- Дата запису: 12 серпня 2021 року;
- Місце запису: село Городнє, Богодухівський район, Харківська область;
- Записувала: Кравчук Тетяна;
- Респондент: Тризна Марфа Степанівна, 22 травня 1925 року, народилася в селі Городнє, Богодухівського району, Харківської області.
- Розшифровка запису: Сура Альона Юріївна;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Городнє, Краснокутського (нині Богодухівського) району, Харківської області.
(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Як вас звати?
Марфа
А по-батькові?
Марфа Степановна.
А фамілія?
Тризна.
А коли ви народилися?
1925 – му, 22 мая.
А де народилась?
Народилася? Тут, на цім місці.
В цьому селі, да?
У селі.
А Голодомор де ви пережили?
Голодовку (голос за кадром).
Голодовку де ви пережили? Де жили коли була голодовка?
Переживали тут. Батько бросив нас 4, трьох дітей і жінку і там поїхав до сина десь в Маріуполь, там на роботу ходив. А ми жили тут, лопуцьками жили. Та ми ще малі були, а сама старша там десь дитинку гляділа бігала, а ми ще малі були. Бур’ян рвали, чистили їли, листя товкла у ступі, оладьї пекла і качани товкла кукурудзяні сіяли, оладьї пекли, ото так жили, та десь може молочка розжевешся, то ото лийнем, очень трудно було, ой, молодчай обдираш, такий дубці і гризеш, і мамі оставляєм. Мама десь на роботі, на обід прийде. Ото таке наїсться всього того.
А де мама працювала?
На буряках, буряки полола.
Це в колгоспі?
В когоспі. В когоспі.
Коли вона в колгосп записалася?
Я вже не помню, коли воно записували, не хотіли дуже, а тоді посогласувалися, давали ж там раз у сутки затірочку, принесуть і дітям по трошку, та йдуть, та й впадуть, та й гостяпу… побили. Ой не дай Бог діти, нікому так жити. Підеш колосочки назбираєш, як вже уберуть поле, це він приїде, з печі витягне вже, посушиш, щоб зібрати яку-небуть баланду зварити, а він забере своїм дітям, бо в його тоже 6-ро було.
А хто це він такий був?
Об’їзчик, це об’їзчик зветься, об’їзчик, хранив тут все, такий як і ми був, а то тоді об’їзчиком поставили, став багатший і подушки позабирав своїм дітям і де платок, де шо є, де є.
А ви його знали? Він був сам?
Знали. Знали.
А він один до вас приїжджав?
Як?
Один до вас приїжджав? Чи ще з ним хтось був?
Та чого там. І ше були вповномочені його, і жінка була, і мужик був, ну вони грабували, у кого шо знайдуть там, чи квасольку, чи шо-небудь.
А ховали їжу? Ховали їжу десь, щоб не забрали?
А ховали, ну вони забирали.
А куди ховали?
Ховали, а в їх підводка, конячка, де, що не є – туди.
Куди ви ховали щоб не забрали їжу?
Як?
Куди ховали їжу щоб її не забрали?
На горіщах там у тряпки, чи обувь стара, ховали, щоб не забирали, а вони всьоравно забирали. А брат був старший, задумалось йому мене зарізати. Каже, я Марфу заріжу, вона в нас вправна. Нагострив ножик, а мама плачуть, не нада, вона ворушиться, вона не спить, вона ворушиться. Ой, Господи.
А як брата звали?
Це Гриша, їх багато було, я вже позабувала. Це вже года пройшли.
Чому хотів зарізати вас?
Їсти, їсти, тоді ж бувало і мерли та дорізали, а бувало і живих різали. І нас тоже.
А об’їзчики до вас часто приходили грабувати?
А, часто, ото ж брат старший побіжить назбирає колосочків у торбинку, принесе, а я в піч сушу, та тоді таке робили мерничку, трубка на трубку і дирем, зварим баланду усім, усім хочеться, то сестра, то брат, то…
А в ясла вас не водила мама?
Водила, водила, водила.
А що там в яслах було?
Та тоже таке баландичка, дадуть якусь, затірочка чи супчик.
А патронат у вас в селі був?
Патронат?
Да.
А я не знаю чи він був.
А діти сироти були?
А було багато сиріт і їх забирали тих сиріт і так вмирали.
А куди їх забирали?
Та десь жеж приютяли.
А багато людей повмирало?
Багато, є сім’ями померли, а сім’ї тоді великі були, по 9 дітей та по 10. Не дай Господь.
А пам’ятаєте фамілії тих людей які повмирали?
Та ні, це вже давно.
А в вашій сім’ї хтось помер?
У нашій?
Да.
Ні, ні, вони розбрелися хто куди. Хто в найми, хто пастухом, хто чим.
А допомагали вони мамі? Може щось приносили, їжу якусь?
Приносили. Я у яслах 100 грам стали вже давати, по 100 грам хліба тей я принесу і мамі, і татові, й Іванові, й мені. Таке, як бумажочка.
А тато в голод де працював?
Коло коней, коней годував.
В колгоспі?
Ага, в поле далеко було в нас за 8 км, і де хату поставили і там ото жили вони ті мужики.
А в дома в вас була корова?
Була сперву. А коровка вже стара, взяв батько і продав, продав та гроші тим старшим по трошку дав, по стільки там він дав, а ті в карман та й поїхав. Поїхав свою душу спасати. А діти й не нужні.
Потім він вернувся?
А тоді вертався, а тоді шукать дітей, щоб діти його годували, і барахла привезли там і светри і штани.
Коли голодовка мати ваша ходила міняти рушники може, хустки?
Позбирала, де платячко, де що не є, усе возила десь у западну.
То це напевно в западну вже в 47, да?
Га?
В 47-му возила році, після війни возила?
Я вже не помню, коли воно.
А де хоронили тих людей, що від голоду померли?
На кладбищі, у ями по багацько висипали, прямо насипом висипали, така бистарка, їздять і забирають, він ще кажуть живий, будем каже другий раз їхати по його і забирають, поки довезе він пропаде, а там повисипають насипом.
А хто їздив їх збирав, хто це були ці люди?
Із наряду посилають людей. Людям таке ж тоже платили шось.
А хто в селі не голодував? Хто мав що їсти?
Хто не голодував?
Да.
Та хто трошки багатше жив, коровку держав то той не дуже й голодував. А такі бідняки як оце ми на сьогодні нема ніде нічого, сили вже нема, діти приїхли вже тоже під годами, а мені 97-й.
А куркулі в вас в селі були?
Куркулі? Та в нас не було, усі такі бідненькі. Та один тут жив так коровку держав, то дасть колись літру молочка, а ми у суп ввілєм, яке добре, яке добре, не Дай Бог. А тепер не хочеться нічого, вроді є шо, і нема нічого і цього не хочеться.
А як його звати було цього чоловіка, що молочко давав?
Тоже Степан і мій Степан і то. В нас Стьопа, а то Степан, так Батюшка тоді називав і так і звали.
А фамілія його?
Торяник. І нас Торяник.
А ікони у вас в хаті були?
Та було. Було мало у нас, мало було, а тоді поміняли і ті на хліб.
Де міняли на хліб?
А їздили із церкви.
Куди?
Ну по людях собирали.
Приходили додому, да, забирали образи і давали хліб?
Ну вроді як купували там за мєлочь.
А ви не знаєте хто це їздив?
А Бог його зна. Це вже дуже багато пройшло врємя.
А після війни був голод?
Як вже сьогодні поснідала і то забуваю, що я снідала.
А після війни в 47 році голод був?
А був ше, був. Ще 2 голоди було. Ну такого тяжолого не було як ото люди падали, як мухи і голодні були , і холодні.
А до вас додому приходили хтось їсти просити?
Не помню.
А на вулицю гратися вас пускали?
Пускали. Йди куди хочеш, по дрова ходили далеко ліс був. Назбираєш на мотузочок та за плече та принесеш, а слідом лісник прийде, матюкається, що ми ж сухе собираєм, аби чим -небудь протопити, як-небудь.
А чого голод був?
А хто ж зна чого він. Чи не дорід такий, чи недоріт. А тоді повивозили понакладали на колсози, повивозили все.
А куди вивозили?
На трудодень там грами давали. Там склади в їх були на станції.
А бігали на станцію шось красти з тих складів?
Та, ближчим може, а нам далеко, ми далеко от дороги і од усього.
А може люди як ішли на станцію приходили і просилися переночувати у вас?
Ні. Ніхто не приходив, до нас не приходив.
А пухлих людей по вулиці бачили, багато було?
Та пухлих, пухлі по сусідські були, як опухне то вже довго не живе, трошки подихає тей.
А в вас вдома хтось був пухлий з голоду?
Ні не було. Та так я вроді справненька була, но я не пухла була. Сама менша.
А як маму вашу звали?
Мотька?
А фамілія її?
Никифоровна.
А фамілія?
Фамілія. Ліда я вже забула.
Торяниця. А то ж казали то Степан Торяник і вони. Це вони родичі були? (голос за кадром)
А може була в матері сестра чи брат?
Були, багато їх дітей було і розбрелися, повиростали.
А в голод допомагали один одному?
Ні, тоді не дуже помагали, може хто й радніший та й нема чим допомогти.
А дідусь, бабуся були у вас?
Були. Ну зараня вони померли. Дідусь був сапожник, заробляв там копійки. А бабуся була портна, шила людям юпки, такі з вусами.
А коли вони померли, в якому році?
Та Бог його знає, ще нас мабуть вдома не було.
А в школу ви ходили?
Я?
Да.
Я начинала трошки, ноги померзнуть, руки, іду тріпаю, тоді ше раз начинала тоже, ні напнуться нічим, мамин жакет там на печі валяється – валяється, я знімаю тей йду в школу, а з мене сміються багатші.
А коли ви починали в школу ходити, це ще до голодовки, чи після?
Та мабуть в голодовку в первий раз, а то вже було таке їсти трошки, вже як стала трошки на ноги діти, дав брат тьолочку, дождали коровку, молочко вже, тоді вже діло веселєй.
А в школі вас годували в голодовку?
Давали раз тоже, раз, тоже таке там ріденьке.
А в голодовку багато дітей з вами в школу ходили?
Та багатші ходили, як обуться і вдягтися є в шо. А як голий.
Коли створили колгосп люди хотіли туди йти?
Нє, не хотіли. Ну здавали ж у кого коровка, у кого конячка здавали, здавали і самі ж туди ходили на роботу, не хотіли, не хотіли і діти в ясла боялися, це я сама думала, це ясла таке, як в коня туди запхнуть.