- Дата запису: 24 липня 2020 року;
- Місце запису: село Люджа Тростянецького району Сумської області;
- Хто записав: Гоцуляк Любов Богданівна, методист Інформаційно-видавничого відділу Національного музею Голодомору-геноциду;
- Респондент: Сотніков Михайло Іванович, 20 вересня 1929 р.н., народився в селі Люджа Тростянецького району Сумської області;
- Розшифровка запису: Софія Базько;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживав в селі Люджа Тростянецького району Сумської області
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Представтесь, будь ласка, як Вас звати? Ваше ім’я і прізвище?
Михаїл Іванович Сотніков.
Якого року Ви народження?
1929-га 20-го сєнтября.
А де Ви народилися?
Село Люджа Тростянецький район Сумская область. В селі Костянтинів.
І так тут все життя і прожили?
Все життя прожив здєсь і проробив
Розкажіть, будь ласка, про свою родину, про батьків
Батьки мої тоже крістьяни, жилі в етім же сілє. Здєсь померли, оооо. Атєц імел… їх було три брата. Я начну уже с етага. І началась колєктівізація. І оні своїми коньми, лошадьмі, уєхалі в Палтавскую область. Економії називалісь в то время. Ааа, как ані у нас уже у наше время називаліся еті – савхози. А такда економії билі. Там рабо талі своїмі лашидямі. Патікалі ат калєктівізациї. Била калєктівізация в нашем селє у 33-ім четвьортих гадах. Ну сваділі всех коней, хто пашол сразу паддался етой агітації, значить єго нетрогалі, і нє хаділі по дварах, і нє бралі што у єго асталась там прадукти для прожиття, для жизні із піщі… зерна там… Билі ударнікі називаліся у нас в сілє с наших месних людей. Три-чотири чєловєки і хаділі ані по дворах, вот ето нєгодних билі власті, люді каториє нєхатєлі подченятся і уєхалі с сєла с места свого житєльства. Сначить їх преслєдувалі. Пріхаділі еті люді ударнікі і што била, печкі у нас билі такіє крістьянскиє печкі і там варілі суп, што у каво била іс прадуктав. І тє гаршочкі билі, кастрюль нєбила, гаршочкі билі гліняниє самаробниє, знаєш как ганчар… ганчарниє такіє вираби гаршочкі. І той гаршочек витягує с печкі, разбілі, узлячок зєрна… ох ти гади (відволікся на індиків) зєрна паявілся, нашлі в домє ілі квартірє забралі его і ушлі. Через два-три дня абратна пріходят. Абратна то самоє, і до тех пор пака нєчего жить человєку і паміралі…
Як звали батька і братів та якого року народження вони були?
Ну адін бил с восьмага, а адін бил с дєсятага, а мой атєц бил с тисяча дев’ятсот второго года.
Як звали Вашого батька?
Іван.
Прізвище і по батькові?
Сотнікав Іван Фьодаравіч
А братів?
Сотнікав Захар Фьодаравіч і Сотнікав Тіхан Фьодаравіч.
А як Ви кажете звали цих ударників, які приходили додому?
Віленський Кузьма, забил отчєства і Лучанінав, і Холадов.
А їх я було звати?
Га?
Лучані нова і Холодова як було звати?
Забил уже їх. Ударніками билі. Помню што еті, а прізвища не помню, а етага помню.
А дідуся і бабусю Вашу розкуркулювали?
Слухаю про бабусю, отож как виїхалі мой атєц на скольню потєкалі… а це хата (показує на хату) била отута жил, баб ушка осталася, моя баб ушка в етай хаті. Пришлі ж еті ударнікі і гаварят «Бабушка вихаді с хати», а бил наябрь-дікабрь мєсяц (кашляє) «куда я пайду протів зіми?» «пайдьош» ані взялі палку павибівалі окна і пашлі…
На втарой дєнь приїжаєт коньми, хату сломалі – увезлі. У маго дєда бил ветряк – мельніца ветряная, нєвіділі на фота нікагда? Скрила такіє, отам стоял за трасою (показує в бік дороги) я шей помню його. Вітряк етот мельніцу прієхалі сломалі. Патом вже наші же атєц і брати пробилі там мєсяц два-три-чотири зіма падходіт… прієхалі. Паздавалі коні і ето всьо здалі, ну єслі б ето сразу так не такая б репресія била для нашей сємї. А то ж ані нєподчєнілісь власті в то врємя і їх і разкулачілі.
Думали шо втечуть.
І сразу ж ета адін пішол брат на желєзну дорогу насип дєлалі, тогда ж все коньми вазами вазілі і тога пралажилі желєзну дорогу, той там работал. А еті два рабо талі в колгоспі. Мой атєц бил конюхам на бригаді, а той разнарабочим бил брат.
Що сталося з бабушкою коли хату вашу розвалили?
Она прийшла до нас ми жилі отам на краю (показує рукою вбік десь) била хата іщо в нас, я жил і мой атєц жил там. Нашу хату нєтронулі.
Як звали маму і чим займалася вона?
Мама работала в колгоспі займалася. Іщо ей суділі за нєвирабатку мінімум трададнєй, ілі вихадав. А дальше што іщо?
Це в 32-33-му?
32-ий і 33-ій я смутно помню, но оце я вам розказав про ударніков, а шо іщо? Могу толька добавіть сорак шостий і сьомий.
Скажіть, будь ласка, а в 32-му і 33-му в селі багато людей померло?
(сміється) таке було. Єслі нє памьор іщо живой єзділа підвода слошадью, і той умьор, а другой дишет іщьо «кидай і того повезьом на кладбіще, он всеодно завтра умрьот шоб неєхать за ним». Так живого і кидали, шо ше дихав і везли прямо на кладбище в общю могилу кідали туда і заривалі. Ну по 10-15 чєловєк такі могили билі.
А як рятувалася Ваша сім`я, шо ви їли?
(сміється) і лістья єлі асобєно липовоє сушилі тьорлі і єлі.
Крахмалку какуюсь где картошка осталась наполю і отута на городі подіймали крахмал той і аладікі пеклі, лістья добав лялі, оце так жилі.
Батько додому з колгоспу щось приносив, щось давали тоді?
Приносив як дадуть. А так не приносив нічого.
А шо саме давали там?
Шо саме давалі? Ну пісалі трудадні, палачки вот такі (показує на пальцях) поставили палочку і це один трудодень і потім управлєніє в колгоспі рішало сколько дать на ету палочку. Далі сто грам на палочку, значіть підщитали стільки в тебе за год, нє за год, а за пол года і далі по сто грам ілі двесті. Паложил у сумочку приніс додому і куриці дать іли сібє. Жорнова била отакая (показує) насипал туда ручкой крутнул натьор дерті і ото всьо лєпілі оладки пеклі, і суп варилі, і хлеб пеклі єслі уже єсть возможнасть.
Люди в селі допомагали один одному?
Виживал, хто мог сам. Ніхто непомагав. А бувало і таке шо ворували друг у друга.
Можливо пам’ятаєте історію, хто в кого крав?
(сміється) єслі ви обявітє, а тє взнають скажуть шо ти говорив на мою сім`ю. так?
Але Ви ж знаєте
Нінащо ето говоріть.
Добре. В поле ходили колоски збирати?
Обізатільно. Я вам уже упомінал отам
А повторіть, будь ласка, ще раз
Повторю. Билі ахраніки у нас єзділі на лашидях, без сідла без нічого. Охраняв там колоски щоб не збирали, ніваравалі нігде там, де снапи лежали. І єслі так… догнал каньом і лупіл шоб набило у полі нікакіх дітей, шоб не збірали колоски. Дальше. Второє. Било такоє шо єслі в’язочку соломи воровал у полі здєсь п’ять лєт давалі за ету в’язку соломи. І за неї давали п’ять лєт. Це вже при советській власті послє войни. А раньше я не помню суділі іли не суділі людей. Ну суділі, суділі за слово я вам говоріл.
Да, скажіть, будь ласка, ще раз цю історію про слово про Сталіна, шо не можна було говорити?
Даже власть нельзя було ругнуть. Щас от Зеленському в глаза кажуть ілі Порошенко, а тагда не дайм Бог отаким колективом собратися (показує на всіх нас) і поговоріть об Сталінє. Нільзя било. Іначе получиш п’ять іли сем лєт і туда на Сібір отвєзут ілі пойдьош прям пешком.
А в Сибірі, що там з ними робили коли вивозили?
А хіба ви не знаєте фільмів не смотрєлі?
Ні, не знаю, не знаю (обоє посміхаємося)
Знаєте ви только випитуєте у мене. Ну ладно. Шо наробили, строїли, шахти строїли, і строїли разні заводи в Сибірі, і золото добували в аркутє. Ви думаєте посадять і будуть кормить? Как на лаврах сиди і кушай і всього, нєєєє. Пахльобку нада заработать.
А скажіть, будь ласка, ці люди, які вилучали зерно, де потім це зерно дівалося?
На підводи і везли в район, були загодзерни. Здали туда, а куди там дівали нам неізвесно. А людей спеціальна дєлалі голад сознатільна шоб більше умерло етіх людей, катових в то время било.
А чи приїздили, окрім того, що були свої місцеві, які забирали, з району хтось приїздив?
Я вам говорив були уполномочені з району в каждому колгоспі. І еті сматрєлі сколько предсєдатєлей колхоза рішило дать на каждий трудодень зерна. По 100, 200, 500 грам, єслі согласний був район значить дадуть ету суму што назначілі, а єслі нет, то всьо полнамочений сказав «Вам ше нада 50 тон вивезти у вас іщо много зерна». Ц вже паслєдні времена були, машини появілісь. Прієхалі машини забралі. Це 46-47-ой год.
А в 32-33-му коли давали, район давав план, який повинен був виконати село, колгосп його виконували цей план хлібозаготівель?
Со всєх сіл старалісь виконать план. А тога добавляли с нарастающим план етот.
А можливо пам’ятаєте імена, чи родину людей, які тоді померли і де у селі їх ховали?
Мой дєд памьор на моїх очах у сараї із голоду.
Ukrainer: Це 32-33 рік?
Дєд, мого отца отєц. Я це харашо помню свого дєда.
А скажіть, будь ласка, як його звали, прізвище імя по батькові і рік народження?
Дєда я не знаю. Сотнікав Фьодар а отчество не помню.
Ви казали Вас у сім ї було троє, назвіть, будь ласка, як звали хлопців?
Ага братов?
І якого року народження вони були?
Со старшого начинать? (показує на сбе і посміхається)
Ну звісно.
Я з 1929-го года раждєнія 20 сентября. Брат бил за мною с тридцять восьмого года раждєнія. Менший брат бил сорок второго года раждєнія. От ето мої брати.
Скажіть, буд ласка, а в сім`ї у Вас ніхто не пух з голоду?
Как?
Чи не пухли в родині там бабушка, чи дєдушка перед смертю, чи тато не пухли?
Ну це помню только дєдушка опух і умер це в 33-му году. А в сорак седьмим я бил кармілєц старший і я єзділ шесть раз у западную. Поєду в Харькав, наберу там… мати десь назбирає рублікав, за молочко, яйцо там на базарі наторгує. І я поїду наберу напільничків, платочков там і сажусь… ходив поїзд «п’ятсот вісьолих» називали його. Із Харкова до Львова. Товарні вагони і там набивалось людей как сельодка в банке. Разних возрастов і разних етіх… женщін і мущін. Такоє било. Но мне било п’ятнадцять шеснадцятий год в то время, ну парнішка… я так вілізу через люк по головам на станції спустився водички набрав, поєстєственому сходіл, а женщини в баночки передавали у люк шб вилили.
А скажіть, будь ласка, чи були в селі люди, які не голодували або мало голодували?
Ну хто бил во властє в то время, канєшно той не голодував. У нєйого й коморка там можна було взять, і то брат, то сват, то іщьо шото, ано ж друг друга поддєржовало. Отакі люди не голодували, а більшість голодувало. Я ж вам вже казав шо вазілі каждий день подвода ходіла з лошаддю. Лошадь вазіла возам накідаєт отвезлі в ямку вкідалі туда…
А можливо ходили по селу люди, діти, які просили їсти?
В кого? У кого просили? (сміється)
Ну може у тих, які були заможніші і мали щось їсти.
Та да, дасть він тобі пинька, шо він дасть. Ані ж все були настроєні протів тех. Людей, хто не покорився їм. Ніхто не давав помощі нікакой.
А знаєте, що таке чорна дошка?
А шо це чорна дошка?
Села заносили на чорну дошку.
Я не знаю.
Не було у Вас такого?
Нє.
А як Ви гадаєте, Голодомор був природнім чи штучним явищем?
Хммм, он бил здєлан спеціально властю, шоб люді памьорлі і не сопратєвлялісь їхньому времені колективізації. Не сопротівлялися і йшли добровільно в колективне господарство.
Добровільно принудітєльно.
Да. Принудітєльно. Што іщо?
Здається усе що ми з Вами говорили я запитала усе. Можливо я ще щось не запитала? А Ви хотіли б сказати.
К. Ю. В мене є запитання.
Ну я вам скажу одно, хоч можна і не на камеру.
Ukrainer: Давайте не на камеру.
Ага?
Ukrainer: Мггг.
При советській власті я робив трактористом на Т150 робив. Ви такой трактор всі знаєте, він часто встрічається по селам в нас є і в другим селах. І думаю, пашу і думаю, сколько б я це одихав, якби в мене такой трактор і землі била гектора п’ятдесят хотя би в той час. Я б сьодня два дня попахав, задєлав і відпочивав. Сколько мне надо. Но прийшло только вот з Незалежністю України, но мені вже позно, время мало…
Скажіть, будь ласка, а у Вашого батька була земля? І стільки її було?
Ммммм, ну мабуть точно не скажу, два надєла. Ето гдето 1.40-1.50 гектара.
І землю не забрали, чи забрали?
Куда ні забралі? Кудааа? Це ж он далі нам землю при усадьбі, чи по двару по сорак адной сотой і всьоооо, ато всьо забралі і в колгосп. Всьо забралі, іземлі, всьо, всьо, всього.
Оператори: Михайло Шелест та Олег Сологуб
Фотограф: Валентин Кузан