- Місце запису: Будинок літніх людей, місто Бар Барського району Вінницької області;
- Дата запису: 26.03.2019 р.;
- Хто записав: Гоцуляк Любов Богданівна;
- Респондент: Якимчук Ольга Антонівна, 1928 р.н., народилася у селі Кузьминці Барського району Вінницької області;
- Розшифрувала: Кравчук Тетяна Володимирівна;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала у селі Кузьминці Барського району Вінницької області.
Представтеся, будь ласка.
Ольга.
А прізвище ваше як?
Якимчук Ольга Антонівна.
А якого року народження ви?
28-го.
В якому селі ви народилися?
В Кузьминцях народилася і в Кузьминцях живу.
І так і прожили там все життя?
Да.
А у вас були брати, сестри?
Сестра була.
Тобто вас у мами і тато було лише двоє?
Сестра. І я мала два сини, дві невістки, онуки, правнуки вже, да.
А що ви пам’ятаєте з 32-33-го років, коли в Україні був голод, Голодомор?
Я пам’ятаю всьо. Люди здихали з голоду, а ми якось вижили, наша сім’я. Нас було дві сестрі. Я і вона, і батько, і мама, і це ми пережили, ми не повмирали з голоду.
А ви пам’ятаєте у селі, коли був Голодомор, багато людей померло від Голодомору?
А шо ж, багато повмирало людей, дітей. Ховали навіть і без трун. Так закопували, бо не мали люди чим, не мали змоги трун зробити, здихали з голоду. Але, кому не смерть, то пережив. О, і я так сама пережила і діти мої пережили.
А що ви їли, що вам мама готувала, де взагалі брати їжу і якою вона була?
Тей таке було, там видоять корову, то якусь колотуху приготують, куплять пшеницю якусь стакан, два, на жорнах змололи. Таке було. А то ягоди з молоком пили, ягоди, молоко, як могли, так цей. Дуже багато повмирали з голоду, да.
А вас була корова?
А як же, була корова і ми вижили. А в мого, татовиного брата було 9-ро дітей, жінка, він пішов на фронт, а ця жінка померла з голоду, а дітей забрали двоє в цей інтернат цих, а ті тако мучилися. Велике горе ми зазнали, ми голоду багато зазнали, але кому не смерть, то пережив.
А чи бали у вас в селі випадки, чи можливо ви чули, що хтось розповідав, випадки людоїдства, чи їли під час Голодомору дітей? Чи їли, можливо, собак, котів?
Ну були ясла, шо там могли то рихтували. А тоді в голодовку, то не був ясел. Так, самі люди харчувалися, котрі могли як, а котрі повмирали, бо ж голод був. О, то таке було. Ягоди з молоком це поїли, але кому не смерть, то не вмерли, а кому смерть, ті. Багато пропало людей.
А чи виїздили з села, чи тікали люди під час Голодомору, десь, можливо, в міста?
Чо, виїжджали люди. А до нас, це вже пригнали жидів, Примарум, о, насилу згадала. Був Примарум, в него було п’ятеро дітей, хатинка, збоку двері, бідив. Так як пригнали цих жидів на казарму цю воєнну, то він в цих жидів забрав всьо золото, забрав, а тоді цих жидів вигнав на долину в цю ой як це, і там їх, викопали окопи і там їх розстріляли, і там їх закопали. Забула, як долина та називається. То каже, шо три дні земля рухалася, шо живі попадали. Таке іздіватєльство було.
Чи пригадуєте Ви зараз той час 32-33-ій роки, коли був Голодомор? І які спогади у вас залишилися з того часу?
Та й чо це я не пригадую. Я всьо знаю, но я ше ж тоді була мала, не така ше, як ше був. А потім як вже була ця війна, то я вже, вже вивозили, вже ці побили всі машини, надлетів літак на греблі, побили, то ми вже вивозили всьо підводою, о. Тей так от. І так вже мій 91 рік. Я вже не така розумна як колись може була, але була, похвальну грамоту за труд маю, похвальну грамоту за молоко. І все, була на вивозці зерна, вивозили на станцію машиною. Всьо цим я працювала.