Скрипник Григорій Антонович, 1928 р.н.
Місце запису: м. Київ.
Дата запису: 13.07.2003 р.
Хто записав: Холявчук Ольга Валеріївна.
Респондент: Скрипник Григорій Антонович, 1928 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Шевченкове Звенигородського району Черкаської області. До 1929 року село називалось Кирилівка, цього ж повіту, Київської губернії.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
Дуже добре пам’ятаю, що був голод в 1932-1933 роках, тому що мені було тоді 12-13 років, а також пам’ятаю голод в 1946-1947 роках.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
В 1932-1933 роках погодні умови були малосприятливі для сільськогосподарського виробництва. В ці роки через недостатнє зволоження ґрунту урожай сільськогосподарських культур як в польових умовах, а також на присадибних ділянках населення був одержаний нижче середнього. Крім того, в період збирання врожаю зернових йшли безперервні дощі і все, що було зібрана в полі, було складено в скирти та стоги, які до обмолоту проросли і в подальшому до продовольчого використання намолочене зерно було не придатне.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
В нашому селі відбирали зернові культури у людей середнього достатку та у одноосібних господарів, які не вступили до колгоспу. Кожному такому господарю доводився до двору план здачі зерна. Якщо він його не виконував, то бригада активістів села на чолі з представником району перевіряла всі будівлі господаря і забирала те, що знаходила. Овочевих культур не забирала. Забирали у людей в основному запаси зернових минулих років.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Про донесення владі про приховування людьми зерна мені не відомо.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Про повноваження членів бригади на обшук господарів і відбирання у них зерна мені нічого не відомо. Так як в бригаді був голова сільради, то їх дії сприймалися як законні.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
При обшуках господарств мало місце грубе поводження членів бригади з господарями, але побиття, арешти та висилання тих, хто приховував зерно в нашому селі не було.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Члени бригади по обшуку господарств були без зброї.
Як люди боронилися?
Лишки зерна люди закопували в діжках в землю.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Звичайно окремі господарі приховували частину зерна на городах та в хлівах під полом у корів, коней. Овочів не приховували, бо їх не було. Був великий неврожай картоплі, буряків, моркви.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Хто і як шукав продукти в господарствах селян, я не знаю, тому що участі в цій роботі не приймав.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Склад бригади, що робила обшук був від 3 до 5 чоловік. Це були активісти села.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Тим людям, що записувались до членів колгоспу в нашому селі їжі ніхто не давав.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Крім зерна, більше нічого в господарстві, яке обшукували, не брали.
Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?
Так.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Збирання колосків під час жнив заборонялось. Людей з поля ганяли так звані об’їждчики з нагайками і люди їх боялися, як чорт ладану.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Ці ж люди на конях з добрим здоров’ям правили владу на селі, вони охороняли поля, комори, господарство колгоспу.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
До колгоспу йшли по-різному: і добровільно, і під тиском влади.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Той, хто не хотів з перших днів вступати до колгоспу, потім отримував наряди по перевезенню на великі віддалі різних вантажів, ремонт містків, доріг тощо.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Ніхто худоби ніде крім господарств не переховував, тому що в нашому селі її не забирали. Лише злодії та бандити могли її вкрасти. В колгосп забирали лише коней та волів.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Бригада активістів свою роботу по обшуку господарств починала по-різному: в 10-11-12 годин дня.
Скільки разів приходили до хати?
До хати приходили раз, іноді два рази.
Коли почали помирати від голоду?
Голод у нашому селі розпочався навесні 1932 року. В цей час почали помирати люди. Особливий розмах це набрало в середині літа і продовжувалось протягом 1932-1933 років .
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Про сиріт мені нічого не відомо.
Хто не голодував у селі і чому?
Не голодували в селі одиниці господарств (ті, що були ближче до влади), а також ті, де були малочислені сім’ї.
Хто зумів вижити?
Господарі, які мали корову, вижили. Корова їх і спасала від смерті.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Люди не ділилися продуктами між собою, бо не було чим ділитися.
Які засоби вживали до виживання?
Окремі люди з добрим здоров’ям їздили до Краснодарського краю по хліб.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Наша сім’я вижила, ніхто не помер, хоч пухлими і були. Вижили, бо у нас була корова, яка давала 30 літрів молока щоденно, чим ми і спасалися.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Споживали в їжу квіти акації, лободу, кропиву і т. і.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Про кору не знаю.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Ніяких тварин, крім курей та корови в нашому господарстві не було. А за інших, що вони споживали, я не знаю.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
До міста окремі люди їздили, але мало що їм там вдавалося виміняти.
Чи був голод у містах?
Про голод в містах мені нічого не відомо.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
За період Голодомору в нашому селі по різних переказах померло більш як 50% населення.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Людоїдства у нашому селі не було, проте в сусідньому селі Тарасівці це мало масовий характер.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Померлих від голоду ховали спеціально виділені для цього люди. Вони їздили з возом чи гарбою по вулицях села і забирали мерців.
Чи платили тим хто займався похованням померлих?
Чи платили цим людям за їх роботу, мені нічого не відомо.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Ховали їх у братській могилі на сільському кладовищі.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Офіційно ніхто ніколи у нас їх не поминав.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Згадують при розмові.
Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
В нашому селі було дві церкви. Одну розібрали ще в 1926 році, другу – в 1936 році. Церкви відносилися до Московського патріархату.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Ніяких знаків, пам’ятників, хрестів померлим від Голодомору у нашому селі ніхто не встановлював.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Своїм дітям я завжди розповідав про ці страшні часи.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Винних в масовій загибелі людей я звинувачую владу, бо вона не вживала ніяких заходів, щоб залишити людям для виживання хоча б мінімальну кількість зерна, а забирала все повністю, нічого не лишаючи.
Що таке “Торгсін”?
В містах, райцентрах були відкриті торгсини, де продавали все їстівне в необмеженій кількості. Але за це треба було платити золотими речами.
Коментарі Вимкнено до Скрипник Григорій Антонович, 1928 р.н.