- Місце запису: с. Мотижин Макірівського району Київської області;
- Дата запису: 26.11.2005 року;
- Хто записав: Радченко Ігор Анатолійович;
- Респондент: Снігир Тетяна Степанівна, 1914 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживала в селі Мотижин Макірівського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
Та пам’ятаю трохи, але ж позабувала.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Тоді ж колективізація була, позабирали все, не було чого їсти.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Хіба приходили іменно відбирати? Наче контрактацію накладали, якщо нічого не було, тоді приходили виконавці і якиц мішечок проса, зерна… забірають. Виконавці були із нашого села. Чого ж ти забіраєш, у нас троє дітей і мати. Було мішок проса на печі, прийшли виконавці, ще якісь з ним там з Макарова, забирають того, мішок мати впала, діти вищать. Я сама старша. Я схватилася, а ніж лежав на столі, а я за того ножа до по мішку трох, так просо і росипалось по хаті. Вони знялись і пішли, покинули виконавця, щоб виконавець глядів, сидів він до вечора, вже я попоралась,мати лежить, і він каже: «Чого я буду тут сидіть» – знявся і пішов, а виконавець був з Дамашенкової вулиці, немає їх, побиті, отак осталося у нас просо їсти.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Я вже забулась, чорт його знає.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Приходили виконавці, перевертали все, горшки, що де не є. а які документи, що ти, не було ніяких документів. Он Володька Канутчин до дід його, може і де заховав мішок, я не знаю. Вони приходили у нас шукать його зерна, мішок оцього проса і хотіли його забрать. А як ходили ….
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Здавали, а куди його дівали, я не скажу тобі, я вже забула, чорт його знає, я вже забула. Накладали контрактації, скільки було, стільки і платили, бо не було.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
А чорт його знає, не знаю, не бачила.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
А де ж ти його сховаєш, не можна було, ні. І діти плачуть, і люди кричать. Пришов, забираю, а я упала й кричу, дядьку це ж наше, дядьку – «яке воно ваше, це куркульське зерно» – не має вже його, убили. Ото, Нікалянка, той.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Ну то як робили, той давали, який урожай, так і давали.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
В нас не брали, я не знаю, може в кого і забирали, у нас не забирали.
А худобу забирали?
Це по кантратації, не виканала, нема у тебе зерна, приходили, є в тебе порося, забирали. Мати то його везла в Макаров, продавала, за гроші купляла зерно і віддавала зерно, по кантратації. Виганяли з хатів, бах не виплатився, з хати виселили, хату продали.
Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?
Я не знаю цього.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Всяке було, це вже було в голодовку, засуджували. Бувало мати чи батько йде з роботи, да нарве колосків, джорна такі були, крупів надере, наварить, це вже дітей погодувала. А лановй зустрів, бачить що несе колос, от і засудить. Багато таких, жінок, дівчат, батьків в голодовку, сильно багацько таких було що нарве колосків, не то шо кудись вони його дівали, а сем’ю годувать, а їх і засудять.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Зразу конєшно не хотіли, це ще коли воно починалося, боялися, самі люди хазяйнували, а це ж колгосп, забирають що в кого є, і сидить дядько з сімєю отако, люди ж не знали, шо в колгоспі будуть сіять , прироблять до людям давать, через те й не хотіли йти, а вже тоді, от напримєр шоб як зараз, то добро було б. кинься чи посіять, чи поорать чи коні, а в таких як ми, нема, та й жди.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Да, бувало, конєшно шо бувало, не таких як ми, а таких трохи богатших, які ще в руках силу мали, машини мали, худоби по багато держали. Якшо своєю машиною молотили, то конєшно шо вони не хотіли в колгосп іти. Таких шо хотіли іти було багацько – більш чим тих, які не хотіли.
Скільки разів приходили до хати?
Да скільки разів, навєрно два.
Коли почали помирати від голоду?
Ну навєрно у 33-му шо масово мерли люди, в 46, то це вже не страшна була голодовка, в 46 спасла западна, оце в 33-му сильно мерли, а з голоду коли людина вмирає, вона ж не холоне, до задубне, а токо по 3-2-ві душі везли на могилки, а вони отако, отако. В 46-му не така страшна, наверно разів 5 чи 6 я вернула на западну.
Сироти були?
А чого ж не було, були, багацько було, їх до себе забірав колгосп, я порала свині, а їх забрали в пастухи, колгосп їх і зодягав, і годував, це моя робота була, прийшли пастухи, мені треба получить хліб, получить молоко, дать їм бо їм гнать свині на поле.
Хто не голодував у селі і чому?
Може й були, але це рідко, которі були зажиті, не так як ми з матір’ю, а котрі хазяйни, чого ж вони мерли.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Да, помогали, а чого ж, помагали, помагали, каторі бідні, у таких хазяйнив, як я, то уже переживали, підеш до голови колгоспу, пуд-два випише.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Мене не було, а за когось я не знаю.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Да, да. Я як поїду на западну, Іван проти мене біжить да – «Мамо, баба нічого не варила, одне зілльо».
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Я не знаю.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Ну як було за шо, то солі не було. Солі наміняла, приїдеш, а не можна нічого посилить ні борщу, ні юшки, а воно із щерицею цяя сіль.
Чи був голод у містах?
Не знаю.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Багато, багато, сильно багато, були таку, шо полностю сім’ї вимирали.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Не знаю, не знаю, цього не знаю.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Як у Києв підеш, то бувало попадалися.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На кладбищі, тільки на кладбищі. Викопали яму вкинули , законули і всьо, не було ніяких ні поминок, нічого, бо не було за що.
Чи платили тим хто займався похованням померлих?
Ні.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Нє, не знаю, ну бувало разом троє поховало, даже хрестів не ставили.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?
Зараз як беруть, то поминають.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Є, а шо ж, є церква, як були партійці, то розкидали, школу построїли.