1. Місце запису: с. Тіньки Чигиринського р-ну Черкаської обл.
  2. Дата запису: 08.2018 р.
  3. Хто записав: Артеменко Лариса Олегівна, Вигодованець Ольга Василівна;
  4. Респондент:  Сієнко Антоніна Пантелеймонівна, 03.03.1923 р.н. народилася в с. Тіньки  Чигиринського р-ну Черкаської області;
  5. Розшифровка аудіозапису: Вигодованець Ольга Василівна.

Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в с. Тіньки  Чигиринського р-ну Кіровоградської обл. (сьогодні Черкаської області).

(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)

Представтесь, будь ласка. Як Вас звати?

Сієнко Антоніна.

А по батькові?

Пантелеймонівна.

А коли народилися?

3 березня.

А якого року?

23-го.

А де народилися?

Оце в цім селі.

У Тіньках?

У Тіньках.

А як звати батька, матір?

Батька Пантелеймон, а матір – Ганна.

Батька – Пантелеймон, а по батькові?

Семейонович.

Пантелеймон Семенович?

Да.

А матір?

А матір – Тодосівна.

Ганна Тодосіївна. А батьки працювали в колгоспі?

Працювали.

Вони добровільно пішли туди, чи їх примушували?

Ні, добровільно. Вони із бідняків, то вони ішли добровільно. Батько помер зараннє, то я і батька не пам’ятаю. Мені було 8 місяців як батько помер. Тоді було повстання, то вони воювали та по болотах, він простудився та вмер.

Проти кого повстання було?

Ну воювали… козаки якісь та Москва ж.

Проти росіян, проти більшовиків?

Да.

І він в повстанні брав участь і загинув?

Ну простудився, ховалися ж по болотах. Богдан же руководив. Це ж Богдан уже помирив.

Богдан Хмельницький?

Да. А то були… як же його…

Петлюрівці?

Да, петлюрівці ж були і ше якісь.

Махновці може?

Мабуть же ж.

Тут же ще не далеко була Холодноярська республіка, отаман Зелений, да?

Він  (батько свідка) такий бідненький собі був.

А з села багато людей брало участь в тому повстанні?

Та багато, я їх вже не знаю.

А це які приблизно роки були?

У 18-му году це було і може ще раніше. Но у 18-ом году.

Ви жили тільки з мамою чи може вітчим у Вас з‘явився?

Вітчим був.

То вітчим теж працював?

У колгоспі, а тоді виряджали на соху… то там були. А тоді верталися опять у  колгосп.

А брати, сестри у Вас були?

Сестра була, умерла старша. І менша була, вмерла.

Вони померли не від голоду, не тоді?

Нє, не від голоду. Голод був у тридцять другім і третім году, а вони померли від старості.

У вас щось забирали перед тим як голод почався? Які причини?

Ні, нічого у нас не забирали, бо в нас не було чого забирать.

Продукти харчування ніколи не приходили, не забирали?

А не було… Голодовка була сильна, багато людей гинули. Це подорожнє Крилів… це там така головка, що гинули люди і була дівчина із Крилова (Крилів це ж недалеко), то вона у нас у сараї отак сіна набрала в рот і вмерла. Така голодовка була.

Тетяна- односельчанка (далі Т.).: Кривгес, Крилів – це туди, де Світловодськ. А в нас бурячки були, ота картопля, то таке… Ну в общем, не жирно жили, но не вмирали з голоду. А то багато таких.

 А сусіди може голодували? Може хто помер, памятаєте?

Та голодували, но не помирали. Їли із дерева листя, такі оладки пекли та їли. Но у нашім селі ніхто з голоду не вмер. Недобре було, но…

У колгоспі годували?

Та годували вже в 47-ім году, то годували. А тоді колгоспи були, то не годували.

А що ж тоді їли колгоспники?

Ішли на роботу… Ну щось вже там в садибі було, та самі пекли хліб і брали на роботу. У 47-ім годували, бо я й сама варила у 47-ім, то були такі, що і пухлі діти, люди з голоду – ноги пухли. То я варила все, що було в коморі: кукурузяну кашу – не кашу, а ріденький такий кандьорчик, з гречки галушки варила – ото три галушки і юшечка олійкою замащена. То тоже перелякалася… такий дід був – бідний, голодний, а вони  (колгоспники) товпляться в цю очередь, і звалили його на жару (нерозбірливо). То я його насилу витягла, витягла того діда, попік же ноги. То то вже в 47-ім було, а в 32-ім то… Кажуть, що зерно було, а тільки судна потопили у морі із хлібом – з пшеницею і з усім, і зробили ото таку голодовку.

А з колгоспу вивозилося зерно?

Аякже. Вивозили, накладали, вивозили каждого году.

Ви кажете, що колгоспників не годували, вивозили зерно. А що ж тоді вони отримували за роботу?

А що вони? А нічого. Я ж кажу, хто шо… І листя, і гнилу картоплю, виброски таке збирали та їли, ото таке брали.

 А колгосп що платив людям?

Та плати ж, не дуже багато – копійки.

Гроші давали?

Да.

Т.: Послі войни?

Да.

А в 32-33-му платили колгоспникам?

Ніхто нічого.

А може які продукти давали?

Ніяких не давали. Тоді ще тільки колгоспи організовувалися в 32-33-ім. Мати була моя удовою. Держала конячку і оце брала в других колгоспах в оренду землю, і жила. А тоді мати і конячку, і плуга здала в колгосп все… А заробила (60 год їй було, а вона ланку полола), заробила пенсію 12 рублів. Оце так.

А на вулиці бачили, як приходили з інших сіл голодуючі люди?

Та приходили, бачили. Ходили із торбами: «Дайте, дайте що-небудь!»

То ви давали?

Як було, то давали, а як не було, то не давали. Друге давало, а друге каже: «Люди добрі, нема ж у мене чого. Що ж я вам дам, як у мене нема чого?»

А не питали звідки ті люди?

Питали.

 А що вони відповідали?

Оце ж з Подорожнього і Крилова, ото звідтілля. Вони коло моря там жили і  в піску, в їх і землі не було, нічого. А їхня земля була оце там, де колгосп на степу. То воно ж не було чим її оброблять, то вони ходили…

В них забрали землю під колгоспи?

Да-да.

А якщо батьки помирали і залишались діти, то що робили з сиротами?

Були дєтдоми.

 Був дитячий будинок у Тіньках?

У Тіньках не було, а у Бужині було – у сусідньому селі був дитячий. То там поросли, ходили в школу та й поросходилися. Один був, ходив він зі мною в школу, тільки він уже старіщий був. То десь його батьки загубили. І йому уже було 20 год.  І батьки шукали по радіо, по всьому, і знайшли його, то приїхали й забрали. Були, патроновані були.

Помирали з голоду батьки і дітей відправляли туди? Чи батьки не помирали?

Помирали.

А в місто ходили Чигирин, щось міняли? Вимінювали якісь речі на хліб чи продукти?

Та міняли одежу, таке.

Ходили у Чигирин мінять?

У Гомель їздили. Де він той Гомель?

В Білорусію їздили?

Ото їздили туди та міняли.

А чим їздили? На поїзді?

Я не знаю. Не знаю чим… та мабуть же на поїзді.

А там були продукти?

Були ж.

Звідти привозили продукти?

Продукти привозили. Дуже мало – то борошенця, то крупу якусь. Но багато не привозили, трошки.

А про місця поховань щось памятаєте? Де людей померлих від голоду ховали?

Не знаю.

Їх звозили в одну яму, підбирали?

Ну аякже.

Це родичі своїх рідних ховали чи люди від сільради?

Просто були такі люди, що збирали у братській могилі їх складали.

Було таке, що всі трупи складали в одну яму? Це в Тіньках чи в Бужині людей так ховали?

Ні, це ховали… у Подорожньому.

А в Тіньках так ховали?

Нє. У Тіньках воно вмерло з голоду чи не з голоду, а одного хоронили.

А це Ви чули, що в інших селах так робили?

Ну ходили ж з торбами, то питаємо: «Звідкіля ж ти?». З Подорожнього, з Крилова, оце ті села.

 І там, і там так людей ховали? Вони вам самі розповідали?

Да. Там же багато гинули – вся сім’я погине, то ж…

Що розповідали люди із Крилова? Може там і людей їли?

У Рацеві, село Рацево, їли. Чоловік не їв і жінка, а дівчина їла людину. Зайшла до них дівчина, а сусіди дивилися, то вона ж не вернулася – вони її з’їли. То вона, та дівчина, така (я її і знаю) була дуже повна і ноги страшні.

Вона їла других людей і всі про це знали?

Ну я не знаю чи ше… А ото в Рацеві були такі балачки, шо зайшла дівчина туди і не вернулась.

Так зїли цю дівчину?

Так дівчина жила і в колгоспі робила.

Так вона, повна дівчина, все таки їла і в колгоспі робила потім.

І замужем була, чоловік в неї ветераном був. А вона робила ж в колгоспі.

А голова колгоспу хто був в 1932-1933 роках?

Литвиненко Оникій був головою колгоспу. Він був не один. То був Петро Матвієнко – з нашого села чоловік. А цей був із Сагунівки, він довго був головою. А тоді… война, він евакувірувався.

А закон про пять колосків чули?

А-а, чула, це було в нас в селі. Ну оце скосили та збирали колоски діти з школи і я їх збирала у мішки, а куди вони ж їх – ну в колгоспі до молотарки. А дід старий такий взяв додому та витрусили, та судили – три годи сидів в допрі…

А ще когось засуджували за таке?

В общем такі люди не брали, а начальство брало – вони ж брали так, щоб ми не знали.

А розкажіть, у Вас ордени є, нагороди?

Та є, тільки я вже їх потєряла, я не знаю.

А за що отримали нагороди?

Нагороджували мене путівками, їздила я по європейських государствах. А тільки шо я недовольна була. Була я і в Бресті – оце тут война була, оце тут бої були, а щоб побачить там солдат чи город – не бачила. А в Одесі була, Одеса сильно город хороший- чистий і дуже хороший. А Москва…

А орден у Вас є? За що отримали?

За виполнєнія плану. Я була свинаркою, виполняла план, який накладали, і то мене нагороджували.

А який план був?

Од каждої свиноматки два рази по семеро поросят, два опороси. А вони були й такі, що по десятеро водили, то тож нагороджували. У Крим була путьовка, а в мене мама була больна, спаралізована, то було вже мені взять та продять ту путьовку. То поїхала парторгова жена. Та таке.

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду