- Місце запису: село Антонюки Миколаївський район Одеська область;
- Дата запису: 14.05.2008 р.;
- Хто записав: Варчук В. Є.;
- Опубліковано: Кушнір В.Г., Петрова Н.О., Поломарьов В.М. У скорботних 1932-1933 р.: (Миколаївський район Одеської області): КП ОМД: Одеса – 2008, С. 53;
- Респондент: Збарська Ганна Степанівна, 1927 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Антонюки Миколаївського району Одеської області.
В сім’ї виховувалося четверо дітей. Умови життя були дуже важкими. Коли організовувалися колгоспи, батько віддав коні, підводу та іншу худобу, бо цього від нього вимагали. Батьки працювали в колгоспі, заробляли дуже мало, прогодувати сім’ю було дуже валюто. А це потрібно було здавати державі податок. Продуктів не вистачало для сім’ї, а не те, щоб віддавати, мама вимушена була купувати яйця, молоко, м ’ясо, щоб здати податок. Якщо своєчасно не здавали, за це суворо карали. Дуже часто до хати приходили міліціонери, робили обшук, перевертали все „дном”, навіть проколювали списами стріху, потім, шукали зерно та інші продукти. Але ми нічого не ховали, тому що не було що. Міліціонери грубили, ображали людей.
Одного разу мама принесла додому оберемок кукурудзи. Сусіди заявили на нас. Прийшла міліція і забрали маму й кукурудзу. Мамі дали два роки ув’язнення. Ми залишилися без мами. Маму відпустили через рік. Але були і добрі сусіди, які допомагали нам. Почалася війна, батька забрали на війну. Життя стало ще важчим. Мати працювала не розгинаючи спину, та ми допомагали, ходили голодними, обідраними. А в селі в школі були всі приміщення заваляні зерном. Коли в село зайшли солдати, вони трохи зерна дали людям. Мама змолола зерно, а ми доти чекали хліба. Вона спекла запашного хліба для солдат і для нас. Цей хліб запам’ятаємо на все життя. З війни батько не повернувся, ми стали сиротами, а нам так і ніхто не допоміг, хоча інші сім’ї отримували допомогу. Все це в минулому, але спогади назавжди запишуться в моєму серці. Сьогодні про ті страшні роки не забули. Вшановують пам’ять загиблих. В селі Антонюки встановили пам’ятник жертвам голодомору. Нехай ці страшні роки ніколи не повернуться.