- Дата запису: 1 вересня 2020 року;
- Місце запису: село Оленівка Балтського району Одеської області;
- Хто записав: Коцур Юлія Олексіївна, завідувач інформаційно-видавничого відділу Національного музею Голодомору-геноциду;
- Респондент: Юрійчук Надія Кирилівна, 24 жовтня 1924 р.н., народилася в селі Березівка Балтського району Одеської області;
- Розшифровка запису: Басько Софія;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Березівка Балтського району Одеської області.
Представтеся, будь-ласка, як Вас звати?
Надя. Юрійчук Надєжда Кириловна.
А коли Ви народилися?
24 жовтня.
А якого року?
Ой… От бач, знаю шо перед войною, нєє, перед голодом, я же 24-ий год був у мене, це 24-го року я народилася.
24-го року. І якого жовтня Ви кажете?
25-го числа 24-го року.
25-го жовтня 1924-го року?
Да-да-да.
А тут в Оленівці народилися?
А в Бере…, в Єлєновці.
В Оленовці народилися?
Га?
Народилися і жили тут в Оленівці?
Нє-нє-нє.
А де?
Жили в Березівці.
Це Балтський район?
Балтовський район, да, там ми жили, а потом в пєєсят, ой…Тай голод був, война була, а ми малі були, було шо мені тоді десять год як голод був. Я добре помню, шо мама покойна, шо там яке драньтя є, тай збирала, тай їздили в Молдавію за тим, та міняли на фасолю, кукурудзу, хто шо мав, тай привозила, тай кормила нас, тай побуде, бо йде в поле на роботу, а потом то вже поїли, тай знов збирається, тай знов їде, компанія їх жінки їде такі… Ой, задихалася, ой. А потом уже в колгозі як робили та давали по двісті грам макуха, це хто йшов робити в колгоз, тай получав, а хто не йшов робити тай вмирали люди, багато повмирали, а потом уже шо робили ми як… Фуу. Уже голодовка, уже 33-ий год, від 24-го до 33-го году тай це мама їздила всьовремя, а потом уже голод трошки пройшов, война настала, німці прийшли, но нічого в Березівці нам шкоди не робили, а тойо, тай позабирали хлопців молодих, чоловіків молодих на фронт, а ми вже лишилися трошки дужчі, тай робили в колхозі, волами їздили, орали. З нами такий був дєдушка, шо помагав нам воли запрягти, може ви і не знаєте, шо то воли, воли запрягти, тай єдна ж дівчина веде той воли попереді, а друга тримає плуг, шоб він рив землю, от… А потом уже… Ой, задихалась.
Можете розказати про своїх батьків?
Га?
Про своїх батьків. Яке в них було господарство до колективізації?
Яке було, коровку тримали, уже потом як колхоз уже трошки легше було, поросята, поросят тримали там, а робили в колхозі. Тато був,покойний,бригадіром польової бригади, а мама ходила на роботу, норми вже тоді потрошки давали, як потрошки, десять сотих, там соняшник сіяли, кукурудзу. Уже як трошки після войни, у головку це, після голодовки вже давали, тай люди йшли на роботу, тай робили там потрошки. А так шо я, жили до войни, у войну, ну тато вмер це у 88-му году, а мама 77-му году вмерла.
А Ви помните як колгосп організовувався у вас тут?
Який?
Як організовувався колгосп, як колективізація була?
А я не помню.
А чи приходили до вас люди з обшуками? Забирали худобу, зерно? Розкажіть.
Га?
Розкажіть чи худобу забирали у вас?
Забирали, ікони збирали, забирали з хати, такі були люди шо, а так худобу тоже брали, хто дужчий, тай тримав, тай прийшли, тай забрали, бо треба колхоззєдинити, шоб було шось у колхозі. А так шо я.
А люди хотіли в колгосп іти?
Ну як, мусіли, мусіли йти робити в колхозі, бо треба ж звідкись жити людям у селі, молодим і старим.
А до колгоспу жили як вони, одноосібно жили?
Га?
До колгоспу ваші батьки одноосібно жили?
Не знаю я. Я…
А чи приходили до вас бригади з обшуком? Зерно забирали?
Зерно забирали, у кого було трошки більше, тай збирали, тай ділили в колхозі людям у кого не було. Забирали-забирали, а так.
А у вас забирали?
Я не помню чи, по моєму, шо не забирали, бо де могли робити в колхозі, а свого не сіяли, шоб було зерно. Тай знаю, шо мама їздила в Молдавію міняла які там трапки, тай привозила, тай кормила дітей, нас двоє, дві було у мами і батька, а так я знаю ше шо…
А у вас від Голодомору ніхто не помер у родині?
Нє-нє. А в селі були такі з родини помирали у голод, багато з родини помирало було. А там у нас на окраєні села тако на горбочку тай дід жив, тай ідуть, як гуртом ідуть люди на роботу, та нічого, а лиш їдна жінка йде, тай він зловив її, тай зарізав, тай так пітався. От це на окраєні так яр був там, тай у ярові він сидів, ну хата в нього там була, тай він тойо жив там, тай виходив пантрував чи діти ходили, тай він ловив їх, тай знечтожував, тай пітався так. А ше шо я знаю.
А люди дуже голодували?
Голодували дуже, вмирали дуже, дуже голодували. Ой, в мене сестра двоюрідна, їх було шестеро, нє, п’ятеро, да Оля, тай лиш мати лишилася, а батько повмирав і з тойого і діти всі повмирали і тойо, ой, вивозили самі. Помню, Оля, покойна, сиділа, тай шеєдин брат у неї був, тай вона, вмер він, тай вона сама його взяла, бо малий був, на цвинтар, там так недалеко цвинтар від села був на горбочку, тай вона пішла … тай викопала ямку, тай закопала того братика свого в ямку, оо таке. А потом уже стало трошки легше, чоловіки молоді були і той хлопці, тай як їх забрали у войну воювати, а ми лишилися, а я знаю шо мені було п’ятнадцять год тоді як я лишилася з мамою. Тай їздили у Грушевський район, там десь не знаю волами, тай буряк там більше сіяли, а у нас не сіяли буряка сахарного, там завод був у тому, тай він, тай нас туди посилали, тай ми їздили тай возили той буряк на завод, тай получали сюди на село, колхоз уже був, посилали цей, сахару тай давали.
А бабусь, оце Ви казали про свою двоюрідну сестру…
Га?
Про сестру двоюрідну, в якою батьки померли, сестри померли. А як їх було звати?
Батька – Кирило Ігнатович.
А прізвище?
Га?
Фамілія його яка?
Білоконь.
Білоконь?
Кирило Ігнатович.
Потім померла його дружина?
Да.
Білоконь…
Білоконь Олита Григорівна.
А якого року народження вони були, не знаєте?
Мама дев’ятсотогогоду, тисяча вісімсот дев’яносто.
Це ваша мама?
Моя мама, Олита. А тато дев’яносто первому году, це я добре знаю.
Це ваші батьки?
Моя.
А ви казали про свою двоюрідну сестру, у якої померли батьки.
За Олю.
Да. Як її батьків звали?
Христя і Аменій.
А прізвище, фамилія їх яка?
Га?
Яка їх фамилія? Христі?
От забулася, Христя, добре помню Христя, баба Христя, ну…
Це сестра вашої матері?
Га?
Це вашої матері сестра виходить?
Нє-нє, це не мої мами сестра. Це чоловічова сестра.
Тата сестра?
Татова.
Татова?
Да, а мамині сестри, три було і брат був.
То вони вижили? Голодовку вижили?
Голодовку вижили, да-да. Да, голодовку повиживали.
А оця Христя померла?
І Христя тоже в голодовку жила, жила-жила. То дочка її вмерла в голодовку, Оля.
Оля вмерла?
Га?
Оля вмерла?
Дочка її вмерла, да, а баба Христя жила і вже колхоз був…
То тільки Оля померла у голодовку?
Га?
Тільки Оля померла у голодовку?
Нєє, багато в них, їх було ж п’ятеро, тай усі вимерли, баба Христя лишилася і дід умер і діти її повмирали, як забула, не помню.
А як їх звали, не пам’ятаєте?
Не помню.
А діда як звали?
Аменій.
Аменій?
Да.
П’ятеро його дітей померло?
Да-да-да.
Олю, одну звали Оля ви кажете?
Га?
Оля звали одну дитину? Оля то же померла?
То же померла, дочка сама старша Аменійова і бабина Христіна.
І ще ви казали, що Оля якогось брата похоронила, правильно?
Свого брата.
А як його звали того брата?
Не знаю як, а шо заповниш усьо, не заповниш.
А де цих всіх людей ховали, що помирали?
Га?
Де їх ховали людей цих, що помирали?
А так село, тай під горбок тай там на полі і до цеї пори там кладбіще. Закашлялася, ой, ой де ж платочки діли, зуби позичені тац ше тримають, ше із десь я знаю шіїсят п’ятому, шіїсят четвертому году зроблені ці зуби і до сеї пори. Да, нижні були тай шось тікали, тиснули тай я викинула, а ці до сеї пори тримаються.
Так оцих людей, що звозили на кладбіще, їх хтось збирав людей померлих?
Га?
Хто збирав померлих людей?
Підводою їздили, которі ше, підводою їздили, которі дужчі люди тай збирали на підводу, тай вивозили на кладбіще, так ховали, ну шо ж ти зробиш, шо було.
А багато померло людей?
Багато з села померло, багато, а скільки не знаю числиться, ну багато-багато дуже померло.
А чи помагали родичі в голодовку один одному?
Га?
Родичі в голодовку помагали один одному?
Конєшно ділилися, як трошки дужчі тай ішли, тай давали там шо мали, шо мали дужчі, заробляли в колхозі вже тоді, давали по трошки, бо сіяли і пшеницю уже у войну.
А до войни, до войни помагали один одному, під час голодовки, у голодовку помагали?
А я помню, наверно десь, ну як помагали, рідні рідним, прімєрно я маю там шось трошки, а у сестри нема, тай я взяла дала трошки сестрі шо там крупи якої-небудь, шоб вона дітям зварила там який суп чи бемку, чи шо.
Може водичку вам? Води дати?
Дайте трошки.
А де її можна набрати?
А там на лавочці відро, там і кружка. Тай тойо, тай там є, дітей там родила.
В Обжиле?
В Обжиле да.
А жили в Березівці, да?
А жили ми в Березівці, да.
А це сусіднє з Обжилами село?
Га?
Сусіднє з Обжилами село?
Да, через річку тако.
А чи можна в 33-му було колоски збирати на полі?
Га?
Колоски на полі можна було збирати?
Потом…
В 33-му?
В 33-му не розрішали збирати, а потом уже начали збирати колоски у колхозах, ну як у колхозах, у нас у колхозі це косять мужчини, жінку в’яжуть ті перевеслом, а заді ходять діти тай збирають колоски, шоб не пропадали.
А в 33-му, в 33-му коли всі голодували можна було на полі піти взять колоски після збору урожаю?
Нене, не знаю чи шо там хто робив у колхозі тоді. Ой Господи, ой.
А чи люди виїжджали, тікали із села у місто? Можна було втекти від голоду в місто?
А куди втічуть, як голод нема ніде нічого, тай сидить у селі, їзде в Молдавію, там в Молдавії видно трошки люди луче жили тай міняли всьо.
А чому був Голодомор як ви думаєте?
Га?
Чого був Голодомор?
Я знаю чи чого був, голод був, тай не було врожаю ніякого чи забирали усьо з села тай того Голодомор був, бо не було шо їсти людям, а забирати, забирали которі пани ж там були тай забирали і для себе всьо, тай так.
Які це пани, при радянській владі пани були?
Га?
При радянській владі були пани?
Не поняла я.
При радянській владі були пани?
Да, тато з мамою робили ще в панах, рядом село та на окраєні села той пан построївся, тай ішли робити люди до нього.
То він їм платив?
Наверно десь шось давав, даром же ж він, а там я знаю, не помниш усьо, бо ж.
А чим ви рятувалися під час Голодомору? Що ви їли?
Га?
Що ви їли під час Голодомору?
Чим ми врятувалися, уже тоді тато став бригадіром тракторової, той польової бригади уже, а мама ходила на роботу в колхоз, уже тоді начали сіяти пшеницю, начали давати людям потрошки, двадцять копійок на день, це як цілий день робе, тай двадцять копійок за день заплатять, а так я знаю.
Це в якому році було? Він бригадиром став в якому році?
Ну в якому році це, в 33-му, до войни, у войну вже легче було трошки.
Ну це він уже після Голодомору став бригадиром?
Нє, до Голодомору був, нє-нє, після тому, у войну його ж забрали були.
Куди в війну забрали, воювати?
Га?
У війну воювати забрали?
Ну да, да.
Так бригадиром після війни став?
Да-да-да, уже після войни, уже прийшов з армії, уже тай, уже хлопці наші поприходили такі года як я, тай тії которії живі, тай ішли робити то на станцію, то тойо, то так у селі робили у колхозі, тай мій дід, покойний, пішов на станцію, прийшов з армії, тай пішов на станцію, на Слободку робити стрєлочніком, тай робив там зо два годи, тай тяжко було йому там самому, бо шо ж, тай прийшов у село до нас сюди, тай ми подружилися обоє, тай тоді ше забрав мене на Слободку, тай там був на Слободці, стрєлочніком робив трохи.
Ну це вже після войни все було?
Га?
Це все після войни було?
Да-да.
А в 33-му шо ви їли?
Усьо їли, і бурани їли, і макух їли, а цейо, а то була в колхозі картошка, тай не забрали її, закопали на зиму, тай уже на весні ходили тай добували ту картошку, тай мили, шкаралупи відходили, а той, а біла картошка, тай приносили додому, тай дома варила там шось чи суп, чи картошку густу зварили, хто шо міг, той варили тай кормили своїх дітей. Отаке, а так шо ти помниш усьо, запомниш уже в таких годах, уже дужча б була тай…
А в 33-му батьки економили їжу?
Га?
В 33-му батьки економили їжу в голодовку?
Нє поняла.
В голодовку батьки їжу економили?
Їжу?
Економили в 33-му?
А з чого вони мали економити як його не було, як піде в колхоз жінка на роботу чи чоловік, тай дадуть двісті грам макуха вечері, тай прийшла додому, тай шось зварила, а на другий день знов пішла, тай знов получила, а як не пішла, тай не получила нічого, тай голодна, тай нема шо їсти дітям дати, тай вмирали, тай таке. Ой Господи, а нашо мені ця старість?!