- Місце запису: cело Соболівка Теплицький район Вінницька область;
- Дата запису: 19 березня 2021 рік;
- Хто записав: Вигодованець Ольга, співробітниця музею Голодомору;
- Респондент: Вітрогон Віра Іванівна, 17 вересня 1924 р.н., народилася в селі Стави Кагарлицький район Київська область;
- Розшифровка аудіозапису: Паращєнко Тетяна Сергіївна;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Соболівка Теплицький район Вінницька область.
Скажіть будь ласка знову як Вас звати? Прізвище, ім’я, по-батькові, коли і де Ви народилися?
Вітрогон Вєра Івановна, сімнадцятого вересня двадцять четвертого року я народилась.
Як звали ваших батьків?
Іван і Тетяна. Батько Іван, а мати Тетяна.
А фамілія батька?
Шкляр Іван Степанович.
Шкляр?
Да батько Шкляр Іван Степанович.
А мама, дівоча?
Чорнобай Тетяна Івановна.
Вони всі з Ставів, так?
Всі, всі, всі. Батько ставянський, мати ставянська і я,і ми всі з Ставок.
А в якому році вони одружилися?
Та я забула паспорт, він? Я?
Батьки, батьки Ваші?
Та забулась в мене є паспорт та не хочу шукати.
Добре, а розкажіть про братів, сестер? Скільки було, як їх звали?
Перва – Оля, потім Ніла, тоді Таня, тоді Павліна. Це ви пишете? Пощитаю ж як, оце шоб я пощитала скільки було, нас же дев’ятеро було у матері. Може я кого … Таня, я, Вєра, Оля, Ніла, Павліна, Марія, а тепер хто … Параска, дев’ятеро.
А брати були?
Вася, один тільки брат був Вася. Брат один був, а то ми всі дєвки. Уже нащитала дев’ять?
Бабусь, а чим батьки займалися?
В колгоспі?
А до колгоспу?
Тільки в колгоспі. Як батьки в колгоспі так і ми в колгоспі. Занімались в колгоспі батьки.
А коли колгоспу не було?
Колгосп бистро у нас зробили, шоб ішли землю оброблять, бистро колгосп, та забула за колгосп. В мене паспорт є десь. Я була б усе підготувала.
Скажіть а батьки мали ще до колгоспу землю, господарство?
Да.
А яке господарство?
Ну яка – коняка, корова, город, полє, а тоді вже дали нам тільки город, шо поля не було, город, а як поле то сіяли ячмінь, пшениці не було – ячмінь і жито. Крупи, а жито не було, пшениця тільки, чи той ячмінь сіяли шоб крупи були, а тоді вже жито сіяли, пшениці не було, ми пшениці не бачили, так шо бідували дуже. А головка це тридцять третій то …
Ви пам’ятаєте так?
А шо ідуть, їсти нема чого, і шо не вродило, іде по дорозі травичку рве – сіллю посолило та й їсть, а йдуть тоді за воду на (не зрозуміло), так як у корів брага була, а вони ідуть на поле та брагу ту їдять, коло браги лягають і вмирають. А як коні були шо і закопували людей. Ну уже в тридцять другому почали дощі іти, почали сіять – уже почало родить, тільки ячмінь, пшениці не було у нас зроду. Жито, пшениця і ячмінь, чи то ячмінь, ячмінь і мелем і крупи, і млинці, все ячмінь був, і просо, просо отакі кетяхи (не зрозуміло) просо, а батько, ми намолотим десять мішків – наміняв просо, пшона та й людям давав, а люди сидить ʺДай Ваня хоч стаканчик діткам кулеш ізваритиʺ бо голод, батько каже ʺНате мішок проса та змеліть та їштеʺ, а хто йде то мати то мисочкою давала, то стаканчиком, то бачить шо в нас усе з мішка виходить уже, та каже ʺСтарий, навєрно уже п’ять мишків та їдь, а то дай людям хай вони тоже міняютьʺ бо гроші треба їх хоть заплатить за те шо виміняєш пшона (не зрозуміло) а люди йшли додому до нас, ото лупу з проса просили молоть і їсти, то воно візьме меле, а тоді вмира, воно кишки забивало, так не давали вже тої лупи, вона ж кишки забива, шо ж воно водичкою запило і всьо, а це ж лупа кишки забивала.
То у Вас було просо і Ви сильно не голодували?
Нє, у нас дуже голоду не було, бо багато проса вродило, саме просо батько засіяв, не сіяв ячмень – саме просо засіяв, отаки китиці проса, а молотили коняками, у батька було два коні великі білі, бо ми ж не помолотим бо багато. Батько зробив такий круг і коні ходять і ногами вистукують і ми змітаєм, батько вже згребе, згребе, ми змітаєм мішками тоді віяв, у нас такий був млинок, шо сип і вій і (не зрозуміло) але ж батько людей спасав.
Давав людям те шо мав так?
Да. А нема шо, ідуть у хату просять ʺДай стаканчик пшонцяʺ, а мати каже ʺДай їм по мішку проса хай мелятьʺ шоби їдуть міняють …
А куди їхали міняли?
А було куди – млин такий був, шо робив пшоно і ячмінь молов, усе, був у нас такий млин був, а тоді батько зробив дома саме такий жорна – ми самі собі мелемо, нікуда не йдемо, зробив камінчики і тако ми стоємо вдвох і колотимо, і намелю, і люди йшли вже до нас. І було жменьку (не зрозуміло) цієї не брали, батько ʺНе надо, меліть та їштеʺ, а батькові часто тре, у батькові вінт такий бо забивається, а вже старе ті руки боліли.
Голод самий страшніший. Іде на дорозі – упало і вмерло. Ідеш ти з відром корові несеш – проти тебе іде, гребе, з’їла – вмерла, але коні були то забірали їх, забирали і десь закопували, я не знаю де закопували, підводи, шоб на дорозі не валялись. Ой, ой страшний да страшний. Пройде, а шож голодне, а друге йде та травички нажралось і (не зрозуміло) і готове, а підводи забирали. Був голод, но нам страшного не було, бо в нас просо гарно вродило.
А до Вас додому не приходили люди не обшукували, могли наприклад забрати оте просо, чи до Вас ніхто чужий не приходив?
Нє, нє. Нас не разу … батько – скосив, мати – зв’язала, ми носили батькові коняті, ті коні (не зрозуміло) молотили, ми змітали в мішки, віяли. Ми з голоду не було страшного.
А коні в колгосп не забрали у Вас?
Нє коні держали, коні в нас тоді не забрали. Тоді вже сам коні здаєш бо вони ж нам не надо, в нас город – поля нема, то … у нас тільки город, то коні нам не надо, то коні ми в колгосп здавали.
А за те шо батьки в колгоспі працювали, їм шось давали?
Ну хліба там дадуть чи якого там ячменю, або обробляти коняки береш, обробляєш кіньми, але не беруть у нас тоді грошей … у нас коні були гарні, (не зрозуміло).
А в селі багато померло людей?
Багато, багато.
А скільки?
Я доцю не считала.
А приблизно, може батьки шось казали?
Я не знаю таке, то шо вам батьки, осьо (не зрозуміло) вийшло і вмерло, осьо (не зрозуміло) вийшло і вмерло, йде по дорозі і вмерло, мертвих не счітали, я не знаю скільки людей.
А хто ховав померлих?
Хто?
Якщо людина вмерла то хто її ховав?
Ну люди брали відносили в яму кидали вже без труни, а так однесуть при … викопана і дощичок наклали, її поклали і на неї наклали дощичок з труни, не було кому робить же, то не робили так як зараз труну, зараз іди бери готові труни, ну а тож не було трун і дощичок дуже ж не було.
А по селу підвода їздила збирала померлих?
Да, да.
Була гарба, да?
Була коняка в один дядько і він конякою їздив і збирав.
Йому хтось сказав це робити?
Аякже. А ше в нас був спиртовий завод то коло нього було браги багато, а вони ідуть і вмирають там, і там гонили – не давали їсти, бо вмирають, тоже брали і ховали людей.
Біля тої браги багато померлих було, да?
Да, багато. А тоді вже їхали та гонили, вже не давали – вже гонили людей отгонили, витягали, а шо воно лицем лежить.
А чого відгонили?
Шоб не їло. Шоб не їло отого шо корови годувати. Дуже, дуже страшно. Ой дуже страшно, як ідеш – лежить, несеш корові, а воно лежить, але забірали, забірали шоб не валялись по-дорозі. Хто коняки має свої – своїми коняками вивозили, а кого не має – я не знаю де, я коло себе знаю шо, а там далі я не знаю у селі хто ховав, бо ховали людей, не лежали мертві на дорозі – підбирали, чи рідні, чи не рідні а підбирають, а от ви йдете – лежемо вибираєте (не зрозуміло) везе.
А шо інші люди їли? Ви кажете і траву їли, да?
Травички нарвало, намочила у сіль, укусила і іде – і готова.
А взимку? Взимку не було трави, шо взимку люди їли?
Чьо маленька така травичка?
А як сніг випав? Чи снігу не було?
Што?
Сніг, взимку ж сніг був.
А взімку?
Ну да.
Взімку робили запас бур’яну. Да. І сушили, і присолювали клали в кагат, більше різали і сушили, шоб готове.
А Ви кажете в людей були городи то шо вони картоплю не садили?
Не вродило.
Все не вродило?
Не вродило. Всі садили, всі сіяли, картопля не вродила, молоду, а просо вродило у батька мого, а картоплі не було, а після головки картопля вродила, все. Дощі пішли, вже дощу не було, а то вже тільки бур’яне і просо таке, і колоски такі … голод, хай Бог не дає ніде. Ішла, впала і готова. Або до хати прийде їсти просить, коло хати лежить, то коло хати забіра підвода і одвозе – закопують, бо вже без труни, бо де то дощичок набрать, наклали там шось под спід положили на неї і прикидали. Дуже страшно люди.
А люди із села не ходили десь в місто чи в Кагарлик шоб шось обміняти, дістати їжу?
Куда підете, куда поїдете як немала, голодні.
А пішки?
Голодна ж (не зрозуміло) ну тоді вже стали ту муку підвозить із кудовась, з багатшої країни … картопельку, тих крупців, ячменю, возили по під хатами … от у нас голод – сімена, нам привезли дали, але ж не всігда. (Не зрозуміло) мати знаєте як ділила – по кришитці, бур’янцю … лободи нарве, лобода така була жовтенька, може вона і зараз жовта я не знаю, нарве лободи і це намішає нам, а ми їмо, лобода хороша їсти, а трава – від трави вмирають.
А в школу Ви коли пішли?
Я в школу не ходила.
Не ходили?
Нє. Пішла в пер … а шо у нас багато в матері і школа коло нас була, так як через дорогу, пішла в перший клас, я це одежу наділа, приходжу я – ця надіває, кажу ʺЯ в школу не підуʺ, вони ходили усі, а я не ходила. Пішла тільки день і в школу не ходила. Розписаться – знаю, почитать – знаю, а в школу не ходила, бо я сама старша, то мені саме більше горя, іди корову поможи матері подоїть, іди мені на городі поможи пополоть, як уродило – я сама старша.
А була церква в селі?
Була.
Постійно?
Ну постійно дзвонили, ходили, але шось не давали ходить у церкву, а тоді приказ шоб открили церкву. Ходила, ходила в церву, я ше шо любила надіть – віночка і стрічки і в церкву йду, кажуть ʺКуди ти Вєра?ʺ, кажу ʺБогу молитьсяʺ.
То це скільки Вам було років?
Отако вбрана?
Ну да.
Каждий день. Як у церкву – так і вбрана.
Скажіть, а Ви знаєте шо таке Закон про ʺп’ять колосківʺ?
Колоски? Збирать на полі? То ше й не давали, ше й не давали на полі збирать. Ходить збирать у нас не давали … бо сидиш і намнеш колосочків, а та наїлася осьцюків одна дитина, ми то більші вже ху … (показує) та й сухеньки … гонили не давали збирать.
А хто гонив?
Об’єщики с коняками, але ми собі – він поїхав, ми в другому кінці набирали в торбинку бо ше й наб’є … у кульочок, у кульочок, у кульочок, а ховаю сюди (показує) до себе, до живота, а як нема – вони поїхали, ми назбирали, назбирали і полем до хати, а мати вже намне, сушить і кулешик варить. У нас було те шо молоть …
Жорна.
Жорна, да у нас батько зробив. До нас люди ходили, от прийшли там молоть ʺНа Ваняʺ, а він каже: ʺНє не давайте меніʺ, ми ні з кого не брали (не зрозуміло) нічого не брали, хто молов – аби тільки подужала крутить, її тоже важко крутить, то камінці … важко, а ми вдвох крутим, одна стає з одного боку – вона тут, а я тут, шоб не мішать одна другій і крутимо вдвох, ми намелем шоб борошно … Та всі ж не намелять, всі ж не намелять – у кого посіяно, а посіяного не має, то хто ж намеле, то всі вже стали даже сапою робиш рядочки і сієш і родить … ой то, то страшний голод, шо йде – і лежить уже, а коло ями де (не зрозуміло) коровам, але забирали, була спеціальна … як називалась якось яма, чи ʺБабина долинаʺ чи шо … отуди десь возили мертвих.
Не на цвинтар?
Кого на цвинтар, а кого …
У ʺБабину долинуʺ?
Да. Прикопували. І там прикопували, усіх не відвезеш – ось одне лежить, друге (не зрозуміло) на цвинтар … ручачки такі копали і закопували, закопували.
А де воно знаходиться?
Хто? Цвинтар?
Ну цвинтар.
Там ʺБабина долинаʺ і зараз є.
А де вона?
Я не знаю де вона, я не ходила. Ну знаєте отаке викопане, як яма і туди, туди їх складали, там були люди такі шо прикопували.
Це за селом, да?
Там де поле, недалеко близько у селі.
У селі?
У селі, близько, да.
А шо там рядом є?
Села.
За селом?
Села, тут село і тут село і така знаєте ʺБабина долинаʺ.
Так шо там зараз поле чи шо?
Зараз вона є.
Долина така.
Є і зараз є.
То там багато ховали.
Да ховали, там зараз … але там трава позарощувана, зараз травичка там гарно.
Ніяки хрести там люди не ставили?
А?
Кажу хрестів нічого не ставили?
Ставили.
Був там хрест?
Там є, я не знаю чи зараз є, бо хрести крали та продавали хреста.
А до спиртового заводу тільки став’яни ходили, чи може ше хто?
Ходили, але не давали.
З яких сіл ходили?
Запруддя, Тендівка, а ти хочеш (не зрозуміло) держать, хочеш … ходили, але не давали вже охрана була.
З Мерівки ходили?
Нє з Мерівки не знаю бо то не тудой.
А спиртозавод де був?
А осьо тут в центрі, в селі.
В центрі, да?
(Маше головою) В центрі, завод спиртовий в центрі.
То там люди тоже працювали із села, чи ні?
Да, аякже. Без людей не було, люди шли скрізь робили, робили хоть і голод.