- Місце запису: смт. Миколаївка Миколаївський район Одеська область;
- Дата запису: 04.07.2008 р.;
- Хто записав: Кушнір Вячеслав Григорович;
- Опубліковано: Кушнір В.Г., Петрова Н.О., Поломарьов В.М. У скорботних 1932-1933 р.: (Миколаївський район Одеської області): КП ОМД: Одеса – 2008, С. 62-63;
- Респондент: Верба Іван Іванович, 1927 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Новослобідка Запорізького району Запорізької області.
Голодомор був створений спеціально. Я в родині був 4-й – самий молодший. Батько працював бухгалтером і прикладав максимум зусиль для того, щоб ми вижили. У 1932 році батько поїхав до Тирасполя на заробітки на макаронну фабрику. Мати залишилася з дітьми. Згодом і мати поїхала, а я залишився з бабусею. Бабуся пекла хліб для колгоспників і приносила вишкребки з ваганів. З тих вишкребків пекла невеличкі коржики, які ми їли потайки, щоб ніхто не бачив. Потім мене забрали до Тирасполя. Як ходили по селу і збирали хліб, не пам’ятаю. Щоб вижити, їли що попало: собак, котів. Вживали мертвих тварин. Хліб був, хто був постарше – крав. Пробивали у стінці будівлі дірку і діставали зерно. Охорона часто вбивала таких. Охоронцями були свої ж люди. Скільки людей було в колгоспі з нашої вулиці не пам’ятаю. Христин, весілля не справляли, бо нічого було істи. Зерно й інші припаси забирали. Я бачив такі бригади. Приходили, знаходили і забирали. У кого була корова, ті й виживали, бо було молоко. Колоски збирати не дозволяли. Коли ловили – били. Охоронцями поля були місцеві люди. Родичі не допомагали, бо всі однаково жили. Мертвих від голоду не бачив. Чи їли людей не знаю. Батьки розповідали про Голодомор, але небагато, бо всі знали, що голод був.