставляли же – обедали, завтракали, ужинали, а он эти крошки собирал, там шо-то недоел, сушил и ото высылал маме. Так он и спас.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

По-моему всё ели, потому шо свой сад вот это был у нас, я помню, что сын жил отдельно, а потом пришёл, а он был секретарем, председателя колхоза, и по-видимому там немножко оставалось..

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Нет, шоб так ото крапиву или шо, не помню. Картошка была, хлеба не было. Потому шо было, так всё забирали, А так.. шо соленья, там капуста, всё это ели.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Всё выпало с головы. Не помню.

Чи можна було купити чи виміняти в місті?

Почему-то не интересовались этим. Мама так и дожила в этом доме, так и умерла, и сестричка старшая.

Чи був голод в місті?

В городе «да».

Чи знаєте що таке торг сін?

Слышала, но уже не помню шо это.

Скільки людей померло в селі? 

Нет, нет. Конечно, семьями, я ж вам говорю. Я раньше уехала и окончательно уже не могла сказать. При мне одна, а сколько умерло.. это нада. Много умерло.

Чи відомі випадки людоїдства ?

Ели, ели. А тогда тем более, если сейчас ели, конечно ели.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ну, кто оставался. Я уже не была, я была с братом.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Не знаю, деточка.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Я даже и маму свою не найду. Сестричка ещё была жива, поехали, мамочку найдеш или нет, так она спросила у этой, у кладбищенской сторожа, так она говорит, что тут уже столько там похоронено.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Кто его знает. Мне повезло, что Ваня был в армии.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Да, конешно.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Да, была церква.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Нет, не было.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи             розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Кто его знает. Я помню, но подробности, конечно не могу вже так, я ж ужеуехала, Рассказываю, но они не слушают, оно им не нужно, говорят, а зачем ты бабушка говоришь…

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
А вот точно.. Знаю, что и работали же колхоз, а кто виноват, вот это я.. Ну, неграмотность!.

Коментарі Вимкнено до Письмиченко Олена Михайлівна, 1917 р.н.

Лилиця Поліна Іванівна, 1918 р.н.

Лип 20 2021 Published by under

  1. Місце запису: село Першотравневе Золотонівського району Черкаської області;
  2. Дата запису: невідомо;
  3. Хто передав: невідомо;
  4. Респондент: Лилиця Поліна Іванівна, січень 1918 р.н., народилась в селі Коврай (Першотравневе) Золотонівського району Черкаської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Коврай (Першотравневе) Золотонівського району Черкаської області

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Голод був. Не голод, а муки. Жили як всі. Їсти було шо. Хліб був. Люди жили не погано. Та це до голоду. Голодували. Їжі не було, що ж там було їсти. Куркулили. Прийшли забрали увесь хліб. Забрали все з хати. Били батька, бо хліб не хотів віддавати. Людей залякували. Палили повітки. Люди вимирали. Трясьття то комуністи те робили. Ховати їжу боялись. З села ходили в інші села, просили хліба. Було що хліб одбирали. Комуністи. Місцеві з сіл. Варили де в кого був гарбуз, пшінку. Мати міняла одижину на хліб. Набере лантух і виміняє його на хліб. Та на скільки його вистачало. Батько пішов з дому в Черкаси. Робив за хліб у кузні. Та було всього. Людей били, кидали в яму. Мама йшла стежкою, вирвала трошки колосків. Прийшли забрали. Засудили на год. І ще з села забрали. Ми ходили у Херсон пішки до матирі. Лишились втрьох з сестрами Санькою і Настею. Були діти мерли. З села возили дітей у Київ і залишали на вокзалі шоб з голоду не померли. Там люди підбирали. Померла матирина сестра.

Коментарі Вимкнено до Лилиця Поліна Іванівна, 1918 р.н.

Лиска Елизавета Луківна, 1922 р.н.

Лип 20 2021 Published by under

  1. Місце запису: село Першотравневе Золотонівського району Черкаської області;
  2. Дата запису: невідомо;
  3. Хто передав: невідомо;
  4. Респондент: Лиска Єлизавета Луківна, 1922 р.н., народилась в селі Коврай (Першотравневе) Золотонівського району Черкаської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Коврай (Першотравневе) Золотонівського району Черкаської області

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Аякже. Був голод. Було 12 душ у сім’ї. Усі голодували. Двоє вмерло з голоду. Приходили забирали. Відавали самі бо боялись тож нелюди. Забрали все що було в хаті. Очищують всі зашпорки. Всяке зерно. Ми питалися жолудями, листям з береста. Листя з береста товкли і пекли оладки. Як було тяжко. Їли погони з пшинки. Ходили на заробітки. Ходили рвали колоски жита. Могли посадити. Потім давали якусь болонду. Потрошку давали хліба. Мати рвала зерно для колгоспу за це давали якогось хліба. Батько збирав мертв’яків і кидали у провалля, а ще в те провалля залазили рубали м’ясо приносили додому і так виживали. Навесні як розстало ходили собирати мерзлу картоплю і робили оладки. Аби вижити. Ходили за 10 км за 15 км приносили до дому та їли. Їли люди людей. Ідуть люди, просяться переночувать. А ті кажуть: “Ідіть до нас” і їли. І мене чуть не з’їли. Мати напекла з квасолі пиріжків і носила продавать на базарі. Підійшов чоловік і каже: “Пішли до мене я там дам гроші бо тут нема”. Привів мене до дому і каже: “У мене гроші заховані на горищі”. Сам заліз і каже: “Лізь до мене”. Зове мене: “У мене тут гроші заховані”. Я й залізла на драбину. Вилізла до гори а тут соседка в сіні йде і каже: “Чого ти там. Іди сюди, я щось скажу”. Колиж вона мені каже: “Ти луче тікай відусіль”. Бо він людей їсть і привела мене до батька. Забирали. Забирали кобилу, лоша, сани, сівайку, плуг. Винні Ленін і Сталін. Це Ленін таке робив.

Коментарі Вимкнено до Лиска Елизавета Луківна, 1922 р.н.

Душка Настя Пилипівна, 1911 р.н.

Лип 20 2021 Published by under

  1. Місце запису: село Першотравневе Золотонівського району Черкаської області;
  2. Дата запису: невідомо;
  3. Хто передав: невідомо;
  4. Респондент: Душка Настя Пилипівна, 1911 р.н., народилась в селі Коврай (Першотравневе) Золотонівського району Черкаської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Коврай (Першотравневе) Золотонівського району Черкаської області

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

У колгоспі робили батько і мати. Корова була, доїли потім забрали. Курей забрали, хліб, гарбузове насіння. Сім’я велика. Семеро. Варили заколоту. Збирали лушпайки та їли. Варили гнилу картоплю. До голоду хліб був. Усе забрали. Комуністи із своїх в селі спалили повітку. Казали де хліб. Побили шибки і викинули малу дитину в сніг. Чоловіка тягли і кидали в колодязь. Потім брати піймали і вбили. На посів не залишали. Насилували жінок. Той, хто командував на селах каже днювальному: “Іди приведи Гавриловну жінку”. Жінка падала перед чоловіком на коліна і просила, щоб він її не пустив. А він каже “Іди бо завтра прийдуть опишуть хазяйство і відправлять на Соловки”. Та всього було. Вмирали люди.

Коментарі Вимкнено до Душка Настя Пилипівна, 1911 р.н.

Баранова Ольга Михайлівна, 1914 р.н.

Чер 30 2021 Published by under

  1. Місце запису: село Першотравневе Чорнобаївського району Сумської області;
  2. Дата запису: невідомо;
  3. Хто передав: невідомо;
  4. Респондент: Баранова Ольга Михайлівна, 1914 р.н., народилась в селі Першотравневе Чорнобаївського району Сумської області;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Першотравневе Чорнобаївського району Сумської області

(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)

Дітей у сім’ї було багато, шестеро. Батька не було, врізався косою і вмер. Я була найменшою. Мати робила на коноплях. У 33 голодували. Дітей багато шо було прийшли все забрали. Мати тюкала ходила в комітет бідних. Казала що діти помруть дайте трохи зерна. Казала що син воював за Леніна загинув на Грожданській війні. Казали що багато загинуло то що всіх хто залишився годувати. Мати продавала речі познімали рушники, їздила в Херсон продавала до ночі. Привезла муки. Нажарила млинців. Всі ж були голодні. Старша Монька наїлась, вийшла з сіней впала і вмерла. Погано жилось. То людей спеціально мучали. То таке сталін робив. А хто ж. Ото люди вимирали, а вони їли. Різали бур’ян, м’яли варили. Погане та щось ж було. Спали не було ж чого їсти. Не хто не чого не говорив. Прийшли б забрали. В селі робили дірки на ставку гатили рибу. Хто б її чистив варили і їли.

Коментарі Вимкнено до Баранова Ольга Михайлівна, 1914 р.н.

Next »