- Місце запису: місто Мала Виска Новоукраїнського району Кіровоградської області;
- Дата запису: 28.08.2020 року;
- Хто записав: Артеменко Лариса Олегівна;
- Респондент: Злонський Іван Федорович, 1927 р.н., народився в селі Люблине Березанського району Миколаївської області;
- Розшифровка аудіозапису: Базько Софія;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Люблине Березанського району Миколаївської області
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Представтесь, будь ласка, як вас звати?
Злонський Іван Федорович.
Іване Федоровичу, а коли ви народилися?
1927-го года.
А число, місяць?
А я запомнював.
А де ви народилися?
На Україні, де ж…
Ну…
Це в Березанському районі.
В Березанському районі?
Да. Колхоз і Райкомвод раньше був і звався як оце… ну, так і писалися, то там в Красино, то в тому…
Ну, а село, село як називалося, де ви народилися?
А село називається, називалося Райкомвод. А село було раньше Любліно, там були такий посьолок, то він нас… всьо купили, то Райкомвод був.
Ага, ну село — Любліно?
Да.
Угу, зрозуміло.
Сельсовєт був Ташинський. Ну, шо..
Іване Федорович…
А мама?
Тоже.
А ви не пам’ятаєте батько добровільно пішов у колгосп? Хотів він йти туди, коли створили колгосп?
Цього я не знаю. Ну, ішли люди і вони пішли всі.
А він щось здав у колгосп? Здавав?
Не знаю. А що здавать було? Коні — удрали пара, оце, оце це все богатство і було.
Коней віддали так?
Да.
Угу. А скажіть, а у колгоспі, коли він почав працювати, щось давали за трудодні? Додому він щось приносив?
Не помню цього.
В 32-му…
А що тоді було приносить? Люди сіли в свою яму і там ото кажіть таке, шо їсти аби то їли. Жили дуже бідно.
Тобто додому він нічого не приносив за роботу?
Нє, нічого.
А що ви їли тоді? Як виживали?
Ну, так і виживали. То із сорго варили, то робили силос, смоктали ото діти там… А так шо ж, нічого, що було давати? Що ж давать? Нічого не було.
А у вас були брати, сестри?
Брат Ілюша, недавно помер. Це в Березанському районі. Помер, помер… Ну, тепер моя очередь.
А ви не пам’ятаєте куркулі у вас були у селі? Куркулі.
Це були, були.
Їх розкуркулювали?
Щось то отось і при совєтской власті, куркулі то, шо їх на должності робили. Вот так.
А от в 1932-му, 1933-му, трошки до того, розкуркулювали людей? Розкулачували?
Я не знаю, не знаю, я брехать не буду, не знаю. Ну, розкуркулювали, конєшно. Так, як ось щас скільки щас куркулів. Скільки куркулів? А хто бєдний був, то й остався.
А ви не пам’ятаєте, на колгоспному полі колоски можно було збирати?
А оце не знаю.
А ви не ходили?
Можу сказать одне за колоски, самі їли на Полосьоров… Такий, мале село було. І одна сім’я, там цілий рік їздили у Подольске заробить щось. Ну ото прийшов старік та й каже: «Я буду собирать колоски.» І ніхто йому нічого не сказав. А, а при… нє, я брешу. І с Подольску він тоді приїхав сюди, до цього, і взяв квартиру собі. Да, та й собирав колоски, насобирав гарно колоски, вже зерно. Куди, зробив… товариша, що правій… А дочка цього ж Колі сильно не любила, гризла того чоловіка… оцю і що ти…. дурачок поїхав туда і сюдой написав у міліцію. Приїхали, забрали і кінці в воду. Отак.
Це в 1932-му…
І кобицю заваляв, він же вказав де шо.
Це в 1932-му, 1933-му роках?
Да. Десь такі навє…
Тобто за те, що він приїхав з Подольска, нічого не знав, пішов назбирав колоски….
Це збирав наш, Коля Пенко.
Коля Опенко?
Пенко.
Пенко?
Да.
Ага. Так.
Ото його ж взяли, що я з вами зроблю і зробив. То цього Колю Пенко шо та каже бачив, їздив в Подольске бачив того каже гада, що виказав батька.
Так, значить, Коля Пенко — це з вами жив, односелець, так?
Да.
Сусід, мабуть.
Це Коля Пенко і Ваня Пенко, це син Ваня Пенко.
Ага, син у тюрьму сів?
Ні.
А хто? Батько, Коля Пенко цей?
Батька як забрали, тоді сина коломійця там, де, тоді з сестрой кисли. Та й за все…
Батька забрали за те, що колоски збирав?
Ну да, і він гарно, може з мішок, не знаю.
Зрозуміло. А ви не пам’ятаєте, чи бачили ви на вулиці голодних людей, які ходили може просили щось поїсти дати?
Нє, не було таких. Може ходили коли… Но не було куди ходить, усі голодні.
А з чужих сел може приходив хтось?
Га?
З чужих сел, сусідніх сел може приходив хтось?
А, бувало, люди ходили просили. Та шо там…
А до вас приходили просити їсти? До вашого двору приходили просити їсти хтось?
Да.
Да?
Да.
А розкажіть.
А що ж розказать? Прийшли, якщо єсть їсти, дадуть поїсти, а нє, якщо єсть таке дать, і пішли.
А ви, ваша сім’я давали комусь їсти?
Я не знаю, не буду казать. Можем б я… то бігаєм там, то… Чорт його знає, біднота була…
А до вас колись у хату хтось приходив з обшуками, щось забирали у вас вдома?
Нє, не було. Ну, оце у нас тоже пара коней було, тоже здали у колхоз і що було — повозка, все — здали в колхоз. То це довго коні робили в колхозі, а тоді маслозавод… продали їх. Отак…
Тобто до…
Нє, а що з поля…
А ви не пам’ятаєте хтось із вашого села, може сусіди чи рідні, хтось помер з голоду в 1932-му, 1933-му?
Ну це… Ця, ближче, не та шо… От в 1933-му, то зробили голодовку… Це, ну, тоді голодовку зробили… Чи Сталін, чи хтось там руководив, мать їх йоп.
Тобто ви розумієте, що це штучно була створена голодовка?
Да. Ну, да, а шо ж…
Урожай був тоді?
Ну якийсь то був. Так у других республиках і не таке… На Україні, в Росії був же ж хліб? Був. Ну, в цієї, в Росії ж не вимерло стільки, скільки на Україні.
А як от, ну, як, ви може ви все ще трішечки пригадаєте, от ви кажете штучно зробили голодовку, цей Голодомор, а як його зробили?
А як? А хліб забрали. От тобі і все.
Хліб забрали, але ж ви кажете до вас не приходили, у вас нічого не забирали. Чи просто ви не пам’ятаєте?
Нє, пам’ятаю. Та це ж не було, що брать.
То значить у інших все позабирали, да?
Да. Що там казать…
А хто забирав хліб? Вивозили оце, чи хто забирав?
У нас хліб не вивозили. Із комори повивозили всьо.
Із комори з колгоспної, так?
Да.
А слово таке пам’ятаєте може «буксирні бригади»? Щось знаєте, чули?
Цільні?
Буксирні бригади. Буксири.
Не знаю.
А активісти?
А, ну це в колгоспі. Ну вот… Де роботають ото, обязательно будуть активісти.
А жорна у вас були? Жорна.
Були, були, да.
Були?
Були, були, і у нас були…
Були, так?
Да.
А в 1932-33-му можно було їми вільно користуватись?
Та як, було б що, то можно.
А у вас не було нічого?
Було зерно та щось так забросили його… А так шо, єсть трошки, раз і здер.