- Місце запису: село Тихонович Сновський район Чернігівська область;
- Дата запису: 06.11.2002 р.;
- Хто записав: невідомо;
- Респондент: Ткаченко Галина Мойсеївна, 1926 р.н.;
Під час Голодомору проживала в селі Тихонович Сновського району Чернігівської області.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Тема голодомору 1932-1933 рр. назавжди залишиться актуальною віхою вітчизняної історії. Це рана на тлі українського народа, про яку сучасні покоління не мають права забувати. Моя бабуся- Галина Мойсеївна Ткаченко, одна із тих хто пережив це лихо.
Розкажіть – де ви жили під час голодомору?
Я жила в Чернігівській області, Корюківському районі, селі Тихоновичі.
Яка на вашу думку, була причина голоду?
А бог його знає… Казали, що не врожай. То вимокло, то вигоріло. А насправді воно ж було по-другому. А хто казав? А верхушка ж та й казала. На власні очі бачила я жінка під тином лежала, надута така. Ховали її всім селом, бо ніхто не знав звідки вона.
Де селяни могли ховати зерно?
Хтось закопував у землю, такі селяни-бідняки, так то у кулачок і на печі. Приходили і забирали, казали “надо государству”. А діти на печі, голодні, сиділи, бо нема що їсти.
Чим люди харчувались?
От харчувались: на лугах і на полі рвали щавель, варили борщ щавльовий, і зривали листя з лип, з вязу і пекли такі оладі. Це ж не брехня, у мене самої дизентерія була.
Скільки померло людей?
По 13 чоловік вдень вмирали, священик не вспівав панахиду справлять. Виживав як хто міг… Травою вот. Спасли трави, щавель.
Як померлих ховали і де ховали?
Всіх на кладовищі ховали- всіх, всіх!!! Священник одспівував. А це ж і попу щось надо дать- так, просто же не прийде. В нас церкву розкидали колгосп побили. Людину не закопували як скотину, відносили на кладбище. У мене брат найменший , погиб, вмер. Старий щавель вживали, а воно що ж, мам – умерло!
Чи є в селі місця вшановування померлих?
Ні, таких не помню. Це після війни так жінки-партизанки, так їх вшановували, а в нас не було.