- Дата запису: 24 липня 2020 року;
- Місце запису: село Кам’янка Тростянецького району Сумської області;
- Хто записав: Коцур Юлія Олексіївна, завідувач інформаційно-видавничого відділу Національного музею Голодомору-геноциду;
- Респондент: Соловйова Наталія Романівна, 17 березня 1927 р.н, народилася в селі Кам’янка Тростянецького району Сумської області;
- Розшифровка запису: Софія Базько;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Кам’янка Тростянецького району Сумської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Представтеся, будь ласка, як вас звати, яке ваше прізвище
Звуть Наташка. Наталія. Хвамілію казать? Соловйова Наталія Романівна
А коли Ви народилися?
27-го году, 17 марта.
А де ви народилися?
Де. У Кам’янці. Де ж? (сміється)
Тут у Кам’янці і народилися?
Да.
А Кам’янка тоді теж була Тростянецького району?
Да.
Тростянецького району. А якої області?
Тоже цієї ж.
Цієї області…
Да.
Ну мабуть тоді ше не було цієї області. Бо Сумська область у 39-му утворена. Харківської області?
Сумськооої.
А ви пам’ятаєте своїх батьків?
Пам’ятаю.
Як звали вашого батька?
Роман.
По-батькові і прізвище.
Федорович.
А прізвище?
Роман Федорович.
А фамілія його яка?
Дробіцька.
А коли він народився?
Народився? 20-го… году… Народився він.
20-го году? Так а ви ж 27-го року.
То я 27-го…
Чоловік може? Ви про чоловіка розказуєте?
Нє, не чоловік. Батько рідний. Роман Хведорович. З второго году.
З другого? 1902-го року?
Еге. Еге.
А чим він займався? Яке було господарство в нього?
Господарство? Та коровка була. Хе. Та й поросятко було коли.
А була у вас тут колективізація?
…
Колективізація. Колгоспи були?
… Ми в колгоспи не були.
Не були батьки в колгоспі?
Ні.
Не вступили? Батько не пішов в колгосп?
Батько робив на жалізній дорозі. Тут міст є в нас. Він на мосту робив сторожом. І там ми жили. І відтіль в школу ходили пішком. І там ото ми й були. І в школу ходили.
А мама в колгосп пішла працювати?
Мама боліла наша дуже. Вона в больніці все время була. Лежала. Не були в колхозі ми. Не було…
А ви чули, тут людей розкуркулювали?
Чули. Розкуркулювали.
А шо ви можете розказати про це? Може шось можете розказати?
Та шо розказати? Приходили і до нас. Трусили, де шо не отам.. А ми у чавунчики невеличкі, ну пригірсть пшениці насипемо, а наверх тряпочку положем і соллю засипем. І так от останеця. Не витрусять. А шо витрусять – заберуть. Заберуть! Нічо не оставлять.
А де ще ховали зерно? Де можна було заховать зерно?
Та де ж ви заховаєте? Вони скрізь знайдуть! Скрііізь знайдуть! Шукали так най Бог сохранить. Дітвора була мала тоже.. ще було два брати в мене. Нас троє було. А мати дуже боліла в больниці. Та й батько тоже. Він болів і робив на мосту сторожем там.
А ви кажете було у вас два брати. Як їх звали і з якого року народження вони були?
Звать було Сашко. Я з 27-го году, а він був з 26-го. Сашко його звать було. Він пішов на войну, тоді його там і вбили.
А ще один брат?
Павло був. Той з 30-го був году.
А голодомор усі пережили…
Пережили. І пухлі були. І ото.. Да заховаємо хоч трошечки то, солькою ж присипали в чавунчиках. То останеться. А то скрізь вибірали. Скрізь. Скрізь. Ми заховаємо, оце викопаємо ямку. Туди покладем. А наверх сміттячка туди. То воно й останеця. Не найдуть. А то скрізь шукали. Ото вам і… А пережили все. І осталися живі. Були й пухлі. І… Шо там казать.. Не дай Бог нікому такого цього Голодомору. (сміється)
А хто був пухлий? Ви були пухлі? Чи брати?
Були пачті всі ми пухлі. Не тільки барти… а пережили…
І батьки були пухлі теж?
Мати то була канєшно пухла.. А батько ніі…
А йому на залізній дорозі якусь пайку давали? Пайок якийсь давали?
Пайок? Ні, не давали.
А заробітну плату якусь платили?
А як же! Платили. Платили.
І за неї він міг шось купити? Якісь продукти.
Та купував жеш… Піде купе пшениці там на базарі. Може з пригірсть. Та тоді на дежу підемо.. Тут були крупорузка у чоловіка по-сусідськи недалеко. Підемо, надеремо тут, зварем каші. Ходили і так же ш потрусять, заберуть усе. Ходили по рогіз у луг. Бабушка наборе нам локшини із того… із оцього розозу. Ото так і жили?
А що ще їли?
Їли? (сміється) Не дай Бог, шо їли. (махає рукою, сміється)
А розкажіть.
Кар.. Лушпиннячка накоржонників напечем. Бабушка нам.. накоржонників поїмо. Так є ж вони сутками самі вибірали все ж. Вибірали! Як найдуть де лушпиннячко заберуть. І все позабірають. Горе було велике канєшно. Ну, слава Богу осталися. Оце бачите січас ще жива. А була пухла.
А хто це ви кажете “знайдуть, заберуть”? Хто це такі були? Хто забірав?
Хе… (посміхається) Як їх так… Оце ж ці ходили.. Шо брали. Як їх називали.. Господи милостивий
Активісти?
Ректи.. Чи активісти.. чи альтісти.. чи хто з них і були…
Ударники?
Ага. Ударники.
Ударники?
Сміється
А це були місцеві? Чи приїжджі люди?
Отоді ми хіба ж ми їх знали. Чи вони є ті.. Той а.. Такі шось знали ходили. І ті ходили. І такі, шо й не знали – тоже ходили. Я ж кажу знайдуть лушпиннячко з картох отам, коржаників напечем.Так вони заберуть, падли!
А до вас додому приходили?
А як же! А як! Приходили. Приходили, брали… Ну, шо найдуть, те й заберуть. Я ж кажу…
А вони приходили один раз із обшуками? Чи декілька разів приходили?
Як?
Приходили один раз?
Та куди там один раз?! Ви шо? Один раз! Багато разів прийдуть! То ті прийдуть, то другі… ходили. Ходили.
Вони забирали тільки продукти? Чи може ще щось забирали?
Як же вам сказать. Канєшно продукти. А шо вони возьмуть тоді? Воно вже було у нас лахмоття яке. Так ми його попромінювали. Отут Бокеровка село є. Так ми возьмемо. Був батьків кожух. Так ми взяли за два пироги й оддали. Два пироги нам дали. І батьків кожух оддали. Теей. Такого … Їм нічого вже було й взять.
А що ще обмінювали крім кожуха?
Га?
Що ще обмінювали крім кожуха?
Кожуха.
Крім кожуха.
І подушки. І далуть ці лахмоттячка. Де там матерії кусочок. От от таке.
А не було, наприклад, шо золото може якесь було, сережки чи натільний хрестик, шоб обмінять на хліб?
Та такого не було. Такого не було.
А кудись обмінювати ходили? Там тільки в це село? Чи можливо кудись там в Росію? Чи може ще кудись ходили? В більші міста обміняти.
Міняти? Так це вже в 47-му годі міняти їздили.
А в 33-му не ходили мінять?
А в 33-му, я ж кажу… нІчого вже й було.
Ото той одяг поміняли і більше нічого не було?
Такого не було. Я ж кажу, де кусочок матерій, де попромінювали вже. Усе.
А колоски на полях дозволяли збирати?
Ходили. Так ганяли. Ганяли. І…
А хто ганяв?
А хто? Пер оці які ж були. Ці й ганяли.
Як їх називали? Не памятаєте?
Хе. Цього я вже й не скажу, як на їх казали. Такі вже зрослі, як оце хлопці. Такі здорові вже були. Ганяли.
Обїжчики називали їх? Чи ні?
Ні. Не знаю та й усе їх.
А колгоспні комори чи охороняли?
Як?
Зерно. Оце ви кажите: ходили, трусили, забирали, зерно собірали. Потом куди його дівали, те зерно?
А куди ж його діне. Вони забірали.
А куди тоді дівали? В комору складали?
Хто ж знає. Ми ж не знаємо куди. Забірали.
А люди в селі дуже голодували? Багато людей глодувало?
Багато. Багато голодувало. (сміється) Багато.
Багато. А померло від голоду багато людей?
Багато. Багато померло. Багато.
А де їх, бабусю, хоронили цих людей, які помирали?
Де їх хоронили? Та ось у нас по сусідськи вимерла вся сім’я. Отут і в садку сємь чоловік зразу закопано. Отак через один двір. Хто їх куди возив? Вмерло та й усе. Хто хоче за роги й приймали, шоб на дорозі не качалося.
А хто приймав?
Ну свої люди зберуться та й приберуть. А хто їх приймав? Кому вони нужні?
А оця сім’я, шо вимерла, ви розказуєте… Шо це була за сім‘я і хто там помер?
Батько, й мати, й дочки, й сини. Уся сім’я вимерла до одного чоловіка, отут через двір.
А як їх звали? Ви памятаєте?
Не знаю вже я, як звали.
А чи чули ви таку назву магазин «Торгсін»?
Як?
Торгсін.
Шось таке…
Магазин «Торгсін», де можна на золото було… обміняти… золото на продукти обміняти.
Такого не було.
Не чули такого…
А церква була в вашому селі?
Га?
Церква в вашому селі була?
Була. Так вона ж була тоді зерном, по моєму, насипана. Тоді не служилася. Не служилася.
А закрили коли цю церкву?
Га?
Коли.. Коли закрили цю церкву?
Коли цю церкву закрили? Та мабуть вже у голодовку вже закрито було.
І там було зерно? Да?
Да.
А вас хрестили? Ви хрещена?
Хрещена.
А де хрестили?
Тут.
У цій церкві хрестили?
Да.
І тоді вона ще працювала? Можна було хрестить, да?
Ну хрестили. Чи може й не в цій церкві вже… Не знаю, чи тут хрестили, чи ні. Не знаю.
Ну хрестили. Хрещені?
А як же? Хрестили.
І ваші брати?…
Вс хрещені. Всі.
Всі хрещені. Маленькими ж вас хрестили?
Да.
Да. А от як ви пішли вже в школу, шо вам розказували про релігію?
Та шо вже розказували… Таке розказували, шо Бога немає. У церкові. Шоб не той, не вірили. Шо камсамольці шоб були. Це був таке у школі казали.
А дома батьки вірили?
Батьки у нас усі хрещині. І вірили. Всі вірили.
А паску відзначали? Паски пекли?
Пекли.
А яйця красили?
Красили.
А в школі нічого про це не казали?
Та ніхто нічого не казав вроді. Може.. Так у школі те не признавали, шо церква є, шо там усе… яйця красить, паску пекти. Цего вони не признавали нічого.
Угу. А чи були у вашому селі випадки такі, шоб, наприклад, дітей там питали, чим там батьки займаються? Де вони? Чи в них є зерно? Чи вони їдять? Шо вони їли, наприклад, там? Дітей це не розпитували?
Чужих дітей?
Ну в школу ви прийшли, наприклад, чи не запитували там дітей? Такі питання не задавали?
Тааа. Отак не прийшло, воно вже не у їх і сили нема ходити у школу уже.
А в 33-му ходили в школу?
В 33-му?… От і не знаю, чи вже ходили, чи…
Ну ви то вже, мабуть, не ходили. Ви з 27-го году?
З 27-го…
Ага. А брат ваш міг ходити в школу. Чи не ходив?
Самий старший? А як же. Ми всі то ходили вроді в школу.
А в 33-му була школа? Було навчання?
В 33-му?.. Хлєб його знає. Не знаю. (сміється) Чи було, чи ні…
А як було з дітьми? З сиротами?
Ой, трудно ж було… Трудно ж було.
Де вони знаходились? Чи були якісь у вас патронати в селі?
Та де вони находились, кроми дома.
А якшо батьків немає, то де вони?
Я,.. я вам і не скажу, і не знаю, де вони були.
Угу.
От то таке.
А чи люди допомагали один одному?
Ооох, навряд-лі. Навряд-лі, шоб допомагали.
А чи були у вас жорна?
Хто?
Жорна!
Шо де оце? (показує рукою, крутить) А тут по сусідськи були у нас. Ягор Романович був тут через три двори. Так у його… було отак. Ми ходили до його. Ото надерем жменьку чи пригірсть там пшениці, каші зварим.
А не платили за це якийсь там плату? Мірчук, наприклад.
Шо в жорнах? Та там даш хоч жменьку пшениці за те, шо помелемо.
Була плата якась. А чи були випадки людоїдства? Не казали, що хтось там поїв людей?
Такого не чула я.
Не чули?
Ні.
Дітям не забороняли там з дому виходити? Шоб не виходили на вулицю?
Такого не було, шоб людей їли. Бог милував.
А після Голодомору, чи говорили про те, що був голод?
Балакали, шо був.
А можна було про це говорити?
Бог його зна та й усе. Я цього й не знаю.
А як ви думаєте, це було через природні якісь катаклізми? Неврожай був тоді? Чи це було штучно створено?
Ой.. Урожай то врожай. А шо витрушувалі, забірали все. Оце було. А шо підуть же колосків назбірать, вони колоски одбіруть, ще й… штраф дадуть який небудь. Ото було так. Не дай Бог, та й усе.
Ну в вашій родині всі пережили голодомор?
Всі.
І батьки, і дідусь, і бабуся?
Пережили.
Дідусь і бабуся з вами жили?
З нами.
Угу. І їх теж не розкуркулювали? Нє?
Та шо їх розкуркулювать… (сміється) НІчого ж було.
А корову? Коня? Не забрали? не було у вас корови, коня.
Коня не було, а коровка була. Коровка нас і здержала. А яби не коровка, так давно б отам були.
А коровку не забрали, да?
Як вам сказати… Прийдуть, а ми: “Та коровка же тільна, та не беріть”, та станем просить. То вона так і осталась коровка у нас. А якби не коровка. Так ооой. А підем оцього горошку, чорного ж ото у полі, у житові, чорний горошок дрібненький. Наберем, у колгось випросим, шоб хоч трохи дали нам. То ми цього горошку зварим отак з пригрісь, поїмо, як кашу і поси і зразу лягаєм спать. І спииимоооо, спимо довго. І від того горошку спали все. Ото та не дай Бог, я ж кажу, та й усе. Як побачуть десь лушпиння з картошкой, й те заберуть. Ой, шоб їх і на том світі забрало! Не то на цьому.
А ви знаєте, хто це такі були, ото шо забирали?
Та їх нема давно вже. Вони вже померли…
Ну Ви їх знали, хто це були? Шо це за люди були?
Приходили. Знали. А чо не знали?..
І потім вони жили тут у цьому селі?
Жили…
І нікуди не виїхали? Нє?
Та може куди й виїхали, хто ними нуждався.. Та й усе. Будь вони неладні. Та й усе. Ой було.
А колгосп у селі був утворений? Чи не було колгоспу в селі?
Як?
Колгосп був у селі у 33-му році?
Я вам і не докажу, чи він був чи ні.
Ну ні дід, ні баба – тоже не пішли в колгосп? Ніхто не був в колгоспі?
В нас..? Та не було! Хоч той… У колгоспі не були.
Не були… А коли оце ви…
На жалізній дорозі робили наші батьки.
І мати на жалізній дорозі робила?
Мати больна була все время, лежала в больниці. І в Харкові. І.. Вона зовсім. Вона була головою больна.
Уугу. Я зрозуміла. А оце коли ви кажете “ходили, забирали”, то люди не чинили якогось опору? Чи не опирались вони?
Як?
Опір чинили люди? Ну от повставали, наприклад, шоб там оддали їм те, шо забрали?
Таа..
Чи казали, я не оодам…
Хто його оддавав? Ви шо?! Хто його оддавав?!
Ну ніхто не противився? Не казав, шо не оддам?
Ой Боже мій милостивий, та хто їм.. Хоч проси, хоч падай на колінки, то не оддадуть…Ехх.. Було горе, та й більш нічого. Та ще й велике.
А як ще ховали зерно? Могли ще десь зерно заховать?
(сміється) Ой. Викопали ямку туди, туди мішок укинули пшениці, заклали земелькою, там клійонкою заклали, а тоді землею. А тоді дітвора туди ходили на в туалєт. (сміється)
Так отак сказали, щоб туди ходили, щоб там не шукали?
І так остався.
Ага. А чого ви саме туди ходили? Вам батько сказав, шоб ви туди ходили?
Ну а як же. Шоб вже осталося у нас зерно жеш.
Щоб не знайшли.
Не знайшли. Осталося.
Осталося.
Цілий мішок остався. Ото поблатались ми харашо. (сміється)
А потом шо? Його одкопали і потихенько використовували…
Так подкопали, шо набере там літри три. Кілограм три. А тоді і пять так задєлаєм. Ото та й осталося. І ми осталися. А були й пухлі. Страшне було. Бог сохрани.
Це ж при тому, що батькові платили зарплату, да, на залізній дорозі?
Платили. Платили.
І скільки вас всього в сім’ї було? Батько, да?
Братів – Сашко, Павло, Володька.. Ну Володька вмер, то його можна не щитать…
А коли він вмер?
У тому ж… Отоді і вмер ж.
У 33-му помер?
Да.
Він помер у 33-му з голоду?
А з чого ж?
Як ви кажете його звали? Володька?
Володька…
Ага. І якого він року народження був?
А я не знаю.
Він старший за вас був чи ні?
Нііі.. Менший.
Менший.
Менший, менший.
Ага. Ну оце ж ви нащитали троє братів. Ви четверта?
Ну да.
Батько, мати. І дідусь і бабуся з вами …
Ага.
Ви всі жили великою родиною?
З якого году, чи шо?
Ви всі великою родиною, всі разом жили?
А як же? Всі разом жили.
І помер оце тіки братик у вас, да?
Ну він був ще той… еге.. невеличкий.. і вмер.
Угу. В 33-му?
Та я не знаю. Та в 33-му ж. В 33-му.
Угу.
Це був Володька. Так..
Все, бабусю, дуже вам дякуємо!
Оператори: Михайло Шелест та Олег Сологуб
Фотограф: Валентин Кузан