Місце запису: м. Гуляйполе, Гуляйпільський р-н., Запорізька обл.

Дата запису:  28.09.2005 р.

Хто записав: Мороз Тетяна.

Респондент: Рєзнік Павло Федорович, 1923 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в місті Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

На превеликий жаль, я дуже добре пам’ятаю трагічне лихо, яке відбулося на Україні. я дуже рано залишився круглою сиротою і тому в 1932-33 роках бродив безпризорним по всьому світу, рятуючись від явної смерті. Народ вимирав як мухи на каждом шагу.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Причина голоду – спланірована розправа над українською нацією. Голодомор в Україні був спрямований сталінською командою і режимом проти українського народу, який не хотів підкорятися окупації.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

 Це робили спеціальні отряди – комнезам, які роз’їжджали на тачанках і «вимітали під мітлу» всі продукти. Навіть забирали в печах горщики з квасолею. Забирали все планомірно.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

 Комнезам винаграждався за оскорблєнія, грубость проти тих, хто сопротивлявся. Дуже часто до людей застосовували силу. Звичайно, за донесення на сусідів винагороджувалися. А ті, на кого доносили, подвергалися жорстоким побоям і обшукам. Було таке, що й зникали невідомо куди.

 Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ніхто з них документів не пред’являв. Але команди були постоянні і їх знали селяни пофамільно. Приміняли фізичну силу проти тих, хто сопротивлявся, хотів залишити їжу на день насущний. Покарання були самі сурові. 

 Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Піками (прутьями) ширяли по всіх подвір’ях і закутках хат – все с’їдобне відбирали.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ті, що відбирали мали зброю, запугували нею, навіть розстрілювали.

Як люди боронилися?

  Люди були безсилі, безправні, залякані. Боротьба була малорезультативна.

 Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Люди приховували збіжжя для їжі, але команди руйнували приміщення, розносили все в будинках. Були агенти, які доносили. В ті часи було дуже трудно і рєсковано щось приховати.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Команди комнезаму і активісти шукали заховані продукти, руйнували печі, постройки. Убивали й забирали скотину, хазяйство.

 Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Ті, що приходили, находилися в активі, сільських радах. Це були передані режиму і принадлєжащі до правлячої партії.

 Де можна було заховати продукти харчування?

Неможливо було заховати, бо виіскували командами, все вимітали. Рідко кому вдавалося приховати щось на їжу. 

 Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

У колгоспі їжу давали не всім, а тим, хто ясно розправлявся з селянами. Закривали в погрібах,  требували покаяній, примушували, щоб йшли до колективу. Люди залишалися все і йшли з сіл у міста. Там теж було трудно знайти роботу. Батьки бросали своїх дітей і за мізерну зарплату строїли індустріальні міста, шахти. За це получали мізерний пайок хліба, крупи, баланди.

 Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Все цінне, що їм (команді) подобалося, без ніяких розрішеній забирали: речі, обстановку, одяг, продукти. Забирали для себе і на цьому наживалися. Що не подобалося – руйнували. Людина була вимушена бросати все і йти світ за очі.

 Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Голодуючи народ змушений був шукати в полі дозріваючи колоски зернових культур і за ці п’ять колосків людей ловили і садовили в тюрму.

 Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

 Суворо карали і не дозволяли збирати в полі рештки колосків. “Хай погибне – но не тронь!”

 Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Правляча еліта. Керівництво селянських рад і їхні однодумці охороняли все награбоване у селян. Селяни йшли на голодну смерть. При голоді могли йти на крайні міри. Але всіх сурово карали.

 Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

 Про колгоспи люди не були освідомлені. Так само не були приручені до колективної праці. І ніхто не навчав і не допомагав усвідомити про колективний труд. Тому населення боялося і не бажало йти добровільно. Їх змушували силою і репресіями.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

 Тройка судила, висилали в Сибір, на будівництво шахт – тих, хто не хотіли йти до колгоспу. Були випадки, коли садовили в тюрму. Там люди теж умирали від голоду.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 Переховували в підвалах і виганяли в лісонасадження, але це вдавалося дуже рідко. Змушені були забивати худобу на їжу.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 Переважно забирали зерно і продукти пізно ввечері, в нічний час.

Скільки разів приходили до хати?

 Приходили по декілька разів, через день, через два, вимітали все, що де хто роздобув. приходили неодноразово.

Коли почали помирати від голоду?

 Масово народ став вимирати навесні 1933 р. Трупи умираючих людей можна було зустріти на дорогах, в будівлях, в полі, на ринках. Вони просили в прохожих шматок хліба. Трупи розлагались у великих кількостях. Їх довго ніхто не прибирав.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 Сиротами держава не опікувалась. вони були виброшені, помирали. Рідко, навесні забирали в дитячий будинок. Але і там харчі на предєлі смерті. Я сам побував не в одному дітдомі 33-го року. Був в колонії Макаренко в Харкові.

Хто не голодував у селі і чому?

 Не голодували лише правляче керівництво, активісти. Вони жили розкошно. Менше голодували малі сім’ї або в кого не було дітей.

Хто зумів вижити?

Вижили ті, хто покинули своє село, хату своєчасно. і з дітьми мандрували у другій республіки. Там вони жили краще, голоду не було. Я залишився живим, дякуючи добрим людям, які направили виїхати з України, куди глаза дивились. І я бродив по Росії, Прибалтиці, Кубані. Тих республіках правлячий режим не допустив такого Голодомору. Добрі люди ділилися, кормили, але були такі, що про.

 Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

На Україні масово голодували. Нічого було давати один одному.  Як виїжджали в інші республіки, то люди допомагали і ділилися шматком хліба.

 Які засоби вживали до виживання?

Держава не була зацікавлена в тому, щоб рятувати від Голодомору. ефективної було дуже мало.

 Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі мало допомагали, бо було нічим. взагалі раділи будь-чому їстівному, навіть шкуринкам з картоплі.

 Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Козельки, калачики, какиш, грицики, акацію. Все викопувалося з корінням, жували гриби. Всіляко примінялися до умов існування.

 З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Кору з вишні, акації здирали і варили, їли всі можливі ягоди.

 Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

 В їжу вживали все те, що могли роздобути із птахів і тварин – сусликів, котів, собак, скворців, горобців, все, що могли роздобуть.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

 Купити їжу в місті вдавалося дуже трудно, бо в селян не було грошей. За продуктами черги були по три доби. ослаблені люди не могли дочекатись і стояли з простягнутою рукою для крихти хліба.

Чи був голод у містах?

 Був, але не такий яросний, як у селах.

Що таке торгсін?

Це був торговельний заклад, де можна було виміняти за драгоценні вещі їжу. Але таких вещей у селян не було.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

 Сказати точно ніхто померлих не рахував. Але на каждом шагу їх можна було зустріти. Були сім’ї по вісім чоловік – всі вимирали. Влада зменшує кількість загиблих під час Голодомору 32-33 років. Говорили, що загинуло 8 млн. чоловік, але справжнє число у два-три рази більше.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

 В великих розмірах випадки людаїстства були майже в кожному районі. особлива чисельними вони були в Єкатеринославській губернії. Я бачив, як рідна матір ( прізвище Кабанчиха) вирізала з дочки м’ясо і жарила його на сковорідці.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

 Розложившіся трупи на бричках вивозили в одну яму, скидали по 30 чоловік, як животних, прикривали ряднами і пригортали.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

 Ніхто не платив тим, хто звозив трупи і збрасували їх у ями.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Рідко де відомі місця поховання померлих від Голодомору.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

 Хто ще живий і переносив Голодомор, той пам’ятає і поминає з великою боллю і скорботою, що наша багата держава Україна пережила і допустила до керівництва державою таких преступних, аморальних людей, які іскусственно создали Голодомор і умертвили мільйони людей.

 Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

 Зараз церква поминає. А в ті часи були зруйновані майже всі церкви по селах і областях. А священиків репресували і порозстрілювали. 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 Є церкви Українського і Московського Патріархату, Греко-католицького.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

 Гуляйполі на братській могилі поставили камінь жертвам Голодомору 1932-33 рр. але туди ніхто не заходить, крім тих, хто пережив це страшне лихо.  Камінь стоїть там вже 10 років. Взагалі, рідко де вшановується пам’ять загиблим і держава про це не турбується.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 Сучасна молодь про Голодомор і про пережите за радянських часів слухати майже не бажає. Ми старі бажаємо про це розповідати, майже щоб не допустити подібного трагічного лиха на їхньому віку.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

За скоєний Голодомор винні – правлячий режим і його ідеологія. Треба, що горе-політики, які, дай Боже цього не чули і не переживали, трактували, що причиною був неврожай.  Але в ті роки урожай на Україні був хороший. Деякі держави присилали продовольчі товари, але до селян вони не доходили. Їх використовувала правляча еліта. Можна зробити висновок, що голод 32-33 років був іскуственним.

Місце запису: м. Гуляйполе, Гуляйпільський р-н., Запорізька обл.

Дата запису:  27.09.2005 р.

Хто записав: Пузанова Ірина Валеріївна.

Респондент: Шрамко Миколай Федорович, 1936 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала в місті Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Конешно, помню!

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Власті і зробили Голодомор. Вивезли все за рубеж, а нам нічого не оставили!

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Не знаю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не давали нічого. Донощик – це ж підлиза.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Які там документи могли буть! Забрали і поїхали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

У тюрми сажали, розстрілювали.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Міліція чи поліція прийшла і забрала, а при них була зброя.

Як люди боронилися?

От власті не захистишся.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали, а якщо хтось доніс, побачивши, прийдуть і відберуть.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Поліція чи міліція. Імен я не знаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Скільки угодно.якшо знали, шо в домі є сильні люди, приходили з оружиєм по 2-3 чоловіки.

Де можна було заховати продукти харчування?

В сінові, в ямах, під соломою, в гнояці.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Там обіди готували робочим.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали і їжу, і скотину.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Це Сталінський закон – за жмуточок колосків могли посадити.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Все отдавали в колгосп.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охранники. Сиділи на вишках, шоб усе бачить в случай пожара.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Були такі.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Заставляли і жестоко усе було.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Де там ховали! Прийшли забрали і всьо.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

У любе время. Коли захотіли, тоді й забрали.

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю.

Коли почали помирати від голоду?

В 1933 і помирали, бо не було чого їсти.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Кому вони нужні були ті сироти, та так, як і зараз.

Хто не голодував у селі і чому?

Були і такі, а чого не знаю.

Хто зумів вижити?

Виживало багато.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ділились. З сумками ходили старці.

Які засоби вживали до виживання?

Їли траву, моркву, буряк, так і виживали.

Чи мали якусь допомогу від родичів, що краще жили?

Хто жив лутше, то да. А так не дуже помагали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Всяку трав’яну поживу літом, а зимою…

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Малину, яблука, груші.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Черепашки, ховрахи.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Продавали все люди, ліш би вижити.

Чи був голод у містах?

Обізательно! Ще й більший, у селі: кури, городи, а там!

Що таке “Торгсін”?

Це народна торгівля людьми, чи я знаю що.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Хто його зна.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Десь у яму вкидали. Везли на бричці.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Хто там їм платив.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

В нас не вмирали, а в людей і дома в садку хоронили.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Не дуже.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

За часи СРСР комуністи церкви розрушали, а так поминають.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Православна.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Обізательно, у кого родичі були.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-3рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Не знає, їх інтерисує дискотеки, гульки, телевізор. А раніше всі робили.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Власть, кого!?

Місце запису: м. Гуляйполе, Гуляйпільський р-н., Запорізька обл.

Дата запису:  30.09.2005 р.

Хто записав: Климуша Ірина Вікторівна.

Респондент: Самойленко Лідія Макарівна, 1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Не дуже пам’ятаю, адже мені було в 1933 році 8 років. Мені розповідала мати.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Я думаю, що неврожай.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Відбирали все, що було: пшоно, квасолю – все до нитки. Були спеціальні радянські бригади, міліція, сільський совіт.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Були, які не можу сказати.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Документи були.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Били, силою забирали усі продукти. А ті, хто не віддавав, вивозили з села в каталажці.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Мали, вони ходили з винтовками.

Як люди боронилися?

Хто як. Одні боронилися, старалися скрити, заховати, просились, плакали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна, тільки треба було уміть заховати. Більшість людей ховали все у своїй садибі.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Хто шукав не знаю.. але мені розповідали, що вербували дітей, бо так було легше шукати.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

В основному це були молоді активісти. Вони ходили групами.

Де можна було заховати продукти харчування?

Одні – у землю, інші ховали у печі.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Цих людей поощряли, їм давали продукти. Моя мати також працювала в колгоспі.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали і інші речі. Відкривали торги на те, що забирали. Як дуже не хотіли віддавати, садили на 3 дні в «холодну».

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Чула. Цей закон видав Сталін. У ньому йшлася мова про те, щоб ніхто не збирав пшеницю у полі. Хто це робив, їх дуже карали.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли. Заставлли збирати колоски на полі. Які осталися, а людям не можна було, тільки можна було брати те, що заробили.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Були спеціальні сторожа з собаками.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Бідняки хотіли, а ті, хто щось мав не хотіли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували. Їх лякали висилкою, а які не хотіли, тих висиляли.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Птицю ховали в погрібах, але знаходили.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Серед білого дня, ночі не ждали.

Скільки разів приходили до хати?

Так, як ми були дуже бідні, то до нас не ходили. А так ходилли до людей кожен день. Групами. Одна група збирала зерно, інша – худобу.

Коли почали помирати від голоду?

Тоді, як вже нічого не оставалося їсти.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Їх відправляли до дитячих будинків, але діти помирали й там.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували голова сільради, писарі, бугалтера, кладовщики.

Хто зумів вижити?

Такі й зуміли вижити, і кому повезло.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Помагали хто чим міг родичі родичам, сусіди сусідам.

Які засоби вживали до виживання?

Їли лисиць, зайців. Приспособилися щось вкрасти.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так, мали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Споживали все, що могли знайти.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

З різних дерев і рослин. Ми робили з дубової кори блинчики.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Вживали сусликів, собак, котів, мишей. Їли все животне, окрім домашньої худоби.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна, якщо було за що.

Чи був голод у містах?

Був голод і в містах.

Що таке “Торгсін”?

Я не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Таких відомостей я не маю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні, таких випадків не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили сусіди. Були найомні, які ховали людей. Хоронили на людському кладовищі без труни і обіду.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Платили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Відомі, але я не знаю чи збереглися ці міста.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

При радянській владі не поминали, а тепер, мабуть, так.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Так.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Рідні, можливо, встановлювали, а влада не встановлювала.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знає. Я розповідала про голод своїй дочці, онуку.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу. Так було приказано, так і робили.

Місце запису: м. Гуляйполе, Гуляйпільський р-н., Запорізька обл.

Дата запису:  10.10.2005; р.

Хто записав: Шрамко Наталія Вікторівна.

Респондент: Міщенко Олексій Федорович, 1927 р. н., Міщенко Надія Гнатівна 1928 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживали в місті Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Ми були ще малі, але все ж таки памятаємо.

 Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

 Більшість людей були не зацікавлені роботою на полях у колгоспі. Податки були занадто великі. Влада забирала частину врожаю у селян.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Колгосп забирав і вивозив здавати.

 Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

 Донесення були, але чи винагороди були…

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

 «Вищі люди» у колгоспі приїжджали тачанками. Вони мали з собою документи.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

 Якщо люди не підкорялись їм, то покарання застосовувалися: їх били, знущалися.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ніякої зброї не було.

 Як люди боронилися?

Вони були змушені віддавати все, що хотів колгосп.

 Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Так, люди ховали. 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Приїжджав голова сільської ради або його помічники, обшукували все, що могли: будинки, горища. Деякі люди ховали в землю. В людей полу в будинку не було, була земля, от вони й ховали в землю. Голова сільської ради приходив з ціпком, постукавши ним по так званій «підлозі», відчувався звук, який говорив, що в землі щось є.

 Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило по три чоловіки. Це були голова сільської ради, його помічники «вищі люди» з колгоспу.

 Де можна було заховати продукти харчування?

На горищах, в будинку, закопували в землі.

 Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Їсти давали в степу, на тракторній бригаді.

 Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Збирали зерно, молоко, яйця. На останнє були податки. Забирали худобу, коней.

 Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Так як були ще малі, його не пам’ятаємо, але можемо сказати, що люди, які пробували красти… їх судили дуже суворо.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли, але люди крали.

 Хто охороняв поля, колгоспні комори?

 Охороняли охоронці.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Так, вони просилися, але їх не приймали.

 Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

 Ні, не змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 Її практично ніде не можна було заховати.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

 Можливо, раз в місяць.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 Держава ними не опікувалась, вони були нікому не потрібні, лише близьким родичам.

Хто не голодував у селі і чому?

Дуже багаті, їх називали куркулі.

 Хто зумів вижити?

 Хто зумів, той і вижив.

 Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

 Так, вони ділилися.

Які засоби вживали до виживання?

 Ходили красти колоски.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

 Так, вони ділилися чим могли.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

 Ягоди пасльон, козельки, акацію (цвіт), кропиву, лободу.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

З дерев листя не вживали.

 Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Граків, ховрахів, їжаків.

 Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

 Нічого з їжі не купляли, лише яйця і сухі ягоди міняли на цукерки. Купували лише тканину.

Чи був голод у містах?

 Нічого про це сказати не можемо.

Що таке “Торгсін”?

Ні. 

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Таких відомостей немає.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Люди про таке й не думали.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Так.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Так, звичайно, їх поминають, про них пам’ятають.

 Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

 Лише родичі.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 Так, є. Християнська церква.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

 Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так, молодь знає від дідусів, бабусь, сусідів, від вчителів.

 Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Влада.

Місце запису: м. Гуляйполе, Гуляйпільський р-н., Запорізька обл.

Дата запису:  16.10.2005 р.

Хто записав: Гринь Олена Вікторівна.

Респондент: Фесенко Марія Іванівна, 1926 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Так, хоч була маленькою, та й мама з бабусею багато розповідали. Дещо й запам’ятала.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Всьому винна ця клятв влада, все ці людоїди.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Звірі, які підкорялись владі.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю. Я не доносила на сусідів і в моїй родині ніхто цього не робив. Хоч ходили слухи, що щось давали поїсти. А чи правда?

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Та які там документи, вривались, забирали все, що хотіли, перевертали, а при протесті могли побити чи вбити.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

З людьми робили як хотіли. Могли розстрілять або кудись забирали.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Я особисто не пам’ятаю, але мабуть. Та я й не цікавилась цим ніколи.

Як люди боронилися?

Та як би вони боронились. Закривали тілом те, що не хотіли, щоб у них відібрали, а деякі сиділи та плакали чи кидались в ноги, благаючи помилувати. Ото і все.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Хто міг, хто ні. Люди були перелякані і ховали куди могли. мама сховала трохи зерна в щілинах підлоги.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Імен я не знаю. Нишпорили як ті собаки, скрізь шпушкали палицями з гострим кінцем. Ото так і шукали.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Якісь чоловіки, я їх вперше бачила, хоч говорили, що були випадки і односельці ходили. Приходили по-різному: два або три.

Де можна було заховати продукти харчування?

Де тільки люди не ховали: в печі, в подушки, в стелю, заривали.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Обіцяли давати, а чи давали я не знаю.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали все, що заманеться. Це міг бути і одяг, і речі, і посуд.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Чому ж не чула, чула, але від дорослих.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Звісно ні, за це вбивали, стріляли в спини не зважаючи хто це був: чи дитина, чи дорослий, жінка чи чоловік.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Я не знаю, мабуть, колгоспники, селяни.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ні, там треба працювати без перестану, ще й за дарма.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Так, змушували, а коли перечив, то й вбивали.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

В коморах, навіть на горищі.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Переважно зранку або ввечері.

Скільки разів приходили до хати?

Я не пам’ятаю.

Коли почали помирати від голоду?

Взимку, коли їсти не було взагалі чого. Влітку хоч трава.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ні, вони вмирали прямо на вулицях.

Хто не голодував у селі і чому?

Я не знаю, моя родина і наші сусіди голодували.

Хто зумів вижити?

Ті, хто був міцний, здоровий. Хто міг щось зробити.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Взагалі ні, але я чула, що були випадки.

Які засоби вживали до виживання?

Їли все: траву, кору, собак, котів, навіть людей.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Особисто ми –ні, а як інші не знаю.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Найчастіше лободу, а взагалі все, що траплялось.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Я їла все, що давала мама, але чула, що акації, кору плодових дерев.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Фазанів, граків, їди й горобців.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Вимінювали їжу, даючи в обмін цінні, коштовні речі. Коли були гроші, то можна було й купити, бо в магазинах було все.

Чи був голод у містах?

Був і в містах.

Що таке “Торгсін”?

Ні, не знаю, але слово знайоме.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Померло дуже багато. Чисел я не знаю, але це великі числа.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Люди говорили, що їли мертвих людей, а хтось тільки так і жив, але хто – не знаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Переважно родичі заривали своїх в городі, садку. Бувало й чужих, але дуже рідко. Вони гнили. Але були люди, які займались такою справою.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Не чула, тому і не відповім.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Мені ні. Мама не розповідала, а я не пам’ятаю.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Ми поминали, а зараз вже й не пам’ятаю навіть кого. Знаю, що загинув батько, а де – ні.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Я не знаю.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Так, християнська.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Колись були, а чи є вони зараз.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так, я розповідала, часто приходили ученики, запитували.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Оту владу та їх керівників. Отих нелюдів та людоїдів.

Місце запису: м. Гуляйполе, Гуляйпільський р-н., Запорізька обл.

Дата запису:  01.10.2005 р.

Хто записав: Сокол Катерина Станіславівна.

Респондент: Винник Іва Микитович, 1935 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала в місті Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

 Так.  Розповідали мама і тато.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

У людей забирали пшеницю, все що було на користь государству.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був? 

Радянська влада.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Були винагороди – їжа.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ніяких документів. Просто казали: “Совєтска власть”. 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ні. 

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не мали. 

Як люди боронилися?

Ніяк.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали. багато чого закопували в землю. Але знаходили і забирали. 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Гражданські шукали. Шукали кругом – на городі, в коморах, шастали по всіх будівлях, заглядали куди тільки могли. Знаходили все, що було.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Два, три мужика з бричкою, на яку все скидали.

Де можна було заховати продукти харчування?

Закопували, ховали під пол, у пєчку, у стіни.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Ні.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Раньше нічого не було: ні кроваті, ні стул. Їли з однієї миски, столи на підлозі, встелений сінцем.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Да при нашій пам’яті навіть це було.  Судили того, хто собирав на полі колоски, які остались на степу. Нашого сусіда посадили на 5 років. Він був трактористом.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Заставляли дітей, старих збирати і віддавати в комору. А собі – ні.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Поля охороняли об’їздчики на конях, кого впіймають за шкуру і у міліцію. Комори стерегли сторожа.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Заставляли йти. Вигонили, заходили в хату. Єсли не підчинялись виселяли на Сибір. У кого була маленька грудна дитина, то приходив бригадир і казав, щоб брали дитину і йшли працювати, бо раніше дитсадків не було.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Так.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ховати не можна, бо забирали силою колгосп. Бувало, що оставляли.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В основному з утра. Вони приходили в якесь село. Починали з утра, а закінчували пізно ввечері. Бувало це тривало 3-4 дні.

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю.

Коли почали помирати від голоду?

Через декілька місяців від початку голоду.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ні. Вони блукали по вулицях і помирали з голоду. Ніхто не допомагав, бо своїх дітей було багато. Так були случаї, що їх забирали люди до себе.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували ті, що одбирали їжу і ті, хто міг ретельно заховати харчі, міліція.

Хто зумів вижити?

В нашій сім’ї була корова, ми зуміли вижити. Молоко носили в совхоз червоний. Мама міняла молоко на макуху.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ні.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так, свої трохи ділилися.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лободу, щавель – пекли: різали, потім парили, без муки або з мукою робили ліпеники. Коріння ми не їли.  Весною збирали мерзлу картоплю і варили бульйончик.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Ми таке не вживали.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Горобців, граків,  їжаків, сусликів, зайців, якщо могли знайти.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

 Можна, в кого було за шо, бо на базарі дуже дорого.

Чи був голод у містах?

В містах краще жили, чим в селах, але голод був кругом.

Що таке торгсін?

Ні, не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Померло дуже багато – більше половини.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Так, чув.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Родичі.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Ні.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

 Звичайно.

 Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

 Не знаю. Та думаю, що так.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 Є,  в Гуляйполі.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

 Так.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 Я думаю, що сучасна молодь села знає про голод. Я розповідав дітям та онукам.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Власть.

Місце запису: м. Гуляйполе, Гуляйпільський р-н., Запорізька обл.

Дата запису:  01.10.2005 р.

Хто записав: Шрамко Катерина Миколаївна.

Респондент: Шрамко Марія Гаврилівна, 1921 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Звичайно, пам’ятаю. Як же його забути?

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала урожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Якісь люди страшні приходили вдень, а інколи й вночі та й забирали все, що було.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Були, та сусіди такого не робили.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ой, били… Як з’їси було качан кукурудзи, так одразу і поб’ють, а якщо щось більше, так і забирали людей.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ні, зброї не носили, так ходили.

Як люди боронилися?

Та як же їм обороняться, ніяк не боронилися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна було, але трішки, та й то, люди боялися, дуже рідко хтось ховав.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Чоловіки по два чи три, якісь усі були в чорному.

Де можна було заховати продукти харчування?

В садках рили ями й закопували, а вночі викопували.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Та ні, не давали. Не було чого давати.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Не було вже що забирати.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Ні, про такий закон не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. за один взятий колосок давали півтора роки тюрми.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’їзчики охороняли. Не давали підійти до поля.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Одні хотіли, інші не хотіли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Хто з людей не хотів йти в колгосп, старались виїхати з села.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

І вдень, і вночі забирали.

Скільки разів приходили до хати?

До нас приходили разів 10.

Коли почали помирати від голоду?

Почали помирати вже в 33-му році, коли дуже вже виснажились.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Ті, хто мали корову, не голодували, бо в них було молоко.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ділилися їжею, продуктами, допомагали сусідам.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Всі тоді голодували однаково.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Шнедики пекли з гнилої картоплі, що знаходили на городі, з лободи, з кураю. Їли акацію.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Зривали і їли квітки з акації.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ловили і їли ховрахів.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Купити можна було, але не було грошей.

Чи був голод у містах?

Був і у містах.

Що таке торгсін?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні, такого не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили на кладовищі.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Ні, бо не було чим платити.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Так, відомі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Так, родичі поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Ні, немає.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Так, хрести встановлені.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Я дітям та внукам розповідала.

Місце запису: м. Гуляйполе, Гуляйпільський р-н.,  Запорізька обл.

Дата запису:  10.10.2005 р.

Хто записав: Лупкова Юлія Миколаївна.

Респондент: Бодня Олександра Юхимівна, 1936 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала в місті Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Ні! Я не пам’ятаю, бо сама з 1936 року народження. Але чітко пам’ятаю деякі фрагменти голоду, ті, що розповідала моя мама.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада? 

Я думаю, щоб залякати людей, щоб вони служили і підкорялися владі. Тому їх і морили голодом і він був тільки на Україні, як мені відомо.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Я навіть і не знаю. Мама говорила, що прийдуть було, наставлять рушницю, а ми навіть і документів не питали, бо боялися, що можуть застрелити.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна? 

Може і було, але в нашому селі цього не помічалося, бо кожен хотів якось вижити.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Мама говорила, що боялася запитати документи, бо могли за це і застрелити. прийдуть було, заберуть, як побачать, і не питають.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Покаранням для людей було те, що не було їм що їсти, а якщо знайдуть та вкрадуть і те відбирали, навіть ту дрібнюсіньку картоплю, що ми зараз свиням варимо. 

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Так, мали! Вони мали при собі трьохлінійки, гвинтівки та пістолети.

Як люди боронилися?

А як би вони боронилися, якщо навіть за якийсь невірний крок розстрілювали, Чи за приховання крихти їжі. А ще й щоб боронилися!

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали було і в печі, і на лежаку, іде тільки не ховали. Якщо знайдуть, то відберуть, а як Бог дасть, то ділили по крихоткі, щоб на довше було і їли.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Чого я і не пам’ятаю, згадую тільки те, що, а як спробували відхиляти їх, щоб не забирали їжу, то вони ще й могли вдарити чи відлупцювати.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Хто це був, я не пригадую, а приходило було і по двоє, і по троє, а то й по четверо.

 Де можна було заховати продукти харчування?

Мама говорила, що ховали і в самій печі, і в духовці, і в печі на лежаку. 

 Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Хто його знає, мама в колгоспі не працювала. Я навіть і не знаю.

 Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Чи забирали, чи ні я й не знаю, бо таких дрібниць я вже не пам’ятаю.

 Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Так, чула! Це коли люди працювали на полі, вкрадуть кілька колосків, заховають під одяг і несуть додому, щоб намолоти муки і зробити щось схоже на хліб.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Якщо людей відбирали їсти, а на городині люди ховали колоски, щоб ніхто не помітив, то, мабуть же, не дозволяли. 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Напевно, я не пам’ятаю. Мабуть, самі більшовики, щоб прості люди не змогли на полі чи в колгоспі щось приховати чи вкрасти. 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Я цього не знаю, бо коли мама розповідала, це було дуже давно.

 Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

 Я вже й не пам’ятаю цього, таких подробиць, бо багато років тому мама розповідала мені.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 Худобу відводили в ліс, щоб приховати від колгоспу.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 Було коли прийдуть чи то вранці, чи то ввечері, чи вночі заберуть, що є з їжі і підуть.

Скільки разів приходили до хати?

 Мама говорила, що до нас приходили лише один раз і то забрали ту дрібнесеньку картоплю, що було, а навіть і не представивши документів.

Коли почали помирати від голоду?

Вони весь час помирали, бо йшла війна, а потім, ще й голод, тому люди помирали весь час.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 Ну, були якісь будинки для сиріт, туди їх і забирали.

Хто не голодував у селі і чому?

Голодували всі. Хто міг не голодувати, то це – куркулі, але вони з’явилися вже пізніше, в голод їх було дуже мало.

 Хто зумів вижити?

 Зуміли вижити ті, хто зумів себе прокормити.

 Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

 Чим людям було допомагати чи ділитись, якщо в них і в самих не було продуктів.

Які засоби вживали до виживання?

 Їли ягідки, що тільки з’являлись на деревах, деякі бур’яни (грицики, лобода, щириця), деякі корінці дерев.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

 Голодували всі, тому допомоги від родичів важко було діждатись.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

В їжу споживали сливки, грицики, калачики, дичку, лободу, щирицю, як знайдеш, то і грушки, абрикоси, яблука, корінці сливок, грушок та інших плодоягідних дерев.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

З фруктових дерев вживали в їжу листя та кору. Так і харчувалися. 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Виливали з нор сусликів, шкуру сушили та обмінювали на харчі в місті.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Як було на що виміняти, то вимінювали.

Чи був голод у містах?

Він був кругом: і в селах, і в містах.

Що таке “Торгсін”?

Ні! Я не знаю і навіть скажу, що я про нього зовсім нічого не чула.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Ні. Нам цього не оголошували.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні! В нашому селі такого не було. Може де й було, а в нашому селі людей не їли. Принаймні, я так пам’ятаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Люди! Прості люди, раби такі як ми. Самі викопували велику яму, людей десятками, а то й більше вкинуть, закопають.

 Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Я цього і не знаю. це скільки років назад було, що я вже й не пам’ятаю, що проплату було чи платили зовсім.

 Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ну, пам’ятники ж поставили померлим. не всім, але багатьом померлим поставили пам’ятники.

 Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Я цього не знаю. Мабуть, хто залишився з рідних, хто знає, де поховані, то й поминають.

 Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

 Я загадаю, що згадують. мені цього невідомо.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 Українська Православна церква, Київський Патріархат, Свято-Покровський храм.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Напевно. бо і в той час, як хоронили, то ставили хрести, а в цей час поставили деяким пам’ятники. 

 Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Коли моїх дітей чи онуків цікавила ця тема, я їм і розповідала. Але це наболівша тема, ці тяжкі роки, бо я теж пережила голод 1947-го, а мама два голоди, тому рідко згадую. 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Більшовиків, які мучили людей, щоб вони пухли від голоду. відбирали останні крихти, що були. А як вкрадеш чи приховаєш, то й б’ють.

Місце запису: с. Комсомольське, Гуляйпільський р-н., Запорізька обл.

Дата запису:  14.10.2005 р.

Хто записав: Сур Надія Миколаївна.

Респондент: Марченко Микита Остапович, 1918 р. н.

Під час Голодомору-геноциду проживав в селі Воздвижівка Гуляйпільського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Так, я пам’ятаю голод, бо мені було тоді 14 років. Наша сім’я проживала в с. Воздвижівка Гуляйпільського району. 

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Це були спеціальні загони комсомольців та робітників з міст Донецька та Ленінграда.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Так, були. а кому що – не пам’ятаю.

Як це відбувалося? 

Ці робітники всі були з посвідченнями, які дозволяли їм проводити обшуки. Нишпорили по всіх закутках, заглядали у діжки, били глечики.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

А хто був заможним, мав худобу, інвентар, сівалки, жатки ці загони відбирали все, а людей вивозили в невідомому напрямку.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Це були гвинтівки, нагани. 

Як люди боронилися?

Тікали з дому, не давали речі, плакали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна. Але загони все провіряли. Мати поклала в колиску, де лежав мій брат, торбинку з квасолею і ту найшли. 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Продзагони та робітники, які приїхали з інших міст.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Від 3 до 5 озброєних чоловік. Чоловіки і жінки. 

Де можна було заховати продукти харчування?

Біля будинку все перевіряли, тому ховали навіть у ставку.  

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали, але дуже мало, не вистачало дожити до весни.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Все, що бачили те і забирали.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Чув про нього, бо в нас в селі люди постраждали від цього закону.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, нічого не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Спецзагони із жителів села.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Не хотіли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Насильно зганяли в колгоспи. Обіцяли великі труднощі.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Відгонили в балки та яри.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Круглосуточно. 

Скільки разів приходили до хати?

До нас приходили декілька разів.

Коли почали помирати від голоду?

Весною 1933 року.

 Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

 Ті, хто служив владі, їли вони і пили, що хотіли.

Хто зумів вижити?

В нас в селі мало померло людей.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Мій батько ділився, особливо молоком. Сусідка довго згадувала і дякувала батькові, що він спас і їх від вірної смерті.

Які засоби вживали до виживання?

Хто як міг і виживав. Шукали щось, що можна було їсти.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мій брат служив у Києві і передав нам мішок борошна, за яким я їздив до нього. Пароплавом до Катеринослава, а там зустрів батько і ми добралися додому.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли все, що попадалось, перебирати було нічим.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

З буряка, подорожника, кураю, лободи.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Найбільше ховрахів.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

 В містах було все. Коли їздив до брата, то бачив, що люди в місті так не голодують, як в селі, але у людей не було грошей і тому не купували. Одного разу батько виміняв велику хлібину і ми не могли зразу вдоволь  наїстися. Бо можна було вмерти після тривалого недоїдання.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Що таке “Торгсін”?

Ні.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Мало. В нас люди мало помирали.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Такого не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Як звичайно хоронять.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Ні.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ні.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Родичі своїх поминають,  згадують.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? 

У нас немає церкви. 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Ні, немає.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

 Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Я розповідаю своїм дітям, онукам, але вони мало вірять в це. Хотілося, щоб все зняли і показали в Воздвижівці, де я народився.

 Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу.

Місце запису: с. Червоне, Гуляйпільський р-н., Запорізька обл.

Дата запису:  30.09.2005 р.

Хто записав: Бургер Ганною Іванівною.

Респондент: Дерев’янко Галина Андріївна, 1947 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала в селі Червоне Гуляйпільського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Я, звичайно, не пам’ятаю, бо ще не народилася, я народилася 1947 року, але дуже добре розповідали мої батьки про ті страшні роки. Моя мама мені розповідала, дуже багато. Це Міщенко Тетяна Мусіївна, 1911 року народження. Вона житель м. Гуляйполя. Жила в дуже багатодітній сім’ї і тому вимушена була шукати роботу саме у с. Червоне. В 30-х роках організовувалось с. Червоне – це державне , звичайне, підприємство було. Вона прийшла сюда працювати. Працювала вона, пішла кухарем працювати для того, щоб сім’я вижила, тому що голод був страшний. Вона розповідала, що їли все траву, бруньки, коріння їли.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Осінь 1932 року великого лиха не віщувала. Врожай був не гірший, ніж в попередні роки. Це причини, я думаю, тільки колективізація, індустріалізація, не правильна політика партії, яка проводилася.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто робив?

Звичайно, це влада. Здавали селяни державі податок. Перший раз здали, вроді було добре. Потім пішов другий, третій податок. І вже люди не змогли витримати, тому, що все було забрато. Буквально все. А люди, звичайно, неадекватно відносились. Мама розказувала, що ховали, замазували у печі.

Да. Мама тому й пішла працювати в село Червоне. Радгосп тоді був. “Червоний свиновод” називався тоді. Вона пішла кухаркою, щоб вижити. Тому, що сім’я дуже велика була. Те що їй давали ,жменьку якогось пшона, вона казала, якоїсь каші, то вона його брала і бігла в Гуляйполе і верталася назад, дала їм, і вони розварювали ту жменьку каші, що вона принесла. І так вони вижили. А вона при тому, тоді казала, тільки в будівельній бригаді 200 чоловік було, це крім механізаторів, крім тих, хто працював. Їх багато, вони не встигали, дуже рано вставали. Казала, даже мені часу не було, тільки ото бігти, вона бігла в Гуляйполе, давала їм оту жменьку і верталася бігом пішки назад, і оп’ять працювала. Дуже багато працювала, вона розказувала, що дуже багато працювала. І так вона спасла свою сім’ю. А багато людей гинуло, помирало, пухли від голоду, хворіли. Їй важко прийшлось, вона пережила не тільки цей 32-гий рік, але й 47-мий. І боялася вона, весь час робила запаси. Страх такий у неї страшний був. Щоб, як на горищі поприбираєм, і в неї всігда в чемоданах квасоля, сушка, вже по декілька років. Я казала: ”Мама, давай викинем”. А вона: ”Ні, хай лежить.” І викидали ми, те що поточено, і запаси робили на стільки років. Нічого мама не викидала, боялася голоду.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна? 

Я таких випадків не знаю, щоб були нагороди, а такі випадки, що доносили, це дійсно було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?

Да, мали вони. Це були спеціальні комітети, які називалися революційні комітети, які приходили і відбирали усе, що могли у людей. І люди ховали зерно, картонку у ямах, криницях. А в кого не було , звичайно, не було що ховати.

Чи застосовували до людей покарання , побиття, висилання, арешти?

Да, такі випадки були. Висилали навіть у Сибір тих, наприклад, хто не хотів здавати, в кого шукали, знаходили – були такі випадки.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Дa, вони приходили із зброєю і навіть були такі випадки побиття людей, побиття палками, за те, що не віддавали. А забирали останнє.

Як люди боронилися?

А ніяк, не могли вони ніяк боронитися, тому, що приходила велика кількість людей із зброєю і вони ,звичайно, не давали, забирали корову, забирали все, що могли. Звичайно , люди могли тільки покричати, поплакати. Більше ніяк зони не могли боронитися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали люди. Картоплю замуровували в грубах, ямах, криницях, у скиртах, на горищах, але, звичайно, і це останнє забирали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Я не пам’ятаю, як вони називалися, називалися революційні комітети вони. Мама говорила, що “комітетники” так називали їх.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходили… Багато їх приходило. Бувало по 10 чоловік, по 5 приходило. Ціла бригада приходила.

Де можна було заховати продукти харчування?

Я вже говорила: в ямах, скиртах, криницях, на горищах, в грубах замазували, але від пильного ока збирача, звичайно, не можна було заховати.

Чи забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Худобу забирали, вона розказувала забирали тільки з продуктів харчування. В основном зерно.

Що таке закон про “п ’ять колосків ”? Чи чули Ви про нього?

Да, чула. Це був спеціальний закон, за яким судили, для того, щоб не крали. В той час, ви знаєте, голод штовхав людей на все . Вони могли зібрати піти колоски, якщо хтось попадався , таких людей судили. В нашому селі є такі люди, яких саджали в тюрми за те, що крали зерно.

Чи дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Спеціально були сторожа, таке називали їх.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ні, не хотіли. На перших етапах не хотіли іти в колгосп. Це було силою заставлено.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Із історії, із розповідей ми знаємо, що заставляли, ішли спочатку в колгоспи, із розповіді моєї мами, мого батька, ішли в колгоспи той, хто був дуже бідний, в якого нічого не було, а хто був такий зажиточний, у кого було знаряддя праці і мав чим працювати. Дідусь, наприклад, мав землі багато , вівці – отари овець, так він не хотів іти. А той, хто нічого не мав, на перших етапах їм було все рівно, ті йшли, а пізніше – уже пішли, звичайно, всі.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгоспі?

Переховували вони в посадках, у лісосмугах, у ярах відганяли, але все рівно забирали.

У який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ну продукти в основному з утра, мама говорила, зранку приходили забирати.

Скільки разів приходили до хати?

Про це мама не говорила, скільки разів. Приходили раз забирали, а якщо хтось доносив на людей, тоді, звичайно , приходили повторно.

Коли почали помирати люди з голоду?

Звичайно уже осінь 32-го року, коли врожай забрали, уже дуже багато людей гинуло, надзвичайно багато. Жахливі спогади, розказувала мені мама, що дуже багато людей помирали довгою смертю. Тому, що спочатку людина опухала, тоді лежала, не могла рухатися. А коли вже і знайшли їжу, давали їсти, то вона од того помирала, що дуже наїдалася. Не можна було, а така жага була їсти, що люди навіть божеволіли від того, що уже не мали чого їсти, марили, в уяві навіть хліб приходив, божеволіло багато людей.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

В 32-33 роках були дитячі будинки, куди забирали, опікувалися.

Хто не голодував у селі і чому?

Той, хто пішов у радгоспи . Пізніше був такий закон, що механізаторів кормили краще . Тобто, хто працював, у кого була робота, пішли у радгоспи, ті уже мали їсти. Їм давали. Вона казала навіть їм поварам … над ними стояли бригадир, щоб вони не могли взяти. Як укинуть і вариться, тоді він ішов. Знав, що уже гаряче звідтіль не возьмеш уже. Казала вона, що дуже контроль великий був, тому, що давали мало, а треба було всіх нагодувати. І, все-таки, не вистачало, звичайно, всім, но з голоду механізатори і працівники, які працювали у радгоспі-  вони могли вижити.

Хто зумів вижити?

Ті вижили, хто працював. Багато в цей час, мама говорила, пішла з міста сюда, а багато пішли на Донбас. Там якось менше голод був. Були навіть такі дітей підкидали в дитячі будинки , вдома не могли вижити ці діти, а пізніше – забирали вже їх, як пройшов голод.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Да, ділилися. Мама казала, останнім ділилися. Мама, наприклад, працювала із своїми подругами і вони знали, що мама із багатодітної сім’ї, так вона говорила, що їй давали дівчата свою долю, щоб бігла однесла. А вони виглядали, а вони ждали… Тоді добавляли уже рослини, які можна було – коріння, листя… Вона казала Я жменьку могла лиш принести, бо більше не давали”. Практично вона врятувала їм життя.

Які засоби вживали до виживання?

Ну, оце ж такі засоби, коли люди змушені були в їжу все, що можна. Наприклад, споживали собак, щурів, мишей, горобців, а коли зелена трава почалася, то листя і бруньки. Так вони виживали.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Да , від друзів, від родичів допомога така була . Хто міг працювати від тих, звичайно, була допомога.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Споживали, я ж говорила : листя, бруньки, кору.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

З їстівних, звичайно. Грицики, казала мама, так їли повністю. Ішли в поле, рвали та їли.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Щурів, мишей, горобців. Горобців, казала мама, добре їли, голуби дикі. Ну і риба допомагала. Річка у них недалеко була. Мама говорила, що нам це дуже допомагало. Тоді риби було дуже багато в річках.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти!

Ні, вона не ходила, я такого не знаю. Але з історії знаю, що міняли, в кого що було, міняли одяг на продукти.

Чи був голод у містах?

Да, мам з міста прийшла сюди.

Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?

Да, було таке слово.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості!

Ні, таких відомостей нема. Навіть ці дані ніхто й не фіксував тоді. В Україні такі дані – від 3 міліонів до 10 міліонів. Фіксації точної не було.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні. 3 історії ми знаєм, що їли людей, а в нас такого не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали на кладовищі. Звичайно рідні ховали і тепер поминають їх. Не було, щоб борсали. В історії таке було, що всі села вимирали, що і ховати нікому було. У нас такого не було у Червоному.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Да, спеціальні бригади створені були.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

У нашому селі такого місця не було.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”. Зелені свята?

І на Проводи, і на Зелені свята поминають, звичайно тих, хто загинув під час Голодомору.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві. Тепер і за часів радянської влади?

Ну, я думаю, що церква завжди поминає. І за часів радянської влади вона своє правильно проводила, думаю і зараз поминають.

Чи є у Вашому селі церква, До якого патріархату вона відноситься?

Немає в нашому селі церкви.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні, не встановлені.

Чи знає сучасна молодь про голод 1932-1933 р. р., зокрема, чи розповідали ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Да, як вчитель історії ми вивчаємо звичайно голодомор 1932-1933 р. р. У нас єсть спеціальні уроки Пам’яті, які ми проводимо, починаючи з 5 класу по 11 кл. У нас єсть спеціальні теми. А я своїм дітям, звичайно, розказую. І внукам буду – вони ще маленькі, скажу, що прабабуся пережила голоди , два голоди.

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Звичайно, наш більшовицький режим, який був не продумав… Хотів, як краще провести колективізацію, індустріалізацію. А штурмівщина привела до Голодомору 1932-1933 р .р. – великого лиха, особливо для селян.