- Місце запису: село Павлівка, Іллінецького району, Вінницької області;
- Дата запису: невідомо;
- Хто записав: невідомо;
- Респондент: Вітюк Ганна Іванівна, 1927 р.н., народилася в селі Павлівка, Іллінецького району, Вінницької області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Павлівка, Іллінецького району, Вінницької області.
Нас було п’ятеро дітей: я, Оля, Вася, Катя, Микола, коли почався голод 32-33 років. Мені було тоді 5 років. Тато помер перший, але не від голоду. Він їхав додому з с. Лугової у ночі і заблудився. Залишився ночувати на баштані. На ранок його завезли в больницю, він був чорний, помер від воспалєнія.
Після тата помер Микола. Ми залишилися з мамою. Мене нянька забирала в ясла, там мене годували, кусок хліба і чаю стакан. Помню, я приносила хліб з ясел і дала Васі, а він мені сказав “Я не хочу їж сама, у мене болить голова” і обняв мене. А на ранок я прокинулася від того, шо мене щось не пускає. Я якось вилізла і плакала. Вася був мертвий. Помню вибігла на дорогу, мама йшла додому, вона ходила в гості до тітки. Я побігла до неї, хотіла сказати що Вася помер, але так плакала, так і не сказала.
Ховали кожен окремо. Носили в раднах. Я навіть не знаю де вони поховані.
Їли бугилу. Мама насіче дрібненько бугил, кине в окріп і вариться. Цю юшку ми і їли. Парили і їли листя з липи.
Помню, тітка Мотря передавала нам бандероль, а там був хліб, півтори (банки) буханки, то Бердиш був поштальйоном. Відкривав посилку і забирав пів буханки хліба, чи якщо була вермішель, візьме пів кілограма, решту віддає. Він сам сказав що буде брати.
Коли мама заслабла, була така чорна, завезли її в больницю. ЇЇ не хотіли приймати, а коли вона впала, всі докторі поставали кругом неї, то прийняли. Потім сказали забрати її. Я з ясел приносила чай з хлібом, який нам давали.
Якось посадили Олю мені на коліна, а вона підняла голову, і дивиться на мене. Потім забрали від мене. Вона померла.
Ми залишилися з Катею у двох.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).