- Місце запису: село Бригинці Бобровицький район Чернігівська область
- Дата запису: 05. 11. 2005 р.
- Хто записав: Анна Дьошина
- Респондент: Старченко Ганна Давидовна, 1921 (офіційно 1922-го ) р.н. народилася в селі Бригинці Бобровицького району Чернігівська області
- Розшифровка аудіозапису: Анна Дьошина
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Бригинці Бобровицького району Чернігівська області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 рр. або у 1946-1947 рр.?
А, да, а голод був в 33-ому. Мені було 13 год. Так, ну не знаю, що це голод був. Липу рвала листя, товкла. Тоді ходила отам в нас були гаї, ото в Басані, були, не знаю, чи в Басані, чи поза селом. Там у нас гаї були, дак таке ото плевери четовські, і васики рвала, сушили, товкли.
Які причини голоду були, на Вашу думку? Може неурожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?
Да тоді ходили ще і все ж забирали, хліба чи трусили, чи вже, не знаю, ото прийшли до нас, дак у комору пошли, дак мати вже моя каже: « Це ж крихтина, це дочки, вже сина, була скриня, вона як перевозила, дак шоб не брала, вони по скринях лазили. Вже так, оце таке я замітила. В колгосп заставляли, дак ніхто не хотів оце ходити туди. Було групами ходять. Помню коли ходили по вулиці, то мертві там кругом лежали. Казали ото, що через село від нас жінка жила, так вона ото зварила з’їла свою дитину. Бог його знає, чи то правді, я не бачила, дак не буду казати, але люди говорили, що таке було.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Шоб ховали зерно? Не знаю оце я тоді вже менше ходила і чи ховали зерно, чи де воно дівалося не знаю, казати не буду. Знаю, що ото ходили бригади по хатах, бригади тоді, дак звозили все в колгосп. Знаю мама картошку потре дак крохмаль трошки посушить, да посушить да оце поросятам таке варила.
Як це відбувалося, чи ті що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Та де там, збирали, вже все. Ходили групами, а яке воно, дак шо не знаю.
Чи застосовували до людей якісь покарання, побиття, висилання якісь, арешти?
Ну так це ж висилали, як ото в колгосп не хотіли. Почали розкулькулювати куркулів. На висилку, повиселяли, повиселяли наших.
Чи мали зброю ті що ходили відбирати хліб у людей?
Ну я не знаю, вже ж як воно було там. Ну оце ходили бригадами, а як вони собирали. Дак ото ходили до всіх, по багатших ходили, і бідних. Ну і приходили до нас. Забрали все, шо було в скрині.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Е, приховать? Оце як ходили ви вже в жнивах, дак було, як машина раньше молотила же двигуном, ну дак дехто дак прихопить. Але потім приводили у контору дак витрушували усе із карманов і забирали. Оце таке було. Було йдем з поля, кияшків наламаєм, дак і ті повитрушують та заберуть.
А от хто і як шукав заховані продукти і як їх звали?
Ну я вже позабувала. Голови шо ото витрушував уже нема помер. Знаю, що приходило їх багато, постійно хліба шукали.
А де можна було заховати продукти харчування?
Ну а де ховали там… У карманах ховали, де, де заховаєш. Як вийдеш на роботу да десь коло машини – в кармани наховаєш. Куди заховаєш?
Забирали лише продукти харчування, чи й інші речі, там одяг, худобу, чи щось інше, рушники?
Продукти, хліб шукали. Ну а шо ше …??? Оце я бачила, знаю, брали. Дак Ященко живе, дак ото Шищенко отам хата жив, вони там жили, а тоді вже я не знаю як що ж це тут хатку построїли. А то там хата була. Там Шищенко, тоже щітай їх розкуркулювали
Що таке закон про «5 колосків»? І чи чули Ви про нього?
Ну знаю шо судили на то, шо вкраде як хтось, то його зразу засудили.
Страшно було, все заставляли віддавати або смерть, або на висилки. Каждому ж не хотілося віддавати, скотину вели у колгосп, і коня, і воза.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
А де ж переховували? Де ти заховаєш? Звозили. Те паслось, те паслось, то пиходили і забирали.
Коли почали люди помирати з голоду?
Ну на весні, на весні. Йдуть, попухнуть
Що було з малими сиротами? Чи ними опікувалася держава?
Хто там їх опікував?! Яка там держава тоді була?! Держави не було. Трудно зароблять…несе додому…???…
Хто не голодував у селі і чому?
Не було таке. У всіх була голодовка. Не було таке… Пападали та й лежать…
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду і чи ділилися вони продуктами?
Да хто там ділився?! Тут аби самому, хто там ділив. То там бригада уже була, шо собралася, ті шо в колгоспі, то там варили їм і давали їсти. Варили їм там суп вони і їли. А таким простим, хто там шо давав.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які не голодували?
Да хто там. Не знаю, в мене не було такої родини.
А що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Порічки, дак коли це воно було…
3 яких дерев, рослин вживали листя, кори в їжу?
Кажуть акації були, так давай з акації рвать. Рвать і рвали, і товкали.
Чи можна було щось купити в місті чи виміняти?
Що міняти?! За що ?! В 47-ому були така голодовка шо було міняють і рушники, так це вже в 47-ому міняли…
Чи був голод у містах?
Не знаю, туди не їздила.
Чи відомі випадки людоїдства в Вашому селі?
Казали, що це таке було. Я то не бачила і не чула, ну а казали що це таке… То людині хотіло, так уже тєрпєніє давно ж було. Казали, а чи воно правда, я ж не буду казати, чи воно правда, чи ні – я то не бачила
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Вмерлі люди заховували на кладбищі. Да й усе.
А чи платили им, хто займався похованням померлих?
То шо їх помер, хто їх ховали… Хто там давав?!
Чи відомі у Вашому селі місці захоронения людей від голоду?
Немає кладбіщ.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені Свята»?
А-у-ух, поминають усі порядні, у нас нема… Поминають. А той у кого вмер, усі поминають.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Б. – Нема. Не чула, щоб було у нас пам’ятника померлим.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років? Зокрема, чи розповідали це Ви своїм дітям, онукам, сусідам?
Нікому не. Вони самі знають. Розказую, шо оце таке було. Горе, колись було, а я кажу ні сейчас не горе. Сейчас хочу пить і їсти, хоч і трудно, но такого не їли, шо ми раньше їли. Оце таке. Розказую, шо таке було, таке переживали раньше. Хлопець приїжджає, так балакаємо. Кажуть, так трудно жить. Ні, не трудно жить, не трудно. Ми коллись ходили витре мати хустку полотняну да ульхи кори, да покрасимо синенька і сподмицю. Вот так ми їх водили.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Бог його знає. Це воно при Сталіна було. Це у нас тепер Ющенко, так коли ж такі правителі були, ну і… Засновували колгосп так був главний, що приказував отак я думаю
Дозвольте зробити з Вас фото
Не надо, не надо.