- Місце запису: село Вороньків Бориспільського району Київської області;
- Дата запису: 10 вересня 2020 року;
- Хто записав: Артеменко Лариса Олегівна;
- Респондент: Ширика Іван Михайлович, 22 березня 1923 р.н. в селі Вороньків Бориспільського району Київської області;
- Розшифровка аудіозапису: Софія Базько;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Вороньків Бориспільського району Київської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Представтесь, будь ласка. Як Вас звати?
Іван Михайлович Ширика.
Іване Михайловичу, а коли Ви народилися?
22-го березня 23-го году. Тисяча дев’ятсот двадцять третього.
Іване Михайловичу, а де Ви народилися?
Вдома.
В якому населеному пункті?
У Воронькові.
І проживали тут все життя?
Все життя. І на войну пошов й відтєлі прийшов сюди.
Іване Михайловичу, а Ваші батьки працювали у колгоспі?
Да, працювали.
А вони добровільно туди пішли, коли тільки ті колгоспи почали з’являтись?
А як то, добровільно чи не добровільно? Якщо от те … даси, коняку отдали, лоша отдали, ше шось, той, до… Но не забірали нахально, бо не було кому забірать. Сами поотдавали. Приходять, кажуть «отдай» — «на».
А розкуркулення Ви пам’ятаєте, було таке?
Було. Сусіди тут куркулі були, так розкуркулювали.
А Голодомор пам’ятаєте? Голод?
Здихать не здихав, ну а казали, шо голод, це голод.
А щось до Вас приходили забирали, з обшуками там хтось приходив?
Лічно у мого батька нічого не прийшли нахально брать, бо не було чого брать.
А Ви ж казали щойно, що приходили з обшуками до Вас.
Ну то молоди приходили, не такі ж як я, бо я ше пацан був.
То приходили?
Приходили комсомольці якісь.
Забирали щось у Вас?
Нє, ничого, бо не було чого брать.
А жорна у Вас були? Жорна?
Оце шо мелють?
Да.
Не було. Які можуть буть жорни? У сусідів були, мельниця.
А хтось, Ви бачили, на вулиці було таке, що може хтось просив їсти ходив, жебраки просить їсти ходили?
Таке ходили, ходили. Особенно було багато людей під голодовку тогобоцьких людей.
Дрогобицьких?
Тогобоцьких, із-за Дніпра.
А, тогобоцьких із-зі Дніпра.
Да, із-за Дніпра ходили. Ходили: дайте картоплину, дайте там чи буряк, чи шо, чи хліба. Дак де той хліб був? Таке було. Жебраків було багато. У нас «старці» називали.
Старці, да?
Старці.
А так, щоб на вулиці хтось помер з голоду, Ви бачили таке?
У нас на улиці на нашій Черпак якийсь був, дід. Дак кажуть умер з голоду. А я його в очі не бачив того діда.
А історії якісь пам’ятаєте, що розказували, що, наприклад, люди людей їдять або щось таке?
Такого в нас я й даже не й чув, щоб людей їли.
А пухлих людей бачили?
Пухлих повно було. Ходили ж, преходить: «Дайте шо-нібуть». І вже опухша людина. Таких було багато.
А на полі на колгоспному можна було колоски збирати?
Нє, не можна було, не розрешали.
А якщо хтось піде на те поле, то що?
Об’єжчик гонить. Об’єжчик — це ну як сторож або ну… конем їздить по полю, якшо на поле пошол далеко, то там тебе найдуть, проженуть.
А люди міняли свої речі на їжу? Кудись ходили?
У кого шо було, то той міняв.
Міняли?
Міняли. А вже після войни дак ми ходили. Не ми, а наші батьки ходили у Западну, шоб шо вимінять. А їжу туди носили. Було таке. Дак це вже послі войни.
А перед війною теж ходили міняли, да, речі на їжу?
Да. Таке це мєсні. Так як і зара на базарі: ти мені, я тобі, якшо єсть.
А з вашого села куди ходили міняти? В Київ?
В основному, у Київ. В Бортничі. Ото Бортничі, там. Так називалось, Бортничі.
А слово «Торгсін» Ви чули?
Кого?
“Торгсін”.
Слово таке чув. Торгсін це.. Шо воно таке я даже й зараз не представляю, шо воно таке. Торгсін.
А тоді люди між собою говорили про оці конфіскації? Чому це взагалі робилося? Куди це все вивозилося? Навіщо це робилося тоді, в той час?
У той час ніякий чорт про те й не згадував. Я його не згадував й не чув, шо шось кудись повезли. А кажуть, шо їздили якісь воєнни, шось собірали. То я ж їх не бачив тих воєнних.
То як на Вашу думку, Голодомор то був штучний чи так природні причини Голодомору?
Я б щитав, шо був Голодомор. Тіки вищим начальством, вищим, робили його так, шоб був, шоб забірали. Од людей хліб забірали, в кого найшли.
Тобто все ж таки штучний голод?
Да.
Їсти було б що, але забрали, правильно.
Та з горем пополам було ше шо їсти.