- Місце запису: місто Київ вул. Кубанської України 2, Київський пансіонат ветеранів праці;
- Дата запису: 26.09.2019 р.;
- Хто записав: Вигодованець Ольга Василівна, Сазонов Юрій;
- Респондент: Вітряк Ілля Миколайович, 1926 р. народився в селі Малий Букрин Миронівського району Київської області;
- Розшифровка аудіозапису: Кравчук Тетяна Володимирівна;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Малий Букрин Ржищівського району Полтавської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
А де ви народилися?
В Букрині, Ржищівський район.
Полтавська область?
Малий Букрин. Там рядом і Великий, вони одінакові, отакі два названіє. Шандра, Тулинці там, Македон.
А як звали ваших батьків?
Матір – Надежда, канєшно вмерла. А батько шось десь тоді прокрався, так в тюрму забрали.
Батька в тюрму забрали, так?
Да.
А як батька звали?
Микола, мене ж Ніколайович. Ше брат єсть, тоже Микола, менший.
Розкажіть нам про голод, що ви пам’ятаєте?
Та шо, ми голодовалі і уміралі з голоду.
А чого був голод?
Ну дєло в том, шо колгоспи організовували, так у людей забрали всю їду, хлєб там.
А батьки працювали в колгоспі, вони пішли в колгосп?
Працювали в колгоспі. Правда нє очєнь актівно в колгоспі.
А чому?
Та не надіялись на зароботок.
А до того як вони вступили в колгосп, яке було господарство? Корову, коней мали?
Коней нє, а корову мали право мати, свиней, овечок, кота.
А потім змусили вступити до колгоспу?
Ну всєх заставляли. Так нєкотрі йшли, нєкотрі даже з дому тікали та по лісах, та в другіє села, до родичів. Ну такоє.
А куркулі були в селі?
Ну то це ж і розкуркулювали, то їх так називали. А в кого нічого не було, то шо в нього візьмеш.
А в цих хороших господарів забирали майно силою?
Нє, корову, свиней, овечок трохи там у кого було. У людей були овечки, свині і корови. Як забирали, бики таке тяглова сила. Трактором канєшно тогда еще нє било.
А ходили по дворах, забирали продукти, обшукували?
Да.
А хто ходив?
Та я тоді ще сам був малий. Так ше до такої категорії мало люди, трудно мені було сказати і я іще малой був.
Ну це були сусіди, місцеві чи це чужі люди?
Ті в кого нічого не було. Забирали все в колгосп. І одну корову розрішали вдома держати. Ну це теля, свиней там, овечок декілька штук і таке.
Батьки працювали в колгоспі, а їм платили щось за роботу?
Канєшно.
В 32-му платили?
Ну 32-ий я не помню, но вже 33-34-ий уже платили. Вже давали натурою. Кагби не гроші, а хліб. Деякі ше робили такі мельніци, ну такі невеликі, камні руками.
Жорна?
Жорна да. Муку.
Це в вас вдома були?
У кого була там крутілка какая там, то ето самоє, а вітряниє то не розрішали держать.
А такі ручні були в вас?
Були.
Вдома були, вдома ви могли собі перетерти?
Вобщем, позже, вже до подростка, я вже бачив їх, но були.
А ваша сім’я голодувала?
Канєшно не розкошно жили.
Але їсти було шо?
Не хватало їди.
Не хватало, голодні ходили?
Да-да.
Молоко було?
Було, так.
А інші люди гірше жили?
Ну канєшно.
Ви бачили цих людей?
Нє, ну корова не помирала.
Люди.
Люди – да.
Люди помирали? Сусіди померли?
Ну якшо вони і були, то я знаю шо були. Діти вмирали, якісь нашальніки.
А багато померло в селі?
Багато.
Ну скільки?
Не знаю.
Батьки вам не розказували потім?
Нє. Ну казали, шо там той вмер, та той вмер, в того діти помер.
А прізвища ви пам’ятаєте?
Я пам’ятаю таке прізвище ввійшло в життя – Могила. Могила Петро, Могила Іван, Могила Галя, Галина, таке.
Вся сім’я померла?
Да.
А в родині хтось помер?
Не помню. Це дуже давно було. Знаю, шо вмирали. Материн батько.
Всі, хто не працював у колгоспах, в них забирали все і вони вмирали?
Ага.
А після ви говорили про цей голод?
Я слухав те, шо батьки говорили.
Батьки говорили.
Да, шо вони говорили там той вмер, той вмер.
Згадували?
Да.
Чужим людям не розказували про це?
Ні, там не розказували. Всі так знали.
В селі всі знали, так, всі пам’ятали, так?
Ні. І це не одне село так, а в багатьох селах.
І в інших селах так само було?
Так. Так само.
А хто винен в цьому голоді, казали, хто зробив цей голод?
Та шо там дітям говорити, шо їм розказать.