1. Дата запису: 1 вересня 2020 року;
2. Місце запису: село Оленівка Балтського району Одеської області;
3. Записувала: Гоцуляк Любов Богданівна, методист інформаційно-видавничого відділу Національного музею Голодомору-геноциду;
4. Респондент: Щур Февронія Іванівна, 6 липня 1923 р.н., народилася в селі Оленівка Балтського району Одеської області;
5. Розшифровка запису: Софія Базько;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Оленівка Балтського району Одеської області.
(При розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Курсивом – онучка Раїса, далі Р.
Підкресленням – Юлія Коцур, далі Ю. К.
Представтесь, будь ласка, як Вас звати?
Февруня, Февруня. Скажи Рая…
Прізвище ім`я по батькові
Щур Февруня Івановна.
А якого року народження?
24-го.
Р. 23-го.
23-го.
А місяць і число?
Число не знаю, а в іюля місяці, 3 чи 4.
Ю. К. 3 липня підказує дочка. Внука? Ага, внучка підказує що третього липня.
А скажіть, будь ласка, Ви народилися у цього селі Оленівка і все життя тут прожили?
Да, да.
А може розказати, будь ласка, про свою родину. Про братів, батьків, сестер.
Вони обоє повмирали, і брат помер. Три сестри лишилося. Ті сестри вже повмирали, а я іще живу.
Ю. К. А коли вони померли?
Я не знаю в якому году, не помню. Ну не дуже давно вмерли.
Ю. К. А батьки коли померли?
А батьки в голодовку обоє. Почті разом вмерли – їдно одного дня, а друге другого дня. Під’їхала якась підвода викинули на віз та й завезли на цвинтар, закопали в яму та й всьо. Це я тільки помню, шо тата і маму викидали на віз якісь чоловіки.
А Ви знаєте, де саме поховані батьки?
Не знаю.
А як звали маму і тата?
Маму – Явдоха, а тато – Іван.
А як прізвище мами?
Якимова.
А по батькові?
А по батькові не знаю.
А якого року народження вона була?
Не знаю.
А фамілія тата?
Фамілія тата Щур.
Іван. Щур Іван. А якого року народження він не знаєте?
Не знаю. Не знаю.
А більше ніхто не помер в голодовку у сім`ї?
Брат помер. Якось три сестри лишилося. І як ми не повмирали я не знаю.
А як брата було звати?
Настась. Настась.
Якого року народження був брат?
Я не знаю. Знаю шо він найстарший був.
А пам’ятаєте чи приходили до Вас до будинку якісь люди, чи були обшуки?
Приходили, гляділи скрізь. По всіх куточках із такими палицями, і штурхали у землю чи немає нічого закопаного забрати. Геть всьо чисто забирали. Мама сховала горнятко квасолі у піч. Знаєте, яка піч? І ту забрали. Мама так плакала… забрали та й всьо. Де вони подівали не знаю.
А Ви в цій хаті жили чи не тут?
В цім селі жила, но не тут.
А було у батьків господарство, корова, кінь?
Корова у тата була, і коні у тата були, і свині помню шо були, гуси були. А в мене як я вже жила, то тоже корова була, поросятко яке було коло хати, а більше нічого не було.
А в батьків тоді в 33-му забрали корову, коня?
Усьо позабрали. Усьо… як під постілю гляділи, то як вони козу не заберуть, чи коня того. Забрали всьо.
І це все забрали до колгоспу?
Да.
А батьки до колгоспу не пішли?
Не знаю, не знаю.
А багато людей у селі померло?
Ооооо, багато, багато. А хто ше не вмер, то заставляли так пухших на роботу ходити. А вони ж то не могли, а їх пухших заставляли робити.
А ті кого заставляли робити, хто пішов до колгоспі їм там їсти щось давали?
Навєрно давали я не знаю.
А ці люди, які приходили робити обшуки це були свої люди з села?
Свої. Свої люди сільські.
А не знаєте як їх було звати?
Нє, нє не знаю.
А ходили на поле збирати колоски? Дозволялося?
Хто?
Колоски Ви ходили збирати?
Я вже не помню. Навєрно ходила коли не здохла.
А пам’ятаєте шо тоді їли? Як Ви врятувалися від голоду?
Всілякі бур’яни їли. Всілякі бур’яни. І кріп, і… усьо їли, де які бур’яни були. Лист із вишні їли, усьо. Як врятувалися я не знаю. Усьо їли, кадиш їли, ну усьо, усьо їли. Я помню шо я з мамою клала на котуню тако казан шоб бур’ян їсти варити… та не могли підняти. Ні я, ні мама не могли підняти. Так мама вмерла.
А не пам’ятаєте коли мама з тато вмерли? В 32-му, чи в 33-му?
В голодовку, а не пам’ятаю в якім году.
А були у Вас дідусь, бабуся?
Не помню цего.
А не виганяли вас з вашої хати, де ви жили?
Виганли. Вигнали геть.
А хто вигнав?
Із сельсовєта якісь, а я знаю, хто там… не знаю.
Але коли батько померли, то ви ще жили в своїй хаті?
Нє, нє. Як вигнали, то як же жили… тако, то десь там, то там.
Ні, ні, я маю на увазі, коли Ваші батьки ще були живі, коли не померли, то ви ще жили у своїй хаті, чи уже не жили?
Уже не жили. Вигнали геть уже не жили.
А можливо Ви десь у родичів жили?
Якісь люди мали хату та прийняли нас… нічо не було тако голо хата… так ми й сиділи. Ні краваті не було ніякої, ні постелі, нічого… так ми й сиділи. І тато, і мама, і брат вмерли, а ми тако сиділи. Як ми лишилися у трьох? Я і ше дві сестри…
А як звали сестер? І вони було молодші чи старші?
Нііі, старші. Василина їдна це сама старша, а середуща Марфа, а я сама менша була. Акацію їли та рвали вона цвила, і листя їли, і цвіт, шо попало їли. А як лишилися живі я не знаю.
А якого року народження була старша сестра Василина?
Я не знаю.
А Марфа?
Не знаю. Знаю шо вони були старші, а якого году, то я не знаю.
А скажіть, будь ласка, Ви кажете, що вас поселили у хату, то це в цю хату ви перейшли?
Да, да.
Але не пам’ятаєте, який це був рік? Це вже було в Голодомор чи вже після?
Нє, нє. Він умер в 47-му году (чоловік свідка), тоді тоже була голодовка. То він тоді вмер.
А я к звали Вашого чоловіка?
Юра.
А він розповідав його родина голодувала?
Голодувала, голодувала.
А в них ніхто не помер з голоду?
Ніхто. В них дітей не було, лиш їх двоє.
А він був тоже з цього села?
Да.
А Ви знаєте, що таке «Торгсин»?
Шо?
«Торгсин»? можливо були такі магазини, де люди, котрі мали золото чи срібло могли обміняти його на хліб?
Я не знаю. Я не знаю.
А чи були люди в селі, які не голодували?
Не знаю.
А можливо когось десь висилали до Сибіру або хтось десь тікав?
Висилали до Сибіру багато людей, багато. Куди висиляли, виганяли з хатів тоже, а не знаю, де вони.
А коли виганяли людей із хатів в тих хатах хтось жив після них?
Сиділи, купляли… торги ж були і продавали, і одежу з них продавали. І хати купляли, і всьо купляли.
Ці торги вони десь на вулиці були, правильно?
Наверно, наверно.
А можливо Ви чули у селі про випадки людоїдства? Чи не їли людей, чи дітей?
Не чула, не чула, не знаю. Знаю, шо в одних людей була дівчина така я дівчинка, а де вона ділася, то не знаю. Чи вони її з’їли, чи де вони її діли, то я не знаю.
А були у Вас по сусідстві дівчата, хлопці з якими Ви гралися?
Були, але вже не помню.
А є у Вас в селі якась водойма?
Є.
А чи не ходили в 32-33-му ловити риби?
Я не знаю.
А як Ви думаєте для чого зробили голодовку, для чого в людей забирали їжу?
Я не знаю. Хтів навєрно Сталін колгоспи зробити.
Але урожай тоді був? на полях була пшениця?
Була.
А можливо Ви бачили, щоб цю пшеницю кудись вивозили?
Не знаю. Не знаю. Я мала ще була, бігала гралася, не понімала ше та й не знаю.
А можливо знаєте, що таке «червона мітла»?
Я не знаю, я не чула такого.
А люди, які приходили і забирали все, що були з ними після Голодомору? Вони не тікали з села?
Які ікали самі, а які такі жили в селі.
І з цими людьми потім спілкувалися?
Я не знаю.
А людей, які помирали, куди їм вивозили?
Вивозили на цвинтар, закопували та й всьо. Там, там, де могли, а такої братської могили не було. Аж потім як була война, то зробили братську могили, повбивала багато у нас.
А можливо в селі є хрест пам’яті присвячений людям, котрі помели в роки Голодомору?
Є.
Це на цвинтарі?
Да.
Але саме на тому місці закопували людей в роки Голодомору? Чи його просто поставили?
Просто поставили та й всьо.
Р. Бабушка, а за Настася, він же робив в агробазі, хліб приносив.
Розкажіть про свого брата.
Да шо я вам розкажу. Умер та й всьо?
Р. Робив він де?
Де він працював?
А тоді ж колхоза не було та й він вдома був.
Р. Агробаза де тоді була на Борщах?
А де була агробаза на Борщах?
Десь на Борщах була я знаю… там він і вмер. Брат там вмер на роботі. А сестри тут були зо мною, не покидали мене, а шо мені давали їсти, які ми бур’яни їли, то я не… ми щавель їли, всілякі бур’яни, всілякі.
Р. Бабушка, а розкажіть, як Ви ходили на наряд стояли маленькою.
Р. Це вона маленької ходила попід двері, а її питали, «шо ти ту стоїш?», а вона «їсти хочу», а їм казали «йди в кладову тобі дадуть»
А розкажіть, будь ласка, про наряд в голодовку, Ви стояли?
Як?
Р. Під дверми.
В голодовку під дверми Ви стояли? Просили їсти?
Ну тако до людей ходила їсти просила, но хто ж мені дасть як ні в кого не було. Давали там коли кусочок бурка та й всьо, як мали. А так буряк гризла.
Р. Бабушка, а Ви нам розказували як були маленькою, то ходили на наряд у колхоз, ну і зерна…хто казав предсєдатєль «дай їй». Ви навіть не могли донести додому, хто Вам ніс? А таки вали якийсь куліш чи заірку варити. Це бабушка часто розказувала. Вона забула, шо ходила маленькою, ті сестри старші були та й вони вже великі, а вона сама менша і маленька, і її посилали.
І її давали це зерно?
Р. Да, давали і вона ше нести не могла її підносили там, чи приносили. Сестри навєрно виходили там та й забирали. Отак і вижили.
Але сестри ніде не працювали?
Р. Василина. Бабушка, а Василина в голодовку ніде не працювала?
Бабушка, а Ваші сестри в голодовку ніде не працювали?
Працювали то в того чоловіка, то в того чоловіка. Шось там трошки давала та й так ми їли. Та й всьо.
Це в голодовку було?
В голодовку. А після голодовки вже в колгоспі сестри працювали. Та працювала, а та ше мала була, а потом і та працювала, а я вже…
Р. Вона діти бавила в людей.
Тоже в голодовку?
Р. Ну да.
А дітей Ви бавили в голодовку?
Не бачила, не бавила. Як і сама не могла ходити. Я не знаю як я вижила, я не знаю. І вмирала все, але якось вижила. Сестри шось приносили та й давали їсти та і вижила коло них. Вони вже повмирали, а я ше живу.
А не пухли Ви? Пухлими не були?
Була. Була.
А можливо ходили по людях шось просили у них?
Просила, але хто ж мені шо дасть… давали шось трошки, але…так і вижила помаленьку. Двоюрідної сестри город був, вона не шарувала його та й був дуже кріп. Та я дуже той кріп їли, чи на тому кропові вижила, чи шо… шо я так їла бадилля, листя, всьо так їла і так вижала. В тої сестри дітей не було вона ходила десь на роботу, а я піду сама на город та й так на городі сама їла та й всьо.
А як сестру ту було звати?
Гафуня, Гафуня. Афія. Наверно Афія, а казали Гафуня.
А фамілія її, яка була?
Я не знаю, бо вона була віддана та я не знаю.
А зараз кріп їсте, любите?
Їм на шо ж. Зара вже Слава Богу за хліб є хороший, я як жила, то не бачила такого хліба як тепер. Тепер дуже хороши хліб. А то був пшениця разовою змеляна тамо таки їли. А зараз вже білий хліб гарний.
А знаєте шо таке жорна?
Ооо, знаю, знаю. Жорнувала і пшеницю, і кукурудзу жорнувала, жорнувала і так їла.
Жорнували це в голодовку?
Нє. В голодовку не жорнувала , а вже після голодовки було. А голодовку я не знаю шо було, не знаю. Шо в кого було я не знаю, бо в нас не було нічого. Гола тако хата була і ми там сиділи, і сестри шось приносили, бо ходили на роботу, а я була сама в хаті. Я дуже голодовку пережила дуже, і їдну, і ше другу…і ше живу, і чо мене не забере чи чорт, чи Господь, то я не знаю, шо я кому винна…
Треба шоб Ви ше жили.
Стільки це жити Господе мій, 97-ий год, ну мені дуже тяжко. Десь слаба була не можу ходити, не можу говорити, не чую.
А скажіть, будь ласка, брат як ходив на агробазу, то приносив вам шось звідти?
Я не знаю. Він скоро помер. Він в голодовку так і помер скоро. А сестри відки приносила…та шось приносила так і жили.
І виходить, що уже після голодовки 33-го ви так разом і жили?
Все время усі три жили. Ну я вже не знаю коли вони повмирали, годів десять тому назад чи більше. Но вже давненько повмирали, а я ше живу.
А після голодовки уже десь в 50-тих, 60-тих можна було говорити про те що був Голодомор у 32-33-му роках?
Ну а шо ж говорили люди, говорили.
Дозволялося тоді говорити, да? А ви між собою із сестрами часто згадували той період, як вам часто доводилися?
Часто, часто згадували. Все время. Це ж так тяжко жити, ввійти таку путу хату, шо це шутки. Хай Бог милує.
Бабушка, а скажіть, будь ласка, чи були в селі якісь повстання, люди намагалися якось захищатися від тих, хто приходив до них забирати продукти?
Наверно. Я не знаю. Я знаю шо в нас гляділи, де шо було забрали і пішли, і не раз приходили, а скілька раз приходили гляділи. Та й шо… позабирали всьо та й нема.
Дякуємо вам дужи. Вибачте, що потурбували, але Ви нам допомогли.