- Місце запису: село Русанівка Липоводолинського району Сумської області;
- Дата запису: -;
- Хто передав: -;
- Респондент: Якуб Галина Остапівна, 1936 р.н., народилась в селі Липова Долина Липоводолинського району Сумської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Русанівка Липоводолинського району Сумської області.
(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)
Про голодовку 1932-1933 р. мені батько розказували. Казали шо було тяжко, дуже тяжко, ото єлі пережили той страшний період. Бо якраз тоді почалася колективізація. Забирали все чисто.Вигрібали до останньої зернини, яка була захована десь в глечику. Заставляли йти в колгоспи. Батько казали, шо перед тим, як я народилась, люди почали йти в колгоспи, бо трудне життя було, а там якусь юшечку давали. А ще було завдання розгромить куркулів як клас. Якшо йдеш у колгосп , то забирали постройки залишали тільки хати , комори хороші везли в колгосп, сараї палили. А ще до нас посля войни привозили кукурузу, давали качанами, або по 10-30 кг. Землі посля войни майже не було, лише садиба 36 соток, більше не давали. Так ото у нас посля войни як такой голодовки не було. Тяжко було, но не так як в 30-х годах, батько казали шо тоді страх шо творилось. Посля войни 800 руб. був пуд муки , так ото її ми купляли. А ще в нас був овес, так ми його здавали в комори, а там була драчка, де ми його драли і пекли галєти. А ще, як і в 30-х годах, пекли млинці з липи. А ще в нас була корова, то нам було неважко. Легше ніж другим жилося. А ще була і картошка, правда трохи гнила, но була. Людей майже не померло, бо я ж кажу, шо як такого голоду посля войни не було. Вижили. Важко було, но вижили.