- Місце запису: село Луциківка Білопільський район Сумська область;
- Дата запису: невідомо;
- Хто записував: невідомо;
- Респондент: Трикаш Володимир Іванович, 1926 р.н., народився у селі Цимбалівка Білопільського району Сумської області.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Цимбалівка Білопільського району Сумської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. Або у 1946 – 1947 рр.?
Все, с начала і до конця. Коли началась коліктівізація і за чого пошла. Большинство коліктівізацій прижимало Україну. Так появилась ну як вам сказать комсомольці іх називали. Вони заходили в хату, стакан квасолі на столі, сім’я 10 чоловік і стакан квасолі забірали. З чого людям жить? Ні з чого. Голод на Україну. Тепер приведу прімер. В мене батько робив на железной дорогі в 33-му поіхав у Ленінград привіз 32 буханки хліба, сільодку, а тута карточна сістема. А на карточку 400 грам це хто робив на транспорті, а в колхозі цього не було. В колхозі хто робив так там їсти готовили а коли липу зрубали в колхозі поставили сторожа, а зрубали для чого – щоб листя обривать і котьол кидать.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Оце просто ішло по владі. Ніякої засухи. Ось дивіться, тута іде весна ну у вас допустім 5 гектар землі. Земля то по руках була. Вони забирають у вас весь хліб, а весь хліб із верха преподають, ну це ж я вже опосля узнав, оце Молотов, Каганович, вони оце були як уполномочені од ЦК партії по видачі хліба. На їх нажимали там, і вони оцей хліб продавали на границю. А людям нічого. І дойшло, раз воно хліба немає, у людей забирали весь хліб.
Хто відбирав продукти?
Оце у селі відбирали наші, як вам сказать. Так як оце голоса йшли за Януковича призиває щоб за мене голосували, отак і хліб забирали. Приходе наш, у мене сусід був, була у комсомольця. Заходе, забирає хліб увесь, просто не так скільки ви даєте, а оце обиск роблять. Знайшли у вас пуд хліба чи.
Документи вони на це мали?
Ніяких. Просто їх уполномочили з района.
Якщо хтось чинив опір, чи приміняли покарання?
Такого не було. Та куди його бить, як воно голодне ходе.
Чи мали вони зброю?
Ні. Унас вони ходили у шести відбирали. Три женщіни, чотири женщіни, два мужчіни.
Приховать хліб могли чи ні?
Хліб? Ну хто зна. Єслі вони приходять. Ми ж при немцях ховали, знали що забируть. А ці – ніхто не ховав – прийшли. Був один: комора , у його хліба повно. Вони приходять, а він каже “Документи є у вас?” Нема. Нема? Я вам каже недам. Вони на другий день приходять із района привозять – разришають. Він комору одкрив, вони весь хліб забрали, кобилу забрали, комору. Остався чоловік голий. От що роблять.
Інші речі забирали чи в основному продукти?
Брали. Це ж уже оці що ходили вони шо хотіли то й робили. Їм ніякої власті, а шо ти зробиш.
А Ви нічого не чули про закон “п’ять колосків”?
Оце закон. Коли посіяли, оце жито стало наливатся. Об’єзчики на коні з ружйом, оце щоб колосок вирвать ото вже сидить, чи то буряк вирвать. Горох оце він вроді раньше спіє. Так оце щоб піти гороху нарвать потому що об’єзчіки були і вишки стояли по полю, бо. Так це нада лізти рачки, щоб цього горошку, щоб не побачив. А єслі побачуть що поймають у комору зачиняють і б’ють. А б’ють оці можем казать комсомольці. І їм ніякої власті. Побили вас, набили чи посадили чи одпустили. Оце вони так робили. І благодаря чому я вам скажу що 33 год весна холодна дуже була це харашо. Єслі б отак жарко було їх би тут одиниці остались. А то холодно. То гич їли, хто бурячки посіяв, то бурячну сивину. Саме хуже було, того не протовкнеш ні водою ні чим. А то ж усе позабирали. Не хотіли іти у колхоз потому що ішли старші, а як такі болеє-менше зажиточні – вони не хотіли йти. Їх прижимали, все забирали. Все, ну землю в колхозіорганізували, землю засіяли.
А худобу брали?
Забирали і худобу, і коней, і корів. У нашої тут у селі зайшли у жінки шубу забрали.
Переховували люди худобу?
Ну куди її сховаєш? Понімаєте, ну сховаю я корову сьогодні не нашли, а завтра? Її ж нада вигнать пасти.
Що забрали у вашого батька?
У мене у батька нічого не забрали. Батько був красним партизаном. Пішов у колхоз, 15 соток городу дали, так нічого не забрали. Йому льготи були. Сім'я велика. Зразу мати пішла, він на жезєзній дорогі робив, а тоді коли брат у ясла організували і він упав, об чугун. Батько пішов “Шо ж це ви робите?”. Ну єслі б батько у мене не бувдак його б оддубасили. Із колхоза виписався. А брать у нас нічого. Сім’я здорова, 15 соток землі, хата, садок. Що брать? Нас забере? 6 душ було.
Їли все підряд?
Як для мене, так як батько був красним партізаном дак йому отдельно батька в столові раз годували, а нам на дом давали, ну принесе борщу то по пайкі і плюс півкіла хліба давали, так як красний партізан 400 грам давали. Всьо равно пухлі були.
Люди помирали з голоду?
Ну у нас ніхто не вмер. А по сусідству. Приходе до нас у двір пошти баришня, а там діван стояв, вона на діван лягла, батька і матері не було дома. Батько приходе а це шо – померла. Тоді отак хати стоять, а там шось за женщіна йшла. Сіла під грушкою і вмерла. Тоді у нас та по сусідству так жінка і троє дітей. Зайшли до них два чугуни крапиви наварено і вони всі лежать. Жінка фельдшера супу з картошкой наварила, сюди принесла, так уже них одно не іло і всі четверо і лягли. У хуторі єслі перечислить померло хто зна й скільки.
А діти сироти, хто ними опікувався?
У нас у хуторі такого я не помню. Були, підождіть. Мої дві двоюрідні сестри Нінка й Нюська там у селі був патронат, так їх без батьків у патронат забирали. У патронаті вижили всі. Їх і погано кормили ну тричі шось давали.
Чи були випадки людоїдства?
Розкажу случай. Пошол я з батьком на станцію, пацаном був крапка. Батька тоді НКВД був забирають і ведуть. Отут в районі сельхозтехніки у Білополлі, отута. Повели, забрали як понятого. Я не сображаю, ну це харашо мені запомнилось. Заходим у хату, їх три НКВД, вона – отак стіл стоїть, облокотилась і сидить. Шо питали не скажу, під піччу дві голови, а сільська там – ноги, а в печі зажарене м’ясо. Вона так улибається, чоловіка зарубала і з’їла і брата рідного. Там на шляху йшли – кота обдирали, сім’я сиділа їла. Тепер я робив у Смородіно дак сусід там зо мною вмісті робив. Каже хлопець вийшов дев’ять годин – як у воду впав. Давай шукать – сусіди забрали і з’їли. Найшли там ножки да голову. Оце таке було, страшно.
У місті краще було?
Шо в селі шо в городі – одно і тоже. Но хто робив дак тім карточки були. На карточку давали по 100 грам хліба. А в селі ніяких ні карточок нічого. Хто вижив.
Де ховали померлих?
У нас ховали там під хатою, Яму викопали. Скіки могилок попід хатою.
Ви в той час жили в Цимбалах?
В Цимбалах. Пів кілометра от бригади. Знаю як колхоз організовувався.
Чи була в селі церквах?
У Цимбалах церкви не було. А в городі церкви позривали.
Чи є в селі пам’ятки померлим від голоду?
Ні. Їх ніхто не вспоминає. Та ви шо!
Розповідаєте дітям, онукам?
Да шо йому розповідать. Він же читає книжки, січас всій молодьожі воно не інтересно.
Хто винен у смерті багатьох людей?
Саме перше – це Сталін, раз. Молотов, Каганович, Берія. Оце вони. Вони прижимали.