- Місце запису: місто Київ;
- Дата запису: 19.11.2005 р.;
- Хто записав: Стокоз Ірина Валеріївна;
- Респондент: Стокоз Галина Тимофіївна, 1920 р.н. (за паспортом 1923 р., і тоді я була Чепінога Галина Тимофїївна), в селі Рудівка Прилуцького району Чернігівської області.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Рудівка Прилуцького уїзду (нині Малодівицький район) Полтавської області (нині Чернігівської області).
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?
Дуже добре, перед очима пухлі діти і з ніг все текло.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Не було нічого, влада це все зробила, залізними палками їжу всю доставали і забирали.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Урожай вродив гарний, відбирали все, неможна було сховати, із печі хто ховав спицями залізними пробивали і витаскували. Якісь бригади організовані, по десять і більше душ.
Чи були винагороди у людей від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Люди всі були голодні, але всі дружні і ніхто не доносив, їли макуху але мовчали.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?
Нічого не мали, люди боялися їх ховались тікали. Як у коморі складалось зерно, то розкидали. Забирали комори, щоб було їм куди кидати зерно. Плакали, кричали, але вони нічого не слухали.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Такого щоб били не пам’ятаю, кричали, ображали. Якщо чоловік чи жінка намагалися собою загородити, одталкували. Не били, але робили своє діло. А якщо дуже не пускав, то забирали на троє суток.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Не пам’ятаю щоб зброя була, були великі спиці (палки).
Як люди боронилися?
Та ти що. Люди тільки плакали, кричали, молилися, просили: «Покинь хоч дітям», – але ніхто не слухав.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Неможна, де хоч знаходили. Булр у них такі ковізки залізні, що й стіни пробивали.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх називали?
Комсомольці, і з ними ще якась організована група по 18-20 років. Бандитами, безбожниками, і як хоч називали.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
По 8-10 душ приходило, якісь комсомольські організації.
Де можна було заховати продукти харчування?
Робили такі матраци і подушки – наповнювали їх зерном та коли йшли ті бандити, на таку постіль клали дитину або стару бабу. Якщо вони щось питали, то казали, що той хто лежить, хворіє, вони і не підходили.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Ні не давали але не помню, не буду брехати, в школі дітям давали якийсь пустий суп, по ополонику.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу?
Якщо понравиться якийсь кожух, казан то забирали, а всі речі ні. З худоби всіх коней позабирали, корову не забрали, а ми щоб не вкрали у хаті держали. Нас троє дітей в сім’ї було.
Що таке закон про «п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?
Не пам’ятаю.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні ніхто не дозволяв, ти що, судили тоді.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Брали когось із людей. Було так: «Ви діду будете тут охоронять», – а ранком приходили, а дід помер. І таке було.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Ні добровільно ніхто не хоті, заставляли.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Визивали у контору (полевод) і змушували.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Корову в нас не забрали, у хаті ховали, голодних було багато і крали одне у одного.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Серед білого дня, цілий день ходили. З самого ранку, цілими бригадами.
Скільки разів приходили до хати?
Була не одна бригада, одні пішли, другі йдуть, по 2-3 рази приходили.
Коли почали люди помирати з голоду?
Навесні, всю зиму голодували, нема чим город садить, почали пухнуть, а на ногах бралося такими пухирями і тріскалося, і вода витікала. Сусіди у нас у кутку всі померли.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Вони всі померли від голоду, у нас на кутку я не бачила жодної дитини.
Хто не голодував у селі і чому?
От наша сім’я не була пухла, наш батько був секретарем сільради, і нам залишили корову. І ще батько і ті хто не жалів одежі і всякого добра, то їздили у Білорусію, вимінювати на їжу (кукурузну муку, лушпайки від картоплі, горохову муку) те що дешевше було. Спочатку батько більше привозив, а потім неділю не було, привіз півкіло муки кукурузної. Виживали ті хто добра не жалів, ми що тільки могли повивозили.
Хто зумів вижити?
От ми вижили, а матері родина, Коротенко, всі померли. Вижили ті хто їздили у Білорусію і мінялися.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділились продуктами?
Такі були голодні !!! Тільки макухою ділилися, бо макуху не забирали бригади.
Які засоби вживали до виживання?
Навесні, як хто виміняв у Білорусії щось на лушпайки, то лушпайки садили. І ти знаєш, навіть лушпайки сходили.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Ми не мали, всі голодали, кожен аби самому вижити.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Лободу найбільше, а то ще як калачики таке росло. Пасльону їли, їли з кользи макуху, вона у всіх була гірка-гірка була але їли, бо голодні були.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Кори, ні не їли, а листя з любого дерева різали і їли.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Котів роздирали і собак, птахів – це хороша їжа, та хіба ж спіймаєш.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
У себе ні, виїжджали в Білорусію, чіплялись до вагонів. Білорусія нас спасала.
Чи був голод у містах?
У Прилуках в чергах стояли у магазинах у руки по 400 грам, їхали цілою сім’єю, повиїдаємо біля магазина, навіть коли крихти на землю падали, разом із землею їли.
Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Я не знаю, багато померло, але не всі. Тоді мене це не цікавило.
Чи відомо випадки людоїдства у Вашому селі?
Слухи були, що у сусідньому селі мати дитину порубала і з’їла, а у нашому селі такого я не чула, а село у нас було велике, дві церкви стояли.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Самі люди одне одного ховали, без гроба, у кого було рядно, то в рядно заматували. Якщо в сім’ї 2-3 померло то в одну яму клали і закопували.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Ні, хто кому платив? Влада не платила ні, боже. Допомагали одне одному.
Чи відомо у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Я б не знайшла, де мій дядько похований, хоронили на кладовищі але закопували так, де було місце.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?
А хто це їх поминає? Я тепер поминаю своїх, у мене є кого поминати. А якщо і захотіла, то я не знайду де.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів
радянської влади?
Хто їх згадував? Раніше ніхто не згадував, боялися влади. Тільки тепер стали згадувати, як Україна стала самостійною. Навіть день такий придумала влада «День Голодомору».
Чи с у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Там було дві церкви, православні. Але тоді церкви позакривали, хрести познімали. У церквах влада зберігала забране у нас зерно.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Я давно в селі була, то не знаю, брехати не буду.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
А зараз я чим займаюсь? (посміхається). Знають, розповідала, знав син і невістка, розповідала а як же.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Радянська влада! При Сталіну таке робилося.
Чи Ви знаєте, що таке Торгсін?
Толком не знаю, бо у нас золота не було.