- Дата запису: 3 серпня 2021 року;
- Місце запису: смт Обухівка, Дніпровського району, Дніпропетровської області;
- Записувала: Коцур Юлія Олексіївна, заступник директора Національного музею Голодомору-геноциду;
- Респондент: Шевченко Варвара Пантелеймонівна, 17 грудня 1929 року, народилася в смт Обухівка, Дніпровського району, Дніпропетровської області;
- Розшифровка запису: Муллакаєва Андріана Степанівна;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала у смт Обухівка, Дніпровського району, Дніпропетровської області.
(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Представтеся, будь-ласка. Як вас звати?
Шевченко Варвара Пантелеймоновна.
Коли ви народилися?
29-го, 17 дікабря.
29-го року?
Да.
А де народилися?
Тут, в Обухівці.
І все життя проживали в Обухівці?
Да, в Обухівці.
І Голодомор пережили тут в Обухівці?
Да.
А пам’ятаєте щось про Голодомор?
Який? Тридцять…
32-33-го.
Це тіки…шо ж я можу, як там тільки чотири годи було, це по розказам батьків, як вигрібали, як зерно в людей ходили вибирали де яка зернина не була, ходили з такими щіпами, ходили по дворах вишукували, може де хто закопало.
А це батьки розказували, що забирали?
Це батьки, да.
А в батьків щось забрали?
Так не було чого брать.
А як звали вашого батька?
Пантелин.
Прізвище, ім’я, по-батькові.
Гос’янський Пантелин Юхимович… Пантелеймон.
Якого року народження він був?
801-го чи 901-го, як воно?
901 -го.
901-го.
А мама?
Мама 905-го году.
Як її звали?
Тоже Фіона, Гос’янська Фіона Архиповна.
Яке в них було господарство до Голодомору?
Коровкаю
Одна корова?
Одна корова.
І більше не було ніякого господарства?
По-моєму кінь ще був, бо ховали, бо казали у тому, хата друга хата була, так сіном заставили і то затулили, щоб не найшли. Був кінь.
Щоб хто не найшов?
Ну шо ходили забирали, трусили все, забирали все.
А як називали тих людей, шо оце ходили забирали, трусили?
Я не знаю.
Не казали на них якось там, активісти чи комсомольці?
Нічого такого не казали. Вони як приходили, ми ж малі були.
А чи батьки розказували може, що когось розкуркулювали в селі?
Розкуркулювали.
А як це відбувалося?
Ну забирали, усе забирали у їх, вигружали, я знаю… із хат витой, з хат виганяли їх. З хат їх виганяли витой, висиляли.
А знаєте родини яких висиляли?
Готв’янський Дмитро, а як по-батькові не знаю, їх висиляли. Та уже позабувала.
А вашу родину не розкуркулювали?
Ні, в нас не було чого розкуркулювати.
А корова і кінь осталися у вас в голодовку чи забрали?
Ні, осталися, по-моєму осталися, бо нас вони спасали, як би не корова, так б ми не вижили, бо люди уже коли началася… нічого було, уже трава началася, траву варили, люди зелені як жаби ходили, траву їли і шо ж то воно, може буряк та й та макуха у нас була, макуху зостануть ото наколотять, молоком промастять, ото таке. Ото як буряк та макуха, та це хальва, такі ми раді, це хальва.
А що ще їли?
Ну це вже я там, тоді я не помню, це в цю голодовку ми їли.
А не розказували батьки оці шо ходили по хатах забирали, вони тільки продукти харчування забирали чи якісь ще й речі забирали?
Я не знаю, за це не помню, не буду казать.
Не помните за це. А хто це за люди були, не казали батьки?
Наші, обухівці.
Ваші обухівці.
Обухівці, їх заставляли, там вищі були, а їх заставляли.
А чи люди ховали якусь їжу?
Ховали, ховали, оце дід, він… піч, а раньше піч, комін такий був і він під комін туди лантух зерна заховав, причепив якось, що осталося оце. Ховали, хто де змогло куди.
І не найшли це зерно?
Не найшли.
А де ще ховали, може батьки казали, що вони тоже десь ховали?
У нас нічого було ховать, може люди де і ховали. Я знаю, шо заставляли і батько їздило, бо заставляли, кінь тай заставляли, так вони як одвернеться той шо наблюдає, тай вони із… зерна раньше ящики такі були і ото там, так вони бігом та поза ящики людям висипали ото, як змогли кому, трошки спасали ото.
Так оце заставляли в 33-му їх?
В 33-му, в 33-му.
І постійно він їздив?
Ні, ні, ні.
А не можна було отказаться?
Я не знаю, не можу сказати.
А у вас були якісь продукти харчування чи тоже голодували?
Шо я знаю, голодували, курай уносили, товкли курай, та шо не знаєте такі кущі здорові, заносили в хату, товкли та спалювали, а те насіннячко уже ото варили та й їли.
А що ще їли?
Ну та тоді я вже не знаю, що їли, стільки мені там було, в цю голодовку я знаю, що ми уже їли, а ту не знаю шо.
А чи доносили люди один на одного, що де хто там поховав зерно?
Такого я не чула, такого не розказували батьки.
А чи можна було колоски на полях збирати?
Ніі, ні, ні, ні. Це і в цю голодовку недавали, недавали, боже сохрани. А в ту я не знаю, а в ту вобще навєрно тоже це, недавали.
А що могло бути за те що збирали колоски?
Проженуть, пльоткою поб’ють.
А хто це міг побити пльоткою?
Охранік.
Охороняли поля?
Да.
А чи були такі люди в селі, які не голодували?
Були, були…
Хто це були?
Ну я знаю, Басараби осьо були, вони ночувать мене все гукали, ночувать гукали, то я піду, то вона всігда мені кусочок хліба дасть.
І в них був хліб, да?
Був же, навєрно. А потом в Остапа Марії, туди і туди ночувать, так ми би і туди і туди, шоб і там попало і там попало. Так ця було Остап іде в ноч, а вона захова сало під той гардіроб, він піде, вона витягне сало і мені кусочок відріже і сама з’їсть:
– Так а чо ж ти Остапові не дала?
– Я завтра йому дам.
Люди ділилися один з одним?
Да.
А ще хтось може з сусідів допомагав? Чи з сусідів, чи з родичів?
Це у 47-ім я уже помню. Це ж не треба про 47-ий казать?
Зараз уже про 33-ій поговорим, тоді уже про 47-ий.
Я не знаю, що ж мені там було ще.
А чи були діти сироти, що з ними траплялося?
Я не знаю.
Не було ніякого тут у вас садочка чи патроната?
Такого не було.
Дитячого будинку, куди дітей забирали, у 33-му?
Та де їх забирали.
А людей в селі померло багато?
Казали, сто померло. Бо у нас бабуся, з бабусею було їздимо на кладбіще і вони запомнили, бо де ж хрестів не було, а кладбіще там після якогось горбика, могилка, вони дочку поховали, о і за скандалу шо ше був, приходили другі люди і кажуть:
– Це наш.
– Так де ж наш, як я це свою Оришку поховала.
– Ні, це наш, давайте не глибоку тут, бо ми ховали, дві душі ще привезли і кинули в цю яму.
Десь на дорозі ото підбирали і кидали, були.
Так це від Голодомору хто помер, ваша тітка вона?
Ага, мамина сестра.
А як її звали?
Оришка.
Оришка. А прізвище, ім’я, по-батькові?
Оришка… мама Лук’яновна, значить і вона Лук’яновна, Хабарлака.
Хабарлака Оришка Лук’янівна.
Лук’яновна.
А якого року народження вона?
Я не знаю, не знаю.
Ну вона вже дорослою померла?
Да вже.
А у вашій родині крім вас ще були брати, сестри?
Були, дві сестри були.
Як їх звали і якого року народження?
Марія 31-го, а Галя 37-го…
39-го?
Чи 39-го.
39-го. А скажіть, будь-ласка, всі діти вижили?
Вижили, вижили.
А бабуся і дідуся жили окремо?
Бабуся окремо жила, а дідусь… я не знаю діда.
Діда не знаєте?
Не знаю.
І оце померла виходить тільки материна сестра?
Сестра.
Чи ще хтось помер з родичів?
Нє, не помню.
Більше ніхто не помер?
Більше ніхто.
А чи можна було людям піти у місто щось обміняти, речі якісь на продукти харчування?
Тоді я не знаю, в 47-ім то було таке, а тоді я не знаю як воно було. А шо там за речі були, Господи. Шо там за речі, як оту куфайку, ляжеш, кинуть, укриєшся, не було ні ряденця, ні одіяла, де воно було.
А чи бачили ви, можливо, щоб люди приходили в пошуках їжі, до вас, може, просили їсти?
Нє, не було.
Не бачили таке. А імена померлих сусідів чи родичів можете назвати?
От гододу?
З голоду в 33-му чи 32-му?
Бог його знає, я не знаю.
А оце ви казали, що коли померла Оришка ще двох людей докинули туди в яму?
Ну докидали.
Це мати розказувала?
Батько розказував.
Батько розказував. А хто докидав тих людей туди?
Люди, які привезли, десь підобрали і привезли в це.
Ага. А люди вони чим займалися тим, що трупи збирали?
Ну навєрно ж.
Не було такої підводи, яка б по селу їздила і збирала трупи?
Я не знаю, не буду казати.
А чи є якісь пам`ятні знаки на місці поховань, ось де вашу Оришку поховали?
Нема ніяких, ніде нічо.
І хреста немає?
Немає.
І ви не знаєте де вона похована?
Я знаю де вона похована, но нема ніяких знаків.
А чи говорили, можливо, були випадки людоїдства у 32-му – 33-му?
Ні, того я не чула.
А були у вас жорна? Жорна були у 32-му чи у 33-му? Жорна!
А, шо молоть? Да, той табуретка, один камінь, зверху другий камінь і ото так ми мололи.
І в 33-му мололи?
Я за 33-ій не знаю, це у 47-му.
А у 47-му ви розказуєте, що тоді тоже голодували?
Та голодували.
Великий був тоді голод?
Да, великий.
А шо тоді їли у 46-му – 47-му?
Шо ми їли? Та оце я кажу вам макуха, де буряк. Я ж пішла це, уже ж сніг, уже я величенька була, сніг, уже замерзало і назбирала буряків, не я, людей багато було, уже ішла в посадку, зійшла в посадку, він мене нагнав і зняв із мене тай.
А він, це хто?
Охранік я знаю там, конем нагнав.
І забрав буряки оці?
Я пішла, а буряки остались. Ходили ми в купи брали, були ті кагати, картопля була і вона чи померзла, чи пропала, а воно ж як весна, а люди голодні, а воно ж позападало, видно де і начали ходить розкопувати, розкопувать і де таку ціленьку попадеш, вона ж уже гнила, така біленька, а то з землею і ми ото ходили ту картоплю, нас ганяли, а один раз таке захватив і пішли ж рано, ще темно у степ, 12-15 км. і він нас захватив там, ну він нас нічого, він тіки прогнав цей і все:
– Шо ви з його робите?
А тітка витягла оладок, а він чорний як земля, він ж з землею, з землі же викопано воно.
– Так як же ви…
– Та як же ми їмо, так шо ж же нам робить? Їсти треба.
Як пішов уже бур`ян, тоді уже козельки були такі як морква, вони той, такі білі, корінь білий, то уже зажили люди, акація зацвіла, а так трава була, траву начали їсти, зелені. Я уже пішла робить, прийдуть… санітаркою робила, прийдуть в больницю, стануть у в`язальце, ці лопаються, ноги лопаються, під каждим калюжа, пухлі. Та страшне було.
А чи помирали в 46-му?
Помирали, помирали. У нас і сусіди повимирали ось тут.
А ви можете назвати їх імена, оцих людей, що повимирали?
Лисенко дід Семен, як його, по-батькові забулася, Оксана тоже, не знаю як по-батькові. Лисенко Оксана, Лисенко…
Семен.
Семен.
І вони в 46-му, в 47-му померли?
Померли, уже трава началася, уже начали їсти траву. А у нас колодязі позривали німці, тільки у нас колодязь остався осьо тут і ще в сусідів. Бабка ото прийшла з тим котілочком по воду тай сидить у вікно дивиться, а отут де церква там осокори були і граки сідають, а вона:
– Буде тепло.
– Бабуся, а як ви знаєте?
– Як сідають оті граки, у середину ховаються, то на холод, а як по верхушках, то на тепло.
Вона не вижила, так і вмерла, мерла, багато вмерло.
А тоді в 46-47-му зерно якесь було, врожай якийсь вродив?
Уродив, у степах уродив, у нас туто шо, ну ми поз`їдали огороди, бур`яни ростуть, ну а шо ж там на 15 сотих посадиш, оце стіки туди до хати отої, а оце бур`яни росли, немав права посадить. Ну в степах, то з осені то лазили конєшно, я там і сиділа в степу.
А що в степу їли?
То в степу ну шо ми їли. Зкопищали ходили, колоски назбираєш, як не проженуть, то принесеш, картоплю уже ж виорали, уже убрали і ходиш береш. Десь назкопищаєш може за день піввідра, такий довольний шо не можна. То як не проженуть, то нічого, а як проженуть… Не давали! Хай пропаде, а не давали. Качани, кукурудза була, вони попалили, підпалили, попалили, а людям не дали.
Це тут у колгоспі?
Да.
А скажіть от, чи були випадки, що, ви кажете, ловили людей, когось садили за зерно чи за картоплю?
Не знаю, я не чула такого. Проганяли, били.
А щоб когось садили не чули?
Не чула, не чула. Може уже як крали багато, за зерна чи десь із цього… а так що по степах ми зкопищали за це людей не займали. Що там каждий назбирає за день?!
А ви казали, що були жорна у вас у 46-47-му? Були жорна?
Ну оце млинок отой? Був!
І ви мололи на них?
Мололи.
Шо мололи?
Шо було.
Ну шо було?
Було може жита трошки, де шо було оце потрохи, жменею насипиш у дірочку, змелиш.
А таке наприклад як жолуді?
Ми не їли жолуді тоді, воно терпке таке, пробували, но воно таке терпке, не з`їси його.
Казали свідки, що треба вимочувати.
Може і таке.
А із кукурудзи, качани, середину не перемелювали?
Ні, ми не мололи.
А оце лободу, кропиву?
Це все варили, це все їли. Вже як пішов у ліс, то цибулька дика, ооо тоді вже зажили, з лісу цибулька, окація, рогіз, начали уже рвать рогіз, то уже капусняк варили, ну придумували шо небудь, колотили аби шо небудь.
А котів, собак не вживали в їжу?
Ні, в нас такого… я не чула такого, може де хто… їжаків уживали.
Їжаків їли?
Їли, у нас і батько їв і сестра менша їла, я не їла. Мені не попало, видно поки прийшла з роботи не попало, я б тоже їла.
А як же його вполювали, батько вполював?
Ну вони ж лазять у дворі. Батько їв і сестра їла, я не їла, не попало.
А ховрахів?
То полювали в степах туди, ми туди далеко в степи…
Не ходили?
Не ходили, на ховрахи не ходили, зкопищать ходили картоплю там, кавуни, це все, колоски збирали все.
А як ви думаєте чого тоді люди голодували в 32-33-му і 46-47-му, це через якісь природні умови чи це було штучне?
Бог його зна як воно! Може і штучно, а чого як наші одступали у нас оце зерносховища були, вони пообливали, попалили. Людям не дали!
Хто це?
Ну наші, як уже німці наступали, а наші одходили, вони попалили хліб в зерносховищах.
Людям не роздали?
Ніі! Ми той його брали, уже погоріло, ми шо… сестра менша у мене, вона з 31-го году, то ми тачкою, так ми ячмінь, ше люди не кинулися до ячменю, люди ці старші, то вони то пшениця, то там олія де була на складі. А ми за тачку і той ячмінь, він обгорів увесь, колоски обгоріли, ну а ми навозили таке, слава богу, а тоді перемивали його, висушували, мололи, тай їли.
А ще ви казали, що на полі кукурудза оставалася, палили, не давали?
Палили, палили, пригорювали, не давали.
Дуже дякуємо!