- Місце запису: село Андрієво-Іванівка Миколаївський район Одеська область;
- Дата запису: 16.07.2008 р.;
- Хто записав: Коршак Ярослав Миколайович;
- Опубліковано: Кушнір В.Г., Петрова Н.О., Поломарьов В.М. У скорботних 1932-1933 р.: (Миколаївський район Одеської області): КП ОМД: Одеса – 2008, С. 41-43;
- Респондент: Ткачук Валентина Миколаївна, 1930 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Андрієво-Іванівка Миколаївського району Одеської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голоду 1 9 3 2 – 1 9 3 3 або у 1947 роках?
Розказували батьки, бо сама ще була мала, розповідали, що був дуже страшний голод і помирали люди, як мухи помирали.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Влада забирала. Розкуркулювали людей. Робили колективізацію.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Відбирали ці, як їх там, комсомольці, як хочеш їх називали. Та й забирали весь хліб у людей. Чи вони десь це зерно вивозили, чи собі забирали, я не знаю.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Винагород не було, а доноси були, ось в мене був сусід Ізбаш, в нього були ями з зерном, та
що, хтось заявив на нього, потім приїхали та й забрали його кудись, що ніхто не знає куди.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання?
Я не знаю і не буду казати.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, арешт, висилання?
Я не знаю, я тоді була маленькою, а мати про це нічого не казала.
Чи мали зброю ті, що відбирали хліб у людей?
Нє, не мали вони зброї.
Як люди боронилися?
А де там боронитися, прийшли розкуркулили, всьо забрали, а як що почнеш щось говорити,
то й тебе вишлють в Сибір. Люди боялися боронитися.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Може, десь якусь частину і можна було сховати, но лише одні вийшли – другі прийшли,
якщо перші не знайшли, то другі знайдуть, що нічого не сховаєш.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Ну як, шукали продукти, заходили до хати з щупами все довбали, даже в димар заглядали.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
І душ п’ять, чотири, ще підвода в них була, вони на неї всьо грузили, кудись вивозили.
Це можна було приховати продукти харчування?
Зерно ховали в підвалах, димарях, но вони всьо ж находили, гади. Рідко, що щось не найдуть.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Давали латуру і всьо, а та латура була невкусна, без солі без нічого, но приходилось їсти, щоб хоч якось вижити.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?
Нє, одяг не брали, брали лише хліб, пшеницю і те, що було зварене чи що можна було з’їсти.
Що таке закон про «п’ять колосків», чи чули Ви про нього?
Да, чула, що судили за колоски, давали п’ять, десять год, це лише за колоски.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Нє, не дозволяли, поля охороняли дуже хорошо, що і не вкрадеш.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
А був спеціальний об’єжчик, він поля об’єжджав і дивився, щоб ніхто нічого не вкрав.
Чи люди добровільно хотіли йти в колгоспи?
Дехто добровільно, декого силували, но в основному йшли добровільно.
Це переховували худобу, щоб не забрали в колгоспі
А була одна коняка в нас й плуг поломаний, та й забрали в колгоспи їх, а що казати за коров, худобу тоже всю забирали і ніхто не ховав.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Дньом приходили, вночі люди навіють соломи, дньом прийдуть і заберуть.
Скільки разів приходили до хати?
Вони раз прийшли, всьо забрали і пішли далі, аж потім якась інша бригада навідається.
Коли почали люди помирати з голоду?
В 1933 році геть вимирали, це був настоящий голод. Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава! Ніхто ніким не опікувався, діти ходили по селі просили їсти, вони ходили такі опухші тай вмирали прямо на дорозі.
Хто не голодував в селі і чому?
Є которі не голодували, їх називали білі, вони і мали хліб, а такі бідні як я вмирали з голоду.
Хто зумів вижити?
Це ті, хто йшов в колгосп робити. їм там давали якусь латуру, та й вони виживали за рахунок тієї латури.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Всі такі бідняки як і я, хто поможе?
Що споживали в їжу з рослин, вживали листя, кору в їжу?
Ми щир теребили, калачикі їли, коріння ніяке не їли, тоді такого нічого не було, ще ми їли
листя виноградні, ось так і виживали.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Купити не можна було, но поміняти можна було, но поки хтось щось поміняє, поки донесе,
то й сам всьо з’їсть.
Чи був голод у містах?
Ну да, був, до нас аж із Києва прийшов чоловік, він впав та й помер, його закопали в яму тай всьо.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Нє, нє, не було такіх випадків.
Це і хто хоронив померлих від голоду?
На кладбіщі хоронили, свої родичі. Більше ніхто нікому не платив.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
А вже багато нема в живих, вже нікого не поминають.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Де там в церкві! Ось піп наш сучасний пішов, тримає магазин, він там буде споминати
Голодомор? А тоді й церкви розвалювали.
Чи знає сучасна молодь села про Голодомор 1932-1933 років., зокрема, чи розповідали Ви
про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Розказувала я своїм онукам, а зараз молодь, вона що, інтірісується чимось? Зараз вони і не
знають, що таке голод. В них щас всьо є. Ніхто нічим не інтірісується їм лиш дискотеки, танці, їм
голодовка не була і щоб і не була.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Власть винна, хто ж іще.