Місце запису: с. Медведівка, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису:  17.10.2005 р.

Хто записав: Дуда Микола Богданович.

Респондент: Криниця Надія Гасонівна, р. н. невідомий.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Медведівка Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Помню. 

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала урожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Приходили уповноважені з району і забирали все геть чисто.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Я цього не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ніяких документів не було, приходили із палицями такими залізними і загостреними і ними шукали і в соломі, і сіні, і даже у домі, якщо він свіжо був помазаний. 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Висилали на Соловки.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Да, один із них на ремені наган носив. 

Як люди боронилися?

Ніхто у нас не боронився, бо всі боялися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Та можна, хто хитріший, той і заховав.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Та я ж тобі називала, приходили по три-чотири і шукали скрізь: і в хаті, і в повітці, і в свинарнику і на огороді.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Я вже не помню, дитино, ну, були із Медведівки активісти, були і незнакомі мені, по четверо чоловік ходили, наче.

Де можна було заховати продукти харчування?

Де хто міг, там і ховав: і на горищах, і закопували, но вони все находили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали, но не по багато.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Нє, забирали тіки продукти геть чисто всі.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Це за те, що щось украв у колгоспі, шо судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Та нє, не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Я знаю, що сторожем тоді був Будяк.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Хто хотів, бо думав шо в колгоспі краще буде жить, а хто її не хотів, у кого були коні, землі багато, корови, бики. 

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Та да, ти хто не хотів, розкуркулювали.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Я цього не знаю, бо ми були бідні.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Шукали вдень, щоб добре було видно, це було в 1932 годі.

Скільки разів приходили до хати?

До нас один раз приходили, бо побачили шо ми бідні.

Коли почали помирати від голоду?

Та ше зимою 32-го, но найбільше весною 33-го.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Та я й не знаю, хто оставався із сім’ї, того забирали.

Хто не голодував у селі і чому?

Усі голодували.

Хто зумів вижити?

Хто був здоровіший.         

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Допомагали, ну, коли в людей не було самих шо їсти, шо яке ж вони поможуть?

Які засоби вживали до виживання?

Та шукали їжу всі де могли і їли все підряд.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

 Допомагали, хто скільки чим міг. 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Усе що можна: і кору, і коріння, і жолуді, і цвіт акації товкли, і шпичаки із очерету їли.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Із липи цвіт, і з акації, борщ із кінського щавлю варили.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

І їжаків, і жаб, і горобців, і даже ящірок.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Та нічого, бо там хліб не продавався, а вимінювали за золото.

Чи був голод у містах?

Я тоді цілими днями робила в колгоспі і у городі не була.

Що таке “Торгсін”?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Та багато вмерло, ну, я не знаю скіки.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Да, були.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі й хоронили, усіх разом в одну яму скидали і хрестів не ставили.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

 Та, мабуть, ніхто не платив.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Да, на кладовищі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Аякже, на гробки поминають, і батюшка молебінь править. 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Я вже геть больше і в церкву не ходю, шо й не знаю.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є, до Московського патріархату відноситься.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

 Та на кладовищі ж хрест поставили.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 У мене не було дітей, то й не було кому розказувать, но молодьож, мабуть, не знає.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Державу.

Місце запису: с. Медведівка, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису:  12.09.2005 р.

Хто записав: Іванченко Інна Олександрівна.

Респондент: Смоляр Жасмина Олексіївна, 1927 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Медведівка Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Так, пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала урожай влада і податки були нестерпні.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю, я мала тоді була, школярка.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Не знаю. 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Так, висилали з села ці сім’ї, арештовували, били за приховування зерна, зате, що не підчинялися.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю. 

Як люди боронилися?

Ніяк. Одних висилали, а інших боялися і сиділи мовчки. 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Якщо знаходили, то судили і висилали, але люди ховали зерно де хто міг.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Приходили люди підпорядковані владі.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило 2-5 осіб і односельчани, які знайшли людей – Карлам Руденко.

Де можна було заховати продукти харчування?

Закопували в ямах. 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так, колгосникам варили сою.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали худобу, одяг, хліб.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Чула про цей закон. За п’ять зібраних на колгоспному полі колосків, якщо впіймають, судили на 5 років.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, а якщо хтось збирав, то доганяли і били.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охороняли сторожі, охоронці.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

 Добровільно йти не хотіли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Їх заставляли силою, забирали у колгосп коней, корів, воли.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не було де заховати. Було що й різали, щоб не віддавать. 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В любий час: і вдень, і вночі.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили стільки разів, поки все не заберуть.

Коли почали помирати від голоду?

 В 1933 році найдужче мерли, весною. 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Віддавали сиріт в патронати.

Хто не голодував у селі і чому?

Той, Хто збирав податки, той і не був голодний.

Хто зумів вижити?

Той, хто їв усе: жолуді, леворду, спориш. 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Сусіди ділилися.

Які засоби вживали до виживання?

Що приходилося, те і їли. 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так, одне одному допомагали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Що траплялося, те і їли: леворду, свеклу, буряки, лободу, бузину.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Варили кору з липи, дуба.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Хто що в полює, те і їли: і горобців, і ворон.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Міняли харчі на одяг, бо грошей не було. 

Чи був голод у містах?

Був, але не для всіх.

Що таке “Торгсін”?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не менше сотні.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

У нашому селі не чула, але в сусідніх селах були.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили на кладовищі односельчани.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Не платили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронения людей від голоду?

Хоронили на кладовищі, а окремих місць не знаю.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Так, поминають і сусіди, і родичі, і в церкві.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

 Поминають, а раніше поминали без батюшки. 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є, Московського патріархату.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так, розповідаю сусідам, онукам. 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Сталіна, бо він не любив Україну.

Місце запису: с. Медведівка, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису:  07.09.2005 р.

Хто записав: Дученко Ірина Анатоліївна.

Респондент: Снісаренко Марія Іванівна, 1924 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Медведівка Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Так.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Був неврожай і влада забирала.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Місцева влада забирала, з кожного двору по 140 яєць, по 40 кг м’яса. 

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не пам’ятаю про винагороди за донесення. Але на сусідів доносили.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Документів не мали. Приходили в любий час. Забирали хліб, майно.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Людей насильно забирали з хатів, арештовували, вивозили з села.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Були озброєні.

Як люди боронилися?

Люди плакали, благали, просилися. Добровільно не віддавали своє добро.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Приховати можна було, але потім все-одно знаходили і забирали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали в хатах по всіх закутках, вночі з ліхтарями. Як звати їх не пам’ятаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило 5-6 осіб. А хто це був не пам’ятаю.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали у вузлики, ховали у закутки, у землю закопували.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали обідать тим, хто збирав урожай.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали все підряд: рядна, одяг, їжу, худобу, залишали пустий двір і хату. Дітей садили на лаву під хатою і все виносили. Люди залишались хто в чому був.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Чула. За зібраний в полі колосок забирали в тюрму.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. А хто збирав – саджали.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Озброєні сільські активісти.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Хто йшов добровільно, але більшість не хотіла, їх називали «індусиками».

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Худобу ховали в погребі, в лісі, ярах, щоб не забирали. Птицю ховали в підпіччя. Свиней різали і сало закопували в кутку повітки.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Приходили в любий час: і вдосвіта, і вдень, і вночі.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили часто, доки все не заберуть.

Коли почали помирати від голоду?

В 1933 році, помирало багато.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

З голоду померли батько і мати, нас залишилось четверо, нами опікувався рідний дядько. 

Хто не голодував у селі і чому?

Чим менша сім’я, тим менше голодували.

Хто зумів вижити?

Ті, хто був при владі, хто був скупий, хто зумів украсти.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Так. Сусіди допомагали, родичі. 

Які засоби вживали до виживання?

Їли все. Гречану полову, сухе листя, насіння лободи. З сухого листя робили оладки.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ділилися не всі. У нас був дядько дяком у церкві, прибутку мав повен віз, але нам дав одну хлібину.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Кору дуба, липу, лісові ягоди.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Дуб, липу, фруктові дерева.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ловили все що бігало, що могли зловить.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Міняли одяг на їжу. Але замість солі могли дати нам щось інше. Нам дали якийсь порошок.

Чи був голод у містах?

Не знаю. В місто не їздила.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Багато померло, але скільки не пам’ятаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Про інші села чула, але в нашому селі не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронила сама сім’я. Загортали в ями, де попало.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Ні. 

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Не пам’ятаю окремих поховань. Хоронили всіх підряд на сільському кладовищі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Так. У церкві і на кладовищах правлять панахиду.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади.

Зараз згадують кожну неділю. 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є церква Московського патріархату.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні. 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так. Розповідаю дітям і онукам, школярам.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Винна влада.

Що таке “Торгсін”?

Не знаю.

Місце запису: с. Михайлівка, Лебединський р-н., Сумська обл.

Дата запису: невідомо.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Галіченко Марія Павлівна, 1918 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала у селі Штепівка Лебединського району Сумської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932 – 1933 рр.?

Так, пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала влада урожай.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Це робили активісти, з місцевих, ті, що робили в наших колгоспах.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю, не чула.

Ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Ніяких документів не було. Приходили і забирали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, арешти?

Не знаю. В нашій хаті такого не було.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ні, не мали.

Як люди боронилися?

Ніяк. За непокору думали буде гірше.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Трохи ховали. Але в основному чим люди розживались, то з’їдали, бо і так забирали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Приходили активісти з колгоспів і скрізь палками залізними стукали.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

2-3 чоловіки, більшість жінки.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Спочатку тим, хто робив у колгоспі їсти давали, а потім не давали.

Забирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу?

У нас не брали, бо брати нічого було.

Що таке закон про “п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

Ні, не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторожі, об’єздчики.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ішли, щоб заробити на життя.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

У нас худоби не було.

В який час ходили збирати у людей зерно, продукти?

Ввечері.

Скільки разів приходили до хати?

Бувало і по кілька разів на день.

Коли почепи помирати люди з голоду?

Пухлих було багато, а щоб мерли не пам’ятаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Голодували всі. В кого були городи, корова, ті голодували менше.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Чим допоможеш, коли самі голодували.

Які засоби вживали до виживання?

Садили городи біля хати, збирали в лісі ягоди, гриби. Також рвали і варили кропиву, пекли матерженики з листя клену.

Чи можна було, щось купити у місті, чи виміняти?

Ні за шо було купити і нічого було обміняти. На базарі хлібина коштувала 100 рублів.

Чи був голод у містах?

Казали люди, що в місті люди не голодували.

Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?

Ні. не чула такого

Скільки людей померло у селі?

Мерло багато. А скільки ніхто не казав.

Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?

У нас не чула. Але казали, що у селі Вири брат сестру зарубав і поставив жарить. Його впіймали і забрали, а куди хтозна.

Чи платили там хто займався похованням померлих?

Хто там платив. Хоронили скрізь, навіть вдома на городах, і рідні, і сусіди.

Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Спеціального місця немає.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, “Зелені свята”?

Рідні згадують. Але могил немає.

Чи є у вашому селі церква?

Церкви немає. Підірвали у 80-х роках. А тепер стоїть на тому місці хрест, до нього на празники приїздить піп відправляти.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 – 1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Мало знає. Розказувала про голод дітям, тепер онукам.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Місцевих активістів.

Місце запису: м. Лебедин, Лебединський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 13.09.2009 р.

Хто записав: Патлай Анастасія.

Респондент: Ольвач Ганна Ларіонівна, 1927 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Лебедин Лебединського району Сумської області.

Було це в 1933 році. Сім’я наша складалась з 5 чоловік. Була у нас коровка. В ті часи був не врожай, хліба навіть не було. В мене була сестра, якій було 1.5 рочки на той час, та старший брат. Було мати як наваре картошечки у кухлику, і мені хочеться попробувати, а мати, то не давала, бо малу Лідочку годувать потрібно. А нам з братом варили кукурудзу цілу. Зварять молока, розведуть з кукурудзою, та й їмо, тим і вижили. Це ще добре, що в нас корова була, а інші з голоду пухли. Приходили до нас старенькі з палочкою, пухлі, худенькі, то мама наллє їм скляночку молока, та вони раді, благо дарять. Ходили картошку мерзлу викопувати, приносили додому та й з тії мерзлої, гнилої картошки владики пекли та їли.

З Кобижчі приходила жіночка до нас, та й просила, щоб дали хоч одну ляпошечку, діткам попоїсти. Аби продати щавель з Лебедина йшли пішки аж до Сум, а там сідали на товарний поїзд на кришу і так їздили, щоб хоч яку копійку заробить, аби хліба купити, чи якийсь кусок мила.

В школу ходили у рваному, в тряпках. Згадую як мати мені купила на розторзі кофту, була вона потягана вже, а мені так подобалась, бо не було ніякої.

Ходила до нас сусідка (Денисенко Анастасія Федорівна 1890 p.) просила вона хоч кусочок хліба, хоч юшечки мисочку. Насипала мати їй і давала. Так і допомагали. Багато було нуждающих, тільки ж усіх не нагодуєш. Жалко було на людей дивитися. Государство кинуло усіх під ноги обтоптало, і обібрало. Людину не вважали за людину.

Місце запису: с. Михайлівка, Лебединський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 21.07.2005 р.

Хто записав: Гаврило Л. М.

Респондент: Гніденко Ганна Сидорівна, 1924 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. в селі Михайлівка Лебединського району Сумської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 р.р.?

Звичайно пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забираю урожай влада?

Був штучний голод. Урожай був, тільки усе забирали.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Свої ж і оббирали, сільські жителі.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Нічого не мали. Просто приходили і забирали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ні.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не мали.

Як люди боронилися?

Ніяк не боронилися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Трохи ховали. Наш батько закопали картоплю на краю городу, але й там знайшли.

Хто і як шукав продукти? Скільки їх приходило? Хто це був?

Приходило 3-4 чоловіки. Це були знайомі люди, навіть родичі. Вони добровільно вступили до колгоспу і вислужувались владі. Вони скрізь штрикали залізними палками, поки щось не знаходили.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде. Бо хоч і в землю закопували, хоч ще де ховали скрізь знаходили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Колгоспникам давали їжу: матерженики. баланду з рижію (заправляли рижеєвою олією), яку не можна було й їсти, так вона воняла.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі, худобу?

Корову у нас забрали раніше, коли розкуркулювали. А так як приходили, то брали все: те що варилось у печі на вечерю, занавіски, скидали навіть одяг з людей (шуби, валянки) – все, що їм подобалось. І люди корились, бо боялись.

Що таке закон про “п’ять колосків ”? Чи чули Ви про нього?

Ні, не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не можна було, судили, давали 5 років.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Не знаю, ми не ходили на поля. Казали були об’єздчики.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ті що бідні були, ішли добровільно. А багаті не хотіли йти в колгоспи, вони привикли жити самостійно.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Зажиточних (“куркулів”) змушували, забирали в них землю, худобу, щоб їм нічого не оставалось, як іти в колгосп, а то навіть і з хат виганяли.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В основному вечером, вночі, коли люди ховали продукти.

Скільки разів приходили до хати?

Ходили день у день.

Коли почали помирати люди з голоду?

В 1933 році. Люди валялись як миші. Лазили по землі, просили їсти.

Хто не голодував у селі і чому?

В селі голодували всі. Хто може трохи менше, хто більше, але всі. Більше голодували бідні, а ті, хто щось мав і зміг заховати – менше.

Хто зумів вижити?

От ті ж і зуміли вижити, хто якось ухитрявся заховати зерно, картоплю.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділились продуктами?

В кого що було ділились з родичами, сусідами.

Які засоби вживані до виживання?

Різні. Хто як міг так і виживав, а не міг – помирав.

Що споживали в їжу з рослин, ягід?

Їли лободу, щавель, пекли млинці з листя, діти бігали збирали калачики по лугу. А були й такі, що їли і гниль.

Чи був голод у містах?

В городі голоду не було. Город більше снабжали, а село давили.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

За барахло міняли. В кого було багато барахла, був багатший, міняли в городі на кусок хліба, жменю дерті.

Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін’’?

Ні.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Мерло багато. Ніхто їх не щитав.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Нікому було ховати. Ховали, де прийшлось. Де лежав мертвий, там і закопували.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

В нашому селі не чула.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Раніше мовчали. А зараз в поминальну неділю згадують і голова с/ради. і священик, коли править біля хреста.

Чи є у Вашому селі церква?

Церкву зруйнували. А недавно на тому місці поставили хрест. От туди люди і сходяться на свята. А ще є хата-церква в центрі села.

Чи є встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні. Навіть могил тих немає. Це хіба хто хоронив родичів у себе на городах.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Знають мало. Подробиць не знають. Розповідала дітям, тепер онукам, правнукам.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Власті, ті що були на місцях.

Місце запису: м. Лебедин, Лебединський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 2009 р.

Хто записав: члени пошукового загону Лебединської ЗОШ І-ІІ ступенів № 2, керівник Подвезько С. Г.

Респондент: Забуга Софія Василівна, р. н. невідомий.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Забуги Лебединського району Сумської області.

Мій батько Забуга Михайло, весь вік робив як віл, жив в Забугах, а жінка його при родах померла, то він із малою дитиною ходив по людях, щоб хтось з жінок його дитину покормив груддю. І до овець приставляв, щоб посмоктало. Як тільки він з ними натерпівся – Божечко! А жило маленьке в рукаві кожуха. Перекладав з рукава в рукав, шоб він просихав. Так і жили. А тоді батько пристав у прийми в Лебедині до Костючки Орини. Не могла бачити ця жінка нелюдські страждання чоловіка і дитини. Не доїдала, не досипала, робила по-чорному. Часто в неї крутилася голова од голоду. А вона вставала і робила. Як не держали ноги, так вона на колінах на городі лазила. Бувало шо там і засипала. Нажили вони ще чотирьох дітей. Весною 1932 году нас вигнали з хати, а город забрали. А хто виганяв? Та свої ж і виганяли: Грицько Острог, по-вуличному Острог Горбатий. Такий страшний був, і дружки його такі самі. Ходив по хатах і требував горілки. До нас приходив і грозився «І яєчню поїм, і тебе, Оришко з’їм, а дітей твоїх повикидаю собакам». Мати нас ховала де могла, а перед ним ставала на коліна і молила, і плакала, шоб нас не трогав. Так і вижили ми благодаря їй, нашій дорогенькій матусі, хай їй Бог на тому світі віддячить за все.

Місце запису: с. Михайлівка, Лебединський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 2009 р.

Хто записав: члени пошукового загону Лебединської ЗОШ І-ІІ ступенів № 2, керівник Подвезько С. Г.

Респондент: Фролов Олексій Іванович, 1917 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Василівка Лебединського району Сумської області.

Наша сім’я у 1933 році жила у селі Василівка. Мої батьки працювали у колхозі «Вірний шлях», де головував Микита Халепа, не то з Василівни, не то з Груні. Чоловік був гарний, добрий. Не боявся нікого. На свій страх у пору жнив він організував для колхозників хоч якесь пропітаніє. В колхозі був великий сад. І ось в цьому саду каждий день варили затірку з ячнєвої муки. І ось поки наша мати робила у полі, або я, або старша сестра бігали в цей сад кожний вечір з глечиком по той харч. Давали один черпак. Багатьох від смерті спасла та затірка. Десь у кінці 1933 чи началі 1934 года при колгоспові открився патронат для дітей, батьки яких повмирали з голоду. У ньому поселилися мої одногодки. Це Микола Шелест, Іван Шевченко, сестри і брати Катерина, Люба, Нестір і Данило В акули, Поля Розщупкіна, Іван Дерев’янко. Всі ми осталися живі того, шо нас підгодовували вчительки. Вони з дому приносили картошку, хліб.

Місце запису: м. Лебедин, Лебединський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 18.09.2009 р.

Хто записав: пошукова група «Юний слідопит», керівник Білодід В. С.

Респондент: Корчан Павло Панасович, 1929 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Корчани Лебединського району Сумської області.

Мені, людині, якій скоро виповниться 80 років, особисто прийшлося пережити Голодомор і війну. Мені тоді було 3 роки. Все це страхіття розповідала мені моя мати Корчан Василина Федорівна (1906 р.н.) і батько Афанасій Тимофійович (1906 р.н.). І ось те, що я запам’ятав з її розповідей пізніше після самої трагедії.

Жив тоді я з батьками в селі Корчани Лебединського району. Було дуже тяжко жити, врожай який був, забирали, дуже багато людей в селі померло від голоду. Приїжджали люди з города і відбирали в селян майже всі запаси зерна, в цьому їм допомагали місцеві «добровольці». Люди ховали зерно, хто де міг, в кого находили, а в кого і не нашли. А ще розповідали, що чоловік, який допомагав шукати зерно після того як поїхали чужі з зерном, а він лишився в селі та він опух від голоду і ходив по селу, просив у людей поїсти. Нашу сім’ю врятувала від голоду корова, яка давала нам молоко. Мати, щоб нагодувати сім’ю, по ночам ходила на поле збирала залишком врожаю, але за це бригадири ловили і карали. Якщо впіймали, то саджали на довго в тюрму. Батьки тяжко працювали в колгоспі з ранку до ночі, але за свою працю получали трудодні, це нічого.

В кого було хазяйство, то їх обкладали налогом, який був не під силу щоб його оплатити, якщо даже все продати. Паспортів в селян не було, тому вони не могли нікуди поїхати, щоб знайти краще життя так і виживати хто, як міг. Хліб пекли з всякого бур’яну та лободи. В мене ще був брат з 1932 року народження, як ми вижили я не знаю, дякуючи батькам. Тепер кажуть, що це все було зроблено навмисно, щоб знищити український народ. Ми, ті, хто на власному житті відчули Голодомор, назавжди проклинаємо тих, хто його створив.

Місце запису: м. Лебедин, Лебединський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 26.07.2005 р.

Хто записав: Бєльська Тетяна Валентинівна.

Респондент: Капран Костянтин Петрович, 1929 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в місті Лебедин Лебединського району Сумської області.

Чи пам’ятаєте Ви голод 1932-33 р.р?

Пам’ятаю один приклад. На той час я ходив із старшим братом у дитсадок, який знаходився на вул. Рози Люксембург. Пам’ятаю такий случай, що прийшов через один двір, де я жив. Там дід, може він і не старий був, а замучений. Там хата страшна була, був разний мусор, і він собирав і що можна їв. На другий день ми з братом прийшли, а він уже був мертвий. Приїхали на підводі люди, положили його на ряднину, закутали його у ряднинку, положили на підводу і увезли. Куди його повезли я не знаю. Оце що я знаю.

Ну так, а який мусор він їв конкретно можете сказать?

Сушене людське гівно. Я сказав про це своїй матері. Вона мені нічого не сказала. Сказала: “Ти більше туди не ходи”. І в неї з очей потекли сльози. Оце і все, що я можу сказать. Більше я нічого не помню і не бачив.

А які, на Вашу думку, були причини голоду: засуха, неурожай, податки чи забирала урожай влада?

Влада? Мій батько був тоді депутатом міської ради. Він розказував, що приїжджала до нього конна міліція і ходили по хатах, як він тоді казав зажиточних чи куркулів. Забірали все, що можна було. І один такий був случай. Вісім дітей було, одно менше другого. I все забрали там: пшоно, просо, висівки разні. Забрала міліція і поїхала. А батько був як депутат. Він представник місцевої влади був. Ну, він багато мені, і як я великий був розказував, що у церкві було повно зерна, а люди умірали з голоду. А я, от я, ходив у садік. Там годували нас хорошо. Як на суботу й неділю приходили з братом, то мати й не знала чим нас годувать. Ну, була картонка там мерзла, висівки. Батько був сапожником і у їх була на Чернецькому комуна. У їх було своє поле, і вони там сіяли овес, ячмінь. І за рахунок цього вони виживали. Їм давали я не знаю по скільки, ну виживали. Своє зерно було од комуни. Оце і все.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, коли забирали?

Це я не можу сказати, бо я не знаю. Бо я був малий тоді.

Що таке „закон про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього? Чи дозволяли збирати колоски в полі, залишки городини?

Це я точно не знаю, що нічого не дозволяли собирать. Були об’єжчики на конях і з льотками. Це батько розказував.

Чи переховували люди худобу, щоб не забирали у колгосп? Чи хотіли вони вступати в колгосп?

Про це я не можу нічого сказать. Та це страшні годи були.

А в який час у людей ходили забирати зерна, продукти?

По словам батька у вечірній період. Ноччю.

Куди вони дівали це зерно? І забирали тільки зерно чи й інші речі – одяг, рушники, худобу?

Тільки зерно забирали. Як мій батько об’ясняв, тільки забирали зерно.

Куди вони його потім везли?

Про це не знаю. Міліція увозила з собою. А де вони дівали, хто-зна.

А по скільки чоловік ходило їх?

2 міліціонера і депутат.

Вони із зброєю ходили чи ні?

Із зброєю.

А люди чинили супротив?

Ну, скільки разів батько ходив, ніхто ні разу ніякого супротивленія не оказував.

А багато людей помирало в Лебедині? Як Ви думаєте? І хто зумів вижити?

Про це я не можу сказати, бо я був тоді малий, а слов других я не буду повторять.

А що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Що їли таке, що й страшно подумать. Все. Мерзлу картоплю, буряки. Та що осталось якесь зерно з гряззю, з пиллю. Трудно передать.

А чи відомі Вам випадки людоїдства у місті, і хто хоронив померлих від голоду?

Був провулок, жила одна жінка – це батьки розказували, що крала дітей і використовувала їх на м’ясо і продавала на базарі. І вона була поймана органами влади і була засуджена – це з розповіді батьків.

А як її звали, де вона жила?

Погонців провулок. А як її звать – не знаю. Це буквально 20-30 метрів од місця мого проживання.

А чи відомі місця захоронення людей, які померли від голоду? Чи поминають їх сьогодні?

Оце я не можу сказать, не знаю.

Що Ви знаєте про церкву? Як вона діяла в ті часи?

Про церкву теж не можу нічого сказать.

А кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Тодішня влада. Це було зроблено. Так всі казали. Голодомор був іскуственно зроблений. Влада у всьому винувата. Батько мій був депутатом міської ради, і він розказував, що Покровська церква була повністю забита зерном, але люди голодували і вмирали з голоду. 

А хто туди зносив зерно?

Це я не знаю. Це, наверно, урожай. За це я не скажу точно. Казав, що церква була забита зерном.

Це влада його складала?

Влада. Це зерно було влади.