- Місце запису: село Шайтанка Любашівськи район Одеська область;
- Дата запису: 2006-2008 рр.;
- Хто записав: учні Великовасилівської школи І-ІІ ст., керівник та дослідник Кудлач Іван Андрійович;
- Респондент: Яковенко (Коростієнко) Катерина Василівна, 1927 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Шайтанка Любашівського району Одеської області.
«Пам’ятаю, як до нашого двору завітали активісти з «мітли» – Ганна Шайтан, Ніна Даценко та інші. Нишпорили по всіх закутках, шукаючи зерно. Радості їхній не було меж, коли знайшли в сараї закопану пшеницю. Батько, аби не арештували, сховався за дітьми на лежанці. Ми тихенько сиділи, звісивши ноги, і зиркали спідлоба на непроханих гостей. Але Ганна Шайтан розгледіла в закутку батька і, незважаючи на те, що він жестом показував: «Мовчи» – адже, все-таки, була сусідка, виказала його.
Батька, Коростієнка Василя Івановича 1904 року народження, заарештували і доправили до райцентру Троїцьке. Вбита горем мати, супроводжувала його. Назад поверталася пізно. Був сильний мороз. Коли зайшла до хати, перед очима постала моторошна картина: перелякані діти, вибите вікно, затулене подушкою, а посеред хати викопана яма, — то активісти гадали, що зерно закопане і в хаті. Від сильного морозу, ноги в матері примерзли до чобіт. Зняти чоботи змогла, лише потримавши ноги в мисці з водою. Тата через декілька днів випустили. Можливо тому, що слідчий попався добрий. На його питання: «За що сидиш?» — тато відповів: «Не знаю». А можливо тому, що камера тимчасового утримання була переповнена.
Коли настала весна, знесилені люди почали ходити в колгосп на роботу. За це отримували хоч якусь їжу. Проте, добре платили: аж один кілограм муки, тим, хто збирав по селі померлих. Траплялось таке, що забирали людей ще живих. Якось, проходячи біля підводи з мерцями, бачила, як один чоловік ще рухав ногою. Люди ставали байдужими, як до чужого, так і до власного горя.
Живі перестали звертати увагу на мертвих. Пам’ятаю розмову жінок, котрі йдучи на роботу, зустріли чоловіка з підводою, що збирав мерців:
- Заїдеш, мого забереш.
- До мене теж заїдь, двох забери».