- Місце запису: місто Батурин Бахмацький район Чернігівська область;
- Дата запису: 23.07.1993 р.;
- Хто записав: співробітники Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» у місті Батурин Бахмацького району Чернігівської області та зберігаються у фондовій колекції заповідника (інв. № КВ-3-2341/Р-3-1437);
- Респондент: Стовпець Федір Оксентійович, 1913 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Батурин Бахмацького району Чернігівської області.
Жили в Батурині, сім’я складалася з 9 чоловік: батько, мати, діти і дві батькові сестри — інваліди дитинства. Батько плотнічав, у колгосп не йшов, а його заставляли — активісти розібрали сарай, одвезли на пенькозавод (1933 р.) і спалили. Хотіли одірвать від хати сіни, але уповноважений (прізвища не пам’ятаю) подивився і виніс рішення — якщо одірвать сіни — завалиться хата. Пожаліли, не стали одрівать.
У господарстві були кінь і корова — їх повинні були забрати, нам передали по секрету. Корову батько встиг продати в Конотопі на базарі, а кінь захворів і здох. На хату були призначені торги, які довелося відмінити — в сім’ї було два інваліди.
Голодовку пережили дуже важко, їли все: граків, вику, відходи від корму коня, щавель, липу, сеймові ракушки. Мати їх заправляла товченим рижеєм. Активісти – Шреєр, Лукаш, Мудрицький, Хвостик Степан, забрали решту рижею – 3 чи 4 кг і Мудрицький на вулиці висипав його в грязь. Мати просила, плакала, але нічого не допомогло.