- Місце запису: село Червона Слобода Буринський район Сумська область;
- Дата запису: 29 жовтня 2005 року;
- Хто записав: Білоус Оксана Михайлівна;
- Респондент: Шевченко Ольга Василівна, 1929 р.н., народилася в селі Червона Слобода Буринського району Сумської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Червона Слобода Буринського району Сумської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або 1946-1947 роках?
Пам’ятаю, а чого ж ні, 33-го пам’ятаю маленька була. Чотири годи мені було, голод був.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Ну які причини голоду були?! Бачите розтлумачу вам. І засуха була, а так зробили, це було діло при Сталіну. Хліба присилали нам сюди, (так топили хлібом) посилали за границю так як і сийчас, так і тоді. Ну так зробили, так зробили, щоб голод був. Не було нічого не в магазинах, небуло. І голодовка була …, мені тоді якраз 4 годи було, а бабі Лізкі (сестра) вона на 4 годи старше. А ще й хлопець був, троє нас було, на год щитая од мене менший.
Якщо відбирирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Не забирали!
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Зерна ?! Ні, такого не було.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
При немцях було, розтрілювали людей. Щоб оддали ми у комуну своє майно, хату ну шоб все оддали. Мати й не соглашалася. Ну й тоді ж уже не соглашалася у комуну, а люди, бувало, не пойшли у комуну. Оце Курдикови, ну тоді ж розкулачували. І хату в Курдикових забрали і корів позабирали. Все позабирали, не було нічого. І в нас було проса, оце як розкулачували, а в нас цього проса пуд було, а ми ж нами… Дак вони той, цеж Толіка Зубренка батько каже. «А начерта они нужны, дети эти». А цей був трохи добріший Митька, Тольки цього друг і каже: «Та остав… , хай дітям. Діти ж то наші». А він тягнув закуль посліднє, де зерно було. Да тоді піч була в старій хаті. І там жінка була, дак вона коня продала, так забрали в неї посліднє просо. А ми осталися голодні, не було нічого. Оце де Курдикови там ми жили.
Чи мали зброю ті що ходили відбирали хліб у людей?
А ну !… А хіба не мали?! Ну ми ж нами були, мені було 4 годи чи 5. А тиї хіба ж так ходили? Вони ж то, їх то посилали.
Як люди боронилися?
А всяк боронилися, і палками билися і вилами кололи, а ми ж того не бачили. Он як у кино показували як розкулачували, брали тягли зерно, все на світі тягли.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Нє!… Ну да, так можна. У погребі, а й з погреба тягли. Тоді не було нічого, капусти да гурки, хіба так я шас закривають. Тоді такого не було.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Ну оце ж вони ходили й забирали. Цього Семен, а цього Митька.
Як їх призвища?
Ну оце ж призвища їх, звать їх так, Митя… а хвамілія цього була Шевченко, а того була Зубренко. Двоє… оце ходили вони.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Ну оце ж вони, хтойзна як їх називають?! Ходили вони й забирали в людей все.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
А хто й зна чи давали… Це ж іще тильки почалось воно, дак хто й зна, це вже стали давать помочь … , вони ж це у комуну забирали. Усе звозили. Була комуна, пока людське поїли – комуна була. Як усе людське поїли …тягли усе з людей. А тоді розбіглися, а тоді в колхози зганять давай. Корів забирали, коней забирали, усе забирали.
Що таке закон про «п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?
Ой! Моя мати … судили її за п’ять колосків. Дак год принуди робила, одбувала тюрьму.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Тоді. Боже сахрани! Уже як я даже робило, і тоді за колоски ганяли.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Хто? Як його оце – кольки Чевгуза батько був такий сукин син, шо він і робив … !!!
Чи люди хотіли добровольно йти в колгоспи?
Ужеж воля не воля іти треба. Йти у колхоз бо нічим жить.
Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?
Е … у нас не було нічого. А в людей позабирали все. У наших родичів, дак ми ховали, овечок держали. Там би построїти (біля дому) дак там сами ями. Чуже майно ховали у родичів.
В який час ходили забирати зерно, продукти?
Ну оце ж вони забирали у день
Скільки разів приходили до хати?
Раз приходили, у нас же нічого не було.
Коли почали помирати з голоду?
У 33 му і 47 му пухли. Були люди і ходили помилостеню Хведя то Лисичкин, пухлий був як баран.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Держава?! Ну шо … , не чого вона не помагала.
Хто не голодував у селі і чому?
А хіба не було?! У кого було хазяйство. У кого не було ти голодували і помирали.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Не вчого не помагали, оце коли совецька власть … не чого не помагали. це вже помагали як колхози були. Дак оце ми вже були без батька, нам давали вже помочь. Я була дак мала і на очі не бачила – з голоду. Дак уже був голова… І ще ж, дак дали, коли була Лєна Тихановна, вона була вихователькою. Дак пришла тоді і врача визвали. Дак мені ж уже давали, колхоз помочі. Батько умер. Дак уже давали.
Які засоби вживали до виживання?
Хтозна ?!
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Родичі? Ніхто нічого не помагав. Нє одни помагали. Уже матері двоюрідний брат, вони уже померли давним давно. Він старше матері. Дак було прийде мати, а вони багати були, вони у колхозі тоже були. Дак у їх і корова була.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Що тільки не їли, ходили на луг і часник їли. І свіріпу їли, а це в 47 му. Шо здря їли. В 47 му … тоді дядько Кузьма був, у бригаді робив. Мені тоді 17 год було. Іди, – каже, на поле дак принеси хотя б мішок буряків. Дак я пошла. Дак хлопці тракторісти … а буряки вже ж такі, бак вони мені чистять сумку буряків, дак несу додому. Да мати борщу наварить із кользи, дак їз кользою їли.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Ну так у нас не їли. Чи жаб такого в нас не їли. Русі в людей були, курі, свині … а так … ?! Рибу ловили да раків їли, а такого шоб не їли. Чогоздря.
Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?
Можна було. Дак нізашо. За що ж ти? У колхозі грошей не давали, оце робиш за «палець». Оце шо дадуть. А мати робила, дак тоже зерно дадуть, грошей нема. Тільки прийдуть отчоти 7 чи 8 руб. А то не давали нічого, без грошей. Патоку давали як на буряках і сахар. Ну сахару це скільки саме більше дадуть? Матері 30 кг за копку і полку буряка. Оце таке …
Чи був голод у містах?
Був … не знаю?!
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Не. Людей багато померло. І з голоду померло і так померло. Всих не пощитати. Симнями у Сахроненка і Полтавця считай … старих померло оце одна Наташка і Душка осталися. У Чумачка тоже померло і старі і малі. Старих немає, молодих тільки – Чумачок і Надійка. Ну считай усі померли.
Чи відомі випадки людоїства у вашому селі?
Нє, шоб людей їли … нє.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Ну ще шо родичі були, своїх хоронили.
Чи платили тим, хто займався захороненням людей від голоду?
Не в нас такого не було. На кладбіщі і дома, батько і хлопець ми їх дома… Нічим було ховать.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?
А якже, ну якже!!!
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві тепер і за часів радянської влади?
А бог його знає? Людей багато померло …
Чи є у вашому селі церква. До якого патріархату вона відноситься?
Була і є. А тож де магазін ото церква була.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Ну хтозна, я не знаю.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр. зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Аякже?! Розказувала дітям. Було Оксанка приїжала дак розповідала. Це ж вас питають шоб ми розказували.
Кого Ви вважаєте виними у загибелі багатьох людей?
Хтозна? Багатьох … уже тих немає. Роби.
Чи знаєте, що таке Торгсін?
А шо це таке?