- Місце запису: м. Чигирин Черкаської обл.
- Дата запису: 08.2018 р.
- Хто записав: Артеменко Лариса Олегівна, Вигодованець Ольга Василівна;
- Респондент: Юрченко Палагія Степанівна, 22.05.1930 р.н. народилася в с. Суботові Чигиринського р-ну Черкаської обл. (сьогодні проживає в м. Чигирин);
- Розшифровка аудіозапису: Захарчук Анна Олексіївна.
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в с. Суботові Чигиринського р-ну Черкаської обл.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Оповідач, представтесь, будь ласка. Як Вас звати?
Палагія .
А прізвище?
Юрченко.
А коли Ви народилися?
22-го травня.
А якого року?
Тридцятого.
А де народилися?
В Суботові.
В селі Суботові Чигиринського району Черкаської області.
Да.
Розкажіть, будь ласка, що Ви пам’ятаєте по розповідях батьків? Що розповідали Вам?
Шо вони мені розповідали… як мені три годи було! Ніхто мені нічого не розповідав.
А що Ви бачили?
Ото ж таке бачила: на місточку вмер чоловік і все.
Побачила і пиріжок йому дала. І він ковтнув його і кричить: «Їсти, їсти!». Та, до вечора він вмер. Та приїхала підвода, забрала його, тай…
Але їздила підвода по селу забирала?
Ану! Тай!
Їздила підвода, забирала трупи померлих людей, тих, що на вулиці були. То люди помирали прямо на вулицях? А де їх ховали? Ви, потім, знаєте те місце, куди їх звозили? А кладовище ж, мабуть, десь, да?
Ну, це я не знаю.
А в Вас була, що Ви їли, у Вас був, кажете, був пиріжок, у Вас було що їсти?
Було.
Ага. І корова в Вас була?
Да, корова була і молоко було, і було в нас шо їсти.
А батьки де працювали?
Батько в мене чоботи шив дуже добре і зароблював. А мати дома була робила дома і в колгоспі.
А як батька звати?
Степан.
А прізвище?
Пономаренко.
Пономаренко Степан.
Да.
А матір як звали?
Явдоха.
А дітей скільки в сім’ї було?
Одна я була.
І це він шив чоботи і їх продавав? Продавав?
Нєє!
Тільки для себе?
Та! Для себе… Людям шив, а люди платили. Грошей же ж не було.
Ага, вони давали якісь продукти харчування за чоботи?
Да.
А в 46-му – 47-му роках, після війни, відчували Ви у сім’ї в себе?
Ми, батька вбили на фронті. Ми з матір’ю осталися вдвох, то ми не голодували. В нас гарний город коло хати – 32 сотки коло хати тільки. І ми половинку сіяли пшениці, а половинку картоплі. І ця половинка не померзла пшениця на війні, бо вона, дерева були. І молотили. Та в нас же уже підем та намелем, тай коржі печем, то.
А податки були на фруктове дерево, там, на кущ?
Ой! За податки й не балакай, там страшні податки були. Мати була, оце, прибіжить: «Ой, Тоник іде, кривдник!» Оцей фінагент по податках. А я, каже: «То шо, шо іде?» «Ой! Я ж того й того не отдала ще я того й того.» Було і крашанки, і молоко, і бубну і, ну такі податки, страшне, шо було тоді!
А якщо не сплатили податки, то що?
То шо, то в колгоспі робить? Робить, а тоді піде та паличок на столи, та й усе, не получить нічого.
А, тобто навпаки не поставлять палички за трудодні, якщо не здасть податок. А не було Вам якоїсь пільги, що в Вас батька вбили?
Та! Яка пільга, як тоді поголовно в нас як кили били тоді, в нас тіки на вулиці на ножі тіки чоловіків вбили і поставили сім’я одна, а є й осталися і по троє, і по двоє. Та як вони віддволи…
Але ніхто не помер від голоду, як податки, можливо, дуже високі були тоді? Голодували чи ні?
А голодували, від голоду багато померло. А в 47-му – ні, не померли.
Було важко, просто, да?
Да.
А «закон про 5 колосків» Ви чули? А на полях були охоронці? На колгоспному полі охороняли?
Аякже!
А люди не йшли збирать колоски?
Та! Ішли доганяли же…
А якщо впіймають, то що буде?
Та шо! Ні впіймають, то і б’ють, і шо тікі не було.
А в тюрму могли посадити, якщо впіймали на полі, там, чи тільки били?
Та одна жінка, ще й родичка якась на, та збирала колоски. Її впіймали та засудили, і вислали аж у Бодайбо, чули Ви, таке місто? В Росії, аж за…
За полярним колом?
Да, у Бодайбо. І двоє дітей.
Це в 32-му − 33 роках?
Ні! У 47-му. І двоє дітей їх сусіди ото доглядали усім гуртом, їсточки їм носили і ми ходили там, гуляли отам, збиралися.
А дитячого будинку не було в 46-му – 47-му?
Та який там!
А в школі, в школу ходили?
Да.
Багато дітей було в школі?
Багато було. Ми ж ходили переростки вже. Я сім класів кінчила – мені 17 год було.