- Місце запису: село Киселівка Носівський район Чернігівська область;
- Дата запису: 24. 07. 2002 р.
- Хто записав: Ругаль Л.П.
- Респондент: Тавлуй Галина Василівна, 1912 р.н., нородилась в селі Киселівка Носівського району Чернігівської області;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Киселівка Носівського району Чернігівської області.
Чи Ви пам’ятаєте яке було життя в 1932-1933 рр.?
Тоді я була дівкою на виданні, так що щось помню. Голодовка була страшна. Хазяйство у нас було маленьке: трохи города, корівонька і кури. А сім’я наша була чималою — 6 чоловік. Врожай вродив у нас поганий, да й що можна взять з того куска землі? Зате налоги накладали великі. Ми стянули тільки половини накладеного, бо не хотіли збувать коровку — це ж годувальниця. Та всьо равно прийшла бригада активістів і забрали корову, зерно, да все що нашли. Мати і плакала, і просила, не пожаліли даже малого Гаврила. Мати у його колиску, под ряднину, всипала трохи зерна. Нашли і забрали. Обстукували своїми палками вони всі стіни, поли. Батька нашого посадили, бо не виплатили всі налоги. Мати осталась з 4 дітьми. Я хоть була старшою, а то ж все малеча. Жалко було коли вони плакали, їсти хотіли. Приходилось рвать іванкови головки, липовий цвіт, опуцьки. Ночами з матер’ю ходили на поле, красти картоплю, буряки, а іноді і колоски. Ходила я і в Чернігов, і в Київ под церкви — просить милостиню. Колись пошла в Київ, а мати дала кусок гарний полотна, щоб я обміняла його на буряки чи картошку, щоб варить можна якусь юшку. Дак я з ним носилась носилась, да й принесла додому. Бо не в кого нечого не було. Хоть як важко не було, да вижили.
1946-1947 рр. були такими ж важкими?
Важко було, да не так. Тоді важко було робить, бо мужиков почти не було, приходилось все робить самим. А голоду тоді вже не було. Було чим і засіять, і що їсти було, бо ми ж і під войну обробляли городи. Тоді ми робили і ждали, коли поприходять наші чоловіки, а значить і жить будем лучше. Да пришли не всі. От мій не прийшов (плаче).