Населення с. Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років. Місцева мешканка, свідок Голодомору, Бець Катерина Євменівна згадує: «такі,що родних не було в них, требе було хоронить… Хоронили на кладбищах, і в одних тих, в одних могилах кидали та й все, бо я це знаю…». Інша місцева мешканка, свідок Голодомору, Радченко Марія Євменівна зазначила: «… викопали ямку таку ці там чоловік може, двадцять закопали».

Населення с. Крупичполе Ічнянського району Чернігівської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років. Місцева мешканка, свідок Голодомору, Мельник Анастасія Іванівна згадує: «підводами їздили собирали, а куди їх везли, дак хто зна… десь на кладбище».

Населення смт Козелець Козелецького району Чернігівської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років. Місцева мешканка, свідок Голодомору, Мітцук Ніна Єфимівна згадує: «говорили, що там викопали яму таку і там звозили оцих о… Да, то їх усіх в одну яму скидали».

Населення села Даньківка Прилуцького району Чернігівської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років. Місцева мешканка Г.Д. Безмозга 1914 р.н. розповіла, що дуже часто бачила, як прямо на вулиці помирали люди: «У Даньківці була лікарня, люди туди йшли, там і помирали. Страшно було бачити, як на віз накладали стільки людей, що й везти його було важко. Ховали на кладовищі, скидаючи всіх в одну яму».

На початку 1930-х років у Козині було 157 дворів (815 мешканців). У 1930-х було розкуркулено 2 сім’ї. У 1932-1933 роках в селі було вбито голодом близько 180 осіб. Опитуванням встановлені імена 50 осіб.

Тепер відоме одне поховання жертв Голодомору, розташоване на селищному кладовищі.

За матеріалами порталу «Хроніки Обухова».

На знімку періоду першої світової війни – жителі с. Жуківці Омелько Якович Граб і Мар’я Іванівна Карабута, які побрались у 1920 році. У роки Голодомору Омелько помер від тифу, а Мар’я з чотирма дітьми віком від 3 до 12 років – від голоду.

Перед колективізацією в селі у 524 дворах мешкало 2490 душ. 1928 року в Жуківцях організувався колгосп «День урожаю». Було розкуркулено 4 сім’ї. Від штучно організованого голоду в Жуківцях померло близько 500 осіб. Опитуванням встановлені імена 44 осіб.

На даний час відоме одне поховання жертв Голодомору, яке знаходиться на сільському кладовищі. Там в 1997 році встановлено дерев’яний хрест.

За матеріалами порталу «Хроніки Обухова».

В 1929 році в селі Долина була створена сільськогосподарська артіль, а потім колгосп імені Калініна. При його створенні розкуркулено 8 сімей. В 1932 році село Долина було підпорядковане Обухівському району разом з селом (раніше хутором) Макарівкою, заснованим у 1923 році. В ньому у 1929 році також був створений колгосп. Під час Голодомору-геноциду в двох селах померло 370 осіб, з них 350 – у Долині.

Тепер відоме одне поховання жертв Голодомору, що знаходиться на сільському кладовищі. Там у 2007 році встановлено дерев’яний хрест.

За матеріалами порталу «Хроніки Обухова».

Перша сільськогосподарська артіль заснована в Деремезні в 1922 році. В 1930 році в селі було 184 двори, де проживало 800 селян. Того ж року був організований колгосп імені Сталіна. Під час його створення були розкуркулені 19 заможних сімей. Голодом було вбито близько 250 чоловік. Опитуванням встановлені імена 150 осіб.

Тепер відоме одне поховання жертв Голодомору на сільському кладовищі, де встановлено пам’ятний знак жертвам Голодомору (1993 рік).

За матеріалами порталу «Хроніки Обухова».

Перша сільськогосподарська артіль заснована в селі Дерев’яна 1923 році (КНС). В 1930 році був організований колгосп імені Чубаря. На той час там було 287 дворів, де мешкало 1309 жителів. Під час Голодомору в селі померло близько 300 чоловік. Опитуванням очевидців трагедії встановлено імена 27 замордованих голодом осіб.

Тепер відомо одне поховання жертв Голодомору, розташоване на сільському кладовищі. Там встановлений хрест пам’яті з неіржавіючої сталі, без напису (1997 рік).

За матеріалами порталу «Хроніки Обухова».

Першу сільськогосподарську артіль в селі було засновано в 1923 році комітетом незаможних селян. В 1925 році був організований ТСОЗ (товариство спільного обробітку землі). В 1930 році був створений колгосп «Перемога». Згодом були розкуркулені 10 заможних хліборобських родин. На початку 30-х років Гусачівка налічувала 300 дворів і 1700 мешканців. Після Голодомору в селі залишилось на 300 жителів менше. Старожили села – очевидці трагедії змогли відновити у пам’яті прізвища 144-х замордованих голодом односельців.

Станом на тепер відомі поховання жертв Голодомору, розташовані на сільських кладовищах. В селі на трьох кладовищах встановлені три металеві хрести Пам’яті (1995 рік).

За матеріалами порталу «Хроніки Обухова».