- Місце запису: село Велика Василівка Любашівський район Одеська область;
- Дата запису: 2006-2008 рр.;
- Хто записав: учні Великовасилівської школи І-ІІ ст., керівник та дослідник Кудлач Іван Андрійович;
- Респондент: Яковенко Олександр Стефанович, 1927 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Велика Василівка Любашівського району Одеської області.
«Велика біда почалася з того, що активісти занадились ходити по хатах і забирати у людей зерно та будь-який провіант. Пам’ятаю, як до хати зайшов голова сільради Архип Колісніченко за прізвиськом Сом. Ми, малі діти, сиділи на лежанці. Між ногами я тримав макітру з квасолею. Сом захотів її в мене забрати, але я боляче вкусив його за руку. Не бажаючи йти з хати із порожніми руками, він висмикнув з під нас ряднину.
Найбільше дітей померло в сім’ях, де не було кормителів. Справа в тому, що господарів, в кого знаходили зерно, висилали до Сибіру. В Галанівці (північно-західна частина села Велика Василівка) така доля спіткала Шкарупу Леонтія, мого дядька — Яковенка Севастіана, мого батька — Яковенко Штефана.
У сім’ї дядька померло двоє дітей, залишених з мачухою — це мій двоюрідний брат — Яковенко Григорій Себастіянович, і двоюрідна сестра — Яковенко Єля Себастіянівна. Сестрі було років шістнадцять, братові трохи більше.
В нашій сім’ї помер з голоду братик Іван 1929 року і братик Вася, приблизно 1931 року народження. Пам’ятаю, як вони лежали мертві з опухлими животиками під хатою, а я повзав на четвереньках і їв листя, козелики та цвіт акації. Крім мене вижили сестри Женя, 1922 року, і Ніна. А батько так і не повернувся. Загинув на будівництві залізниці у Забайкаллі. У Галанівці (північно-західна частина села Велика Василівка) з голоду помер чоловік Ступак Устини, приблизно 1890 року народження, Чубак Єфрим та багато інших, прізвищ яких вже не пригадую».