- Місце запису: місто Суми Сумської області;
- Дата запису: 26 липня 2005;
- Хто передав: Котенко Інною Павлівною, завідуюча відділенням соціально-побутової реабілітації;
- Респондент: Завгородня (Сербінович) Галина Василівна, 6 січня 1925 р.н., народилась в селі Новомихайлівка Сумського району Сумської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Новомихайлівка Сумського району Сумської області.
(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр?
Пам’ятаю, пам’ятаю харашо. 8 років було.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Влада забірала та начальство. У сільсовєті забирали, а нас гнали як собак.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Предсєдатель колгоспу.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Ні, не було. Була в селі Новомихайлівка Подлесновский сельсовєт. Раньше писали Сумська область, Сумський район, а тепер Новомихайлівка, хуторок, там самі переселенці зараз.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?
Ні, не мали нічого. Ну, приїжали підводою і забирали, ішли у хату, що там є, зерно яке забірали, ложили на подводу і везли.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Не помню, не помню цього. Били нас. Малих не били, а тих, ну, матір, батька били потому що вони не давали зерно, що чим годувать, сім’я у каждого по четверо, по п’ятеро дітей, а годувать чим? Треба годувать, а вони…ну і били і били і нам попадало. Арештовували.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Цього не помню.
Як люди боронились?
Ні, віддавали все зразу. Забірали то, що найшли там у хаті, яке зерно, що забрали, сіли на підводу і поїхали. Сахар заберуть, теля заберуть, корову забірали.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Якщо б знали ті що знали, дак ті ховали, а ті що…приїхали, увійшли в хату нічого не знавши, а тут зерно стоїть у занічку.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Не помню.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
По 3 чоловіки приходило. По 3, по 2 приходили чєловєка забірали. Предсєдатель сельсовета і колхоза предсєдатель.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ну, так як знаєте, чи в ямі, чи у погрібі де ховають, так хто знав уже, так сховав трохи, а той доживали, а так. Одна тьотка, мамина сусідка так дитина була в садіку записана, не носила в садік, а дома воно лежало неділям, вже черви полізли, а вона ходила получать продукти на дитину. А вона у хату, чи у ямі, а сама їсти хоче, пухла страшенно.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Та давали там зерна по чомусь, і по скікись та давали. Небагато давали.
Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Забирали все. І як найшли оце в гардіробі чи в чому, усе забірали.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Не чула, не чула.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Не дозволяли. Потому уже підеш, як перезімує, так підеш собереш картошку, а вона чорна, то крохмаль сам, так ото крохмаль отой собірали, де більше, а то червачки, де більше собірали, додому принесеш. Це розрішали. А колоски ні.
Хто охороняв колгоспні поля і комори?
Колхозники охороняли. Так же, виходиш на роботу, то напишуть трудодень чи галочку яку.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Ну, їм же обіщали: все буде, все буде вам багацтво, тільки ідіть у колхоз. Хто согласився, а хто не согласився.
Чи змушували йти людей в колгосп і як?
Ні, ні.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
А…в сараї держали, або десь тамечки, у тому у погрібі, так сховають, а то більше забірали, забірали все. У нас лісу немає, не було лісу.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Зутра зайдуть ото, і як собраніє всє равно ото, походять, провіряють усе, шукають, усі які продукти, усьо і забирають.
Скільки разів приходили до хати?
А хтозна скільки разів, разів мабуть 10 приходили. Корова в нас була, батько робив, так корова нам ото молока давала 3 літри.
Коли почали люди помирати від голоду?
Почвали помірать у 33-му, весной 32-ий не помню що було голодовка, а 33 – дуже люди мерли, коли повиїдали, позабірали. Все, не було, нічого. Отак іде, упало, перевернулось, і всьо.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Багато було дітей…Куди…забрали, куди їх діли – хтозна, якби це було, запоминав би, забрали дітей, повезли, а куди їх повезли – хтозна. Казали, в інтернати.
Хто не голодував в селі і чому?
Мабуть і ні. У нас село невеличке було, так що мабуть і не було таких, щоб не голодували. Усі пухлі були, пухлі такі, страшенні люди, подивися так прямо хто на що похоже. Таке налите, все аж блестить тіло на йому.
Хто зумів вижити?
Ні. Моя сім’я вижила, батька забрали.
Чи допомагали люди одне одному виживати?
Ні. Ну, як оце прийде, попросе кусочок хліба, дай як єсть дак даси кусок хліба. Ми не мали ніяких родичів, тому що всі були пухлі, це ж батьків, материн батьків і 2 сестри померли в голодовку, ще до нас прийшли, мати на роботі була, а сестра та що і я, і цей брат маленький, скільки йому 2 годи було, а мамин брата чоловік і брат прийшли, кажуть дайте поїсти, а в нас нема нічого поїсти. Прийшли додому померли.
Які засоби вживали до виживання?
Усе старалися, шоб вижити.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Не мали.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Рогозу їли, липу їли, і ще якась там, ганнушка називалась, таке, листя як у моркви, і так виросте, так оту траву їли.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Усе що можна було їли.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Та горобців ловили, ловили горобців. Оце одчинили ото хвіртку на хату, вони налетять туди, а тоді зачинили і ловили тоді. Бува то як галушок накидаєш у суп, ото горобців.
Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?
Ні, не їздили тоді. Нічого, потому шо були дуже слабі, не могли дойти до того пішки треба було. Ходили, все врем’я пішки, у Суми. А тоді не могли.
Чи був голод в місті?
Казали, шо був голод у Сумах, і скрізь, а ми не ходили, ми не знали, чи був голод, чи шо не було, не знаю…
Чи знаєте ви що таке “торгсін”?
Хто. Та чула… Та ми не представляли шо воно таке.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Все село вимерло. Як Вам сказать (рахує двори).
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Було чи в другому селі, а в нашому не було.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
У нас кладбище було, і зараз воно є, так воно там позаростало сіренню все, а тоді ото яму викопають, глибоку яму, і ото накидають яму повну, тоді закидають ізверху землею, шоб лиси не розгорнули.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Це так, сусіди прийшли, привезуть коняку, запряжуть, одвезуть на кладбище, покинуть у яму і пішли. Нічого не платили. Счітай ,сусід, то знайомий, то родич, прийде, жалко, пухла, беруть на повозку і везуть на кладбище.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
У садках дома все ховали, того що, як нічим уже привезти, ніде-нічого, так у дворі, у садку ховали.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
З 47-го году жила. Не поминали.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Згадували, як трошки вже нова власть началася, луччє вже стало жить, так плакали, ходили вбирать могилки, де наложено там, скільки, і ваші, і наші, повна яма душ, чоловік 15 накидано, так хто там буде, чий дитина захована, чи не захована. А ходили уже з 34-35 году.
Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Не було. У Подлєсновкі було.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Ні, нічого не встановлювали.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Хто зна. Може якій і розказували дома, як оце голодовка була сяка й така, так а воно вірять молоді. Ну а якже, із сусідами балакали, шо голодоморка була, їсти нічого було. І це розказували. І на заводі розказувала, страшно подумать як жили.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Хто зна хто воно. Начальство, конешно. А шо, робочий, робе в колгоспі, і вас винить іще, вас не будуть.